Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Волощук

Занадто великі крила

Невеличке оповідання «Стариган із крилами» (1972) увійшло до збірки «Дивовижна й сумна історія наївної Ерендіри та Ті жорстокої бабці».

Розмаїті сюжети цієї книжки мають певні спільні риси. Письменник використовує ту саму сюжетну модель: у занедбаній місцевості десь на манівцях світу, що поволі занепадає (що й породжує в тамтешніх жителів настрої очікування чуда), відбувається якась дивовижна подія, котра спричинює важливі зміни в усталеному плині життя. Однак ці зміни не остаточні: життя, сколихнуте чудом, урешті-решт повертається у своє звичне річище. І однією з головних причин безсилля чуда є нездоланна самотність.

Аналогічну сюжетну модель покладено в основу оповідання «Стариган із крилами». Чудо тут постає в образі ангела, що несподівано з’явився в одному приморському селищі, на подвір’ї подружжя Пелайо та Елісенди. Його візитові передував період негараздів: затяжний дощ зумовив навалу крабів, з якими марно боровся Пелайо; сморід від знищених істот був нестерпний, а в будинку в гарячці марила дитина. Здавалося, тільки чуду під силу розірвати ланцюг несприятливих обставин. Саме тоді на подвір’ї виникла трагікомічна постать ангела.

Л. да Вінчі. Ангел (фрагмент «Мадонни в скелях»). Бл. 1500 р.

О. Редон. Бородатий крилатий старий (Ангел). 1885 р.

С. Далі. Сюрреалістичний ангел. 1969 р.

Цікаво, що письменник зображає його не як надприродну істоту, котра вирізняється нетутешньою красою та могутністю, а як «старенького діда, який упав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають величезні крила»1. Люди бачать у ньому хіба що дивного жебрака з голим, немов коліно, черепом, беззубим ротом і великими півнячими крилами, до того ж «обскубаними та брудними».

Д. Зінчук. Ілюстрація до оповідання. 2014 р.

О. Чекуріна. Ілюстрація до оповідання. 2016 р.

На запитання Пелайо та Елісенди він відповідає якоюсь незрозумілою мовою, через що вони спочатку приймають його за постраждалого від аварії іноземного пароплава. І тільки сусідка подружжя без вагань назвала чудернацького прибульця ангелом. Проте вона також поставилася до загадкового гостя з недовірою, не чекаючи від нього нічого доброго. Відтак подружжя утвердилося у своєму рішенні якомога швидше позбутися візитера. Таке ставлення до ангела свідчить про нечутливість людей до чудесного. Не випадково чуду на подвір’ї Пелайо відводиться найзанедбаніше й найпринизливіше місце — курник.

Таку ж саму нездатність до спілкування із чудесним ми спостерігаємо і в реакції земляків Пелайо та Елісенди, що завітали до їхнього подвір’я наступного ранку: «Сусіди стояли перед курником, розглядаючи ангела без будь-якої святобливості, й кидали йому їжу крізь сітку, немовби то було не надприродне створіння, а якась циркова тварина». Письменник відверто глузує з жителів селища, переповідаючи про їхні наївні плани щодо «доцільного використання» дивного гостя (наприклад, зробити його головою всесвіту, генералом, який вигравав би всі війни, засновником нового роду крилатих людей). Особливо виразна оцінка, що її дав ангелу представник офіційної церкви: вражений жалюгідним образом посланця небес, він висловив сумніви щодо приналежності цієї крилатої істоти до воїнства Господнього й запропонував звернутися за поясненням до єпископа, аби той запитав про дивного візитера в самого папи римського (потім у Римі ще тривалий час обговорювалися безглузді питання, чи знає ангел-приблуда арамейську мову або, наприклад, чи може він утриматися на кінчику голки).

1 Тут і далі твір цитується в перекладі М. Жердинівської.

Філологічна консультація

Буденні, навмисне знижені деталі в образі ангела, покликані підкреслити реалістичність його перебування на землі. Маркес, до речі, досить часто використовував цей прийом. Скажімо, у романі «Сто років самотності» він увів у фантастичну сцену побутову подробицю — перкалеві простирадла, на яких героїня підносилася в небо. У такий спосіб письменник домагався того, щоб читач повірив у реальність неймовірного, природність надприродного.

Кадр із кінофільму «Дуже старий сеньйор з величезними крилами» (режисер Ф. Біррі, 1988 р.)

Сцена зі спектаклю «Дуже старий сеньйор з великими крилами» (Чернігівський музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, режисер А. Бакіров, 2010 р.)

Гостина ангела, з якої розпочалася серія чудес у селищі, спричинила незвичайне пожвавлення навколо будинку, у якому він знайшов притулок. Господині спало на думку брати гроші з усіх охочих подивитися на дивовижу. Відтак Пелайо та Елісенда зібрали гроші та змогли поліпшити своє життя. Тим часом ангел у свідомості їхніх земляків перетворився на таку собі міфічну істоту.

Іронічно змальовуються в оповіданні наївні спроби спілкування численних відвідувачів двору Пелайо та Елісенди з ангелом: хтось замислювався над тим, що їдять такі дивні створіння, хтось висмикував з його крил пір’я, а хтось із цікавості навіть припік йому бік залізякою. Ближчим за цю незбагненну істоту та її «сумнівні» дива селянам був мандрівний цирк, у якому демонстрували дівчинку, що через непослух перетворилася на павука. Адже причина метаморфози була людям зрозуміла, до того ж сама зачарована щиро і з великим смутком розповідала про свою біду. Зрештою, платня за циркове видовище була меншою, ніж призначена за демонстрацію старигана з крилами.

Відтак селяни потроху втрачали інтерес до ангела, який невідомо для чого й чому завітав до їхніх країв, не розповідав їм страхітливих «повчальних» історій і не розважав їх вправними фокусами. Зрештою, вони відвернулися від нього. Чудо так нічого й не змінило в житті людей: окрім будинку, що його збудували Пелайо та Елісенда на гроші, які виручили від показу незвичайного старигана, у селищі все залишилося по-старому.

У фіналі твору ангел, що одужав після тривалої хвороби, відлітає на зміцнілих крилах. Люди не шкодують за ним. Його несподіваний відліт — це, мабуть, найбільше диво, адже в такий спосіб він довів, що є «не стариганом із крилами», а справжнім ангелом. Однак і на це чудо люди не реагують.

Отже, в оповіданні змальовується ситуація зустрічі людини із чудесним, яка не має суттєвого впливу на її життя. Існуючи поруч, світ людей і світ надприродного залишаються відокремленими один від одного, а тому кожен з них виявляється приреченим на самотність.

Перевірте себе

  • 1. Що мають на увазі літературні критики, коли говорять про «карибське чудо»?
  • 2. У чому полягає своєрідність культурного розвитку Латиноамериканського континенту?
  • 3. Як ви розумієте термін «магічний реалізм»?
  • 4. Розкажіть про життєвий і творчий шлях Ґ. Ґарсії Маркеса. Як обставини дитинства позначилися на його мистецькому світосприйнятті?
  • 5. Схарактеризуйте центральні проблеми і провідні художні особливості Маркесової прози.
  • 6. Як оповідання «Стариган із крилами» пов’язане із загальним задумом збірки «Дивовижна й сумна історія наївної Ерендіри та її жорстокої бабці»?
  • 7. Які духовні проблеми порушує письменник у сюжеті про гостину ангела на землі?
  • 8. Спираючись на художній текст «Старигана з крилами», наведіть приклади поєднання фантастичних і реалістичних елементів у художньому світі Маркеса.