Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 6—7 клас

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

• Становлення середньовічної Європи

Ставлення людини до природи

Захід

Схід

Людина — цар природи, перетворення природи відбуваються для зміни її для людини

Людина — частина природи, зміни в природі відбуваються для зміни людини

Причини зміни кількості населення Європи

Міграція — переселення народів із місць постійного проживання на нові землі.

Колонізація — заселення незайнятих внутрішніх земель або захоплення чужих територій із подальшим їх заселенням.

Причини внутрішньої колонізації

Внутрішня колонізація — переселення та освоєння земель у межах однієї країни або держави.

Зовнішня (воєнна) колонізація — завоювання чужих територій із подальшим їх заселенням, часто з винищенням або асиміляцією місцевого (автохтонного) населення.

«Чорна смерть» — найбільша епідемія (пандемія) чуми у Європі в 1347—1350 рр.

Напрямки внутрішньої колонізації в Європі

Схід

Захід

Північ

Іспанія, Португалія

Пруссія, Польща, Угорщина

Швеція, Фінляндія, Норвегія

• Середньовічне європейське суспільство

Стани — великі групи населення, які відрізняються своїми правами та обов’язками.

Стани середньовічного європейського суспільства

«Ті, що моляться»

«Ті, що воюють»

«Ті, що працюють»

Духівництво

Рицарство

Селянство

Стан суспільства

Характеристика

«Ті, що моляться»

Духівництво. Виникло на початку Середньовіччя (християнізація Європи). Основні обов’язки — здійснювати богослужіння та церковні обряди (хрещення, вінчання, причащання, сповідання та інше). Поділялося на духовні стани — від найвищих (прелати) до найнижчих (рядові священики та їхні помічники). Поділялося на «біле» (священики та їхні помічники) та «чорне» (ченці). У Європі було поширене католицтво. Церква володіла великими земельними багатствами

«Ті, що воюють»

Феодали. Рицарі — воїни-кіннотники становили основу феодального війська. Захищали суспільство зі зброєю в руках. Починали готуватися з семи років, діти феодалів ставали пажами в сеньйорів — навчалися військової справи — фехтування, метання спису, верхової їзди. У 15 років юнак ставав зброєносцем. Через певний час зброєносця, який відзначився, посвячували в рицарі. Озброєння рицаря — меч, спис, щит, обладунок (кольчуга чи лати, шолом із забралом); бойовий кінь також захищений обладунком. Рицарі дотримувалися кодексу честі — сукупність правил поведінки, порушення яких вважалося ганебним. Кожен рицар мав герб і девіз. Більшість рицарів були малоосвічені

«Ті, що працюють»

Селяни. Найчисленніший суспільний стан. Жили общинами. Натуральне господарство. Землеробство, скотарство. Перетворення селян-общинників на залежних селян. Повинності для феодала: панщина, оброк

Сеньйор — вищий феодал щодо нижчого.

Васал — феодал, який отримав землю від сеньйора за несення служби і залежав від нього.

Феодальна драбина

Обов’язки сеньйора

Обов’язки васала

• Не мав права збільшувати оброк.

• Не мав права відібрати феод без законних підстав.

• Не мав права притісняти васала.

• Повинен був захищати васала під час селянських повстань та війн.

• Слідувати на війну за сеньйором із певною кількістю людей.

• Викупляти сеньйора з полону.

• Допомагати сеньйору грошима.

• Надавати притулок сеньйору у своєму замку.

Церква у V—XI ст.

• Становлення християнської церкви.

• Поширення серед варварів.

• Виникнення монастирів.

• Прийняття християнства Хлодвігом, християнство стає державною релігією Франкської держави.

• 756 р. — утворення Папської держави за підтримки Карла Великого.

• 800 р. — проголошення Карла Великого імператором Священної Римської імперії Папою Римським.

• Поширення християнства Карлом Великим (часто насильницьким шляхом).

• Патристика (латин. — батько) — учіння «отців церкви» — св. Амвросій, св. Ієронім, св. Августин, папа Григорій І (католицька церква); св. Афанасій Александрійський, св. Іоанн Златоуст (православна церква).

• Поділ християнського духівництва на біле та чорне.

• Протиріччя між Заходом та Сходом, Римом і Константинополем, між Папою Римським і Константинопольським патріархом — 1054 р. — церковний розкол.

• X—XI ст. — Клюнійський рух — рух за посилення влади католицької церкви.

• Григорій VII — лідер Клюнійського руху — обраний папою — реформи в церкві, посилення її влади.

• Боротьба імператорів Священної Римської імперії проти папської влади — імператор Генріх IV — 1077 р. — «ходіння до Каносси».

Індульгенція — грамота про відпущення гріхів.

Конклав (латин. — під ключ) — зібрання кардиналів для обрання Папи Римського.

Християнське духівництво (клірики)

Біле

Чорне

Священнослужителі, які несуть службу серед мирян, та їхні помічники (диякони)

Ченці (монахи) (від грец. — одинак, самітник) — соціальна релігійна група, члени якої повністю присвятили своє життя служінню Богу — утворювали монастирі або жили самостійно в скитах

Розкол християнства в 1054 р.

Католицька церква

Православна церква

Католицька — «всесвітня»

Православна — «правильна віра»

Західна Європа

Східна Європа, Русь

Відмінності католицької та православної церков

Католики здійснюють хрещення обливанням, а православні — зануренням у воду; у католиків у суботу піст; у православних є ікони, у католиків їх немає, натомість у них поширений живопис; у католиків мирянам забороняється читати Біблію. Від IX ст. у католицьких священиків запроваджено целібат (заборона одружуватися). У католицькій церкві миряни сидять на лавах, у православній належить стояти; католицьке богослужіння здійснюється лише латинською мовою

Православ’я не визнає вчення про головування Папи і його святість; православ’я відкидає використання індульгенцій (звільнення від гріхів за плату); православ’я не визнає існування чистилища (перехідний стан між пеклом і раєм); посади кардинала у православних немає. У православних чернецтво поділяється на біле (одружене) і чорне (неодружене)

Структура християнської церкви

Католицька церква

Православна церква

Папа Римський

Константинопольський патріарх

Кардинали

Митрополити, архієпископи

Єпископи, архієпископи

Єпископи

Абати (на чолі монастиря)

Настоятелі монастирів

Ченці, священики

Священики, ченці, диякони

• Замок. Рицарські традиції. Життя селян

Сфера життя

Характеристика

Замок

Замки будували у пристосованих для облоги містах — на пагорбах, біля річок. Оточені ровом, зазвичай із водою. Від XII ст. активно використовують каміння для спорудження замків. Мав в’їзні ворота з підйомним мостом, захисні мури з вузькими бійницями. Основна споруда замку — донжон — кількаповерхова вежа. Замок був резиденцією феодала, у ньому розміщувалися всі приміщення та будівлі для обслуговування — кузня, стайня, пекарня та інше. Вода зберігалася у спеціальних цистернах (якщо не було колодязя). Із замку вів таємний підземний хід. Замки були малопристосовані для життя. Приміщення опалювалися тільки за допомогою камінів. XII—XIII ст. — у Франції налічувалося близько 40 тис. замків. Із винайденням вогнепальної зброї замки припинили відігравати роль захисних споруд

Сфера життя

Характеристика

Зброя

У Середньовіччі користувалися холодною зброєю. Використовували мечі (від VII ст. — довгий меч), кинджали, списи (існувало багато різновидів), булави, бойові сокири тощо. Для захисту користувалися щитами (дерев’яними, обтягнутими шкірами, пізніше — металевими), кольчугою або обладунком із металу, шкіряною сорочкою, обшитою металевими предметами (бляшки, пластини). Рицарський обладунок коштував як 18—20 корів або 250 овець. Рицарський кінь теж мав обладунок для захисту. Рицарський кінь коштував дуже дорого, тому що був навчений битися під час поєдинків і не лякатися битви. Рицарський обладунок важив десятки кілограмів. Метальна зброя — лук та арбалет. Під час облог використовували військові машини для метання каміння та стовбурів дерев, руйнування мурів і воріт. XIV—XV ст. — поява вогнепальної зброї

Характеристика натурального господарства

Натуральне господарство — господарство, у якому все вироблялося не для продажу, а для власного використання.

Дрібне (домашнє) ремісне виробництво

Потреби феодалів забезпечувалися практично повністю

Примітивні знаряддя праці

Слабкий розвиток торгівлі

Низький рівень агрокультури

Функції общини

Розподіл землі для обробки

Підтримання миру та порядку

Господарські

справи

Організація відпочинку

Дотримання традицій та здобуття освіти

Відповідальність перед феодалом

Повсякденне життя в середньовічній Європі

Сфера життя

Характеристика

Житло

Будинки з деревини, кам’яне будівництво від XIV ст. Вікна затягували пергаментом або промасленою тканиною, скло використовували в будинках заможних осіб та у церковних спорудах. Освітлювали масляними лампами або сальними свічками (дуже коптили). Каналізація та водогін були відсутні. Приміщення опалювали грубами та камінами. Узимку в будинках було дуже холодно. Меблі були дерев’яними — грубі та масивні. Ліжко прикрашали балдахіном. У будинках (навіть у палацах) панувала антисанітарія. У містах зводили багатоповерхові (два-три поверхи) будинки (для економії місця). На першому поверсі розташовувалися складські приміщення, майстерня або лавка, а жили на верхніх поверхах

Сфера життя

Характеристика

Одяг

Клімат став холоднішим, тому використовували багато одягу. Носили сорочку з льону, короткі штани, верхню сорочку та плащ. Поступово почали одягати панчохи. Спочатку жіноче вбрання практично не відрізнялося від чоловічого, потім з’явилися сукні та інші види жіночого одягу. Одяг підкреслював майнову та соціальну нерівність. У вельмож з’являється яскравий, барвистий одяг. Духівництво стало мати свій одяг (плащі, сутани та інше). Взуття виробляли зі шкіри, деревини, улітку ходили босоніж. Прикраси виготовляли із золота, срібла та коштовних каменів, для виготовлення одягу використовували коштовні нитки. Прості люди прикрас практично не мали

їжа

Харчування було дуже скромним. М’ясні страви вживали рідко (частіше на свята). Пекли хліб (переважно житній), їли боби, варили каші, якщо неподалік була річка або море — вживали багато риби. Мало вживали фруктів та овочів. Молоко й сири були делікатесами. Цукру не знали, вживали мед. Пили багато пива й вина. Харчувалися нерегулярно, часто постилися (за цим слідкувала церква)

Сім’я

На укладення шлюбу впливали римські й варварські традиції. Шлюб укладався з 12 років. Дозволявся шлюб між родичами, заборонявся шлюб між вільними та рабами. Християнство змінило ставлення до шлюбу. Церква прагнула, щоб шлюб був добровільним, публічним, міцним та освяченим нею. Подружньої рівності не існувало. Ставлення до жінки було зневажливим тому, що в період війн цінувалася фізична та військова сила; жінка, яка може народжувати, спричиняє голодомори та розпорошення майна; так ставилася церква

• Європейське середньовічне місто. Торгівля й ремесло

Причини виникнення міст

Розвиток сільського господарства

Розвиток ремесла (відокремлення від сільського господарства)

Розвиток

торгівлі

Виокремлення специфікації окремих регіонів

Передумови виникнення міст

Захист території (необхідність створення воєнних центрів для організації захисту певних територій)

Розвиток християнства (формування центрів християнства — монастирі, центри паломництва, резиденції ієрархів)

Адміністративний поділ держави (адміністративно-політичні центри держави)

Місця виникнення міст

Біля великих замків, фортець (Гамбург, Страсбург)

Біля переправ

(Кембридж,

Франкфурт)

Біля морських гаваней (Марсель, Генуя)

Біля монастирів, резиденцій архієпископів (Кельн, Трир)

Населення міста

Повноправні громадяни

Плебс

Патриції

Бюргери

Великі чиновники, феодали, багаті купці та ремісники

Купці, торговці, ремісники

Жебраки, бідняки, прислуга

Ратуша (нім. — будинок нарад) — будинок місцевого самоврядування, часто мав кілька поверхів та вежу з годинником.

Місто

• Оточене муром, башти, рів, підйомний міст.

• Ринкова площа, у центрі ратуша та фонтан.

• У центрі міста будувався собор або церква.

• Вузькі криві вулиці, які вночі не освітлювалися; моститися бруківкою почали тільки від XII ст.

• Будинки в кілька поверхів, дерев’яні (кам’яне будівництво починається з XIV ст.) — на першому поверсі розташовувалися службові приміщення (лавка, майстерня), на другому — житло.

• Будинки не мали номерів. Багато будинків нагадували садибу (вирощували городину, тримали свійських тварин).

• У місті були відсутні каналізація та водогін.

• Міста були маленькими, зручними для захисту.

Причини боротьби міст проти сеньйорів

Магдебурзьке право — право міст на самоврядування (м. Магдебург отримало самоврядування одним із перших і служило зразком для устрою життя міста).

Міське самоврядування

• Міста, які отримали незалежність від феодала, називали комунами.

• Місто очолював мер (Англія, Франція) або бургомістр (Німеччина), який обирався. Управляла міська рада — магістрат.

• Місто мало свої суд, скарбницю та податки.

• Видавало свої закони та мало своє військо.

• Городяни звільнялися від особистої залежності.

• Для того щоб стати вільною людиною, потрібно було прожити в місті один рік та один день.

• Магдебурзьке право.

Зменшення

податків

Боротьба за особисту незалежність

Отримання торговельних привілеїв

Отримання права на самоврядування

Цех — об’єднання ремісників однієї спеціальності, які проживали в одному місті, для захисту своїх інтересів.

Причини виникнення цехів

Захист від конкуренції

Організація виробництва та продажу продукції

Збереження рівності між майстрами

Ремесло та цехи

• Ручне виробництво; використання праці учнів та підмайстрів.

• Товар продавали там, де виробляли.

• Цехи виникли в XI ст.

• Робота ремісників у цеху була суворо регламентована.

• Цех мав свій статут — обов’язкові правила для всіх майстрів.

• До цеху входили тільки майстри.

• Цех мав свою школу та церкву, утримував вдів та сиріт майстрів.

• Цех виставляв військовий підрозділ для захисту міста.

• Майстри, які не входили до цеху, називалися партачами.

• Дітей віддавали на навчання до майстрів, потім вони ставали підмайстрами, а набувши досвіду та склавши іспит, — майстрами.

• Шедевр — виріб підмайстра, який прагнув стати майстром.

• У XIV—XV ст. погіршується становище підмайстрів та учнів, виникають «довічні підмайстри». Для захисту свої інтересів вони об’єднуються у братства.

• В XI—XIV ст. цехи сприяли розвитку ремесла, а у XIV—XV ст. цехи стали гальмувати розвиток техніки та виробництва.

Середньовічна торгівля

Між містом та селом

Між містом та замком

Між частинами держави

Між різними країнами

Напрямки торгівлі

Південь

Північ

Середземне море

Балтійське та Північне моря

Іспанія, Італія, Південна та Центральна Франція, Венеція, Візантія, країни Сходу

Міста Північно-Західної Русі (Новгород, Псков, Нарва), Польщі, Східної Балтики (Рига, Ревель), Північної Німеччини, Скандинавії, Фландрії, Нідерландів

Предмети розкошів, прянощі, вино, зерно, тканини, золото, срібло, невільники, зброя

Риба, сіль, хутра, вовна, сукно, льон, віск, деревина, зерно

Торгівля й гільдії

• Торгівля у Європі була дуже небезпечною (розбій на дорогах, піратство на морях).

• Кожна територія збирало своє мито — платню за право торгувати або провозити товари на певній території (країні).

• «Що з воза впало, те пропало» — привласнення товару купців, який впав із воза.

• Центри торгівлі в Середземномор’ї — Венеція та Генуя — морські республіки. Центр північної торгівлі — місто Брюгге (Фландрія).

• Факторії — торговельні пункти (невеликі поселення).

• Ярмарки — великі щорічні торги, у яких брали участь купці із різних країн.

• Гільдія — об’єднання купців для захисту своїх інтересів.

• Ганза — торговельний союз близько 60 міст на чолі з німецьким містом Любеком.

• Кожна територія мала свої гроші.

Розвиток грошової справи

Міняйли

Лихварі

Банкіри

Обмін монет на ринках та ярмарках, контроль їхньої якості

Надання грошей у борг під відсотки

Брали гроші на зберігання, переказували гроші з однієї країни до іншої, позичали за винагороду великі суми