Всесвітня історія. Історія України. 6 клас. Голованов

Узагальнення за темами, що стосуються Стародавнього Риму

Період VIII-VI ст. до н. е. називають «царським періодом». У Римі володарювали монархи (царі). У суспільстві панували традиції патріархату. Всі громадяни поділялися на роди і фамілії. Утворились основні стани суспільства — плебеї та патриції. Згодом до них додалися вершники — прошарок римських багатіїв.

VI-I ст. до н. е. — період Республіки. У 509 р. до н. е. римляни скинули монархічну владу й установили республіканську форму правління. Обирали громадян на вищі урядові посади: консулів, преторів, цензорів, едилів, квесторів. У першій половині ІІІ ст. до н. е. Рим підкорив народи Апеннінського півострова і став володарем Італії. Протягом V—III ст. до н. е. внаслідок боротьби плебеїв за права два основні стани римлян зрівнялись у правах і утворили єдине громадянське суспільство. Відтепер римляни були згуртованішими. Це було своєчасним, бо в ІІІ ст. до н. е. Рим розпочав боротьбу з Карфагеном за панування в Середземному морі. Протягом III-II ст. до н. е. Рим подолав ворога.

Утворилися перші завойовані заморські території — провінції, якими управляли проконсули, претори, яких призначав сенат.

Перетворившись на могутню рабовласницьку державу, Рим подолав сильних сусідів — Македонське та Понтійське царства, придушив величезне повстання рабів під проводом Спартака, підкорив Галлію силою легіонів Юлія Цезаря. Але на тодішньому Римі позначилася криза республіканського ладу. Рим з невеликого полісу перетворився на велику державу, керування якою через виборних урядовців ставало дедалі неможливішим. У І ст. до н. е. розпочалася смуга громадянських війн, установилася диктатура Сулли, згодом — Цезаря, які поступово довели доцільність одноосібної влади.

У 27 р. до н. е. Римська держава остаточно перетворилася на імперію, першим імператором якої став Октавіан Август. Імперія припинила війни, зміцнила рабовласництво, посилила захист кордонів. Але в ІІІ ст. н. е. окреслились ознаки занепаду рабовласництва. Поступово експлуатацію рабів змінила експлуатація землеробів, виникли зародки феодальних відносин. Послабилася державна влада. Велика імперія розділилася на дві частини: Західну Римську імперію зі столицею в Римі та Східну Римську імперію (Візантію) зі столицею в Константинополі. Боротьба з варварами й занепад рабовласництва послабили Західну Римську імперію, яка загинула в 476 р. н. е. — останньому році епохи Стародавнього світу.

Здобутки римської культури. У Римі надавали перевагу практичній користі знань. Тут розвинулися географія, біологія, фізика, математика, бо вони мали прикладне значення. Рим збагатив людство винаходами (бетон, акведуки, «гвинт Архімеда» тощо).

У середині І ст. н. е. на теренах римської провінції Іудеї зародилася християнська релігія.

Вузлики на пам'ять: «Пізня Римська імперія»

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ ПЕРІОДУ ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Реформи Діоклетіана

284-305 рр.

Реформи Константина

306-324 рр.

Проголошення християнства державною релігією

313 р.

Рим захопили готи

410 р.

Поділ Римської імперії на Західну та Східну

395 р.

Падіння Західної Римської імперії

476 р.

Велике переселення народів

поч. IV ст. н. е.

ЗМІСТ ОСНОВНИХ РЕФОРМ ДІОКЛЕТІАНА ТА КОНСТАНТИНА

Діоклетіан

Константин

Поділ країни на 4 частини, 100 провінцій.

Перепис населення.

Підрахунки площ земель.

Збільшення податків.

Пожиттєве прикріплення селян, ремісників до землевласників.

Зміцнення армії.

Нищення християн.

Грошова реформа.

Збільшення податків.

Військова реформа.

Збільшення кількості сенаторів.

Нова столиця — Константинополь.

Перетворення християнства на державну релігію.

ОСНОВНІ РИСИ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У РИМСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

Внутрішні

Фінансова криза — нестача грошей.

Занепад рабовласництва — використання рабської праці стає невигідним.

Поява колонів і «рабів із халупами».

Епідемії та хвороби.

Повстання селян проти намісників.

Неузгодженість дій імператорів і сенаторів.

Збіднення населення. Занепад торгівлі.

Утрата сенатом своєї політичної ролі.

Послаблення армії.

Зовнішні

Утрата контролю над окраїнними землями імперії.

Вторгнення германських племен на сході імперії.