Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Волощук

Милорад Павич: перший письменник третього тисячоліття

Ви це знаєте

  • 1. Поміркуйте, як вплинув на історію розвиток інформаційно-цифрових технологій.
  • 2. Як ви гадаєте, чи зможуть комп’ютер та ґаджети поступово витіснити традиційну паперову книжку?

«Я письменник уже дві сотні років», — проголосив Павич в автобіографії й додав пояснення: «У далекому 1766 році один Павич видав у Будимі свою збірку віршів, і відтоді нас уважають письменницькою родиною».

Милорад Павич (1929-2009)

Милорад Павич з’явився на світ 15 жовтня 1929 р. в Белграді, за власними словами, «на узбережжі однієї із чотирьох райських річок» у родині скульптора й викладачки філософії.

Коментар архіваріуса

З дитинства зачарований природою та унікальною культурою рідної країни, він потім раз у раз відтворював сербський колорит у своїх книжках. «Балкани, — наголошував Павич, — це така територія, де дуже розвинута духовність, де сполучаються різні релігії, культури, цивілізації, традиції».

Після закінчення школи Павич упродовж 1949-1953 рр. навчався на відділенні літератури філософського факультету Белградського університету, де студіював сербську літературу XVII-XX ст. Здобувши ступінь доктора філософії в галузі історії літератури в Загребському університеті, Павич викладав художню словесність в університетах Белграда, Відня, Парижа, Фрайбурґа, а також виступав з літературно-критичними статтями.

У 1967 р. вийшла друком його перша поетична збірка під знаковим для постмодерністської естетики заголовком «Палімпсести»; через чотири роки потому оприлюднено ще одну поетичну книжку «Місячний камінь». Павич багато писав і перекладав, але до 1984 р., коли побачив світ його роман «Хозарський словник», залишався, за власним висловленням, письменником, якого найменше читали на його батьківщині. Згадана книжка принесла йому не лише національну, а й світову славу. Вона витримала понад сотню перевидань, її перекладали багатьма мовами. Відтоді твори Павича: «Пейзаж, намальований чаєм: роман для любителів кросвордів» (1988), «Внутрішня сторона вітру. Роман про Геро і Леандра» (1991), «Остання любов у Царгороді» (1994), «Скляний равлик» (1998), «Шухляда для письмового приладдя» (1999), «Зоряна мантія» (2000), «Весілля в купальні» (2007) та багато інших незмінно перебували в епіцентрі уваги читачів та літературних критиків. Письменника обрано членом Сербської академії наук і мистецтв та Сербського ПЕН-клубу.

Митець відчував єдність із долею своєї країни, у якій відобразилися трагічні колізії світової історії XX ст. Саме в такому контексті він сприймав і власне життя: «Уперше на мене падали бомби, коли мені було 12 років. Удруге — коли мені було 15 років... Нове тисячоліття розпочалося для мене в 1999 році... з третього в моєму житті бомбардування, коли літаки НАТО почали скидати бомби на Белград». Однак за всіх випробувань і спокус комфортнішого життя за кордоном Павич не полишав своєї батьківщини до самої смерті. Він помер у рідному місті 30 листопада 2009 р.

Пошук нових засобів подолання «кризи читання» за доби Інтернету привів Павича до висновку, що варто взяти до уваги особливості читання за сучасної доби й писати так, аби читач почувався за книжкою, як за монітором комп’ютера, коли, натиснувши на клавішу, він сам робив би свій вибір і змінював «перебіг своїх літературних пригод».

З огляду на це письменник розробив оригінальні форми романів нелінійного типу, як-от, наприклад, романи у формі словника, водяних годинників, кросворда, карт таро чи астрологічних приписів. На відміну від традиційних «лінійних» текстів, «нелінійні» твори уможливлюють розгалуження сюжету в різних напрямках, одночасний перебіг подій, вільні мандри епохами, множинність комбінацій персонажів, інакше кажучи, безмежну й розмаїту гру образами та смислами.

Філологічна консультація

Деякі твори Павича існують у версіях: книжковій та електронній. Наприклад, два розділи, наявні в електронній версії «Зоряної мантії», не ввійшли до книжкового видання, а роман «Шухляда для письмового приладдя» мав, за задумом автора, два різних завершення: одне — для книжки, друге — для комп’ютерного читання.

Для того аби зрозуміти задум і сенс оповідання «Скляний равлик» (1998), слід передусім мати на увазі, що воно написане в постмодерністській системі координат, усередині якої світ ототожнюється з текстом, а провідними прийомами художнього зображення є гра, пародія, багатоваріантне моделювання та перекодування образів.

Сюжету оповідання передує рубрика «Перше перехрестя», у якій зазначається, що читач може сам вирішити, який розділ буде початком твору: «Панна Хатчепсут» чи «Давид Сенмут, архітектор».

Світові мотиви

Хатчепсут (або Хатшепсут) була царицею Нового царства Давнього Єгипту в XV ст. до нашої ери. У перекладі її ім’я означає «та, що попереду шляхетних дам». Попри традицію чоловічого царювання, вона здобула не лише владу, а й славу легендарної правительки Давнього Єгипту, так само шанованої, як Ехнатон, Рамсес II чи Клеопатра VII. Після смерті чоловіка вона стала регентшою при синові Тутмосі III, а потім, фактично відсторонивши його, оголосила себе жінкою-фараоном. Хатчепсут правила 22 роки. Серед її заслуг — відбудова Єгипту після навали кочівників-гіксосів, економічний розквіт держави, будівництво палаців і храмів, організація експедицій в інші країни й навіть, як уважають історики, кілька військових походів.

Сенмут (або Сенемут) був сучасником Хатчепсут. Він походив з бідної родини, але, маючи талант архітектора, здобув славу видатного будівничого. Крім того, Сенмут був видатним державним діячем і впливовою особою при дворі фараона. Так, він був вихователем доньки Хатчепсут принцеси Нефрури (в оповіданні — Ніферуре), яка померла в юному віці. Після коронації Хатчепсут цей придворний отримав пост чати (або, кажучи сучасною мовою, прем’єр-міністра) Верхнього Єгипту. Подейкували, ніби Сенмут був не лише радником жінки-фараона, але і її коханцем, однак достеменних доказів ці чутки не мали.

Статуя жінки-фараона Хатчепсут. Метрополітен-музей у Нью-Йорку

За посередництвом давньоєгипетських імен автор сполучає минулу й теперішню реальності, аби «сформатувати» сюжет оповідання водночас як випадкову зустріч двох наших сучасників і як вічну історію кохання, що зародилася в Давньому Єгипті й на відстані тисячоліть повторюється знову.

«Жіноча» версія історії: напрямок «Панна Хатчепсут». Панна Хатчепсут — молода самотня жінка, продавчиня жіночої білизни. Дорогою до крамнички, у якій вона працює, панна Хатчепсут розважається дивною грою: вона краде й підкидає дрібнички незнайомцям, які випадково зустрічаються на її шляху. Цього разу Хатчепсут поцупила коштовну запальничку у футлярі. На самій запальничці вигравіювано напис: «Якщо мене тричі підряд запалиш, здійсниться твоє бажання»1. А на футлярі витиснено ім’я власника MOZIS III.

До крамнички навідується молодий чоловік нібито з наміром придбати нічну сорочку для своєї дружини. Під час розмови продавчиня підкидає йому викрадену запальничку й непомітно прибирає до рук маленький сувенір, який він приніс із собою: загорнуту в золотий папір коробочку, усередині якої лежить скляний равлик, «повний якогось рожевого пилу, заткнутий рожевим воском із ґнотом усередині. Це було щось на зразок декоративної свічки».

«Чоловіча» версія історії: напрямок «Пан Давид Сенмут, архітектор». На початку «чоловічої» історії змальовується самотня жінка, колишня дружина архітектора Давида Сенмута, яка все ще болісно переживає розлучення із чоловіком. Вона припасає йому подарунок до Різдвяних свят: виготовлену у формі скляного равлика свічку, яку вона наповнює сріблястим піском з баночки з написом «Вибухівка високої руйнівної сили. Вогненебезпечно». Небезпечний сувенір жінка ховає в золотистій коробочці.

Знайшовши цю коробочку, пан Сенмут не наважується зазирнути всередину неї, але кладе її в кишеню й полишає помешкання. Він потрапляє до крамниці жіночої білизни, де під час розмови з продавчинею залишає коробочку й викрадає нічну сорочку. Повертаючись із крамниці, Сенмут з подивом знаходить у кишені запальничку.

1 Тут і далі оповідання цитується за перекладом О. Микитенко.

Підсумок «першого перехрестя». Дивний обмін запальничкою і скляним равликом, що відбувається між продавчинею та покупцем, має подвійне тлумачення. З одного боку, він позначає заміну речами тієї безцінної можливості віддавати й отримувати від іншого душевне тепло, яку відкриває кохання. З іншого ж боку, він символізує спробу запалити свічку кохання — спробу, котра ще не вдається, але вже встановлює між чоловіком і жінкою зв’язок як між двома половинками.

Скульптурний портрет Сенмута з Нефрурою на руках. Британський музей

«Центральна клавіша»: напрямок «Дочка, яка могла зватися Ніферуре». У цьому розділі розповідається про другу зустріч Сенмута та Хатчепсут. Сенмут приходить до крамниці, аби подарувати сорочку, яку він украв, продавчині, а вона запрошує його до себе на Різдвяне свято. Між ними відбувається розмова, під час якої вони поводяться так, ніби знають одне одного багато тисячоліть.

Філологічна консультація

Як найяскравіший натяк на колишнє спільне минуле і, отже, на взаємне впізнавання лунає тут згадка про Ніферуре — ту ж таки доньку історичної Хатчепсут, виховану Сенмутом.

«Він спитав: — Чи мали ви колись дочку? Багато, багато років тому. — Гадаєте, чотири т исячі років тому? Може, й мала. Та зараз не маю. И тому я на світі сама. Ви хотіли б прийти на Святвечір і доглянути її? — Кого? — Та ту дочку, якої я не маю. Ось вам моя адреса. — Охоче, — відказав молодик, поцілувавши продавщицю у вухо й пішов. У дверях він зупинився й докинув: — Я знаю її ім’я. — Чиє? — Та цієї дочки, якої ви не маєте. Вона звалася Ніферуре».

У розділі «Декоративна свічка» події зображуються з погляду героїні. Приготувавши скромну святкову вечерю і причепурившись, вона дістає скляного равлика з коробочки, висипає з нього пил (не маючи гадки про його смертоносну дію) і наповнює його ароматним блакитним порошком. Щойно гість з’являється, героїня дарує йому скляного равлика. Побачивши знайому золотисту коробочку, пан Сенмут здогадується, що це подарунок колишньої дружини, який він загубив у крамниці. Герой дарує панні Хатчепсут запальничку, яку вона підкинула в його кишеню. На прохання хазяйки, Сенмут запалює равлика. Панна Хатчепсут пропонує йому креснути запальничку тричі: відповідно до «інструкції», у якій зазначено, що за такої умови запальничка здійснить бажання. Пан Сенмут виконує її прохання, після чого стається вибух, який знищує і помешкання, і самих героїв. «Лишились тільки імена, — підсумовує оповідач, — їх можна знайти в будь-якому підручнику з історії Єгипту (XVIII династія)».

С. Далі. Равлик та ангел. 1972 р.

Розділ «Запальничка» містить «чоловічу» версію цієї ж зустрічі. Під час третьої Сентмутової спроби креснути запальничка раптом дає осічку. Відтак замість вибуху побачення завершується довгим поцілунком, котрий можна інтерпретувати як пролог до нової історії кохання.

С. Сиденко. Метаморфози равлика. 2011 р.

У дусі літературної традиції різдвяних історій Павич поклав за основу обох версій фіналу мотив здійснення заповітного бажання: молоді люди, змучені самотністю й порожнечею життя, у Святвечір запалюють свічку свого кохання. Однак завдяки ідеї двох фіналів письменник двічі підриває «серйозність» цього мотиву: у негативній версії (вибух) — через стилістику чорного гумору, а в позитивній (поцілунок) — через стереотипну розв’язку розважальних любовних історій, що їх продукує масова література. Однак ці, здавалося б, протилежні фінали мають своїм спільним знаменником зовсім не жартівливу ідею тотожності кохання і смерті. У негативній версії звідси випливає висновок про фатальне кохання, яке призводить до трагічної загибелі закоханих, але зберігає їхні імена у вічності, а в позитивній версії — думка про те, що кохання долає смерть і відкриває шлях до нового життя.

Перевірте себе

  • 1. Підготуйте стислу розповідь про життя та творчість письменника. Визначте в ній світоглядні засади його постмодерністського світовідчуття.
  • 2. У чому полягає сутність художнього новаторства М. Павича?
  • 3. Схарактеризуйте принципи, форми та прийоми побудови художніх творів, які розробив письменник.
  • 4. Чи згодні ви з думкою письменника, що саме шлях взаємодії з комп’ютерними технологіями є дійовим засобом долучення читача інтернетної доби до художньої літератури? Обґрунтуйте свої міркування.
  • 5. Схарактеризуйте побудову оповідання «Скляний равлик». У чому виявляється його інтерактивний характер і спрямованість на активну співучасть читача? Наведіть конкретні приклади.
  • 6. Поясніть функції давньоєгипетського підтексту в оповіданні.
  • 7. Чим відрізняються одна від одної різні версії прочитання твору? А яким є їхній спільний знаменник?
  • 8. Розкрийте морально-філософський зміст оповідання. Висловте своє ставлення до проблем, які порушив письменник.