Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 6—7 клас

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

Стародавній Рим за царської та республіканської доби

• Вплив природно-географічних умов на життя населення Апеннінського півострова. Виникнення міста Рим

Італія (від грец. — країна телят)

Місце розташування

Апеннінський півострів, південь Європи

Клімат

Теплий, м’який

Річки

Тибр, По, Рубікон

Гори

Альпи, Апенніни

Моря

Адріатичне, Тірренське, Середземне

Острови

Сицилія, Сардинія, Корсика

Основні заняття населення

Землеробство, скотарство, ремесло, торгівля, рибальство

Основні заняття

Заняття

Характеристика

Землеробство

Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, займалися виноградарством, садівництвом (гранатове дерево, оливи, мигдаль)

Скотарство

В Італії чудові пасовиська, на яких розводили корів, биків, кіз та овець, коней, свиней

Рибальство

Пологий берег сприяв розвитку рибальства

Ремесло

Багато покладів корисних копалин, розвиток виплавлення металів та ковальства, гончарство, виготовлення черепиці, ткацтво, ювелірна справа

Торгівля

Розвинута внутрішня торгівля (сприятливі природні умови), розвиток морської торгівлі

Склад населення

• Пеласги (інша назва — лігури) — найдавніші племена Італії.

• Італіки — латини, умбри, сабіни, самніти, екви та інші — прийшли на Апеннінський півострів у II — на початку І тис. до н. е.

• Етруски (інша назва — тиррени) — прийшли морським шляхом близько X ст. до н. е. Створили свою цивілізацію, заснували перше державне утворення в Італії (об’єднання 12-ти міст), мали високий рівень розвитку господарства та культури, використовували залізо. Здійснили певний вплив на всі племена Італії. Були царями в Римі. Розчинилися серед інших племен.

• Греки — у VIII—VII ст. до н. е. заснували багато колоній на півдні Італії (Тарент, Куми) та на о. Сицилія (Сіракузи).

• Карфагеняни (інша назва — пуни) — мали поселення на о. Сицилія.

• Галли (інша назва — кельти) — з’явилися в IV ст. до н. е. та оселилися на півночі Італії.

Виникнення міста Рим

• 21 квітня 753 р. до н. е. — заснування міста плем’ям латинян.

• Виник на болотистих низинах р. Тибр на семи пагорбах — спочатку на пагорбах Капітолій та Палатін.

• Болото між пагорбами осушили і перетворили на торговельний майдан — Форум.

• Латиняни (потім римляни) жили великими патріархальними сім’ями, які називалися фаміліями, очолював сім’ю батько.

• Містом правили цар, сенат та народні збори.

• Цар був головнокомандувачем, верховним суддею та верховним жерцем.

• Сенат (рада старійшин) налічував спочатку 100, потім 300 сенаторів — представників патриціїв.

• Патриції (від латин. — ті, що мають батьків) — засновники Рима, потім родова аристократія.

• Плебеї — переселенці з інших місць до Рима.

• 753—509 рр. до н. е. — «царський період» — правління царів у Римі.

• Римська республіка V—I ст. до н. е

Республіка — форма державного правління, за якого влада належить виборним органам (встановлена в Римі в 509 р. до н. е.).

Організація влади в Римській республіці

Народні збори

Обговорювали і приймали закони

Обирали магістратів (консулів, преторів, еділів, квесторів та народних трибунів)

Сенат

Складався з 300 осіб, без виборів, до нього входили колишні посадові особи держави

Центральний орган влади. Встановлення податків, набір до армії, поточні справи управління державою

Два консули — вищі посадові особи, головнокомандувачі римською армією, скликали сенат та Народні збори, вносили пропозиції до законопроектів — обиралися з числа сенаторів терміном на рік

Соціальний устрій римського суспільства

V—IV ст. до н. е.

III—II ст. до н. е.

Патриції, плебеї, іноземці, раби

Нобілітет

Найбільш привілейований стан

Патриції та багаті плебеї

Вершники

Землевласники, які мали по 100 гектарів землі

Плебс

Ремісники, селяни, торговці

Раби

Не мали жодних прав, були поза суспільством

Боротьба плебеїв із патриціями

• Плебеї займалися ремеслом та землеробством, воювали в складі римської армії. Не мали права на наділ землі з общинного поля, не мали права голосу на народних зборах. Вимагали рівності у громадянських правах, переділу общинних земель, скасування боргового рабства.

• 494 р. до н. е. — плебеї відмовилися брати участь у військовому поході і пішли на Священну гору неподалік від Риму. їм було дозволено обирати народних трибунів (захисників плебеїв, які мали право «вето» (від латин. — забороняю), тобто забороняти будь-який закон або рішення сенату; були незалежні від сенату і недоторканні).

• 451 р. до н. е. — прийняття першого писемного кодексу римського права — Законів дванадцяти таблиць (раніше судили «за звичаєм»),

• 445 р. до н. е. — дозвіл на шлюби між плебеями та патриціями.

• 367 р. до н. е. — прийняття законів, за якими один із консулів обирався з плебеїв, встановлювалися розміри земельного наділу.

• 326 р. до н. е. — заборона боргового рабства для громадян Риму.

• 287 р. до н. е. — рішення плебейських народних зборів (плебісцит) визнавалися загальнодержавними законами.

• Початок III ст. до н. е. — остаточне формування римської громади; встановлення громадянського рівноправ’я.

Диктатор — надзвичайна посадова особа (магістрат) у період Республіки, призначалися консулами за рішенням сенату максимум на шість місяців за крайньої небезпеки (внутрішніх негараздів, військової небезпеки тощо), коли визнавалося за необхідне передати владу в руки однієї особи.

Завоювання Римом Італії

Від початку свого заснування Рим вів постійні війни із сусідами.

• Війни з етрусками, до яких звернувся за допомогою Тарквіній Гордий.

• Війни з латинами.

• 390 р. до н. е. — захоплення Риму галлами.

• 343—290 рр. до н. е. — війна з самнітами.

• 280—272 рр. до н. е. — підкорення Північної Італії, вторгнення емірського царя Пірра (допомога місту Тарент). «Піррова перемога».

• 265 р. до н. е. — захоплення римлянами етруського міста Вольсинії. Підкорення всієї Італії.

• Утворення на підкорених землях колонії — військових поселень римлян або латинян.

• Римська республіка — італійська федерація на чолі з Римом (близько 130 тис. км2, населення — близько 4 млн осіб).

• Вище керівництво, прийняття основних рішень — сенат Риму.

• Основа армії — римляни, союзні війська — допоміжні.

Тріумф — урочистий вступ до Риму полководця та його армії після переможного закінчення війни.

Овація — менш урочистий спосіб пошанування (малий тріумф).

Стародавні Рим та Карфаген напередодні Пунічних війн

Рим

Карфаген

Апеннінський півострів

Північна Африка (Туніс)

Республіка, основні заняття населення — землеробство, скотарство

Республіка, основні заняття населення — торгівля, землеробство

Армія — з римських громадян і союзників

Армія — наймана, могутній флот

Основна причина війни — боротьба за панування в Середземному морі

Перша Пунічна війна (264—241 рр. до н. е.)

Основні

події

• Війна велася на морі та на острові Сицилія з перемінним успіхом.

• Римляни створили могутній флот (за допомогою греків).

• Уперше римляни використали абордажний «ворон» (місток із гачком, яким перебігали на вороже судно).

• 242—241 рр. до н. е. — перемоги римського флоту

Результат

• Перемога Риму.

• Карфагеняни залишили острів Сицилію.

• Карфаген сплатив Риму 3200 талантів срібла

Провінція — завойована римлянами область, країна, що розташовувалася за межами Італії; підвладна територія, якою управляли намісники. Перші римські провінції римляни створили на островах Сардинія та Корсика.

Друга Пунічна війна (218—201 рр. до н. е.)

Передумови

• 23 роки перемир’я.

• Рим захопив острови Корсику та Сардинію, а також Північну Італію.

• Карфаген захопив Північну Іспанію.

• Привід до війни — Карфаген захопив місто Сагунт — союзника Риму

Основні події

• Вторгнення карфагенських військ з Іспанії до Італії через Альпи на чолі з Ганнібалом.

• Перемоги військ Ганнібала над римлянами при Тичино, Требії, Тразименському озері (Північна Італія).

• 216 р. до н. е. — розгром 86-тисячної римської армії 50-тисячною армією Ганнібала під Каннами.

• Похід Ганнібала Апеннінським півостровом, повстання союзних Риму міст.

• Перемога римлян на острові Сицилія та в Іспанії.

• Висадка римських військ на чолі зі Сципіоном у Північній Африці — повернення Ганнібала з Італії.

• 202 р. до н. е. — битва біля Зама, поразка карфагенської армії

Результат

• Перемога Риму.

• Карфаген втратив усі володіння за межами Африки.

• Карфаген сплатив Риму 10 тис. талантів срібла та передав весь воєнний флот та бойових слонів

Третя Пунічна війна (149—146 рр. до н. е.)

Передумови

Сенатор Катон кожну свою промову закінчував словами «Все-таки я вважаю, що Карфаген повинен бути зруйнований»

Основні події

Війська Рима під керівництвом Сципіона Еміліана (онука Сципіона Африканського) після трирічної облоги та тривалого штурму захопили Карфаген

Результат

• Місто Карфаген було зрівняне із землею та засіяне сіллю.

• Карфагеняни, які залишилися живими (близько 50 тис. осіб), були продані в рабство.

• На захопленій території була заснована провінція Африка

Війни Риму у Східному Середземномор'ї

Країна, із якою воював Рим

Результати на наслідки

Македонія

Три війни — від 215 до 168 р. до н. е. Македонська армія була розбита в 197 р. до н. е. (цар Філіпп V) та в 168 р. до н. е. (цар Персей). Македонія стала провінцією Риму

Греція

Греки підтримали римлян у війні з Македонією, але в 149 р. до н. е. підняли повстання проти римлян, у 147 р. до н. е. грецькі війська були розбиті у битві при Істмі, а в 146 р. до н. е. римляни зрівняли із землею місто Коринф. Усі жителі були продані в рабство. Із Греції та Македонії була утворена римська провінція Македонія

Сирія

Цар Сирії Антіох Великий погрожував союзнику Риму м. Пергаму (о. Родос, Мала Азія). У 133 р. до н. е. римляни розбили сирійську армію біля м. Магнезія. Частина володінь Сирійського царства в Малій Азії відійшла до Риму

Понтійське царство

Цар Понтійського царства Мітридат спробував відвоювати в римлян Грецію та Малу Азію (89 р. до н. е.). Його армія була розбита римськими легіонами на чолі з Суллою, а потім — Помпеєм. Під час підготовки до нового походу проти Мітридата почалося повстання на чолі з його сином Фарнаком

Наслідки завойовницьких війн Риму

Зростання кількості рабів та використання їх праці призвели до розорення селян

Пограбування провінцій призвело до збільшення багатств у знаті

Приватизація землі — уся земля була віддана у приватні руки

Збільшення кількості рабів та бідняків призвело до повстань

• Ослаблення республіки (підкупи населення, недотримання законів).

• Ослаблення римської армії (армія формувалася з римських громадян — розорення селян привело до зменшення кількості легіонерів).

Реформи братів Гракхів

Тиберій Гракх

Гай Гракх

Народний трибун у 133 р. до н. е.

Народний трибун у 123—122 рр. до н. е.

За пропозицією Тиберія Народні збори прийняли земельний закон:

• обмеження земельного наділу — 250 га на сім’ю;

• зайві землі викуплялися державою та передавалися біднякам;

• заборона на продаж землі

• Прийнято закон про будівництво нових доріг (робота для плебеїв).

• Прийнято закон про продаж хліба за низькими цінами.

• Переселення бідноти в колонії із земельним наділом

Був убитий сенаторами під час нових виборів

Був убитий під час збройних сутичок у Римі

Поразка реформ Гракхів розхитала законність у Римській республіці, прискорила зростання майнової нерівності, загострила суперечки в суспільстві

Римське суспільство

Диктатор — посадова особа з необмеженою владою в Стародавньому Римі, яка призначалася сенатом терміном до 6 місяців у випадку небезпеки, яка загрожувала державі.

Криза Римської держави

• 91—88 рр. до н. е. — Союзницька війна. Союзні Риму міста в Італії повстали та утворили антиримський союз зі столицею в м. Корфіній, але зазнали поразки.

• Усі жителі Італії стали повноправними громадянами республіки.

• У 107 р. до н. е. консул Гай Марій розпочав реформу в армії — до армії могли вступити всі бажаючі, утримання та озброєння армії брала на себе держава (професійна армія), ветерани отримували землю.

• Зріс вплив полководців, армія припинила висловлювати інтереси суспільства.

• Сулла очолив армію у війні з Мітридатом, але популяри прийняли закон про його відставку. Сулла захопив Рим. Марій втік.

• Сулла вирушив воювати з Мітридатом, а Марій очолив армію популярів, яка захопила Рим.

• Після перемоги над Мітридатом Сулла повернувся і відновив свою владу в Римі. Марій помер.

• 82 р. до н. е. — Сулла був проголошений довічним диктатором.

• У Римі розпочався терор (від латин. — жах). Були складені проскрипційні списки, за якими вбито понад 3500 римлян (сенаторів і вершників).

• Сулла нагородив солдатів — 100 тис. ветеранів отримали землю.

• Сенат був збільшений до 600 осіб, права народних трибунів обмежені.

• 79 р. до н. е. — Сулла зрікся влади і незабаром помер.

Громадянська війна — війна між громадянами однієї держави.

• Релігія, сім’я і виховання

Римська релігія

Грецькі боги

Східні боги (від II ст. до н. е.)

Етруські боги

Кельтські боги

Римська релігія

Римська релігія, що супроводжувала римлян усе життя, формувалася під впливом інших релігій

Бог

Кого уособлював

Юпітер

Головний бог, Бог сонця та неба

Юнона

Дружина Юпітера, покровителька жінок і материнства

Нептун

Бог моря

Плутон

Бог підземного царства

Церера

Богиня землеробства

Марс

Бог війни

Розширення Римської держави привело до впливу інших релігій

Освіта

• Діти відвідували школу із семи років. Навчалися діти заможних римлян.

• Спеціальних шкільних помешкань не було, учитель наймав приміщення. Дисципліна була суворою, карали різками.

• У початковій школі діти навчалися грамоти, лічби, основ моралі.

• Учні писали етилом (загостреною паличкою) на воскових дощечках.

• Із 12 років учні відвідували граматику (лише незначна частина могла відвідувати граматику — освіта була платною). У граматика навчалися історії, римської та грецької літератури, астрономії, геометрії, музики тощо.

• У 13 років учні навчалися в ритора — учителя красномовності.

• Кращу освіту юнаки здобували у Греції.

• Існували школи для дівчат зі знатних сімей.

• Юнаки навчалися до 17—18 років.

Сім’я

• Велика римська сім’я була патріархальною. На чолі сім’ї стояв батько, який мав повну владу над усіма членами сім’ї.

• Дівчата могли виходити заміж із 12 років, але частіше виходили з 14.

• Новонароджену дитину клали до ніг батька, який брав її на руки, щоб показати, що приймає дитину до сім’ї.

• До жінок ставилися з повагою, вони брали активну участь у житті, але жінки не мали громадянських прав.

• Перший тріумвірат і диктатура Цезаря

Гладіатор — боєць у Стародавньому Римі, який виступав у боях із собі подібними для розваги римлян.

Повстання Спартака

• 74 р. до н. е. — втеча декількох десятків гладіаторів на чолі зі Спартаком зі школи-в’язниці в м. Капуї — початок повстання.

• Створення табору на горі Везувій, знищення тритисячного загону римлян, які обложили табір гладіаторів.

• Створення армії з рабів (за римським зразком). Повстання охопило Південь Італії. Похід до Альп, розгром римських легіонів, захоплення міст. Армія рабів збільшилася до 100 тис. осіб.

• Римську армію очолив Марк Красс.

• Похід армії рабів на південь Італії, облога римлянами повстанців на півострові. Прорив блокади.

• Направлення до Італії римських армій з Іспанії (Гней Помпей) та Македонії (Марк Лукулл).

• Розгром Марком Крассом частини армії повсталих.

• 71 р. до н. е. — битва при Брундізії — розгром армії Спартака.

• Залишки армії рабів розбиті Помпеєм.

Перший тріумвірат (виник у 60 р. до н. е.)

Тріумвірат — союз трьох політичних діячів, полководців у Римі для захоплення та розподілу влади.

Гай Юлій Цезар

Марк Красс

Гней Помпей

Став консулом та домігся прийняття законів, вигідних тріумвірату, потім став намісником Галії — за десять років підкорив усю країну

Отримав намісництво в Сирії. Очолив війська для війни у Дворіччі з Парфянським царством. Загинув під час боїв у 54 р. до н. е.

Отримав намісництво в Іспанії та Африці. За відсутності Цезаря і після смерті Красса став диктатором Риму

Диктатура Гая Юлія Цезаря

Дата

Подія

49 р. до н. е.

Цезар перейшов Рубікон і спрямував свої легіони на Рим. Гней Помпей та консули втекли до Греції

48 р. до н. е.

Битва біля Фарсала — армія Гнея Помпея була розбита, він утік до Єгипту, де був убитий

47 р. до н. е.

Легіони Цезаря звели на єгипетський престол Клеопатру

47 р. до н. е.

Війна з Фарнаком (сином Мітридата IV), перемога Цезаря

46 р. до н. е.

Перемога Цезаря в Африці над помпеянцями

45 р. до н. е.

Перемога в Іспанії, розгром легіонів синів Помпея

44 р. до н. е.

Встановлення довічної диктатури Цезаря

15 березня 44 р. до н. е.

Вбивство сенаторами-змовниками Цезаря

Імператор (від латин. — повелитель) у республіканському Римі — почесний титул, що надавався полководцю, який здобув великі перемоги. Пізніше — титул монарха — правителя імперії.

Реформи Гая Юлія Цезаря

Введення єдиної монети. Скорочення кількості людей, які безкоштовно отримували хліб. Реформа календаря. Реформа сенату (збільшився до 900 осіб). Зменшення ролі Народних зборів. Заснування нових колоній у провінціях (80 тис. громадян отримали землю). Упорядкування системи управління та збору податків. Збільшення кількості магістратур.