Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Волощук

Словник літературознавчих термінів

Авангардизм (франц. avant-gardisme, від avant-garde — передовий загін) — умовний термін для позначення низки художніх течій у літературі й мистецтві, що зародилися на початку ХХ ст. та рішуче поривали з попередньою літературною традицією. Вихідним пунктом естетичного пошуку митців-авангардистів було прагнення зламати усталені принципи побудови художнього твору та норми смаку публіки.

Акмеїзм (від грец. akme — модерністська течія в російській поезії 10-20-х років ХХ ст., представники якої проголосили необхідність повороту поезії до реальності, до предметно-чуттєвого, поцейбічного, до самоцінних матеріальних речей.

Антиутопія (від грец. anti — проти, utopia — місце, якого немає, або благословенне місце; тобто «негативна утопія», «утопія навиворіт») — це зображення (зазвичай у художній прозі) небезпечних, згубних непередбачених наслідків, пов'язаних з розбудовою суспільства відповідно до певного соціального ідеалу. Антиутопія — один з різновидів соціальної фантастики.

Гротеск (від франц. grotesque, італ. grottesco — химерний, незвичайний, італ. grotta — грот) — тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного й реального, прекрасного й потворного, трагічного й комічного, життєподібного й карикатурного. За допомогою гротеску митець створює специфічний «гротескний» світ — світ аномальний, дивний, неймовірний, у якому реальне та ірреальне несподівано постають в органічній єдності.

Діалог культур — процес взаємодії і взаємопроникнення культурних надбань різних країн, народів, історичних областей тощо.

Драма-притча — драматичний твір з алегоричним змістом.

«Епычний театр» — теоретична концепція, згідно з якою панівну роль у драматургії відіграє не дія, закладена в основу класичного «арістотелівського» театру, а розповідь (тому він і називався «епічним»).

Інтертекстуальність — зв'язки, завдяки яким тексти можуть по-різному посилатися один на одного.

«Магічний реалізм» — художній метод, для якого характерна строката суміш різних національних культурних традицій, примхливе переплетення міфів та реалій сучасного життя з притаманними йому моральними конфліктами та політичними проблемами.

Модернізм — сукупна назва напрямів і шкіл у літературі та мистецтві кінця ХІХ — початку ХХ ст., які вирізняються антиреалістичною спрямованістю, тяжінням до умовних засобів художнього зображення та вираження, духом експериментаторства.

Національний колорит — сукупність особливостей своєрідність певної національної культури.

Підтекст — прихований, внутрішній смисл висловлювання.

Повість-притча — невеликий за обсягом (середній між романом та оповіданням) прозовий твір з алегоричним змістом.

Поема (від грец. poiema — твір, створення) — великий за обсягом (переважно віршований) ліро-епічний твір, що порушує важливі проблеми минулого, сьогодення або майбутнього, змальовує значні події та містить яскраві образи. Як правило, поема має сюжет (епічне начало) та ліричного героя (ліричний елемент), а також нерідко ознаки драми (напружена дія, монологи, діалоги тощо).

Постмодернізм (букв. — той, що після модернізму) — літературно-художній напрям, що утверджує плюралістичну, фрагментарну, багатоваріантну картину світу, відображаючи в такий спосіб притаманне постмодерній свідомості заперечення віри в прогрес, усемогутність розуму, можливість перетворення дійсності та встановлення універсальної істини.

Притча — твір, в основу якого покладено повчально-алегоричний сюжет, побудований на прихованому порівнянні. Під час «розшифрування» цього порівняння розкривається інакомовний зміст притчі та закладена в ній повчальна мудрість.

«Роман у романі» — композиційний прийом у романі, за якого твір має подвійну структуру. Зображені в ньому світи існують паралельно й автономно, неначе два окремі романи, однак мають тісний сюжетно-смисловий зв'язок.

Сатира (від лат. sat ira — суміш, усяка всячина) — вид комічного, що гостро висміює негативні явища. Об'єкт висміювання — зазвичай людські вади, які автор уважає такими, що можуть і мають бути викорінені.

Символізм (від грец. symbolon — знак, ознака, символ) — художній напрям, основу якого утворює сприймання речей матеріального світу як «знаків» вічних ідей. Провідні художні принципи символізму — це виявлення відповідностей між різноманітними явищами предметно-чуттєвого й духовного світів (на підставі уявлення про містичну єдність усього сущого) та розкриття прихованої багатозначної сутності звичних речей. Головним художнім інструментом символістів є символ.

Соціальна фантастика (від грец. phantastike — мистецтво уявляти) — фантастика, у якій порушуються суспільні проблеми, людська поведінка в соціумі, вплив науково-технічного прогресу на суспільство тощо. Найпоширеніші різновиди соціальної фантастики — утопія та антиутопія.

«Театр абсурду» — термін, що позначає сукупність явищ авангардистської драматургії 50-60-х років ХХ ст. У «театрі абсурду» панували гротескно-комічна демонстрація штучності й безглуздості повсякденного життя, метафорична передача потрясіння від ірраціональності зла, абсурдності буття, смерті.

Трагедія (від грец. tragoedia — букв. цапина пісня) — драматичний твір, який ґрунтується на гострому конфлікті особистості із суспільством, оточенням і найчастіше закінчується загибеллю героя.

Трагікомедія — жанр драматичних творів, який водночас має ознаки трагедії та комедії. Трагікомічне світобачення, що лежить в основі трагікомедії, пов'язане з усвідомленням відносності усталених критеріїв життя, відмовою від моральних абсолютів, невпевненості в духовних цінностях, абсурдності буття.

Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — художній напрям, естетика якого ґрунтувалася на відмові від культурної спадщини та епатажному, навіть підкреслено агресивному, ствердженні художнього експерименту. Ідея революції в мистецтві пов'язувалася з ідеєю «глобальної переробки Всесвіту». У своїй творчості італійські футуристи прагнули віддзеркалити енергію, динамізм, «техніцизм» сучасної цивілізації, представити свідомість «людини натовпу».

Художній переклад — передача художнього тексту, написаного однією мовою, засобами іншої.