Всесвітня історія. Історія України. 6 клас. Голованов

§ 29. Втрата Грецією незалежності

Установіть відповідність між поняттями та поясненнями.

  • 1. Еллада
  • 2. Реформа
  • 3. Союз
  • 4. Фаланга
  • а) докорінна перебудова
  • б) об'єднання держав зі спільною метою
  • в) грецький бойовий порядок у вигляді щільно зімкнених шеренг важкої піхоти
  • г) Грецією її назвали згодом римляни

1. Політична роздробленість та усобиці в Греції

Пелопоннеська війна (431-404 рр. до н. е.) була нещастям для Еллади. Спарта значно зміцніла й установила гегемонію над усіма полісами. Це викликало незадоволення решти грецьких держав. Розпочалася Коринфська війна (395-387 рр. до н. е.), у якій Спарта зазнала поразки.

Мирна угода, яку уклав хитромудрий дипломат Анталкід у 387 р. до н. е., урятувала Спарту від загибелі. Вигоду від цієї війни отримала Персія, яка почала диктувати грекам умови. Грецькі держави, зазнавши величезних людських втрат, знесилили одна одну. Було зруйновано господарство, особливо селянське. Але нещастя тривали й після Пелопоннеської війни.

ТАКТИКА — військове мистецтво, теоретичне й практичне вміння вести бій.

Настали часи посилення Фів, столиці Беотії. За підтримки сусідніх Афін у 378 р. до н. е. було створено Другий Афінський морський союз, у який об'єдналися суперники Спарти. Сухопутні збройні сили очолив талановитий полководець Епамінонд (418-362 рр. до н. е.). Він запровадив нову бойову тактику — «косий стрій», проти якого спартанська фаланга була безсилою. У 371 р. до н. е. під Левктрами союзне військо завдало поразки спартанській армії. Уперше спартанці втікали з поля бою. Перемога Епамінонда при Левктрах справила приголомшливе враження на всю Грецію. Щоправда, спартанці скаржилися, що Епамінонд розбив їх не за правилами.

За спартанськими законами, тих, хто виявив боягузтво в бою, позбавляли громадянських прав. Але в цьому випадку дотримання закону означало б, що Спарта взагалі залишилася без громадян. Вихід знайшов новий спартанський цар: «Будемо вважати, що цього дня закони спали».

Спартанці (ліворуч) і фіванець

Бойовий порядок фіванців

У 362 р. до н. е. Епамінонд знову здобув перемогу в битві під Мантинеєю. Смертельно поранений, він ще встиг побачити, як утікають вороги. Згодом союз беотійських міст і Другий Афінський морський союз розпалися.

Безперервні війни між Афінами, Спартою та Фівами за панування над полісами виснажили сили греків. Спустошена Еллада з відчаєм спостерігала за тим, як на півночі набирає могутності ще один завойовник — Македонське царство.

2. Посилення Македонії за часів Філіппа ІІ

Філіпп ІІ — цар Македонії

Македонська фаланга (ділянка бойового порядку)

Македонія розташована на північ від Балкан у гірській місцевості, між Іллірією на заході та Фракією на сході. На міжгір'ях люди обробляли землю й випасали худобу. Країна перебувала на ступені розкладу первіснообщинних відносин, її народ тільки-но ступив на шлях формування держави.

У VI ст. до н. е. почалось об'єднання племен під владою вождів однієї династії, хоча ще зберігався вплив родової знаті. Країна зробила значний крок уперед під час правління царя Архелая (419-399 рр. до н. е.). Він створив мережу доріг, що з'єднали гірські долини. Це сприяло подальшій централізації країни. За правління царя Філіппа ІІ (359-336 рр. до н. е.) відбулося остаточне об'єднання країни. Македонія стала сильною, централізованою державою.

Філіпп ІІ, видатний полководець і державний діяч, спирався на підтримку війська. Він підпорядкував життя всіх македонців зміцненню армії. Македонія перетворилася на могутню військову державу, де всі командні посади обіймали аристократи.

З числа знатних македонських юнаків, друзів царя з дитинства, була сформована важка кіннота — гетайри (від грец. «друзі»). Фактично вони були кінною гвардією царя. Земля Македонії була багата на корисні копалини — це дало змогу Філіппові ІІ здійснити військову реформу і створити могутню та вишколену армію.

Головною ударною силою в ній була македонська фаланга. Від фаланги еллінів її відрізняли більша щільність бойового шикування й особлива організація. У бою брали участь воїни перших 5-6 шеренг завдяки довгим, п'яти-шестиметровим списам — сариссам. Глибина (кількість рядів) фаланги коливалася від 8 до 24 рядів. Глибина бойового порядку збільшувалася завдяки скороченню фронту (відстань між флангами), де ставало 500-1000 воїнів, залежно від місця бою. Фаланга була потужною ударною силою, не трапилося випадку, щоб ворог витримав першу її атаку.

Завдяки видобутку золота, на яке була багата македонська земля, Філіпп здійснив економічні перетворення. Його золоті царські монети поширилися в усьому Егейському регіонові, витісняючи перські золоті «дарики». Це загострювало відносини між Персією і Македонією. Послаблення Еллади та Перської держави Ахеменідів привернуло увагу македонських царів-завойовників.

3. Підкорення Греції Македонією

Відчуваючи силу, Філіпп ІІ поступово прибирав Елладу до рук. Він шукав лише привід для відвертого нападу на Грецію, і невдовзі знайшов його.

Сталося так, що жителі Фокіди, країни в Середній Греції, пограбували скарбницю Дельфійського храму — найбільшої святині всіх еллінів. Фіванці з фессалійцями оголосили війну фокідянам, покликавши на допомогу Філіппа ІІ. Його армія блискавичним ударом розгромила святотатців-фокідян, але при цьому Філіпп ІІ, певна річ, приєднав Фессалію до свого царства. Відтепер сильна фессалійська кіннота ввійшла до складу його армії. Цар Македонії був готовий до війни з усіма греками.

Можливо, і вдалося б Елладі відстояти свою свободу, якби не чвари між різними політичними силами. Так, в Афінах тоді точилася боротьба між членами македонської партії на чолі з Ісократом та їхніми супротивниками під орудою Демосфена.

Демосфен

Ісократ — засновник школи красномовства

Філіпп ІІ пишався своїми перемогами. Але щоб не впасти в марнославство, він наказав щоранку повторювати йому: «Царю, ти — людина»

За тодішніх складних політичних умов Ісократ запропонував народним зборам приєднатися до сильної Македонії, та отримати від неї захист. Усупереч йому Демосфен у промовах («філіппіках») закликав громадян не платити свободою вітчизни за вдавані переваги «захисту» македонців. Він зумів переконати афінян та їхніх союзників не коритися жадібному до влади Філіппу ІІ, а дати йому відсіч.

У 338 р. до н. е. в Беотії, біля міста Херонеї, сталася вирішальна битва між греками й македонцями. Тут уперше в житті побачив поле бою молодий син царя Філіппа ІІ Александр, який очолював важку кінноту. Грецька армія зазнала цілковитої поразки. Філіпп ІІ став повним володарем Еллади.

На полі битви під Херонеєю греки втратили свободу своєї країни. Протягом усіх подальших часів, аж до 1830 року, народ Еллади не міг повернутися до вільного життя. Панування над Грецією передавали від одного загарбника до іншого впродовж тисячоліть.

  • 1. Яка причина послаблення Еллади в IV ст. до н. е.?
  • 2. Що сприяло перетворенню Македонії на сильну державу?
  • 3. Охарактеризуйте Македонію та Філіппа ІІ.
  • 4. Покажіть на картосхемі Македонське царство в IV ст. до н. е.
  • 5. На які два табори поділились афіняни щодо Філіппа ІІ?
  • 6. У чому була сила македонської фаланги?
  • 7. Через що Філіпп ІІ розпочав загарбання Греції?
  • 8. Наведіть приклади могутності держави Філіппа II.
  • 9. Ви — один з афінських громадян. Кого б ви підтримали — Ісократа чи Демосфена? Чому?
  • 10. Що ви порадили б зробити Демосфену перед битвою біля Херонеї?