СРСР. Нові незалежні держави - Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах

Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 10—11 клас

Тема 4. СРСР. Нові незалежні держави

ЗАВЕРШЕННЯ ЕПОХИ Й. СТАЛІНА (1945-1953 рр.)

Відбудова економіки

Промисловість

Здійснення процесу відбудови на основі єдиного загальносоюзного плану.

Першочергове відновлення підприємств важкої промисловості та енергетики; часткове переведення на випуск мирної продукції.

Використання праці в’язнів ГУТАБу.

Нехтування світовими тенденціями розвитку (відмова від допомоги за планом Маршалла).

1949 р. — успішне випробування атомної бомби.

Сільське господарство

Підвищення норм хлібозаготівель і податків.

Низькі ціни на сільськогосподарську продукцію, катастрофічна нестача продуктів харчування.

Голод 1946—1947 рр. (Україна, Молдавія, частина областей Росії).

Збереження обмежень свободи пересування колгоспників.

Соціальна сфера.

Житлове будівництво

Низький життєвий рівень населення.

Скасування карткової системи і грошова реформа (1947 р.), що пограбувала заощадження населення. Скасування виплат фронтовикам за бойові нагороди. Забезпечення достатньо високого рівня життя партійно-державної номенклатури через систему спецмагазинів і спецрозподільників.

Суспільно-політичне життя

● Обмеження впливу військових (відправлення К. Рокоссовського міністром оборони до Польщі; підготовка процесу проти Г. Жукова).

● 1949 р. «Ленінградська справа» — серія судових процесів проти партійних і державних діячів.

● 1953 р. «Справа лікарів» — кампанія проти групи високопоставлених радянських лікарів (більшість — євреї), звинувачених у змові та вбивстві ряду радянських лідерів; сплеск антисемітизму.

● Кампанія «боротьби проти безрідного космополітизму», під яку підпали знавці зарубіжної культури і мистецтва; практичне розірвання зв’язків зі світової наукою і культурою.

● Депортація народів з їхніх етнічних територій (поволзьких німців, калмиків, чеченців, інгушів, кримських татар, балкарців, турків-месхетинців, курдів, греків, болгар тощо).

● 1946 р. «Ждановщина» — ідеологічна кампанія, запроваджена секретарем ЦК КПРС із питань ідеології А. Ждановим, яка передбачала встановлення повного контролю над мистецьким життям; репресії проти творчої та наукової інтелігенції.

● «Лисенківщина» — специфічний період у сільськогосподарській і біологічній науці й практиці, пов’язаний із проявом культу особи академіка АН УРСР Т. Лисенка.

ХРУЩОВСЬКА «ВІДЛИГА» (1953-1964 рр.)

«Відлига» — назва періоду перебування при владі в СРСР М. Хрущова (за назвою однойменного роману І. Еренбурга), що характеризувався політикою десталінізації — критикою культу особи Й. Сталіна, політичною реабілітацією, непослідовністю реформ, відносною демократизацією, гуманізацією політичного та громадського життя.

Загострення політичної боротьби після смерті Й. Сталіна

● 5 березня 1953 р. — смерть Й. Сталіна.

● Тимчасове «колективне керівництво» — розподіл найвищих посад між найближчими соратниками Й. Сталіна: Г. Маленков — Голова Ради Міністрів СРСР, М. Хрущов — Перший Секретар ЦК КПРС, Л. Берія — Голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки.

● 26 червня 1953 р. — арешт Л. Берії за звинуваченням у шпигунстві й підготовці державного перевороту та його таємна страта. Вересень 1953 р. — обрання Першим Секретарем ЦК КПРС М. Хрущова.

● 1955 р. — відставка Г. Маленкова з посади Голови Ради Міністрів СРСР; обрання головою уряду М. Булганіна.

Основні етапи десталінізації

І етап (1953— 1956 рр.)

Амністія ув’язнених строком до п’яти років, які були засуджені за посадові та господарські злочини, неповнолітніх в’язнів, жінок, які мали дітей віком до 10 років.

Засудження керівників МДБ, які сфабрикували «Ленінградську справу»; реабілітація її учасників.

Початок перегляду справ політичних в’язнів, реабілітації репресованих.

II етап (1956— 1961 рр.)

Лютий 1956 р. — XX з’їзд КПРС, на якому виступив М. Хрущов із доповіддю «Про культ особи Сталіна та його наслідки», де піддав критиці сталінську політику, засуджував масові репресії і депортації народів, методи ведення слідства тощо.

Повна реабілітація керівників партії та держави, воєначальників, письменників.

Звільнення та реабілітація сотень тисяч громадян — жертв масових репресій 1930—1950-х рр.

Поновлення статусу Чечено-Інгуської, Кабардино-Балкарської, Калмицької, Карачаєво-Черкаської АСРР, проте не були реабілітовані німці Поволжя, кримські татари, вірмени та ін.

III етап (1961— 1964 рр.)

XXII з’їзд КПРС, на якому знову пролунала критика культу особи (йшлося про активних помічників Й. Сталіна — В. Молотова, Л. Кагановича, П. Маленкова).

Знесення встановлених И. Сталіну пам’ятників, закриття музеїв вождя, перейменування фабрик, заводів, колгоспів, населених пунктів, названих його ім’ям.

Результат

Обмежений характер критики сталінізму, яка не торкалася суті системи, що породила тоталітаризм.

Соціально-економічні реформи

Управління та промисловість

Скасування міністерств, запровадження раднаргоспів за територіальним принципом.

Розширення прав республік і місцевих органів влади.

Впровадження досягнень НТР (1957 р. — запуск першого штучного супутника Землі, 1961 р. — політ першого космонавта Ю. Гагаріна в космос, розвиток атомної енергетики тощо).

Збільшення обсягу випуску товарів народного вжитку, проте їх кількість і якість були недостатніми.

Сільське господарство

Підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію в кілька разів, зменшення податків.

Заохочення утримання особистих господарств.

Збільшення капіталовкладень у галузь, зокрема в сільськогосподарське машинобудування.

«Укрупнення» сіл.

«Надпрограми»: освоєння цілинних земель Казахстану і Південного Сибіру (1954—1956 рр.); розширення посівів кукурудзи (1959 р.); форсоване збільшення виробництва м’ясо-молочної продукції (1957 р.).

Соціальна сфера

Паспортизація колгоспників.

Підвищення реальної заробітної плати і пенсій, пенсійне забезпечення колгоспників.

Скорочення робочого тижня.

Скасування плати за навчання.

Масове житлове будівництво на промисловій основі.

Усунення М. Хрущова від влади

12 жовтня 1964 р. — засідання президії ЦК КПРС, ініційоване секретарями ЦК КПРС Л. Брежнєвим, М. Підгорним, О. Шелепіним, головою КДБ В. Семичастним, яке затвердило зняття М. Хрущова з усіх посад; обрання першим секретарем ЦК КПРС Л. Брежнєва.

РОКИ БРЕЖНЄВСЬКОГО «ЗАСТОЮ» (1964-1985 рр.)

«Застій» — назва періоду перебування при владі в СРСР Л. Брежнєва, який характеризувався політикою, що заперечувала будь-які спроби оновлення суспільства, консервувала існуючий режим, наслідком чого стало наростання кризи радянського ладу.

Суспільно-політичне життя країни

● Твердження про побудову в СРСР «розвиненого соціалістичного суспільства», закріплене Конституцією 1977 р.

● Звеличення керівництва держави, передусім Л. Брежнєва. Фіктивність більшості прав і свобод.

● Корупція управлінського апарату, формування «тіньової економіки».

● Русифікація: різке скорочення кількості вузів із рідною мовою навчання, переведення на російську мову періодичних видань. Формування явища подвійної моралі.

Косигінська економічна реформа (1965 р.)

Автор

Голова Ради Міністрів СРСР О. Косигін.

Зміст

Повернення до галузевого принципу управління економікою, відновлення міністерств.

Збільшення самостійності підприємств.

Замість показника кількості випущеної продукції введено показник її реалізації.

Формування фондів розвитку культури й відпочинку, сфери побуту для працівників.

Покращення матеріально-технічної бази колгоспів; стабільність планових показників, що затверджувалися на п’ять років; підвищення оплати надпланових поставок колгоспів.

Результат

Реформа не була комплексною, проте дала тимчасові позитивні результати: п’ятирічка 1966 — 1970 рр. стала кращою за всі попередні, була збільшена реальна зарплата, зросла кількість баз відпочинку та профілакторіїв; фонди зарплати залишилися прив’язані до кількості працюючих, не було стимулів підвищення продуктивності праці, та якості продукції; це призвело до зниження темпів економічного розвитку.

Дисидентський рух

Дисидентський рух — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини (друга половина 1950-х—1980-ті рр.)

Причини та передумови виникнення

Хрущовська «відлига», лібералізація суспільного життя.

Антикомуністичні виступи в країнах Центральної Європи.

Світовий правозахисний рух, породжений прийняттям Декларації прав людини (1948 р.), Гельсінського Заключного Акта (1975 р.).

Фіктивність проголошених Конституціями СРСР прав і свобод людини.

Монополія КПРС на владу.

Методи боротьби

Заперечення насильницьких методів боротьби.

Демонстрації протесту (наприклад, проти вводу радянських військ у Чехословаччину, 1968 р.).

«Самвидав» — підготовка і поширення забороненої літератури, відомостей про порушення прав людини в СРСР (журнал «Хроніка поточних подій»); «таамвидав» — друк дисидентських матеріалів за кордоном.

Звернення до керівництва країни, урядів демократичних держав, міжнародних організацій.

Утворення правозахисних організацій.

Течії

За демократичний соціалізм (П. Григоренко, Р. Медведев).

Національно-визвольна — за створення незалежних держав (Л. Лук’яненко, З. Гамсахурдіа).

Правозахисна (А. Сахаров (фізик, лауреат Нобелівської премії миру), О. Солженіцин (письменник, автор «Архіпелагу ГУЛАГ» про мережу сталінських концтаборів), А. Марченко, Л. Богораз).

Релігійна (Г. Якунін, Й. Тереля).

Результати діяльності

Переслідування діяльності дисидентів (звільнення з роботи, ув’язнення, поміщення до психлікарні). Замовчування діяльності дисидентів; рух не став масовим. Підйом руху свідчив про глибоку кризу соціалістичної системи.

ВІД «ПЕРЕБУДОВИ» ДО РОЗПАДУ СРСР (1985-1991 рр.)

«Перебудова» — соціально-економічний і політичний курс радянського керівництва, спрямований на реформування всіх сфер суспільного життя при збереженні соціалізму, ініціатором якого став новообраний Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов.

І етап (1985— 1987 рр.)

1985 р. — квітневий пленум, який проголосив курс на прискорення соціально-економічного розвитку СРСР (реформа А. Аганбегяна), що мав на меті подолати значне зниження темпів економічного зростання, відставання вітчизняного машинобудування на основі широкого впровадження досягнень НТР, виробити новий господарський механізм, розвивати матеріальні стимули виробництва.

Провал першого етапу реформ.

II етап (1987— 1989 рр.)

Реформа Рижкова—Абалкіна, яка передбачала надання самостійності підприємствам, переведення їх на самоокупність і самофінансування, прив’язку заробітної платні до результатів господарської діяльності.

Здійснення реформи в умовах монополії державної власності в економіці. Зростання інфляції.

Проведення авантюрної антиалкогольної кампанії.

Виникнення дефіциту, уведення карткової системи.

Провал реформи.

III етап (1990— 1991 рр.)

Перехід до регульованої економіки: запровадження ринкових механізмів під контролем держави.

Розробка програми «500 днів» Шаталіна—Явлінського, яка передбачала динамічні темпи переходу до ринку, злам командно-адміністративної системи, можливість відродження приватної власності.

Проголошення урядом поступового планомірного переходу до ринку, що фактично нівелювало всю сутність програми Шаталіна—Явлінського.

Крах нової програми реформ.

Лібералізація суспільного та політичного життя

● 1987 р. — ініціатива М. Горбачова щодо розвитку гласності та демократизації суспільства: створення комісії з вивчення сталінських репресій; повна реабілітація жертв масового терору тощо.

● 1988 р. — проголошення політичної реформи, основними завданнями якої були: відновлення ролі рад народних депутатів як органів влади; перерозподіл влади при збереженні керівної ролі КПРС.

● 1989 р. — І з’їзд народних депутатів СРСР, вибори до якого вперше проходили на альтернативній основі; створення постійно діючого законодавчого органу — Верховної Ради СРСР.

● 14 листопада 1989 р. — прийняття Верховною Радою СРСР Декларації про визнання незаконними й злочинними репресивних актів проти депортованих народів.

● Скасування Статті 6 Конституції СРСР, яка закріплювала привілейоване становище КПРС.

● Запровадження інституту президентства: першим і останнім президентом СРСР став М. Горбачов.

● Весна — літо 1991 р. — активізація національно-визвольного руху: проголошення в Латвії, Литві, Естонії, РРФСР, Україні декларацій про державний суверенітет (так званий «парад суверенітетів»). Призначення на 17 березня 1991 р. Всесоюзного референдуму з питань збереження СРСР.

● Початок «Новоогарьовського процесу» — переговори керівників дев’яти республік (Росія, Україна, Білорусія, Казахстан, Узбекистан, Туркменистан, Киргизстан, Таджикистан, Азербайджан) із президентом СРСР; 23 квітня 1991 р. — підписання «Заяви 9+1», яка задекларувала принципи нового союзного договору.

● 24 липня 1991 р. — заява М. Горбачова про завершення роботи над союзним договором, який передбачав надання республікам додаткових повноважень.

Антидержавний путч 1991 р. Розпад СРСР

Серпневий путч — спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 р., коли самопроголошений Державний комітет із надзвичайного стану (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР М. Горбачова.

Учасники

Вищі посадові особи СРСР: віце-президент Г. Янаєв, прем’єр-міністр В. Павлов, голова КДБ В. Крючков, міністри оборони (Д. Язов) і внутрішніх справ (Б. Пуго) тощо.

Мета

Зірвати підписання нового союзного договору, що розширював права республік, яке було призначене на 20 серпня 1991 р. Встановлення диктатури.

Перебіг подій

19 серпня 1991 р. — заява про перехід влади до ДКНС у зв’язку із хворобою М. Горбачова; оголошення надзвичайного стану, заборона мітингів.

Укази президента Росії Б. Єльцина, що кваліфікували дії ДКНС як державний заколот і закликали військовослужбовців не виконувати накази заколотників.

Захист парламенту — «Білого дому» на заклик Б. Єльцина.

21 серпня 1991 р. — поразка путчу, арешт змовників.

Результати і наслідки

Від 23 серпня до 1 вересня 1991 р. — Естонія, Латвія, Україна, Молдавія, Азербайджан, Узбекистан, Киргизстан проголосили свою незалежність.

8 грудня 1991 р. — нарада президентів Росії й України Б. Єльцина та Л. Кравчука, голови Верховної Ради Білорусі С. Шушкевича у Біловезькій Пущі, на якій було прийнято рішення про припинення існування СРСР і створення Співдружності незалежних держав (СНД).

21 грудня 1991 р. — приєднання до СНД Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану; від 1993 р. — Грузії.

РОСІЯ НАПРИКІНЦІ XX - НА ПОЧАТКУ XXI СТ.

Перехід до ринкової економіки

● 12 червня 1990 р. — проголошення Росією суверенітету.

● Жовтень 1991 р. — проголошення Б. Єльциним програми радикальних економічних перетворень шляхом «шокової терапії».

● 1992 р. — реформа Є. Гайдара, яка передбачала лібералізацію цін, зовнішньої торгівлі; приватизацію землі та промисловості; дозвіл приватного фермерства; створення стійкої конвертованої національної валюти; подолання інфляції шляхом скорочення державних видатків.

● Наслідки реформи: початок структурної перебудови економіки і формування ринку; соціальне розшарування; зростання соціальної напруженості, падіння виробництва і життєвого рівня громадян; кризовий стан бюджетної сфери, культури, науки, освіти; криміналізація бізнесу.

● Відставка уряду Є. Гайдара, призначення головою уряду В. Чорномирдіна, який намагався поєднати зміцнення ролі держави в економіці з розвитком ринкових відносин.

● 1994 р. — початок приватизації.

● 1998 р. — відставка уряду В. Чорномирдіна, призначення новим прем’єр-міністром С. Кирієнка.

● Серпень 1998 р. — глибока фінансова криза, «обвал рубля».

● Повернення до влади «старої гвардії» під керівництвом Є. Примакова, який зумів поступово стабілізувати соціально-економічну ситуацію в країні.

● 1999 р. — призначення прем’єр-міністром В. Путіна, який продовжив курс на подальшу стабілізацію.

● 31 грудня 1999 р. — добровільна відставка Б. Єльцина.

● Березень 2000 р. — перемога на президентських виборах В. Путіна, що перебував на посаді Президента вісім років: проведення адміністративної реформи, завдяки якій вдалося посилити централізацію влади, ліквідувати прояви сепаратизму; прийняття податкового кодексу, за яким було введено єдиний податок у розмірі 13 %, боротьба з всевладдям олігархів.

● 2008 р. — обрання Президентом Д. Медвєдєва, який продовжив курс свого попередника.

● 2012 р. — повернення на посаду Президента В. Путіна (уперше президент РФ обирався на шість років).

Зовнішня політика

● Російська Федерація (РФ) — правонаступниця СРСР на міжнародній арені.

● Росія — постійний член Ради Безпеки ООН.

● Росія — велика ядерна держава, із якою має рахуватися Захід.

● Долучення РФ до «клубу обраних» — «великої вісімки».

● Налагодження політичного та економічного співробітництва з країнами близького (у рамках СНД) та далекого зарубіжжя.

● Росія — ініціатор посилення інтеграційних процесів у рамках СНД; водночас послаблення зв’язків із країнами колишнього соцтабору.

● Розширення економічного та стратегічного співробітництва з країнами Азії, особливо з Китаєм та Індією.

НОВІ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ

Особливості історичного розвитку

Балтія

● Країни Прибалтики — Латвія, Литва, Естонія.

● Демократичні республіки зі зростаючою ринковою економікою: особливих успіхів у цьому напрямку досягла Естонія.

● Компенсація власникам втраченого в перші роки радянської влади майна.

● Національно-державні пріоритети розвитку країн.

● У Латвії, Естонії — проблема російськомовного населення, для якого вводилися особливі умови набуття громадянства (екзамен на знання державної мови).

● 2004 р. — вступ Латвії, Литви та Естонії до ЄС.

● Членство в НАТО.

● Сучасне керівництво: Естонія (президент — Т. Ільвес; прем’єр-міністр — А. Ансип); Латвія (президент — А. Берзіньш; прем’єр-міністр — В. Домбровскис); Литва (президент — Д. Грибаускайте; прем’єр-міністр — А. Буткявичюс).

Білорусь

● Здобуття незалежності за С. Шушкевича, який не поспішав з упровадженням ринкових реформ, сподіваючись здійснити їх без «шокової терапії», що спричинило закриття підприємств, безробіття, зниження життєвого рівня.

● Авторитарне правління президента О. Лукашенка (від 1994 р.): Рада Європи та США назвали О. Лукашенка диктатором, що призвело до ізоляції країни.

● Встановлення жорсткого державного контролю за економічною діяльністю.

● Економічна і політична інтеграція з Росією: значні дотації з Москви, наднизькі ціни на енергоносії, об’єднання грошових систем.

● Обмеження демократичних прав і свобод (переслідування журналістів, політична цензура ЗМІ, ув’язнення опозиційних політиків).

● Квітень—травень 2011 р. — початок глибокої фінансово-економічної кризи, яка призвела до девальвації білоруської грошової одиниці та погіршення життєвого рівня населення.

Молдова

У перші роки незалежності — курс на возз’єднання з етнічно близькою Румунією, повернення латинського алфавіту, як наслідок — посилення сепаратистських настроїв на лівому березі Дністра, де більшість населення — українці й росіяни.

1992 р. — проголошення Придністровської республіки; до 1994 р. тривали воєнні дії між Молдовою та Придністров’ям за підтримки РФ; 1997 р. — надання Придністров’ю та Гагаузькій республіці широкої автономії, проте конфлікт лишається не розв’язаним до сьогодні; Придністровська республіка не визнана у світі.

Складне економічне становище через наслідки війни та втрату значної частини промислового потенціалу в Придністров’ї.

У зовнішній політиці — орієнтація на ЄС.

Закавказзя

Країни Закавказзя — Азербайджан, Арменія, Грузія.

Привабливі економічні перспективи Азербайджану, який майже 30 років очолював Гейдар Алієв, а нині його син — Ільхам Алієв; багаті поклади нафти в країні.

Територіальний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном через Нагірний Карабах; бойові дії, у яких перевагу мала Вірменія, було припинено в 1994 р.; незважаючи на посередництво ОБСЄ та Росії, конфлікт досі не розв’язано.

1989 р. — початок грузинсько-абхазського протистояння: боротьба Південної Осетії за незалежність від Грузії.

1992 р. — громадянська війна між прибічниками і противниками президента З. Гамсахурдіа, що завершилася його відстороненням від влади та обранням президентом Е. Шеварднадзе.

1992 р. — проголошення місцевим парламентом незалежності Абхазії та відокремлення від Грузії; переростання конфлікту у воєнну фазу.

1994 р. — підписання між Грузією та Абхазією угоди про припинення воєнних дій та розмежування збройних сил.

2003 р. — «революція троянд», у ході якої під тиском опозиції Е. Шеварднадзе пішов у відставку; обрання новим президентом М. Саакашвілі; покращення економічного становища Грузії, викликане вкладанням значних інвестицій в розвиток сучасних галузей економіки, будівництво нових підприємств; впровадження європейських норм життя.

Середня Азія

Держави Середньої Азії — Казахстан, Киргизтан, Узбекистан, Туркменистан.

Прихід до влади після розпаду СРСР колишніх керівників республіканських компартій, які прагнули зберегти старі феодально-комуністичні порядки, залучаючи на допомогу мусульманське духівництво.

Авторитарні, формально демократичні держави; об’єднані Організацією економічного співробітництва (1999 р.); члени СНД.

2005 р. — «революція тюльпанів» у Киргизії (найбіднішій державі регіону), викликана невдоволенням авторитарним режимом А. Акасва; прихід до влади нового уряду, який ініціював проведення реформ у сфері економіки та політики.