Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Власов

§ 28. Суспільно-політичне і соціально-економічне становище України в умовах «гібридної війни». Релігійне життя

У ситуації «гібридної війни», яку Росія розгорнула проти України, потрібно було здійснювати реформи, «виповзаючи» з радянського минулого. Після Революції Гідності комуністи позбавилися представництва в парламенті. Дедалі більше громадян усвідомлювали, що комуністична ідеологія не тільки облудна, а й небезпечна для суспільства через фундаментальну відмінність між формою і змістом.

Російська агресія почала рвати матеріальні й духовні «скрепи», що з’єднували Україну з імперською Росією.

1. Становище України після п'яти років «гібридної війни»

Після Революції Гідності прискорилася дерадянізація країни. У квітні 2015 р. Верховна Рада України схвалила ініційований Українським інститутом національної пам’яті Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». У країні розгорнулася масштабна декомунізація. До кінця 2016 р. було перейменовано понад 50 тис. назв вулиць і населених пунктів. Зокрема, Дніпропетровськ став Дніпром, а Кіровоград - Кропивницьким.

Верховна Рада перетворилася на проєвропейську, а проросійські сили парламенту втратили свій вплив. Україна повернулася до парламентсько-президентської моделі влади, коли повноваження глави держави обмежуються національною безпекою, зовнішньою політикою й балансувальними функціями щодо інших органів влади. Отже, Президент України П. Порошенко зосередився на зовнішньополітичній діяльності. Тим більше, що Україні в умовах «гібридної війни» потрібна була консолідована допомога з боку цивілізованого світу. Натомість прем’єр-міністр А. Яценюк опікувався внутрішньополітичною діяльністю.

За 777 днів перебування на посаді прем’єр-міністрові А. Яценюку вдалося досягти певних успіхів. Швидкими темпами здійснювалася модернізація Збройних Сил, створено Національну гвардію і Національну поліцію. Реструктуризація зовнішнього боргу зупинила загрозу дефолту. Припинився спад промислового виробництва. Україна вперше пережила зиму 2015-2016 рр. без постачання газу російським монополістом «Газпромом». Попри спротив Росії, було введено в дію Угоду про асоціацію з Євросоюзом включно з Угодою про зону вільної торгівлі. Запроваджено систему електронних закупівель ProZorro.

Однак усі ці досягнення знецінювалися різким падінням добробуту населення. Прем’єр-міністр швидко втратив суспільну підтримку. У квітні 2016 р. прем’єр-міністром став голова парламенту Володимир Гройсман, а Верховну Раду очолив Андрій Парубій.

Першочергового реформування потребувала судова система, однак низка ухвалених законів, зокрема «Про відновлення довіри до судової влади» (квітень 2014 р.), «Про судоустрій і статус суддів» (червень 2016 р.), не повернули довіри суспільства до судів і суддів.

Деструктивна роль урядів України за десятиліття перед Євромайданом, агресія Російської Федерації спричинилися до істотного погіршення економічного становища України. Валовий внутрішній продукт (ВВП) за 2013-2015 рр. скоротився з 183,3 до 90,6 млрд доларів США. Лише у 2016-2018 рр. почалося незначне зростання ВВП. В умовах війни різко загострилася небезпека антидержавної діяльності широко представленого в українській економіці російського капіталу.

Після падіння режиму Януковича в державній скарбниці майже не залишалося коштів на покриття витратної частини бюджету. На допомогу прийшов Міжнародний валютний фонд. Запозичення валюти з його ресурсів дало змогу відновити загальні золотовалютні резерви на рівні, який забезпечував відносну стабільність гривні. Загальні золотовалютні резерви скоротилися за 2014 р. з 20,4 до 7,5 млрд доларів, але в березні 2019 р. зросли до 20,6 млрд.

Особливістю економічного життя сучасної України є вкрай важке матеріальне становище працівників бюджетної сфери: науковців, викладачів загальноосвітньої та вищої шкіл, працівників охорони здоров’я і пенсіонерів. Основною причиною цього є неприпустимо квола дерадянізація сфер, у яких залучені мільйони працівників.

Після тривалих дебатів Верховна Рада України 19 жовтня 2017 р. дала старт медичній реформі, ухваливши Закон «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів».

Майже одночасно Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Він санкціонував осучаснення пенсій, тобто врахування інфляції останніх років для громадян, які давно вийшли на пенсію, з одночасним збільшенням питомої ваги відрахувань у Пенсійний фонд для громадян, що працюють.

За умов «гібридної війни» набуває особливої гостроти дерадянізація систем оборони та національної безпеки. У червні 2017 р. Верховна Рада України ухвалила закон, що передбачає поглиблену співпрацю з НАТО для набуття в перспективі членства в цій організації. 21 лютого 2019 р. набув чинності закон, яким закріплено в Конституції України курс на членство в ЄС і НАТО.

2. Угода про асоціацію між Україною і ЄС. Безвізовий режим для українських громадян у країни ЄС

У березні 2014 р. Президент України П. Порошенко підписав у Брюсселі політичну частину Угоди про асоціацію з Євросоюзом, а у червні - її економічні розділи.

Проаналізуйте карту. Позмагайтеся в парах у вмінні отримувати вичерпну картографічну інформацію: історичні факти (події, явища, процеси) та історико-географічні об’єкти. Прокоментуйте кожен із виявлених вами на карті фактів. Складіть запитання до карти. Запропонуйте їх іншій парі. Вислухайте відповіді. Узагальніть інформацію.

Україна в 2014-2019 рр.

Із червня 2017 р. між Україною та Євросоюзом запрацював безвізовий режим. Він, зокрема, дав змогу громадянам України, які мають біометричні паспорти, приїжджати до країн ЄС з діловою чи туристичною метою або в сімейних справах терміном до 90 днів упродовж 180-денного періоду протягом року без попереднього оформлення візових документів.

Щоб безвізовий режим став здійсненним, Україні довелося три роки поспіль істотно реформувати своє законодавство, наближаючи його до норм Євросоюзу.

У жовтні 2014 р. Верховна Рада затвердила пакет антикорупційних законів: «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про засади державної антикорупційної політики в Україні», «Про запобігання корупції». Закони зобов’язують осіб, які виконують державні функції, і осіб, які посідають відповідальні посади в органах місцевого самоврядування, подавати електронні декларації про доходи і статки на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). За недостовірні відомості в e-декларації передбачено адміністративну або кримінальну відповідальність.

Прочитайте фрагмент джерела. Сформулюйте тези про історичне значення ухвалення безвізового режиму для громадян України в країни ЄС. Чому безвізовий режим П. Порошенко визначає як механізм «глибинної внутрішньої європеїзації України»? Наведіть факти, що підтверджують дію цього механізму.

ДОКУМЕНТ 1

Зі щорічного послання Президента України П. Порошенка про внутрішнє і зовнішнє становище України у Верховній Раді. 20 вересня 2018 р.: «1 вересня виповнився рік, як набула чинності Угода про асоціацію з Європейським Союзом. Завтра Україна видає десятимільйонний біометричний паспорт. Це, до речі, відповідь тим, хто, намагаючись применшити значення так важко здобутого безвізового режиму, тоді твердив, що ніби українцям він малоцікавий. 10 мільйонів українців уже отримали біометричні паспорти за цей короткий термін. Для українців відкрито вже майже дві третини країн світу. Ми й надалі будемо розширювати простір свободи руху для громадян України...

Ми нарешті вибралися із лабіринтів багатовекторності. Ледве вискочили зі смертельно небезпечної пастки позаблоковості. І від чотирнадцятого року твердо прямуємо своїм шляхом, і це шлях до Європейського Союзу та НАТО.

Ми з вами зміцнили наш міжнародний авторитет і організували трансатлантичну коаліцію на підтримку України з режимом санкцій проти країни-агресора - Російської Федерації... Ми з вами підписали і виграли у Кремля дипломатичний бій за ратифікацію Угоди про асоціацію і поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі з Європейським Союзом та почали, нарешті, отримувати від неї перші вагомі результати.

Наша європейська стратегія - це двосторонній рух. Не лише членство України в Євросоюзі, а й глибинна внутрішня європеїзація України.

Стати європейською країною - означає повністю сприйняти європейський дух політичних свобод, чесної конкуренції і рівності можливостей. Це те, що називається порядком відкритого доступу. Країни Європи йшли до нього століттями. Нам цим шляхом треба промчати максимум за десять років».

3. Релігійне життя

Для України є характерною надзвичайна інтенсивність релігійного життя. Ще у квітні 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Він визначив нове ставлення держави до церкви й дав можливість задовольняти релігійні потреби кожному вірянину. Релігійні організації вперше одержали право на просвітницьку, доброчинну, виробничу та іншу суспільно корисну діяльність. Держава зрівняла їх у правах із громадськими організаціями й надала їм права юридичної особи. Громадяни, релігійні переконання яких перешкоджали їм у проходженні дійсної строкової служби в армії, могли проходити альтернативну трудову службу. Закон передбачав також поступове повернення конфіскованої радянською державою церковної власності.

ЗАУВАЖТЕ

Кількість зареєстрованих релігійних громад на початок 2018 р. дорівнювала:

  • • православних - 19 460,
  • • католицьких - 5192,
  • • протестантських - 10 438,
  • • іудейських - 363,
  • • мусульманських - 265.

Християнська віра в Україні є домінуючою за чисельністю прибічників (вірян). На початку 2018 р. найбільше громад налічувала Українська православна церква Московського патріархату - 12 348. Українській православній церкві Київського патріархату належало 5167 громад. Мережа Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) була найскромнішою - 1167 громад.

Католицькі конфесії представлені Українською греко-католицькою церквою (УГКЦ) - 3433 громади і Римо-католицькою церквою - 937 громад.

Панівна в західних областях України греко-католицька церква за чотири століття існування тісно зрослася з культурою, звичаями і традиціями місцевого населення. Упродовж 1990-х рр. вона повністю відновила довоєнну чисельність парафій. У 1996 р. Папа Римський Іван Павло II задовольнив прохання греко-католиків і поширив юрисдикцію глави УГКЦ (з 2001 р. ним був кардинал Любомир Гузар) на територію всієї України.

ОСОБИСТІСТЬ

Любомир Гузар (1933-2017)

Церковний діяч УГКЦ. Народився у Львові. У 1944 р. з родиною виїхав до Австрії, від 1949 р. - у США. 1969 р. переїхав до Рима. Після закінчення богословських студій і здобуття ступеня доктора богослов’я вступив до місцевого монастиря Св. Теодора. 1977 р. патріархом Й. Сліпим висвячений на єпископа, а 1978 р. призначений архімандритом. У 1993 р. повернувся в Україну. У листопаді 1996 р. призначений єпископом-помічником глави УГКЦ, а в січні 2001 р. обраний архієпископом Львівським та главою УГКЦ. У лютому 2011 р. відмовився від посади, передавши керівництво патріарху Святославу (Шевчуку).

Православ’я має в Україні найглибші історичні корені. Утім, у царські й радянські часи воно було знаряддям русифікації. Після здобуття Україною незалежності деякі політики підштовхували православних ієрархів до утворення окремої від Московського патріархату Української помісної церкви. Політичні діячі на чолі з Президентом України Л. Кравчуком переконали патріаршого екзарха, митрополита Київського і Галицького Філарета розпочати утворення єдиної української православної церкви. Філарет почав діяти, але негайно наразився на відсіч з боку патріарха РПЦ Алексія II. У березні 1992 р. архієрейський собор РПЦ у Москві змусив Філарета покинути кафедру, яку він посідав з 1966 р. Тоді прихильники Філарета об’єдналися з УАПЦ і утворили Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП). Патріархом об’єднаної церкви обрали главу УАПЦ 94-річного Мстислава, його заступником - Філарета. Проте в УПЦ КП майже відразу стався розкол. Виникла нова УАПЦ. По смерті Мстислава у 1993 р. патріархом УАПЦ став Володимир Ярема, а патріархом УПЦ КП обрали митрополита Володимира (у миру - Василь Романюк). Усі ці події мало торкнулися й вірян. Вони не розуміли політичного підтексту церковних перипетій. Після церковних соборів та політичних суперечок виявилося, що переважна частина православних залишилася в лоні РПЦ.

23-27 червня 2001 р. на запрошення Л. Кучми до України вперше в історії завітав глава католицької церкви - Папа Іван Павло II

Після смерті патріарха Володимира 1995 р. митрополита Філарета було обрано предстоятелем УПЦ КП, патріархом Київським і всієї Руси-України.

4. Українське православ'я на шляху до автокефалії

Боротьба за створення в Україні автокефальної Церкви розпочалася ще від 1992 р. Президенти Л. Кравчук, Л. Кучма і В. Ющенко ставили це питання на порядок денний. У 2014 р. воно було актуалізовано анексією Криму і військовою агресією Росії на Донбасі. Представники церковних кіл звернулися до П. Порошенка з проханням порушити перед Вселенським патріархом питання щодо надання Томосу про автокефалію Українській Церкві. Розв’язання цього питання допомагало об’єднати і консолідувати патріотичні сили проти загарбника та нівелювати вплив Москви на внутрішнє життя, здійснюване через окремі структури або представників УПЦ Московського патріархату.

На початку 2015 р. до резиденції патріарха Варфоломія І на Фанарі (історичний район у Стамбулі, Туреччина) були відвезені перші документи щодо процедури отримання автокефалії Українською Церквою. Реальні умови надання Константинопольською Церквою Томосу про автокефалію для Української Церкви з’явилися навесні 2018 р.

СЛОВНИК

Томос - офіційний документ, який надають новій автокефальній Церкві. У ньому визнається її право бути незалежною і самостійною в управлінні.

Підписання Вселенським патріархом Варфоломієм Томосу про автокефалію Православної церкви України. Фанар, храм Св. Георгія

Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній (праворуч) зі Вселенським патріархом Варфоломієм

15 грудня 2018 р. у Софійському соборі в Києві відбувся об’єднавчий собор православних церков, на якому було створено єдину помісну Українську Православну церкву. Під час собору предстоятелем Православної церкви України - такою є офіційна назва новоствореної церкви - обрали митрополита Епіфанія. Вселенський патріархат визнав підсумки собору й запросив обраного предстоятеля митрополита Київського і всієї України на Фанар 6 січня 2019 р. для вручення Томосу. 5 січня 2019 р. Вселенський патріарх Варфоломій у патріаршому храмі в Стамбулі підписав Томос про автокефалію Православної церкви України (ПЦУ), а 6 січня 2019 р. урочисто вручив його предстоятелю єдиної помісної Української Православної церкви митрополиту Київському і всієї України Епіфанію.

Історична подія відбулася у стінах патріаршого храму Святого Георгія на Фанарі. «Нині давня несправедливість, завдяки мужності Вашої Всесвятості й Вселенського Патріархату, подолана і ваша дочка-Церква повернулася у лоно до Церкви-Матері. Колись ми були поділені, а тепер єдині... Благословенна ця мить, і вдячністю і радістю наповнені наші серця. І нині ми особливо натхненно молимося, єднаємося з Богом і між собою... Просимо Божого заступництва і миру для України», - сказав предстоятель ПЦУ.

Прочитайте фрагмент джерела. » 1. Чому, за свідченням патріарха Філарета, УПЦ МП чинила перешкоди отриманню Томосу про автокефалію Української Православної церкви? У чому вони виявлялися? » 2. Які ідеологами використовували противники для обґрунтування своєї позиції? » 3. Як пов’язані питання церковного життя й політика?

ДОКУМЕНТ 2

З інтерв'ю патріарха Філарета: «Питання надання Томосу наша церква поставила ще в 1992 році. І тоді на зустрічі зі мною в Стамбулі патріарх Варфоломій сказав, що об'єднайтесь спочатку, щоб у вас була одна православна церква, а тоді отримаєте Томос від Вселенського патріарха. І тому ми протягом 25 років намагалися об'єднатися з автокефальною церквою. І тричі ми доходили до такого стану, що вже готові були до об'єднання. Але потім приходила вказівка, я думаю, з Москви, щоб ставили умову таку, щоб Київський патріархат не погоджувався.

А ось коли став президентом Петро Олексійович Порошенко, то він поставив своєю метою допомогти українській церкві отримати Томос. Цього разу патріарх Варфоломій сказав, що треба, щоб усі архієреї Київського патріархату, автокефальної церкви і якась частина, хоч декілька від Московського патріархату, звернулися до нього з проханням про надання Томосу. І ми це виконали...

Російська церква не є матірною церквою щодо української церкви. А навпаки - Українська церква є матірною церквою щодо Російської церкви. Тому що в 1448 році Московська митрополія відокремилась від Київської митрополії. Якщо вона відокремилась від Київської митрополії, то, значить, матір - Київська митрополія, а не Московська.

Якби українська церква збереглась нерозділеною, то цієї війни не було б. Чому не було б? Тому що Росії не було б на кого спертися. Є в Україні частина населення, проросійськи налаштованого. Але це не та сила, яка могла б допомогти Росії заволодіти Україною. А ось церква - це велика сила. І оскільки Московський патріархат такий великий в Україні, то Москва сподівалася, що він підтримає її. І він дійсно підтримує. Ось узяти, наприклад, Донбас. Українська церква Московського патріархату на Донбасі повністю підтримує сепаратистів і підтримує Росію».

Художник Олексій Кустовський

Прочитайте фрагмент джерела та роздивіться політичну карикатуру. Поясніть, як ви розумієте твердження П. Порошенка про те, що «Томос для нас - це фактично ще один акт проголошення незалежності України». Витлумачте гасло на карикатурі. За допомогою яких деталей у ній утілено ідеї з президентської промови?

ДОКУМЕНТ 3

З промови Президента України з нагоди вручення Томосу про автокефалію Православній церкві України: «Томос для нас - це фактично ще один акт проголошення незалежності України. Він довершить утвердження самостійності Української держави, укріпить релігійну свободу, міжконфесійний мир. І він посилить права і свободи громадян, особливо тих, які перебували поза спілкуванням із Вселенським православ'ям і яких несправедливо таврували неканонічністю... Крім того, для нас, українців, власна Церква - це гарантія нашої духовної свободи. Це запорука суспільної злагоди. І я як Президент гарантую від імені держави, що Україна поважатиме релігійний вибір і свободу віросповідання кожного громадянина».

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Підписання Вселенським патріархом Варфоломієм Томосу про автокефалію Православної церкви України (ПЦУ) » Об’єднавчий собор українських православних церков. Створення Української помісної Православної церкви (ПЦУ) » Підписання П. Порошенком політичної та економічної частин Угоди про асоціацію з Євросоюзом » Запровадження безвізового режиму між Україною та Євросоюзом.

2. Складіть речення, використавши поняття і терміни: декомунізація, безвіз, Томос.

3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів відповідно до їхньої ролі в подіях останніх років: Л. Гузар, П. Порошенко, А. Яценюк, Філарет, Епіфаній.

4. Розшифруйте абревіатури: ЄС, УГКЦ, УПЦ КП, УПЦ МП, УПАЦ, ПЦУ. Складіть із ними речення.

5. Прокоментуйте події/явища, про які йдеться у фрагментах джерел.

«Безвіз - це, безумовно, епохальний крок: подія, що знаменує кінець епохи кріпацтва. Адже всі ми, хто нині живе в Україні, - це люди, вирослі зі свідомістю так чи інакше обмеженої свободи пересування. Скільки ця свідомість породила зламаних доль уже в період незалежності (про радянські часи годі й згадувати!), нам іще тільки належить усвідомити» (письменниця О. Забужко).

«Українська держава з отриманням від Вселенського патріарха Томосу про автокефалію Православної церкви України набула історичної духовної незалежності від Росії» (телеканал France24).

6. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованих висновків. Наведіть кілька аргументів на їх підтвердження або спростування.

«Очевидно, якби Україна мала свою єдину Помісну Православну церкву, багатьох нинішніх соціальних потрясінь - анексії Криму, війни на Донбасі тощо - вдалося б як не повністю уникнути, то принаймні вирішити не такою страшною ціною: тисячами життів і мільйонами зламаних доль. Зважаючи на втрату Україною своєї території та частини населення, зауважу, що тільки військове визволення території України від військ агресора та сепаратистів не достатнє. Гарантом неповторення цієї окупації та недопущення подібного на інших теренах України буде духовне визволення наших вірян із тенет “русского міра”. Найважливішою складовою такого визволення є конституювання єдиної помісної Української Православної церкви, що стане як гарантом національного пробудження й відродження, так і чинником реалізації національних ідей» (філософ О. Саган).