Підручник з Зарубіжної літератури (профільний рівень). 10 клас. Волощук - Нова програма

Волт Вітмен: звідки беруться генії

Простежуючи історію «поетичної революції», що змінила місце поета й поезії у світі, мусимо вирушити за океан. Саме там, на Північноамериканському узбережжі Атлантики, у дружній фермерській сім’ї Вітменів, нащадків англійських і голландських переселенців, з’явився на світ син Волт - у майбутньому видатний американський поет Волт Вітмен (1819—1892).

С. Холлієр. Портрет В. Вітмена. 1854 р.

Будинок В. Вітмена в Камдені. Штат Нью-Джерсі

Лише за півстоліття незалежності Сполучені Штати розвинули потужну капіталістичну промисловість. Швидко зростали міста, особливо на півночі країни та вздовж океанів і морів. А от фермери Півночі в умовах дедалі жорсткішої ринкової економіки й спеціалізації сільськогосподарського виробництва не витримували конкуренції з плантаторами Півдня, що використовували дармову рабську працю.

Можливо, батько Волта й не пов’язував необхідність кидати рідну домівку й переселятися до міста з тим, що живе на «континенті рабства», де мільйони темношкірих невільників гарують задля збагачення білих плантаторів. На той час Бічер-Стоу ще не написала «Хатини дядька Тома», ще не зародився рух аболіціоністів - борців проти рабства... Проте одного соціального принципу Вітмен-старший, переконаний демократ старої школи, учив своїх дев’ятьох дітей завжди: людина має заробляти на життя самотужки, а не чужими руками.

Переїхавши до Брукліна (тоді - передмістя Нью-Йорка), старий Вітмен разом із синами почав брати підряди на будівництво. Волта, який в одинадцять років мусив покинути школу, він навчив теслярства. Родина з міцним протестантським корінням тішилася з того, що саме так, з братами і батьком, до тридцяти років заробляв на хліб Ісус.

Згодом Волт працював розсильним, учнем у друкарні, потім сам почав друкувати й редагувати газети в різних штатах. Так він об’їздив мало не всю Америку. Іноді наймався вчителем (мав до цього неабиякий хист і самостійно засвоїв шкільний курс). У тогочасній Америці і редактор провінційної газети, і вчитель, часом один-єдиний на всю округу, мусили бути людьми самостійного мислення й універсальних здібностей. Адже викладати зазвичай доводилося без підручників, а редактор усі матеріали мав писати сам. Писав і Вітмен — як невеличкі замітки про пограбування та пожежі, так і вірші в стилі Едгара По.

Аж раптом сталося диво: пересічний тридцятирічний газетяр почав складати вірші, подібних до яких література не знала. За величністю звучання поезії ці можна було порівняти хіба що з біблійною Піснею Пісень. Біографи Вітмена стверджують, що це було наслідком «містичного осяяння», яке Волт нібито пережив 1848 р. в Новому Орлеані. Геніальність завжди оточена міфами, але виникнення їх щодо Вітмена має ще одне пояснення. Часто переїжджаючи з міста до міста, поет лишив надто «пунктирний» слід у пам’яті сучасників, тож послідовно простежити еволюцію його творчості було вкрай важко.

А втім, 1848 р. і справді важливий у біографії Вітмена. Наполегливо шукаючи «ключ» до пояснення дійсності, молодий самоук прийшов до поетичного узагальнення Світового Прогресу як поступового просування Людини із царства Рабства в царство Свободи. Європейські революції 1848 р. і боротьба аболіціоністів в Америці - міцно з’єднані між собою ланки Прогресу. У поезії «Європа» (1850), що привернула увагу літературної Америки, Вітмен створив величний реквієм європейцям, які загинули на барикадах революцій.

Власне, Вітмен проголосив ідеї, що вже визріли по обидва береги Атлантики і саме потребували поетичного вираження. Американський письменник і філософ Ральф Волдо Емерсон ще років за двадцять до того висловив переконання, що голосом нової американської нації має стати простий і щирий поет-самородок, який дивитиметься не в минуле, а в майбутнє. Як ідеолог Нової Америки, Емерсон мав неабиякий вплив на англомовних читачів. По суті, він першим назвав Америку Континентом Майбутнього. Основна ідея філософської та літературної творчості Емерсона полягала в тому, щоб вивести американських інтелектуалів з річища європейської традиції, надто зануреної у власне минуле. У нарисі «Природа» він писав: «Минулі покоління стояли перед Богом і природою віч-на-віч, ми ж споглядаємо їх очима наших предків. Чому й нам не втішитися первісним спілкуванням зі Всесвітом? Чому в нас немає поезії пророцтва, а не традиції, немає релігії, що була б для нас одкровенням, а не історією наших попередників?.. Сьогодні так само світить сонце. Наші отари численніші, а ниви буйніші. Тож вимагаймо від себе нової праці, нових законів і нової віри».

Емерсон був професором Гарвардської духовної школи, але втратив цю посаду через лекцію, у якій зазначив, що сучасна церква, суворо дотримуючись традицій і відгородившись від справжніх виявів духу, поводиться так, «ніби Бог помер». Відтак Емерсон оселився в містечку Конкорд неподалік від Бостона, завів город і зажив у первісній простоті. Як до засновника і голови неформального «Трансцендентального1 клубу» до нього часто приїздили письменники й філософи. Клуб Емерсона започаткував напрям філософії, який увійшов у її історію під назвою американський трансценденталізм.

Американські трансценденталісти стали свіжим струменем західної філософії. Вони заперечували матеріалізм таких просвітників, як Б. Франклін, якому американська нація завдячує своїм прагматизмом і вірою в життєвий успіх2, а американська філософія - теорією сенсуалізму3. Сенсуалізм послідовно веде до заперечення існування Бога, а портрет Франкліна на одному боці стодоларової купюри фактично суперечить напису на другому її боці: «In God We Trust» («У Бога ми віруємо»).

Натомість трансценденталісти стверджували існування трансцендентної реальності (тобто такої, що існує за межами свідомості) і можливість її інтуїтивного пізнання. Бог, на їхню думку, неоднаково являє себе кожній конкретній людині. Звідси випливає теорія видатних особистостей, що творять історію. Звідси й очікування Поета, який інтуїтивно знайде і вкаже нації та людству правильний шлях до майбутнього. Філософи-трансценденталісти сподівалися, що стануть натхненниками й провідниками такого Поета в його духовних пошуках. Так воно й сталося. Якщо ліричний геній Вітмена й завдячує своїм «несподіваним» народженням певним зовнішнім впливам, то насамперед це ідеї Емерсона та його однодумців.

Отже, 1848 р. молодий американець почав писати новаторські вірші, що суперечили тодішнім уявленням про поезію. (Вітмена справедливо вважають творцем вільного вірша, або верлібру). Із дванадцяти своїх творів поет уклав збірку з дражливою назвою «Листя трави» й у липні 1855 р. власноруч виготовив вісімсот її примірників. На зеленій палітурці імені автора не було. Найбільший за обсягом твір збірки не мав назви і починався так: «І celebrate myself, and sing myself...», тобто: «Себе я прославляю, себе я оспівую...». І далі - до читачів: «І те, що приймаю я, приймете й ви, // Бо кожен атом, котрий належить мені, так само належить вам».

1 Трансцендентальний - від трансценденталізм: філософське вчення, згідно з яким форми свідомості передують досвіду і є його умовами.

2 Саме Франкліну належить афоризм «Час - це гроші», і саме його портрет цілком заслужено зображено на найдорожчій американській банкноті номіналом $ 100.

3 Сенсуалізм - визнання відчуття єдиним джерелом знань.

Надалі «Листя трави» витримало ще вісім видань, кожне з яких (крім останнього - 1892 р.) автор доповнював новими віршами й поемами. Так Вітмен увійшов в історію світової літератури як автор однієї книжки, названої критиками «ліричним романом у віршах».

Ставши національним поетом Америки, її поетичним речником, Вітмен часто виступав у пресі. Як публіцист він говорив із читачем щиро, іноді різко, не відступаючи перед визнаними авторитетами, критикував навіть основні засади американської демократії, як-от у знаменитому памфлеті «Демократичні обрії» (1871).

Під час громадянської війни в США (1861-1865) Вітмен не лише писав палкі вірші на підтримку А. Лінкольна1, а й безкоштовно доглядав поранених солдатів армії Півночі. Унаслідок інфікування у військовому шпиталі він тяжко захворів. Від 1873 р. паралізований поет мужньо боровся з недугою. Прикутий до інвалідного візка протягом останніх двадцяти років життя Вітмен не втрачав оптимізму, не припиняв писати вірші й статті і навіть подорожував з допомогою друзів. Він побував у Скелястих горах і на Ніагарському водоспаді, щиро захоплювався природою й людьми Америки. Останній розділ «Листя трави» - «Пам’ятні дні» - Вітмен завершив 1882 р.

Як же сталося, що автор поетичної збірки, поява якої обурила читацький загал, став улюбленим письменником Америки, її національним поетом? Річ в особі ліричного героя. Поступово він прибирає собі ім’я автора, переймає його біографію. Пересічний американець Волт Вітмен перетворюється на символ Америки. Найбільший за обсягом твір у збірці, що спочатку не мав назви, у другому виданні (1856) було названо «Поема Волта Вітмена, американця», а в третьому (1860) - «Волт Вітмен». Лише в сьомому виданні «Листя трави» (1881) поема «Волт Вітмен» отримала назву, під якою друкується нині: «Пісня про себе». Це унікальне явище світової літератури, коли пересічна людина, але непересічний поет заповнює сотні рядків гіперболічним, якщо не сказати гігантоманським, автопортретом, з якого, утім, постає портрет нації, епохи2:

Волт Вітмен, космос, Манхеттена син,

Буйний, дорідний, чуттєвий, їсть, п’є і народжує,

Не сентиментальний, не ставить себе над чоловіками чи жінками

чи осторонь їх,

Однаково сором’язливий та безсоромний.

Геть замки з дверей!

Геть з одвірків і двері самі!

Хто зневажає іншого, той зневажає мене,

І все, що зроблено й мовлено, повертається врешті до мене.

Крізь мене натхнення, наростаючи, рине бурхливо, крізь мене -

потік одкровення.

1 До поезій Вітмена, присвячених А. Лінкольну, належить, зокрема, знаменитий реквієм «О капітане!», написаний після загибелі президента США від кулі терориста.

2 У цьому розумінні поряд з поемою «Пісня про себе» можна поставити хіба що трагедію «Володимир Маяковський» (1913), яку, щоправда, російський поет написав під безпосереднім впливом Вітмена.

Я називаю пароль одвічний, я знак даю - Демократія,

Клянусь, я не прийму нічого, що порівну всім не припало б!

(Переклад Л. Герасимчука)

Попри бурхливість, піднесеність поетичної мови Вітмена може скластися враження, що це взагалі «не вірші». Природу тієї зневаги, що відчули до творчості митця-новатора перші читачі, найкраще передає фраза «Так і я можу!». Адже сутність поезії зазвичай ототожнювали з її формою, з вишуканістю рим і ритмів.

Тим часом у Європі спроби по-новому поглянути на віршування вже розпочав Гейне, поодинокі приклади можна знайти у Фета. Попереду - масове захоплення поетичним експериментуванням у Франції та (під безпосереднім впливом Вітмена) в Англії. Що ж до бельгійського (франкомовного) поета Еміля Верхарна, найвидатнішого майстра верлібру, то він з’явився на світ саме того року, коли вийшло перше видання «Листя трави».

Механізми творчості

Верлібр (франц. vers libre - вільний вірш) - неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії).

Термін «вільний вірш» (у французькому звучанні «верлібр»), що поєднав у собі всі експерименти зі звільнення віршування від обмежень, уперше вжив французький письменник Г. Кон у передмові до збірки «Перші вірші» (1884). В українському літературознавстві зазвичай синонімічно вживають обидва терміни: «вільний вірш» і «верлібр».

Від часів античності європейці відрізняли поезію від прози насамперед формально - як систему обмежень. Спочатку обмежень щодо однакової кількості стоп (метрична система віршування), потім — складів (силабічна система віршування) у рядку. У більшості європейських літератур закріпилася силабо-тонічна система віршування, що вимагає однакової кількості і стоп, і складів, та ще й посилюється римуванням — співзвуччям кінцевих складів або стоп різних рядків. Американці успадкували цю систему від англійців. Однак молода нація вимагала іншої поезії — незнаної не лише в Англії, а й у Європі взагалі. Ось що за чотири роки до публікації «Листя трави» занотував у своєму щоденнику письменник Генрі Торо, друг і соратник Емерсона: «Англійська література від доби менестрелів до епохи великих поетів, зокрема Шекспіра, не дихає свіжими мотивами і в цьому розумінні не є первісною. Це у своїй основі давно опанована і приборкана література, що віддзеркалює Грецію і Рим... У творах її поетів багато любові до природи, проте набагато менше самої природи. Її хроніка справно повідомляє про місця, де зникає дика звірина, але мовчить про те, як зникає вільна людина. Америка була конче потрібна».

І от в Америці народжується ліричний герой - узагальнений образ американця, людини мужньої і простої. Людини за своєю сутністю «незворушної і вільної серед Природи»:

Стою незворушний, почуваючи себе вільно серед Природи,

Господар усього, впевнений серед нерозумних створінь,

Тим же виповнений, байдужий, чулий, німий, як вони,

Вирішивши, що моє ремесло, злидні, хула, злочини й вади

не такі вже й важливі, як думав колись,

Живучи поблизу Мексиканського моря, в Манхеттені чи в Теннессі,

на далекій півночі або в центрі країни;

Річковик, житель лісів, фермер цих Штатів, Прибережжя, озер чи Канади,

Де б життя моє не минало, о, бути спокійним мені серед негод,

Зустрічати обличчям ніч, бурі, голод, кпини, лихо, удари,

як їх зустрічають дерева й тварини.

(Переклад М. Тупайла)

Цей вірш Вітмен написав 1860 р. Подібно до нього (можливо, й під його впливом) А. Фет у поезії «Учись у них - у дуба, у берези...» (1883) звертається до себе й читачів з такими словами: «Хай за серце хапає холод лютий; // Вони стоять, мовчать; мовчи і ти!».

У цьому прагненні звільнити людину від оболонки історії, традицій, навіть болю за свої та чужі «злочини і вади», лишити її «голою» серед первісної природи вже вчувається голос нового мистецького напряму - натуралізму. Згодом деякі європейські критики вказуватимуть на його ознаки в поезії Вітмена. Однак порівняння з європейськими поетами-реалістами (німцем Г. Гейне, росіянином М. Некрасовим) видається коректнішим, адже, як і вони, Вітмен намагався слухати й передавати голос народу, натовпу, вулиці. Тим часом своєрідність поезії Вітмена зумовлена насамперед своєрідністю самої Америки.

Перевірте себе

1. Що ви дізналися про життєвий шлях В. Вітмена?

2. Які чинники вплинули на формування життєвих поглядів та особливостей творчості американського митця? Як творчість Вітмена пов’язана з ідеями Емерсона та філософією трансценденталізму?

3. У чому полягало новаторство творчості Вітмена? Що таке верлібр? Проілюструйте відповідь прикладами з поезій Вітмена.

4. Докладно розкажіть про збірку «Листя трави». Схарактеризуйте її ліричного героя.

5. Чому ми говоримо про існування окремої американської літератури? Адже письменники США писали й пишуть англійською (англійська мова Вітмена від англійської мови Діккенса відрізняється набагато менше, ніж Франкова українська від Шевченкової). Як пояснювали право і необхідність існування американської літератури Емерсон, Торо, Вітмен?

6. Які особливості поезії Вітмена зробили його національним поетом Америки?

7. Пригадайте типові риси ліричного героя поезії романтизму. Які особливості поезії Вітмена наближають її до романтичної традиції? Що в поезії американського митця змушує говорити про неї як про новаторське надбання 50-80-х років XIX ст. - доби реалізму?

8. Поясніть твердження сучасного українського поета Віталія Коротича: «У Вітмена все було по-справжньому». На підтвердження думки Коротича наведіть приклади з прочитаних віршів Вітмена.

9. Прочитайте поезію «О капітане!» в перекладі В. Мисика та в оригіналі. Схарактеризуйте особливості ритму й рими оригіналу і в цьому контексті порівняйте його з українським перекладом. Оцініть майстерність перекладача (на прикладі відтворення внутрішньої рими в третьому рядку та в інших випадках).

10. Як ви вважаєте, чому Вітмен - майстер верлібру - для поезії «О капітане!» обрав більш традиційну форму?

11. Визначте два основних настрої, що проймають поезію «О капітане!».

12. Прочитайте вірш Вітмена «Ані машини, яка полегшує працю...» у перекладі М. Малаша. Чому в цій поезії літературні шедеври і книжки для полиць становлять один семантичний ряд з машиною, заповітом, мемуарами тощо і все це разом протиставлено пісням, які бринять у повітрі? Чому ліричний герой своїми «спадкоємцями» обирає друзів і закоханих? Які почуття викликає в нього власна «спадщина» (сум, гордість, щось інше)? Що з «переліку» Вітмена ви хотіли б залишити по собі і кому?

Запитання і завдання для компетентних читачів

1. Схарактеризуйте добу пізнього романтизму в Європі й Америці.

2. Тяжіння до космосу (порядку) і тяжіння до хаосу (вільного вияву пристрастей) - вічні полюси культури. Назвіть парні (протиставлені один одному) етапи історії європейської культури (від античності до романтизму), коливання між якими відбувалося за «принципом маятника».

3. Назвіть усі щаблі кар’єри Цахеса та Чичикова. Хто піддавався загадковим чарам Цахеса та «приємній вдачі» Чичикова? Хто найбільше сприяв успіхам цих героїв? Хто їх зрештою викрив? Про які суспільні вади свідчить ставлення «поважних людей» до Цахеса і Чичикова?

4. Які особливості відрізняють романтичну лірику 50-70-х років XIX ст. від романтичної поезії 1830-1840-х років (Лєрмонтова, Гейне, раннього Тютчева)?

5. Подискутуймо! Літературознавці досі сперечаються щодо визначення творчості Гоголя як романтичної чи реалістичної. Підготуйтеся і проведіть дискусію щодо цієї наукової проблеми.

6. Мандруємо Інтернетом. З приводу того, чому Гоголь уповні не реалізував грандіозний ідейно-творчий задум поеми «Мертві душі», існують різні думки, як-от: хвороба й передчасна смерть; неможливість знайти в тодішньому суспільстві реальні підстави для «виправлення» персонажів; хибні ідеї, висловлені письменником у книжці «Вибрані місця з листування з друзями». Знайдіть в Інтернеті аргументи на користь кожної з наведених версій.

7. Подискутуймо! Групова робота. Яка з версій, згаданих у попередньому завданні, видалася вам найпереконливішою? Об’єднавшись у групу з однодумцями, доберіть з аргументів і фактів, знайдених в Інтернеті, найбільш обґрунтовані й підготуйтеся до дискусії в класі.

8. Робота в парах. Оберіть вірш Тютчева, Фета чи Вітмена, який вам до вподоби, вивчіть його напам’ять і підготуйтеся до виразного читання в класі. Попередньо домовтеся, хто з пари декламуватиме поезію в оригіналі, а хто - в українському перекладі.

9. Творчий проект. Перекладіть одну з поезій Вітмена українською. Під час роботи намагайтеся точно передати зміст і водночас дбайте про збереження поетичного ритму.