Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Волощук

Ґійом Аполлінер: чарівна флейта авангарду

Ви це знаєте

  • 1. Як ви розумієте поняття «вірш» та «ліричний герой»?
  • 2. Пригадайте, що таке верлібр. Хто з відомих поетів їх писав?
  • 3. Користуючись знаннями, здобутими на уроках історії, розкажіть про Першу світову війну.

Із сукупності вражень сучасників про Ґійома Аполлінера постає неординарна особистість, у якій сполучалися розмах почуттів і вразливість, дотепний розум і меланхолійність, товариськість і глибока самотність, щиросердність, навіть деяка наївність у спілкуванні, та схильність до витівок і розіграшів.

Вільгельм Альберт Володимир Александр Аполлінарій Костровицький народився 26 серпня 1880 р. в Римі і, як позашлюбна дитина, успадкував прізвище матері Анжеліки Костровицької, російської підданої та польки за походженням. Псевдонім поета утворено із французької форми його першого й останнього імен: Вільгельм (Ґійом) та Аполлінарій (Аполлінер).

Ґійом Аполлінер (1880-1918)

Ґійом Аполлінер починав писати вірші в річищі символістської поезії. Злам настав після зближення з художником Пабло Пікассо й захоплення кубістським живописом, деякі принципи якого Аполлінер спробував застосувати в поезії.

Коментар архіваріуса

Кубізм (франц. cubisme, від cube — куб) — авангардистська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. Її представники прагнули виявити геометричну структуру об’єму, розкладаючи предмет на плоскі грані або уподібнюючи його до простих тіл — кулі, конуса, куба. Усе це притаманне й роботам П. Пікассо. Цікаво, що, крім картин, скульптур та графічних робіт, він створив серію колажів, продемонструвавши, що шматки газет, візитні картки, тютюнові обгортки, «вмонтовані» в картини, можуть бути повноцінними елементами сучасного художнього твору.

Творча взаємодія двох митців виявлялася насамперед у властивому обом прагненні до радикального оновлення мистецтва. Пікассо збагачував живопис ліричною стихією, підкоряючи мову образотворчого мистецтва завданню самовираження ліричного «я»; Аполлінер наближав поезію до авангардного образотворчого мистецтва з його колажністю, технікою зображення одного предмета «крізь» інший тощо. Одним з найпоказовіших аполлінерівських експериментів цього плану були вірші, написані у вигляді малюнків.

А. Руссо. Муза, що надихає поета. 1909 р.

М. Лорансен. Ґійом Аполлінер та його друзі. 1909 р.

П. Пікассо. Ґійом Аполлінер — французький академік. 1905 р.

У книжці «Алкоголі. Вірші 1898-1913 років» (1913) поет відтворює світосприйняття людини початку XX ст. — дитини урбаністичної1 цивілізації, яка насолоджується красою індустріального міста, захоплено спостерігає шалену динаміку життєвого плину і з великими сподіваннями на оновлення світу вітає історичні зрушення, що відбуваються в неї на очах.

Епічні картини життя великого міста, Європи, людської історії, Усесвіту поєднувалися в «Алкоголях» з ліричними одкровеннями поетичного «я» — самотнього, зануреного в переживання нерозділеного кохання й водночас охопленого величезною життєвою спрагою. П’янкий і палючий сонячний напій життя, що дарує насолоду й муку, приголомшує свідомість і загострює почуття, — ось яке смислове поле виникає навколо слова «алкоголі», винесеного в назву збірки.

Назва другої книжки поезій — «Каліграми. Вірші Миру та Війни» (1918) — породжена ідеєю створення віршів у вигляді малюнків-каліграм, які б відображали основний зміст текстів.

Каліграми Ґійома Аполлінера

1 Урбаністйчний (від лат. urbanus — міський) — пов’язаний з великим містом. Урбаністика — література, зосереджена на зображенні великих міст та динаміки їхнього життя.

Світові мотиви

Ця ідея не була новою. Аналогічні спроби робилися ще за часів античності. Були вони, до речі, поширені також в українській бароковій поезії (Іван Величковський). Отже, Аполлінер, який експериментував у цьому напрямі, не був винахідником. Однак він вдихнув у поетичну форму вірша-малюнка нове життя. Ця форма приваблювала його як сучасний засіб організації поетичного тексту.

Г. Нарбут. Алегорія на початок Першої світової війни. Ескіз обкладинки журналу. 1915 р.

У віршах «Каліграм» простежуються знайомі з «Алкоголів» настрої віри в науково-технічний прогрес та пафос революційного оновлення світу. Однак дух книжки визначають поезії, пов’язані з воєнною тематикою. Спираючись на особистий фронтовий досвід, Аполлінер розкриває страшну руйнівну силу війни. Скорбота за загиблими, співчуття постраждалим, тривога за тих, кому довелося власноруч виконувати щоденну криваву роботу, щохвилини наражаючись на смертельну небезпеку, утворюють емоційне тло аполлінерівської воєнної лірики. Пацифістським пафосом забарвлені навіть любовні поезії до Лу.

Поетичну реформу Аполлінера спрямовано на ствердження засад нового мистецтва. Сам поет визначав його як «новий реалізм», «натуралізм вищого типу», «надреалізм». Проте було б помилкою, прислухаючись до цих визначень, уписувати аполлінерівську поезію в коло реалістичних або натуралістичних творів. Справді, поет прагнув наситити лірику «прозою життя», а тому й удавався до перетворення «непоетичних», буденних речей (як, скажімо, стиль газетних репортажів) на елементи образної тканини ліричного твору. В аполлінерівській «надреальності» зливалися в один потік численні антитези: життя і творчість, проза буденності й поезія душі, епос сучасного світу й лірика поетичного «я», реалії дійсності й міфи тощо.

Такий синтез досягався за допомогою арсеналу новаторських художніх принципів та прийомів. Зокрема, шляхом проведення асоціативних паралелей із зображуваним явищем, які, уникаючи зовнішньої подібності з ним, виявляли його внутрішню сутність. Цей принцип Аполлінер ілюстрував таким прикладом: «Коли людина захотіла наслідувати ходу, вона створила колесо, на ногу начебто не схоже. Так вона, сама того не знаючи, вигадала сюрреалізм».

Філологічна консультація

Слово «сюрреалізм» тут ужите не як назва певної авангардистської течії, а в безпосередньому своєму значенні. Аполлінер використовував його як синонім нового мистецтва, здатного відтворювати вищу «надреальність». Поет не відносив себе до жодного літературного напряму. Він наголошував: «Назви шкіл не мають жодного значення та є лише засобом розрізнення груп живописців і поетів. Істотним є лише прагнення до оновлення світобачення й пізнання світу в його цілісності».

Настанова на синтез зумовила політематичність лірики французького поета, тобто наявність та одночасний розвиток у творі відразу кількох тем. Ця особливість зумовила заміну логічних та хронологічних зв’язків вільними асоціаціями й монтажем1.

На противагу символістам, Аполлінер використовував техніку «прямого слова» — слова в його безпосередньому значенні. Знову ж таки на противагу символістам, що свого часу висунули одним із засадничих принципів поезії її музичність, Аполлінер широко використовував «антимузичну» форму вірша без метра й рими — верлібр. До того ж приблизно в 1912 р. він відмовився від знаків пунктуації, мотивуючи це тим, що «істинною пунктуацією є ритм і паузи вірша».

Вірш «Міст Мірабо» (збірка «Алкоголі») — це щемливий твір про кохання, що без вороття спливає, немов води річки Сени, і про надію, яка, попри сум і розчарування, залишається «невгамовно жагучою». У цю картину органічно вплітається мотив часу, що звучить у рефрені2:

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є.3

Усі потоки: міської річки, любові, життя, часу — струмують крізь серце ліричного героя. Воно тремтить під останніми променями кохання, намагаючись продовжити мить насолоди любовним почуттям.

Лірична сповідь героя розгортається на тлі урбаністичного пейзажу й обертається навколо своєрідних емблем столиці Франції — річки Сени та мосту Мірабо. Ці образи, зберігаючи свою конкретність, увиразнюють ідею єдності плинності буття (річка) і непорушності його духовних опор (міст).

Літературною пам’яткою Першої світової війни став вірш «Зарізана голубка й водограй» (збірка «Каліграми. Вірші Миру та Війни»). Документально-реалістичного звучання цьому творові надає перелік імен знайомих та друзів поета, які постраждали через війну. До всіх, кого війна розкидала по різні боки — життя та смерть, ліричний герой звертається з одним запитанням: «де ви?», що відтворює настрій внутрішньої розгубленості цілого покоління, яке зазирнуло в страшну безодню війни. Головними емоціями поезії стають безмежне співчуття постраждалим, оплакування полеглих, осуд війни.

Цими настроями забарвлено центральні образи — зарізана голубка, що асоціюється зі Святим Духом (якому, за художньою логікою поета, Перша світова війна завдала страшного удару); водограй, котрий означає й потік пролитих за загиблими сліз, і потік їхньої крові; а також дерево олеандр, що через свою отруйність та криваво-червоні квіти зажило зловісної слави «дерева війни». Голубка та водограй, струмені якого нагадують гілки дерева, зображено й на малюнку, у формі якого написано вірш.

Ґійом Аполлінер. Каліграма «Зарізана голубка й водограй»

1 Монтаж — створення єдиного цілого з окремих частин, що добираються за певним планом.

2 Рефрен — рядок чи кілька рядків пісні або вірша, що повторюються наприкінці строфи чи групи строф.

3 Переклад М. Лукаша.

Перевірте себе

  • 1. У чому полягали поетичні новації Ґійома Аполлінера?
  • 2. Поет не відразу винайшов назву для збірки «Алкоголі». Як проміжні варіанти фігурували такі заголовки: «Вітер Райну», «Революційний рік», «Водка». На чому кожен з них загострював увагу читача? Чому, на вашу думку, остаточним варіантом стала саме назва «Алкоголі»?
  • 3. Визначте найхарактерніші риси аполлінерівської поетики.
  • 4. Розкрийте тематику та художні особливості вірша «Міст Мірабо».
  • 5. Якого значення набуває тема кохання завдяки його зіставленню з річкою?
  • 6. Розкрийте символічне значення моста Мірабо.
  • 7. Проаналізуйте центральні образи вірша «Зарізана голубка й водограй». Що надає творові характеру ліричного «документа» Першої світової війни?
  • 8. Як загальнолюдська катастрофа набуває у творі характеру особистого горя ліричного героя?
  • 9. Вивчіть напам’ять одну з поезій Ґійома Аполлінера та підготуйтеся до її виразного читання.