Підручник по Всесвітній історії (профільний рівень). 10 клас. Гісем - Нова програма

Додатки

Основні поняття і терміни

Авторитаризм — державний лад, для якого характерні режим особистої влади, диктаторські методи управління за допомогою репресивного апарату й соціальної демагогії.

Агресія — застосування якою-небудь державою сили першою.

Анархізм — суспільно-політична течія, що заперечує необхідність державної та іншої політичної влади й пропагує необмежену свободу особистості.

Анексія — насильницький акт приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку. За міжнародним правом анексія — один із видів агресії, що спричиняє міжнародно-правову відповідальність.

Антисемітизм — одна із форм національної нетерпимості, яка виражається у ворожому ставленні до єврейського населення і прагненні обмежити його права.

Аншлюс (приєднання, союз) — ідея об'єднання Австрії з Німеччиною; анексія Австрії Німеччиною 12—13 березня 1938 р.

Біржа — торговельно-фінансовий заклад ринкової економіки, який регулює оптовий ринок товарів, цінних паперів та іноземної валюти. Фондова біржа здійснює операції із цінними паперами.

Бліцкриг («блискавична війна») — теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього й швидкого просування в глиб країни.

Блокада — військова, політична або економічна ізоляція чи оточення держави або її частини, групи держав, їхніх збройних сил, насильницьке порушення їхніх зовнішніх зв'язків із метою примусити виконати вимоги організаторів блокади.

Вашингтонська конференція 1921—1922 рр. — конференція, на якій вирішували питання обмеження озброєнь і співвідношення сил між державами на Далекому Сході та басейні Тихого океану, що склалося після Першої світової війни.

«Воєнний комунізм» — внутрішня політика радянської влади, запроваджена в роки громадянської війни з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів у руках держави й будівництва комунізму.

Геноцид — дії, вчинені з наміром знищити (повністю або частково) яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

Геополітика — концепція, за якою на політику держав визначальний вплив мають географічні чинники: просторове розташування, розмір території, забезпеченість природними ресурсами й кількість населення.

Гетто — спеціальна частина міста, яка виділялася для примусового поселення певної групи людей за расовими, національними або релігійними ознаками.

Гібридна війна — війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором у державі, обраній для агресії, внутрішніх суперечностей та конфліктів із подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які досягаються звичайною війною.

Голодомор в Україні — масова загибель людей від голоду на території УСРР, спричинена діями влади і спрямована на знищення місцевого населення.

Голокост (у перекладі з давньогрецької — всеспалення) — планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни.

Декларація — офіційна заява або нормативний документ, призначений для повідомлення офіційних осіб.

Демілітаризація (роззброєння) — ліквідація військових укріплень і споруд на певній території, а також заборона тримати на цій території збройні сили на підставі договору між зацікавленими державами (у міжнародному праві).

Джаз — напрям легкої музики, який виник на основі народних ритмів афроамериканців.

Демілітаризована зона — визначена міжнародною угодою територія, де заборонено тримати війська, озброєння, зберігати старі та споруджувати нові укріплення й військово-промислові підприємства.

Диктатура — форма правління, за якої вся повнота державної влади належить одній особі — диктатору, групі осіб або представникам одного соціального стану (наприклад, диктатура пролетаріату).

«Диригентство» (від слова «диригент») — назва, що використовувалася щодо політики державного регулювання економіки на основі принципів кейнсіанства у Франції.

Експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна, політична).

Імпортозамінна індустріалізація — створення промислової бази, яка забезпечить заміну імпортної промислової продукції на продукцію власного виробництва.

Інвестиції — довгострокові вкладення капіталу в економіку з метою отримання доходу.

Індустріальна революція — процес докорінних якісних змін, пов'язаних із формуванням індустріального суспільства.

Інтегральний націоналізм — різновид націоналізму, прибічники якого вважають ліберальні цінності застарілими, висувають на перше місце національні інтереси певної спільноти й виступають за рішучі й беззастережні дії для їхньої реалізації.

Інформаційна революція — процес докорінних якісних змін, пов'язаних із формуванням інформаційного суспільства — того, де інформаційні технології та засоби масової комунікації відіграють провідну роль.

Історія Новітнього часу — період всесвітньої історії після історії Нового часу, що охоплює події, які відбувалися в 1914 р. — на початку XXI ст.

Капітуляція — особливий вид нерівноправних договорів, що фіксують привілейований режим для іноземців порівняно з громадянами держави перебування.

Колабораціонізм — співробітництво урядів, окремих осіб з окупантами; явище, притаманне періоду Другої світової війни.

Колективізація сільського господарства — об'єднання індивідуальних селянських господарств у спілки, засновані на колективній власності на засоби виробництва.

Контрибуція — примусовий збір матеріальних цінностей із населення окупованої місцевості, який здійснюється переможцями.

Корпоративна держава — одна із форм авторитарного режиму (наприклад у фашистській Італії)

Ксенофобія — вороже, нетерпиме ставлення до всього чужого, іноземного.

Латифундія — велике землеволодіння; у Стародавньому Римі — назва великого маєтку, на якому використовували працю рабів.

Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення безпеки й миру між народами на Паризькій конференції 1919—1920 рр. Проіснувала до 1946 р.

«Лінія Керзона» — умовна назва східного кордону Польщі, визнаного Антантою 8 грудня 1919 р. після завершення Першої світової війни та розпаду Російської імперії. Назва походить від імені автора пропозиції британського дипломата Дж. Керзона.

Меджліс — назва законодавчо-представницького органу (парламенту) низки країн (Іран, Азербайджан), народів (меджліс кримських татар), а також узагалі народних зборів, переважно в арабських та ісламських країнах.

Мілітаризація (озброєння) — підпорядкування економіки, політики й суспільного життя держави військовим цілям.

Модернізм — течія в мистецтві XX ст., якій властиві змішання стилів і революційні перетворення засобів виразності.

Мюзикл — музично-сценічна вистава, у якій поєднуються різні види мистецтва (музика, хореографія, театр, опера).

Науково-технічна революція — процес докорінних якісних змін у техніці й технології виробництва, перетворення науки на безпосередню виробничу силу.

Нацизм (національний соціалізм) — назва фашизму в гітлерівській Німеччині. Для його ідеології характерні реваншизм, расизм, шовінізм та антикомунізм.

Націоналізм — ідеологія та політика, основою яких є ідея винятковості національних пріоритетів і національної зверхності, трактування нації як вищої форми суспільства.

Національно-визвольний рух — боротьба поневолених народів за повалення чужоземного панування, ліквідацію національного й колоніального гноблення, завоювання національної незалежності.

Опозиція — партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або панівною думкою та висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблеми.

Пакт — угода між суспільними інститутами або державами про спільні дії.

Панамериканізм — політична доктрина, в основу якої покладена ідея спільності історичної долі, економіки й культури США та інших країн Американського континенту.

Паризька мирна конференція 1919—1920 рр. — міжнародна конференція, зібрана державами-переможницями в Першій світовій війні для вироблення умов і підписання договорів із переможеними державами.

Плебісцит — опитування громадян, як правило, із метою визначення долі відповідної території. У деяких країнах (наприклад у Франції) вважається синонімом референдуму. Із юридичної точки зору процедури плебісциту й референдуму збігаються.

Пропаганда — форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві світогляду, тверджень, фактів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку з метою формування певного спільного ставлення до подій або громадської позиції.

Ратифікація — процес надання юридичної сили документу (наприклад договору) шляхом затвердження його відповідним органом кожної зі сторін. До ратифікації такий документ, як правило, не має юридичної сили і не обов'язковий для нератифікованих сторін.

Регент — у монархічних державах тимчасовий правитель, який виконує обов'язки глави держави замість монарха.

Режим «санації» — авторитарний режим на чолі з Ю. Пілсудським, встановлений в умовах кризи парламентської системи й польської державності, який базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не дозволяло опозиції чітко організуватися. Влада відверто зневажала сенат і сейм, подаючи тимчасові успіхи в економіці як власні заслуги.

Реквізиція — примусове вилучення (за певну плату, на відміну від контрибуції) майна громадян, підприємств або установ.

Репарація — форма матеріальної відповідальності суб'єкта міжнародного права за шкоду, завдану в результаті вчиненого ним міжнародного правопорушення іншому суб'єкту міжнародного права; зокрема, відшкодування державою відповідно до мирного договору або інших міжнародних актів збитків, завданих нею державам, які зазнали нападу.

Репресія — захід державного примусу, покарання, у тому числі за ідейні переконання, нерідко позасудовим шляхом.

Санітарний кордон — назва, що використовується в геополітиці для визначення системи держав, об'єднаних для створення бар'єру між державами, взаємодія яких становить небезпеку для інших.

Світова війна — організована збройна боротьба між державами, у якій брала участь більшість країн світу.

Сегрегація — політика примусового відокремлення якої-небудь групи населення за расовою або етнічною ознакою; один із видів расової дискримінації.

Сепаратний мир — мирний договір, укладений одним з учасників воюючої коаліції без відома та згоди союзників.

Система колективної безпеки — сукупність спільних дій держав із метою здійснення захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз. Її створення передбачає реалізацію комплексу заходів політичного, екологічного й правового характеру, а також військово-організаційних дій, спрямованих на відсіч агресії.

Терор — політика залякування, придушення політичних противників насильницькими методами, що використовується як засіб досягнення якої-небудь мети.

Технократ — завзятий прихильник техніки й технічних наук, що намагається протиставити їх наукам гуманітарним.

Тоталітаризм — політичний режим, який прагне повного (тотального) контролю держави над усіма сторонами життя суспільства.

Тотальна війна — війна, де використовуються всі засоби для знищення противника та мирного населення країни.

Фашизм — соціально-політичні рухи, ідеологія та державні режими тоталітарного типу. Протиставляє інститутам демократії так званий «новий порядок» і гранично жорстокі засоби його встановлення.

Шовінізм — одна з агресивних форм націоналізму, для якої характерна пропаганда непереможності й винятковості своєї нації, її зверхності над усіма іншими.