Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Волощук

Маркус Зузак: нотатки з Небесної вулиці

Ви це знаєте

  • 1. Що вам відомо про нацистську Німеччину в роки Другої світової війни?
  • 2. Поміркуйте, за яких обставин тоталітарна влада забороняє ті чи ті книжки? До яких наслідків це призводить? Як ви гадаєте, чи потрібно забороняти певні книжки і з яких причин?

Австралійський письменник Маркус Зузак — один з тих авторів, котрі, подібно до Джона Ґріна, пишуть «для молодих дорослих» як для «дорослих», тобто порушують у своїх книжках серйозні проблеми реального життя.

Маркус Франк Зузак — син австрійця та німкені, які емігрували до Австралії. Малими дітьми вони пережили страхіття Другої світової війни в Європі.

У 1950-ті рр. Зузаки оселилися в Сіднеї, найбільшому місті Австралії. 23 червня 1975 р. там народився й майбутній письменник — четверта й наймолодша дитина в родині. Саме батьки прищепили Маркусу любов до книжок, яка згодом спонукала його до власної літературної діяльності. І хоча хлопчик виріс в австралійському середовищі, розповіді і спогади батьків про їхнє минуле в Європі значною мірою сприяли його вкоріненню в сімейну історію, переплетену з історією іншого континенту, та його відкритості минулому й теперішньому культурним контекстам, з якими пов’язане життя емігрантської родини.

Маркус Зузак (нар. в 1975 р.)

Маркус закінчив школу в Енґадіні (передмісті Сіднея), до якої він згодом повернувся в статусі викладача англійської. Вищу освіту юнак здобував в Університеті Нового Південного Уельсу, де студіював історію та англійську філологію.

Нині Маркус Зузак — автор з міжнародним визнанням. На сьогодні він написав шість книжок. Його літературну творчість відзначено численними національними й міжнародними преміями. За значний внесок у розвиток юнацької літератури письменник у 2014 році отримав Премію ім. Маргарет Едвардс від Американської асоціації бібліотек.

Коментар архіваріуса

Справжніми бестселерами стали романи Зузака «Посланець» (2002) та «Крадійка книжок» (2005). У першому з них ідеться про юнака Еда Кеннаді, який випадково запобігає пограбуванню банку, переживає різноманітні пригоди, здійснює чимало добрих вчинків і зрештою знаходить своє справжнє кохання. У другому зі згаданих романів, «Крадійці книжок», зображується життя в нацистській Німеччини часів Другої світової війни.

Обкладинка першого видання «Крадійки книжок»

Історія створення роману «Крадійка книжок». Зузак одного разу зауважив: «Усі мої книжки важливі для мене, але ця книжка важить для мене більше за інші, передусім з огляду на те, звідки вона народилася». А «народилася» вона із сімейної історії, з розповідей батьків про пережите ними лихоліття Другої світової війни. Цей автобіографічний контекст дає, здається, вичерпну відповідь на запитання про те, що спонукало письменника, який народився на далекому австралійському континенті через 30 років після цієї війни, зобразити в романі найкривавіший розділ історії нацистської Німеччини.

Коментар архіваріуса

В одному зі своїх інтерв’ю письменник детально відтворив епізод, який пережила в гітлерівській Німеччині його мати, коли їй було шість років: «Спочатку вона почула галас, немов би дорогою гнали худобу. Але це гнали людей до концентраційного табору. З-поміж них був старий, який уже не міг триматися в колоні, і там був хлопчик, який дав йому шмат хліба. їх обох почали лупцювати: одного — за те, що він дав хліб, а другого — за те, що взяв». Цю сцену, як і багато інших епізодів із батьківських спогадів, Зузак повністю переніс до свого роману.

Сюжет твору. У романі зображується історія головної героїні Лізель Мемінґер. На початку оповіді Лізель — дев’ятирічна дівчинка, яка разом зі своєю сім’єю мешкає у звичайному німецькому містечку. Упродовж подальшого сюжету вона дорослішає, здобуваючи власний трагічний життєвий досвід за умов нацистського тоталітаризму.

Напередодні війни її батько, що був якось пов’язаний з комуністами, безвісти зникає. Не маючи змоги самостійно доглядати дітей і намагаючись захистити їх від переслідувань з боку нацистів, мати вирішує віддати малих на виховання прийомним батькам в іншому місті. Дорогою хлопчик помирає від важкої хвороби, і його смерть глибоко ранить душу Лізель. Під час похорону брата дівчинка витягує зі снігу на цвинтарі свою першу книжку — «Посібник гробаря».

Прийомні батьки, маляр Ганс та праля Роза Губерманни, щиро піклуються про дівчинку, і вона з ними швидко зближується. Саме Ганс навчає Лізель читати, виводячи букви фарбою на стіні підвалу. Поволі книжки стають її головною пристрастю й головним засобом духовного виживання в згубній дійсності гітлерівської Німеччини.

На Гіммель-штрасе (що з німецької перекладається як «Небесна вулиця») Лізель знаходить нових друзів. Найближчим стає сусідський хлопчик Руді Штайнер. Його кумир — темношкірий спринтер Джессі Овенс, що завоював чотири золоті медалі на Берлінській олімпіаді в 1936 р. Та, оскільки перемоги Овенса суперечать нацистській теорії про переваги білої раси, хлопчик тримає свій захват спортсменом у таємниці й відкриває її лише Лізель. Друзі разом переживають щоденні події та пригоди, осмислюючи трагічні реалії нацистської країни.

Згодом у Лізель з’являється ще один приятель — єврей Макс Ванденбурґ, якого Губерманни переховують у своєму будинку від нацистів. Макс дарує Лізель власноруч створену книжку: зафарбувавши сторінки Гітлерової автобіографії «Моя боротьба», він заповнює їх своїми малюнками й написами. Та згодом Макс вирішує полишити помешкання Губерманнів, аби не наражати їх на велику небезпеку. Якось Лізель упізнає його в колоні євреїв, які під конвоєм прямують до концтабору Дахау.

У 1943 р. прийомна родина Лізель гине під час бомбардування міста. Дівчинку забирає до себе дружина мера міста, і згодом її життя налагоджується: з війни повертається батько Руді Штайнера, якому Лізель допомагає з роботою в ательє, а потім з’являється й Макс, якому дивом пощастило вижити в одному з найстрашніших нацистських таборів смерті.

Книжки у вогнищі війни. Книжки потрапляють до рук героїні різними шляхами, і за кожною з них стоїть своя історія. Так, першу книжку дівчинка знаходить на засніженому цвинтарі, другу — витягує з вогнища, у якому нацисти спалювали заборонені гітлерівською владою твори, ще одну вона отримує від єврея Макса, а решту шість потайки викрадає... Зрештою Лізель збирає чотирнадцять найрізноманітніших за своїм змістом книжок. Цей скарб стає для неї символом іншої дійсності — дійсності, вільної від страхіть нацистської Німеччини і сповненої тієї животворної сили, що зміцнює мужність, стійкість і людяність її юного серця. Згодом Лізель сама починає писати книжку — автобіографію під заголовком «Крадійка книжок», яка до певної міри нагадує «Щоденник» Анни Франк. Глибоко символічно, що автобіографія рятує життя Зузакової героїні. Саме завдяки тому, що Лізель пише цей текст у підвалі будинку, їй вдається вціліти під час бомбардування, що знищує її прийомних батьків та інших мешканців Небесної вулиці. Крім того, автобіографія Лізель має ще й інше символічне значення, на яке Зузак указав у своєму коментарі до роману: «Одна із центральних тем сюжету пов’язана з тим, що Гітлер знищує людей своїми словами, а Лізель забирає ці слова й пише з їхньою допомогою власну історію».

Образ оповідача. Роль оповідача автор доручає Смерті. Пан Смерть (персонаж чоловічого роду) не має нічого спільного зі звичними уявленнями про жорстоку й невблаганну смерть. Він стомлений своєю рутинною роботою — відносити душі померлих на небо. Він — естет, що милується мінливими барвами небесних ландшафтів. А ще — філософ, який має і співчуття до людей, і інтерес до їхніх історій.

Філологічна консультація

Кадри з кінофільму «Крадійка книжок» (режисер Б.Персівал, 2014 р.)

Спочатку Зузак хотів передати оповідь головній героїні роману. Однак позиція, з якої мала осмислюватися змальована в книжці історія, перевищувала дитячі вікові можливості й, отже, суперечила реалістичності зображення. Не задовільнив письменника й варіант розповіді від іншої особи, оскільки така особа не могла б знати про те, що відбудеться в майбутньому. Тож авторові спало на думку зробити оповідачем пана Смерть, котрому він (як і образу Лізель) надав деяких власних рис.

«Велике вміння людини — це здатність рости». «Крадійка книжок» — твір-нагадування про страшні наслідки нацизму. Передусім — для самого німецького народу, тобто для тих звичайних німців, які спочатку привели Гітлера до влади, а потім своєю активністю або навіть просто своїм мовчанням підтримували нацистську диктатуру. Важливо, що провину й покарання німецького народу показано у творі саме з німецького погляду. Письменник чесно зображає й затятих нацистів, і вогнища, у яких спалювалися заборонені книжки, і безжальних конвоїрів, що знущалися з в’язнів, і жорстоких переслідувачів євреїв. Однак водночас Зузак змальовує й горе тих німців, що втрачали своїх близьких на війні, і мужність тих німців, що, ризикуючи власним життям, переховували євреїв від переслідувань, і принизливе безсилля тих німців, що, палаючи ненавистю до гітлерівського режиму, не наважувалися чинити йому опір. Та попри сповнені трагізму картини «Крадійка книжок» несе в собі відчутний оптимістичний заряд: «Велике вміння людини — це здатність рости»1.

Перевірте себе

  • 1. Які чинники вплинули на письменницьке становлення Маркуса Зузака?
  • 2. Що надихнуло письменника на створення «Крадійки книжок»?
  • 3. Схарактеризуйте сюжетну лінію твору. Які нестандартні художні знахідки надають їй несподіваного забарвлення?
  • 4. Розкрийте значення мотиву книжок у романі. Поясніть назву твору.
  • 5. Визначте коло основних проблем, порушених у «Крадійці книжок». Висловте своє ставлення до них.

«Відвага без зайвих слів»

Кадри з кінофільму «Провина зірок» (режисер Дж. Бун, 2014 р.)

Кіноверсії «Провини зірок» та «Крадійки книжок» вийшли на екрани у 2014 році й одразу привернули увагу тинейджерів та дорослих. Це історії про молодих людей, які вміють цінувати маленькі життєві радощі, навіть якщо невідворотне вже дихає в потилицю.

Кінострічка режисера Джоша Буна «Провина зірок» посприяла зростанню відомості роману та його автора, адже глядачів фільму завжди більше, ніж читачів книжки. Достатньо згадати, що вже за рік після української кінопрем’єри, яка, до речі, відбулася за кілька місяців після дебютного показу на батьківщині письменника, роман «Провина зірок» видано в українському перекладі.

1 Переклад Н. Гоїн.

Фільм Брайана Персиваля «Крадійка книжок» так само сприяв популяризації книжки, адже в ньому, окрім решти талановитих акторів, знялися відомі обличчя світового кіно Джефрі Раш та Емілі Вотсон. Стрічка багато в чому відступає від текстового оригіналу, однак, з іншого боку, містить низку цікавих режисерських знахідок.

Кадри з кінофільму «Крадійка книжок» (режисер Б. Персівал, 2014 р.)

  • 1. Перегляньте одну з кінострічок і порівняйте її з романом.
  • 2. Поміркуйте, як екранізація впливає на сприйняття та популяризацію твору. Із чого, на вашу думку, слід починати: із читання книжки чи з перегляду фільму за її мотивами?

Запитання для компетентних читачів

1. Тестова розминка

У романі «Провина Зірок» Дж. Ґріна оповідь ведеться від особи

  • а) письменника Пітера Ван Гаутена; б) головного героя — Оґастаса Вотерса; в) головної героїні — Гейзел Ґрейс; г) автора.

Філософський смисл сцени першого поцілунку Оґастаса та Гейзел полягає

  • а) в потребі пожаліти одне одного; б) в прощанні з усім прекрасним, що було в житті; в) в бунті проти смерті; г) в перемозі фізичного над духовним.

Свою першу книжку Лізель у романі М. Зузака.

  • а) підібрала на засніженому цвинтарі; б) витягла зі згарища на центральній площі міста; в) украла в бібліотеці дружини бургомістра; г) отримала в подарунок від Макса.

2. Філологічний майстер-клас. Визначте постмодерністські елементи в романі Дж. Ґріна «Провна зірок» і поясніть їхні функції.

3. Поясніть філософський підтекст роману. Наведіть приклади символічних деталей, які вказують на цей підтекст.

4. Працюємо в парах. Порівняйте прийом «книжки у книжці» в романах Дж. Ґріна «Провина зірок» та М. Зузака «Крадійка книжок».

5. Подискутуймо! Чи варто в літературі для підлітків торкатися трагічних тем сучасного чи історичного життя? Наведіть свої аргументи «за» чи «проти».

6. Пофантазуйте. А. Як могла би скластися доля Оґастаса та Гейзел, коли б не хвороба. Б. Що чекало б на мешканців Гіммель-штрасе, якби не вибух?

7. Творчий проект. А. Жити, кохати, здобувати самого себе: екзистенційні шукання головних героїв роману «Провина зірок» Джона Ґріна. Б. Люди здатні на чудові вчинки в жахливі часи: моральні цінності персонажів роману «Крадійка книжок» Маркуса Зузака. В. Недитячі теми літератури «для молодих дорослих»: порівняльний аналіз романів «Провина зірок» Джона Ґріна та «Крадійка книжок» Маркуса Зузака.

8. Мандруємо Інтернетом. Ознайомтеся з рецензіями глядачів на «Провину зірок» та «Крадійку книжок». Яких відгуків більше: негативних чи позитивних? Чи згодні ви з такими висновками? Напишіть власну рецензію на один із фільмів.