Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 6—7 клас

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х-ХV ст.

• Походи вікінгів та їх завоювання

Місце розташування

Скандинавський та Ютландський півострови

Клімат

Холодний, сніг, холодні вітри

Річки

Невеликі річки в горах Скандинавії

Моря

Балтійське, Північне

Основні заняття населення

Мисливство, рибальство, скотарство, торгівля

Нормани (нім. — північні люди)

Шведи

Ісландці

Норвежці

Данці

Вікінги — вожді норманів, пізніше так стали називати всіх норманів.

Причини походів вікінгів

Нестача родючих земель

Військова здобич

Міжусобні війни між родами

Ослаблення європейських країн через феодальну роздробленість

Завоювання та походи вікінгів

• Напади на Францію (по річках доходили до Парижа).

• 911 р. — заснування Нормандського герцогства на півночі Франції.

• Захопили Сицилію й Південь Італії, де заснували Королівство Обох Сицилій.

• 793 р. — перші напади на Англію. 829 р. — похід об’єднаних сил вікінгів. 871—901 рр. — Альфред Великий організовує оборону острова.

• X ст. — об’єднання Англії. 1066 р. — нормандське завоювання Англії Вільгельмом Завойовником (герцогом Нормандії).

• 860 р. — початок заселення Ісландії («країна криги»),

• 984 р. — Ейрік Рудий відкрив Гренландію.

• Близько 1000 р. — нормани на чолі з Лейфом Щасливим досягли островів поблизу Америки (потім поселення були покинуті).

• Варяги на Русі, шлях «із варягів у греки» — по річках спускалися до Чорного моря. Волгою діставалися Каспійського моря. Наймалися на службу до руських князів.

• У XI ст. походи норманів припиняються.

Скандинавські держави

Данія

Норвегія

Швеція

X ст. — король Гаральд Синьозубий об’єднав країну

XI ст. — виникнення держави

Дві держави, які в XI ст. об’єдналися

• Хрестові походи. Держави хрестоносців. Духовно-рицарські ордени

Хрестові походи

Учасники

Причини

Великі світські феодали (імператори, королі, князі, графи, герцоги та інші)

Можливість збагатитися, розширити свої володіння чи отримати нові, збільшити кількість підданих, очолити новоутворені держави, отримати спокуту через звільнення Гробу Господнього

Середні та дрібні феодали (рицарі)

Отримати землі, збагатитися, отримати спасіння через визволення Святої Землі

Біднота (селяни, міська біднота, дрібні ремісники)

Отримати волю, збагатитися, мати власну землю чи справу, визволити Гроб Господній

Торговці (купці, ремісники)

Збагатитися за рахунок відкриття нових торговельних шляхів та ринків збуту, отримати спокуту гріхів шляхом визволення Святої Землі

Католицька церква (Папа Римський, єпископи, священики, ченці та інші)

Поширити свій вплив на Схід, перемогти в боротьбі з православною церквою, звільнити Святу Землю, збільшити власні прибутки

Церква в середньовічній Європі. Хрестові походи

Хрестові походи

Похід, період

Керівники

Події

Перший, 1096—1099 рр.

Готфрід Бульйонський (Лотарингія), Раймонд Тулузький (Франція), Боемунд Тарентський (Північна Італія)

Невдалий похід бідноти. Узяття Едесси, Антіохії, Єрусалима. Утворення чотирьох держав хрестоносців: Єрусалимське королівство, графство Едесське, князівство Антіохійське та графство Триполітанське

Другий, 1147—1149 рр.

Французький король Людовік VII, німецький імператор Конрад III

Поразка Конрада III, невдала облога міста Дамаска

Похід періодів

Керівники

Події

Третій, 1189—1192 рр.

Французький король Філіпп II Август, німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, англійський король Річард І Левове Серце

Поразка походу, німецький імператор Фрідріх І Барбаросса потонув, англійський король Річард І Левове Серце домігся дозволу Саладіна протягом трьох років паломникам і купцям відвідувати Єрусалим

Четвертий, 1204—1204 рр.

Боніфацій Монферратський

Захоплення хрестоносцями Константинополя та заснування Латинської імперії

П’ятий, 1217—1221 рр.

Німецький імператор Фрідріх II

Похід до Єгипту, захоплення фортеці в гирлі Нілу, яку потім залишили

Шостий, 1228—1229 рр.

Німецький імператор Фрідріх II

Домовленість із султаном Єгипту про вільне відвідування християнами святих місць протягом десяти років

Сьомий, 1248—1254 рр.

Французький король Людовік IX Святий

Розгром мусульманами армії хрестоносців, що вступила до Єгипту, король потрапив у полон, звільнився ціною великого викупу

Восьмий, 1270 р.

Французький король Людовік IX Святий

Під час походу король помер і похід закінчився безрезультатно

Держави хрестоносців — загальна назва середньовічних держав, утворених хрестоносцями у XII—XIII ст. у Малій Азії та Палестині, зрештою були відвойовані мусульманами.

Держави хрестоносців

Хрестовий похід

Держави, які утворилися

Перший

Єрусалимське королівство (1099—1291 рр.) Князівство Антіохійське (1098—1287 рр.) Графство Триполітанське (1102—1289 рр.) Графство Едесське (1098—1146 рр.)

Третій

Кіпр (1191—1489 рр.)

Четвертий

Латинська імперія (1204—1261 рр.) Королівство Фессалонікійське (1204—1224 рр.) Герцогство Афінське (1205—1458 рр.) Князівство Ахейське (1205—1432 рр.)

Наслідки хрестових походів

Позитивні

Негативні

• Зміцнення торговельних зв’язків між Заходом та Сходом

• Зниження кількості безземельного рицарства

• Взаємне розширення знань християн та мусульман

• Запозичення наукових знань і досягнень

• Впровадження нових звичаїв у побуті та гігієні

• Посилення політичної централізації

• Зміцнення королівської влади

• Знайомство з новими сільськогосподарськими культурами, ремеслами та винаходами

• Зміна політичної ситуації у Європі

• Розвиток внутрішньої торгівлі у Європі

• Зміни в натуральному господарстві (частковий перехід на грошовий обмін)

• Новий поштовх у розвитку банківської справи

• Великі людські втрати

• Знищення культурної спадщини

• Руйнування міст та інфраструктури

• Посилення протистояння між католицизмом та православ’ям

• Посилення кризи всередині католицької церкви

• Погіршення відносин між християнським та мусульманським світами

• Послаблення Візантії, як форпосту протистояння туркам-сельджукам

Утворення християнських орденів

Духовно-рицарські ордени

Чернечі ордени

Мета: захист Святої Землі від невірних; захист та надання допомоги паломникам до Святої Землі; підтримка руху хрестоносців; стимулювання хрестових походів

Мета: повернення авторитету католицької церкви; поширення християнської віри; посилення позиції церкви; боротьба з єресями

Орден госпітальєрів (виник у 1113 р.)

Бенедиктинський орден (виник у VI от.)

Орден тамплієрів (виник у 1118 р.)

Орден францисканців (виник у 1208 р.)

Тевтонський орден (виник у 1190 р.)

Орден домініканців (виник у 1215 р.)

• Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій

Монархія — форма державного правління, за якої влада належить одній людині — монарху (у Європі — королі — назва походить від імені Карла Великого, у Російській імперії — царі — від імені Цезаря).

Монархія

• Влада належить королю.

• Влада передається у спадок.

• Основу армії становила королівська дружина.

• Король — верховний суддя.

• Влада монарха підтримувалася церквою.

• Управління державою відбувалося за допомогою підлеглих.

• Король мав свою столицю.

• У державі існували податки.

Система управління державою за Хлодвіга

Король

Глава держави

Передавалася у спадок

Майордом

Головний міністр

Призначався королем

Герцог

Глава племені, військовий вождь

Спадкова посада

Граф

Управитель невеликого округу

Призначався королем

Маркіз

(маркграф)

Правитель прикордонного округу (марки)

Призначався королем

Феодальна роздробленість — розпад єдиної держави на незалежні володіння.

Причини феодальної роздробленості

Натуральне

господарство

Розподіл держави між синами монарха

Великі

феодальні

володіння

Принцип

васалітету

Слабка

центральна

влада

Суд та право

• Писані закони.

• Законодавство формувалося під впливом римського права.

• На початку Середньовіччя у Європі виникають збірники законів — «правди».

• «Салічна правда» — перший збірник писаних законів, прийнятий Хлодвігом.

• Франкські королі видавали доповнення до законів — капітулярії.

• У XII ст. закони зведені у збірники — «Звід цивільного права», «Звід церковного права».

• Суд стає становим — для кожного суспільного стану існує свій суд.

• Селяни не мали своїх судів, а підпорядковувалися суду феодала або призначеному ним судді.

• Верховний суддя — король.

• Король призначав своїх суддів, в округах судова влада належала сеньйорам.

• «Божий суд» — звернення до Божої справедливості.

• «Божий суд» для рицарів — поєдинок.

• Недосконалість судової системи.

Станова монархія — монархія, обмежена представницькими органами влади.

Причини виникнення станової монархії

Припинення

феодальної

роздробленості

Посилення

централізованої

влади

Запровадження нових та збільшення існуючих податків

Запобігання

бунтам

Органи станової монархії (державної влади)

Держава

Назва органу

Англія

Парламент

Франція

Генеральні штати

Іспанія

Кортеси

Німеччина

Рейхстаг

Польща, Чехія, Угорщина

Сейм

Московська держава

Дума

Право — узаконені державою права та обов’язки громадян.

• Франція у XI—XV ст.

Місце розташування

Захід Європи

Клімат

Холодний, сніг, холодні вітри

Річки

Сена

Моря

Атлантичний океан

Основні заняття населення

Землеробство, скотарство, ремесло, торгівля, рибальство

Посилення королівської влади

987 р. — початок правління династії Капетингів (засновник — граф Парижа Гуго Капет). XI—XII ст. — феодальна роздробленість Франції.

Герцогства: Бургундське, Нормандія, Бретань, Аквітанія

Графства: Фландрія, Анжу, Шампань, Мен, Тулузьке та інші

Королівські землі — Париж, Орлеан

Король

Діяльність

Філіпп II Август

Розширення території королівського домену — Нормандія, Анжу, Мен та ін. Обмеження самостійності феодалів. Укріплення королівської влади — створення Королівської ради. Територіальна реформа

Людовік IX Святий

Створення вищого судового органу — Паризького парламенту. Заборона війн між феодалами. «40 днів короля». Запровадження єдиної грошової системи. Заміна ополчення рицарів на найманців

Філіпп IV Красивий

Приєднання Наварри, Шампані та Аквітанії. Скликання Генеральних штатів (1302 р.). Ліквідація Ордену тамплієрів. Перемога в конфлікті з папською владою — «Авіньйонський полон». Поразка в боротьбі за Фландрію — «Битва шпор». Збільшення державного боргу. Карбування фальшивих монет

1328 р. — перехід королівської влади до династії Валуа.

Генеральні штати у Франції у XV ст.

Перша палата

Друга палата

Третя палата

Духівництво (архієпископи, єпископи, абати)

Представники середнього та дрібного дворянства

Представники третього стану (по два депутати від міста)

Затвердження нових податків. Питання про одноразові субсидії на державні потреби

Столітня війна — війна між Францією та Англією, яка тривала з перервами понад 100 років (1337—1453 рр.).

Причини Столітньої війни

Боротьба за престол Франції

Боротьба за об’єднання Франції, якій заважали англійські володіння

Бажання Англії повернути втрачені володіння у Франції

Боротьба за міста Фландрії

Основні події Столітньої війни

Період

Подія

1340 р.

Розгром французького флоту при Слейсі

1346 р.

Поразка французів при Кресі

1347—1350 рр.

Епідемія чуми — «Чорна смерть»

1356 р.

Перемога англійців при Пуатьє, у полон потрапив французький король Іоанн І Добрий

1358 р.

Селянське повстання «Жакерія», повстання в Парижі

1415 р.

Поразка французів біля Айзенкура

1429 р.

Подвиг Жанни д’Арк: зняття облоги з Орлеана

1431 р.

Засудження та страта Жанни д’Арк

30—40 рр. XV ст.

Повстання проти англійців, звільнення Франції

1453 р.

Визволення всієї території Франції, крім міста Кале, від англійців

Наслідки Столітньої війни

Англійців було вигнано з Франції

Прискорення об’єднання Франції

Затвердження абсолютної монархії

Демонстрація неефективності старої армії та необхідності реформ

Ознаки абсолютизму

Великий

державний

апарат

Регулярна

армія

Посилення

каральних

органів

Придушення опору великих феодалів

Втрата значення станово-представницьких органів

Становлення абсолютної монархії у Франції

• 1445 р. — нова система оподаткування дозволила найняти регулярну армію.

• Перемога у Столітній війні створила умови для політичного об’єднання держави.

• Людовік XI (1461—1483 рр.) позбавив великих феодалів незалежності.

• Опора королівської влади — армія та чиновники.

• Генеральні штати втратили своє значення.

• Вільні селяни та жителі міст звільнялися від залежності і переходили під нагляд королівської адміністрації.

• 1477 р. — Людовік XI приєднав Бургундське герцогство до своїх земель.

• Англія в XI—XV ст.

Місце розташування

Британські острови

Клімат

Помірний, часті тумани

Річки

Темза

Моря, океани

Північне море, Атлантичний океан

Основні заняття населення

Землеробство, скотарство, ремесло, торгівля, рибальство

Англія до нормандського завоювання

Сакси

Юти

Англи

Королівства Уессекс, Сассекс, Ессекс

Кент

Ост-Англія, Мерсія, Нортумбрія

829 р. — об’єднання в одну країну — Англію («Країна англів») на чолі з королем Екбертом.

Монархічна держава

Слабка королівська влада

«Рада мудрих» — представники знаті

Шерифи — королівські чиновники

Поширення християнства

Англія та вікінги

• Кінець VIII — середина X ст. — напади вікінгів (в основному данці)

• 886 р. — поділ Англії — північно-західна частина дісталася данцям

• Правління короля Альфреда Великого (871—900 рр.)

Створення

професійного війська

Будівництво морського флоту

Будівництво прикордонних фортець

• Початок XI ст. — підкорення Англії данським королем Канутом Великим

• 1042 р. — повстання англійців та здобуття незалежності

Нормандське завоювання Англії

1066 р. — нормандський герцог Вільгельм Завойовник висадився на узбережжі Англії

Битва при Гастингсі завершилася поразкою англосаксів, король Гарольд загинув

Вільгельм Завойовник став королем Англії (1066—1087 рр.)

• Підпорядкування всіх васалів

• Заміна всіх єпископів

• Перетворення вільних селян на залежних

• Перепис населення

• Розподіл володінь феодалів

• Спадковість королівської влади

Перші Плантагенети

1154—1399 рр. — правління династії Плантагенетів

• Перший король — француз Генріх II (1154—1189 рр.): судова реформа (суд присяжних); створення «палати шахової дошки» для перевірки та контролю фінансів; невдала боротьба з Папою Римським; створення Королівської лавки — верховного суду Англії; боротьба з великими феодалами; військова реформа (створення найманої армії за рахунок «щитових грошей»),

• Річард І Левове Серце (1189—1199 рр.) — практично не управляв державою, перебуваючи у мандрах.

• Іоанн Безземельний (1199—1216 рр.): невдала війна з Францією; визнав себе васалом Папи Римського; викликав незадоволення самоуправством.

• 1215 р. — повстання баронів, підтримане рицарями, жителями Лондона та духівництвом.

• Підписання королем Великої хартії вольностей: закони та податки тільки після погодження з представниками знаті; боротьба з чиновницьким свавіллям; презумпція недоторканності особи; опікування торгівлею; незалежність церкви від королівської влади; отримання містами прав та вольностей.

• 1263—1267 рр. — громадянська війна.

1265 р. — утворення англійського парламенту

Палата лордів (перів)

Палата общин

Представники великих феодалів та вищого духівництва

По два представники від графств та великих міст

Затвердження податків та участь у прийнятті законів, вищий суд держави

Англійське суспільство у XIV—XV ст.

• «Нове дворянство» — заняття торгівлею та підприємництвом.

• «Коли Адам орав, а Єва пряла, хто був дворянином?».

• «Чорна смерть» — епідемія чуми — зменшення кількості робочих рук.

• Подушний податок на військові потреби.

• 1381 р. — повстання під керівництвом Уота Тайлера — повстанці захопили Лондон, але король підступно вбив керівників і придушив повстання.

Війна Білої та Червоної троянд

Роки

Подія

1455— 1485 рр.

Громадянська війна — боротьба між дворянськими родами Йорків (Біла троянда) та Ланкастерів (Червона троянда). Генріх VI — король із Ланкастерів, багато хворів, Річард Йоркський підняв повстання, але загинув. Королем став Едуард IV з Йорків. Дружина Генріха VI із сином повернулася з військом, але була розбита. Після смерті Едуарда IV владу отримав Річард III

1485 р.

В Англії з військом висадився Генріх Тюдор, який вбив Річарда III

1485— 1503 рр.

Генріх Тюдор — Генріх VII — початок династії Тюдорів

• Священна Римська імперія

Боротьба імператорів із римськими папами

Імператори призначали та затверджували єпископів і абатів (інвеститура). Середина XI ст. — претензії пап на право інвеститури. Папа Римський Григорій VII заборонив світській владі втручатися у церковні справи, імператор Генріх IV виступив проти цього. Григорій VII відлучив німецького імператора від церкви та звільнив його підданих від васальної клятви — князі й герцоги підняли повстання проти імператора. 1077 р. — імператор вирушив до Північної Італії з каяттям до Папи, який зняв із нього відлучення — «ходіння в Каноссу». 1122 р. — Вормський конкордат — імператор Генріх V визнав за папами римськими виключне право на інвеституру. Конфлікт імператора Фрідріха І з Папою Александром III (похід імператора до Північної Італії та поразка біля Мілана). Конфлікт Фрідріха II з Папою Григорієм IX (війна проти Ломбардської ліги). Боротьба німецьких імператорів із папами римськими стала однією з причин, що призвели до розпаду Священної Римської імперії.

«Наступ на Схід»

Полабія

Прибалтика

Помор’я

Подунав’я

Русь

• Здійснювався під гаслом навернення язичників до християнства.

• Початок — походи Генріха І Птахолова на полабських слов’ян.

• XII ст. — хрестові походи на схід від Ельби — утворення Мекленбурзького герцогства.

• XIII ст. — на землях лютичів утворено маркграфство Бранденбурзьке.

• У Середньому Подунав’ї утворилося Австрійське герцогство.

• Створення Ордену мечоносців — похід на Східну Прибалтику.

• Німецький (Тевтонський) орден — підкорення Пруссії.

• 1237 р. — об’єднання Ордену мечоносців та Тевтонського ордену в Лівонський орден.

• 1242 р. — «Льодове побоїще» у битві на Чудському озері руські війська на чолі з Олександром Невським розбили німецьких рицарів.

• 1410 р. — Грюнвальдська битва — розгром армії рицарів польсько-литовсько-смоленськими військами, загибель магістрів ордену.

• Занепад просування на Схід.

Священна Римська імперія у XIII—XV ст.

1254—1273 рр.

Міжцарів’я — німецький трон займали іноземні принци та монархи. Верховна влада була відсутня. Існувало близько сотні незалежних князівств

1273 р.

Імператором обрано Рудольфа Габсбурга, який швидко збагатів та заснував найбільше в Німеччині Австрійське герцогство. Рішення рейхстагу, що німецький король стає імператором незалежно від волі Папи Римського. Рейхстаг — один з органів центральної влади, до складу якого входили князі, рицарі, представники імперських міст, духівництво — вирішував тільки загальні питання

1347—1378 рр.

Імператором став чеський король Карл IV

1356 р.

Карл IV видав «Золоту буллу», яка підтверджувала старі привілеї та надавала нові — імператора обирали сім курфюрстів (князів-виборців), князі отримували величезну владу — могли мати власну армію, карбувати монету, вершити суд, вести війни, мати свої ландтаги та інше. Ландтаг — збори представників від станів у князівствах

1437 р.

До влади вдруге прийшли Габсбурги. Сформувалася система німецького права: права феодалів — «Золота булла»; права міст — магдебурзьке право; права селян — «Швабське зерцало», «Саксонське зерцало» та ін.

Почалися процеси затвердження централізованої держави, але князі перешкоджали її розвитку, і шлях до єдиної держави розтягнувся на п’ять століть

Швейцарський союз

• У IV—V ст. територію сучасної Швейцарії захопили німецькі племена алеманнів і бургундів.

• Від IV ст. на територію сучасної Швейцарії проникає християнство.

• 774 р. — після перемоги Карла Великого над лангобардами Гельвеція увійшла до складу королівства франків і у VIII—IX ст. перебувала під владою Карла Великого та його наступників.

• Після розпаду імперії Каролінгів території були захоплені швабськими герцогами в X ст., але останні не змогли утримати їх під своєю владою, і регіон розпався на окремі феодальні володіння.

• У XII—XIII ст. робилися спроби об’єднання окремих феодальних володінь під владою великих феодалів.

• У 1264 р. Габсбурги завоювали панівне становище у східній Швейцарії. На заході закріпилися графи Савойські.

• Швейцарські кантони здобули права імперських територій Священної Римської імперії, позбувшись залежності від дрібних феодалів.

• У серпні 1291 р. швейцарські громади уклали між собою постійний оборонний союз і підписали договір, відомий як «Вічний союз» — перше документальне засвідчення співпраці між лісовими округами.

• 1315 р. — швейцарці у битві при Моргартені здобули перемогу над військами Габсбургів.

• 1415—1513 рр. — період «героїчного віку» швейцарської історії — територія конфедерації розширилася — було створено п’ять нових округів. У 1513—1798 рр. Швейцарія стала конфедерацією 13 округів (кантонів).

• Постійного центрального органу управління не існувало: періодично скликалися загальносоюзні сейми, де право голосу мали тільки повноправні округи. Загальносоюзних адміністрації, армії і системи фінансів також не було, і таке становище зберігалося до Французької революції.

• Країни басейну Середземномор’я

Італійські міста-держави

• IX ст. — відродження міського життя.

• XI—XII ст. — італійські міста були комунами, які мали своє самоврядування та були очолювані виборними консулами. Міста-комуни — республіки.

• Закони видавала Верховна Рада, за необхідності скликали збори всіх громадян.

• Венеція та Генуя — влада належала дожу, який обирався довічно.

• Боротьба між містами, часто збройна.

• Села теж мали комуни, але були підпорядковані містам.

• XII—XIII ст. — поділ городян на два табори: гвельфи (підтримували пап у боротьбі з німецькими імператорами (Флоренція)) та гібелліни (підтримували німецьких імператорів (Піза, Лукка).

• Кінець XIV — початок XV ст. — у більшості міст-комун виникає монархічне правління або владу перебирають найзаможніші родини.

• Флоренція опинилася під владою банкірів Медичі, найвідомішим з яких є Лоренцо Медичі.

Папська область

• Займала частину Центральної Італії зі столицею в місті Рим.

• Середина XII ст. — у Римі проголошено республіку, але імператор Фрідріх І Барбаросса повернув Папі владу, ліквідувавши республіку.

• Початок XIV ст. — «Авіньйонський полон» (резиденція пап римських була перенесена до міста Авіньйон) — у Римі створена республіка, замки феодалів знищені, місто занепадає.

• 1347 р. — повстання пополанів (торгівці та ремісники) на чолі з Кола ді Рієнцо привело до утворення республіки, але повстання було придушено, а республіка ліквідована.

• 1378 р. — до Риму з Авіньйона повернувся Папа Римський.

• Папська область заважала об’єднанню Італії в єдину державу.

Південна Італія та Сицилія

Роки

Подія

XI ст.

Захоплення норманами, які утворили Королівство Обох Сицілій. Сильна монархічна влада

Кінець XIII ст.

Сицилійське королівство дісталося Фрідріху II, який зруйнував замки і заборонив феодалам носити зброю

1268 р.

Непомірні податки та побори Фрідріха II спричинили перехід Сицилійського королівства під владу Карла Анжуйського, але становище ще більше погіршилося

1282 р.

«Сицилійська вечерня» — велике повстання проти Анжуйської династії, унаслідок якого Сицилійське королівство розпалося. Острів Сицилія увійшов до складу Арагонського королівства (Піренеї), а Південна Італія — Неаполітанське королівство залишилося під анжуйським володінням, але в 1442 р. перейшло до Арагону

Арабська Іспанія

711 р. —

підкорення

Піренеїв

арабами

756 р. — відокремлення Кордовського емірату

929 р. —

виникнення Кордовського халіфату

1031 р. — розпад Кордовського халіфату на емірати

1238 р. —

виникнення

Гранадського

емірату

• Поєднання арабської та європейської культур.

• Піднесення культури та розвиток ремесла.

• Толерантність — мирне проживання багатьох народів — арабів, євреїв, берберів, вестготів. Християни не переслідувалися.

Реконкіста (ісп. — відвойовування)

Роки

Подія

718 р.

Початок Реконкісти — перемога іспанців на чолі з Пелайо. Утворення Астурійського королівства

1035 р.

Створення незалежних королівств Арагон і Кастилія

Роки

Подія

1085 р.

Визволення давньої столиці Толедо, перенесення столиці Кастилії до Толедо. Виникнення на Піренейських горах королівства Наварра

1095 р.

Створення графства Португалія

1212 р.

Поразка маврів біля Лас-Навас-де-Толоса визволення більшої частини Іспанії. У Реконкісті брала участь велика кількість рицарів з Європи, які отримали землі

1492 р.

Захоплення іспанцями Гранади ознаменувало завершення Реконкісти

Іспанія

• Середина XV ст. — маврам належав тільки Гранадський емірат.

• На півострові існували християнські держави — Кастилія, Арагон, Валенсія, Каталонія, Наварра, Португалія, між якими точилися суперечки.

• Арагонське королівство переживало період піднесення — приєднання Сицилії, Сардинії, Неаполітанського королівства.

• 1479 р. — шлюб між арагонським інфантом Фернандо II зі спадкоємницею Кастилії Ізабель І — утворення єдиного Іспанського королівства.

• 1492 р. — приєднання Гранади.

• 1512 р. — приєднання королівства Наварри.

• Спроба приєднати Португалію була невдалою.

• Релігійне переслідування маврів та євреїв.

• XII—XIII ст. — виникнення кортесів — представницького органу влади (великі феодали, дворяни, духівництво, городяни, заможні селяни): видавали закони, приймали присягу короля, контролювали витрати. Із виникненням Іспанського королівства роль кортесів зменшилася.