Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 10—11 клас

Тема 7. Міжнародні відносини 1930-х рр. Назрівання Другої світової війни

Зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу

США

Повернення до політики ізоляціонізму.

Намагання Америки проводити багатополюсну політику: 1933 р. — встановлення дипломатичних відносин та початок економічного співробітництва із СРСР; проголошення політики «доброго сусіда» щодо країн Латинської Америки, 1935 р. — ухвалення закону про нейтралітет.

Велика Британія

Виконання ролі отримувача французьких претензій на лідерство на континенті.

Загострення англо-німецьких суперечностей: змагання у військовій сфері (1934 р. — рішення британського уряду про збільшення кількісного складу королівських військово-повітряних сил у відповідь на швидке посилення німецької військової авіації; зазіхання Німеччини на першість Англії на морі тощо).

Німеччина

Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору: повернення під контроль Німеччини Саару, який відповідно до Версальського договору на 15 років був переданий під управління Ліги Націй; відмова А. Гітлера дотримуватися обмежень щодо переозброєння Німеччини, визначених Версальським договором; збільшення армії до 550 тис. осіб; відновлення загального військового обов’язку.

Франція

Наполягання в перші повоєнні роки на безумовному виконанні Німеччиною Версальського договору.

Курс Франції на створення у Східній та Центральній Європі військово-політичних, так званих «тилових союзів», які, крім їхньої антинімецької спрямованості, повинні були замінити для Франції її традиційне партнерство з Росією: союз із Польщею (1921, 1934); створення блоку придунайських країн (Чехо-Словаччина, Югославія, Румунія), який отримав назву Малої Антанти.

1924 р. — встановлення дипломатичних відносин між Францією та СРСР.

1932 р. — підписання між цими країнами пакту про ненапад.

Середина 1930-х рр. — створення з ініціативи Франції Балканської Антанти у складі Греції, Румунії, Туреччини та Югославії.

Докладання активних зусиль для збереження своєї колоніальної імперії, насамперед в Африці.

Італія

Експансіоністські претензії Італії:

1923 р. — захоплення Б. Муссоліні грецького о. Корфу у відповідь на відмову Греції задовольнити ультиматум Італії з вимогою виплатити компенсацію в розмірі 50 млн лір за вбивство італійських солдатів на грецько-албанському кордоні невідомими греками; втручання у вирішення конфлікту Ліги Націй, завдяки чому вдалося досягти компромісу: Греція виплатила суму, на якій наполягала Італія, а Італія вивела свої війська з Корфу.

1924 р. — встановлення дипломатичних відносин із Радянським Союзом.

1925 р. — формулювання загальних засад фашистської зовнішньої політики, які полягали у створенні могутньої Італійської імперії.

1925 р. — проголошення приєднання до Італії Албанії.

Постійні вимоги з боку Італії до Ліги Націй визнати за Римом права на колоніальні мандати та активне освоєння африканських колоній (Сомалі, Ефіопія, Лівія, Еритрея).

Підтримка Б. Муссоліні антидемократичних сил у Єгипті та антифранцузьких повстанців у Сирії та Лівані.

СРСР

Суперечливий характер радянської зовнішньої політики.

Розробка зовнішньополітичної доктрини СРСР, згідно з якою в центрі світової політики перебувала боротьба на знищення двох соціальних систем — соціалістичної (СРСР) і капіталістичної (увесь Захід, незалежно від того, чи це демократичні США, Велика Британія й Франція, чи фашистська Італія та нацистська Німеччина); загострення цієї боротьби в міру «просування» СРСР до комунізму.

Нарощування військової могутності.

Намагання зіштовхнути між собою капіталістичні країни.

Процес утворення вогнищ війни на Далекому Сході, в Африці та Європі. Наростання загрози війни

Зростання агресивності Японії

Виникнення першого вогнища нової світової війни.

Зростання мілітаризму.

Загострення суперечностей між Японією, з одного боку, та США і Великою Британією — з іншого: 1924 р. — прийняття в США плану воєнних дій проти Японії — «Оранжевого плану»; спрямування меморандуму Танаки проти США та усунення їхньої присутності та впливу на Далекому Сході.

1931 р. — початок агресії в Південно-Східному Китаї: окупація японськими військами Маньчжурії та створення маріонеткової держави Маньчжоу-Го на чолі з Ну І; звернення Китаю до Ліги Націй: невизнання її комісією самостійності Маньчжоу-Го та пропозиція вивести японські війська з Китаю; ігнорування Японією цих вимог.

1933 р. — вихід Японії зі складу Ліги Націй.

7 липня 1937 р. — початок широкомасштабної війни в Китаї: захоплення японськими військами Тянцьзіня, Пекіна, Шанхая і Нанкіна; кровопролитні бої в Центральному і Південному Китаї; підтримка Японії її союзниками (визнання А. Гітлером маріонеткової держави Маньчжоу-Го та схвалення дій японських військ у Китаї, припинення Німеччиною продажу зброї Китаю).

Підготовка Німеччини до війни

Курс на форсовану мілітаризацію країни.

Цілеспрямована підготовка до війни: надання широких військових замовлень концернам, здатним швидко нарощувати виробництво озброєння, будівництво нових воєнних заводів; створення нової боєздатної армії (закон про створення вермахту всупереч положенням Версальського договору); військова підготовка молоді та виховання її в мілітаристсько-нацистському дусі; нарощення будівництва військово-морського та військово-повітряного флотів.

1933 р. — вихід із Ліги Націй.

1935 р. — розробка плану війни проти Франції («Рот»), планів вторгнення в Австрію («Отто») та Чехословаччину («Грюн»).

1936 р. — операція «Шулуне» — уведення німецьких військ у демілітаризовану Рейнську зону.

Вересень 1936 р. — затвердження «чотирирічного плану», який передбачав підготовку до війни армії Рейха до 1940 р. та повний перехід економіки країни на воєнний лад.

Курс А. Гітлера на переділ кордонів із метою приєднати до складу Німеччини всі населені німцями території.

1938 р. — аншлюс Австрії: вторгнення німецьких сухопутних і повітряних сил в Австрію; захоплення країни без жодного пострілу; формування нового австрійського уряду з нацистів; проголошення цим урядом Австрії «німецькою землею»; закриття Великою Британією, Францією та США своїх дипломатичних місій у Відні та фактичне визнання цими країнами аншлюсу.

Підготовка Італії до війни. Напад на Ефіопію

Мілітаристська пропаганда; нав’язування думки про «виключність» італійської нації тощо.

1934 р. — прийняття закону про воєнізацію італійської нації. Щорічне збільшення збройних сил.

1935 р. — вторгнення Італії в Ефіопію. Зближення з нацистською Німеччиною на зовнішньополітичній арені: спільна агресія проти республіканської Іспанії; укладення угоди між Італією та Німеччиною про розмежування сфер впливу в Європі та на Середземному морі; 1939 р. — підписання між Б. Муссоліні та А. Гітлером договору «Сталевий пакт».

1937 р. — виключення Італії із Ліги Націй.

Загарбання Італією Ефіопії: 1928 р. — невдала спроба анексувати Ефіопію мирним шляхом за допомогою договору про дружбу; 1932 р. — розробка плану збройного вторгнення; 3 жовтня 1935 р. — початок воєнних дій; героїчний опір місцевого населення; 5 травня 1936 р. — захоплення італійцями столиці Ефіопії Аддис-Абеби; капітуляція Ефіопії; Ліга Націй проголосила Італію агресором, але до необхідних санкцій не вдалася.

Громадянська війна 1936—1939 рр. в Іспанії

Сторони протистояння

Республіканці за підтримки СРСР та франкісти (прихильники генерала Ф. Франка, військові, аристократія, буржуазія) за підтримки Німеччини та Італії.

Позиція великих держав

9—17 вересня 1936 р. — Міжнародна конференція в Лондоні у зв’язку з Громадянською війною в Іспанії, результатом роботи якої стало створення «Комітету з невтручання», до якого приєдналися 27 країн.

Основні події

17 липня 1936 р. — початок військового заколоту проти республіканських сил в іспанському Марокко.

18 липня 1936 р. — зіткнення республіканців із регулярними військами заколотників по всій країні, що призвело до початку Громадянської війни в Іспанії; загальний страйк у Мадриді з вимогою озброїти народ.

19 липня 1936 р. — відставка уряду К. Кірога; створення уряду X. Хираля, який віддав розпорядження про передачу зброї робітничим організаціям для боротьби із заколотниками; формування загонів народної міліції

Серпень 1936 р. — запеклі бої по всій країні; розгром осередків заколоту в Мадриді, Барселоні, Валенсії та інших містах.

Осінь 1936 р. — Проголошення вождем військової хунти генерала Ф. Франка.

Червень 1937 р. — вихід Німеччини та Італії з «Комітету з невтручання» та перехід цих держав до відкритої широкомасштабної агресії проти республіканської Іспанії.

28 березня 1939 р. — вступ франкістських військ до Мадриду.

Результат

Встановлення фашистської диктатури Ф. Франко.

Формування блоку агресивних держав «осі Берлін—Рим—Токіо»

«Вісь Берлін—Рим—Токіо» — агресивний блок, створений ініціаторами гонки озброєнь (Німеччиною, Італією та Японію) з метою насильницького переділу світу.

Жовтень 1936 р.

Підписання італо-німецького протоколу про співробітництво, який отримав умовну назву «Вісь Берлін—Рим».

Листопад 1936 р.

Укладення між Німеччиною та Японією «Угода про боротьбу проти Комуністичного інтернаціоналу» (Антикомінтернівський пакт).

Листопад 1937 р.

Приєднання до Антикомінтернівського пакту Італії; завершення формування «осі Берлін—Рим—Токіо».

Витоки, прояви та наслідки політики умиротворення

Зміст

Спроби Великої Британії та Франції, із мовчазної підтримки США, не застосовуючи рішучих дій проти Гітлера і роблячи йому всілякі поступки, запобігти війні.

Витоки

Суперечності між Францією та Великою Британією (остання остерігалася надмірного посилення Франції).

Пом’якшення найбільш жорстких умов Версальського договору, що призвело до досить спокійної реакції західних держав на їх порушення Гітлером.

Підтримка політики умиротворення суспільною думкою західних країн.

Нерозуміння західними державами всієї небезпеки політики та постаті Гітлера.

Прояви

Поступки Німеччині з боку Англії і Франції в ході Мюнхенської конференції (розчленування Чехословаччини в результаті Мюнхенської угоди 1938 р.: передача Судетської області Чехословаччини Німеччині, задоволення територіальних претензій Угорщини на Закарпатську Україну та Польщі на місто Тешин у Силезії).

Аншлюс Австрії 1938 р.: вторгнення до Австрії німецьких сухопутних і повітряних сил, захоплення країни без жодного пострілу; формування нацистського австрійського уряду, який проголосив Австрію «німецькою землею».

Поступка Литвою Німеччині в березні 1939 р. містечка Мемель — єдиного виходу литовської держави до моря.

Наслідки

● Перетворення Німеччини на наймогутнішу державу.

● Посилення впевненості Гітлера в безкарності своїх дій.

● Втрата реального шансу запобігти новій світовій війні.

Спроби створення системи колективної безпеки країнами Заходу. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.

Зближення СРСР із Великою Британією та Францією — останній шанс запобігти новій світовій війні й створити систему колективної безпеки в Європі.

Квітень 1939 р.

Початок тристоронніх переговорів у Москві, під час яких кожна зі сторін діяла винятково у своїх інтересах.

Приєднання СРСР після тривалих вагань до «гарантій» західних країн Польщі.

Наполягання СРСР на розширенні свого впливу в Східній Європі і праві проходження радянських військ через Польщу та Румунію для боротьби з Німеччиною.

Згода Великої Британії та Франції включити балтійські країни у сферу «східних гарантій» за умови «західних гарантій» для Голландії, Бельгії та Люксембургу.

Кінець липня 1939 р.

Початок переговорів про укладення воєнної конвенції.

Затягування переговорів: включення до складу англійської та французької делегацій другорядних осіб, які не мали повноважень для підписання документів, неспроможність вирішити питання про пропуск Червоної армії через територію Польщі та Румунії тощо.

Зрив переговорів, відповідальність за що несуть усі країни-учасниці переговорів.

Серпень 1939 р.

Початок паралельних переговорів СРСР із нацистською Німеччиною.

Радянсько-німецький пакт про ненапад і таємний додатковий протокол

Причини радянсько-

німецького зближення

Практичне згортання торгівлі із СРСР з боку США та інших західних країн під тиском громадської думки та через комуністичний терор, що призвело до стрімкого скорочення обсягів виробництва в Радянському Союзі.

Поняття

Пакт Молотова—Ріббентрона — договір між Німеччиною та СРСР про ненапад, підписаний у Москві міністром закордонних справ Німеччини Йоахімом фон Ріббентропом та Головою Ради народних комісарів, народним комісаром закордонних справ СРСР В’ячеславом Молотовим.

Дата

23 серпня 1939 р.

Зміст договору

● Укладення договору терміном на 10 років.

● Набуття чинності договору з моменту його підписання.

● Зобов’язання сторін не нападати одна на одну як окремо, так і разом з іншими державами.

● Гарантія взаємного нейтралітету в разі війни однієї з країн.

● Зобов’язання СРСР і Німеччини не брати участі в коаліціях держав, спрямованих відповідно проти Німеччини або СРСР.

Зміст таємного протоколу

Розподіл Європи на сфери впливу:

● до радянської сфери належали Фінляндія, Естонія, Латвія та Бессарабія;

● до німецької сфери — Литва;

● розділ Польщі між СРСР та Німеччиною по лінії Нарев—Вісла—Сян.