Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Власов

Розділ IV. Відновлення незалежності України (1985—1991)

§ 17. Початок «перебудови»

Два десятиріччя, упродовж яких Україна перебувала у стані «застою», змінилися п’ятиріччям несподіваних історичних зрушень. Криза суспільно-політичного устрою і соціально-економічного ладу почала переростати в колапс. Залізна хватка Кремля слабшала.

У цій ситуації в українському суспільстві посилювалися як національно-визвольні прагнення, так і соціальне напруження. Українська компартійно-радянська номенклатура відчула, що центр не здатний підтримувати її так ефективно, як раніше, й поволі поверталася обличчям до власного народу.

Через щодалі глибші кризові явища керівництво Радянського Союзу змушене було лібералізувати політичний режим значно активніше й системніше, ніж це робив М. Хрущов на зламі 1950-1960-х рр. Реформи нового керівника держави М. Горбачова почалися під гаслами перебудови, нового мислення та гласності. Однак система, вибудувана вождями КПРС, не надавалася до реформування. Навіть більше - лібералізація режиму лиш прискорювала його розвал. Центральна влада втрачала контроль за суспільно-політичними процесами. Перед Україною постала перспектива досягнення свободи й незалежності.

СЛОВНИК

Колапс - занепад, крах, розвал, припинення функціонування будь-якої системи або структури.

«Перебудова» - політичний курс реформаторської частини радянського керівництва, який реалізувався в СРСР у 1985-1991 рр. Його суть полягала у спробі через «революцію згори» системно модернізувати суспільство.

1. Новий лідер СРСР. Початок «перебудови»

Л. Брежнєв помер у листопаді 1982 р. у віці 76 років. Панування геронтократів на кремлівському Олімпі (68-річного Ю. Андропова (1982-1984) та 73-річного К. Черненка (1984-1985)) у березні 1985 р. перервав 54-річний Михайло Горбачов - наймолодший член політбюро ЦК КПРС.

ОСОБИСТІСТЬ

Михайло Горбачов (1931)

Народився у Ставропольському краї. Закінчивши юридичний факультет Московського університету, повернувся на батьківщину, працював на комсомольській і партійній роботі. У 35 років дослужився до першого секретаря Ставропольського міськкому КПРС.

З березня 1985 р. - генеральний секретар ЦК КПРС; у 1988-1990 рр. - голова Президії ВР СРСР; перший і єдиний президент СРСР (березень 1990 р. - грудень 1991 р.). Роки його перебування на найвищих державних посадах СРСР позначилися радикальними трансформаційними процесами на всіх рівнях суспільного життя.

На черговому пленумі ЦК КПРС у квітні 1985 р. новий генсек проголосив курс реформ, названий перебудовою. Термін «перебудова» генеральний секретар ЦК ужив, говорячи про проблеми вдосконалення управління господарським механізмом. Пропагандистський апарат підхопив ужите визначення й почав використовувати для характеристики політичного курсу нового керівника партії та держави. Відтоді під ним розуміють реформування усіх сторін радянського життя, здійснюване під керівництвом КПРС.

«“Перебудова” - містке слово, - заявив М. Горбачов під час поїздки на Далекий Схід у липні 1986 р. - Я би поставив знак рівності між словами “перебудова” та “революція”... Це справжня революція в усій системі суспільних відносин».

Реалізація нової політики державної партії справді почалася з революційної дії - поступового, але неухильного звільнення суспільства від цензурних заборон. У Кремлі усвідомлювали, що успіх перебудовної політики залежав від того, наскільки її підтримає населення. Люди мали знати, які виклики постали перед країною, як на них треба реагувати. Нову політику треба було починати з інформування.

Роздивіться карикатури. » 1. Які вади суспільно-політичного життя в державі вони викривають? Чому ці вади набули масового характеру? » 2. Як їх виникнення й поширення пов’язано з характером радянського тоталітаризму? » 3. Чому тоталітарні практики врядування справляють деморалізаційний вплив на суспільну свідомість?

- Що ви, я обома руками за гласність!

- Надовго закрили переїзд?

- Назавжди.

Прикрилися.

Текст до карикатури: «...Ніде, в жодній ланці нашої соціальної і виробничої системи не можна допустити девальвації поняття перебудови. Треба бачити і негайно реагувати, коли під її прапором виступають пристосовництво, особисті амбіції, корисливий розрахунок... (з матеріалів січневого (1987) пленуму ЦК КПРС)».

СЛОВНИК

Гласність - послаблення цензури, часткова свобода слова, усунення багатьох інформаційних бар’єрів, що існували в СРСР до запровадження політики «перебудови». З часом гласність переросла у свободу слова - одну з фундаментальних свобод, які гарантує людині демократичне суспільство.

Першим елементом «перебудови» стала гласність. Під поняттям «гласність» розуміли інформацію, що допускалася цензурою. У радянському суспільстві цензурні перепони були абсолютними, тому воно не знало такого поняття. Поки «перебудова» була контрольованим Кремлем процесом, гласність залишалася дозованою, не набуваючи ознак свободи слова.

Громадяни країни завдяки гласності отримали можливість реально оцінювати ситуацію в тих сферах життя, які з дозволу вищого партійного керівництва ставали відкритими. Гласність підривала сліпу віру до друкованого або мовленого слова, давала змогу формувати власні судження й позбавлятися ідеологічних догм, що закладалися у свідомість з дитинства.

Основним об’єктом гласності стали так звані білі плями в історії КПРС. По суті, М. Горбачов відновив розпочатий М. Хрущовим процес десталінізації, але в радикальнішій формі. На вістря гласності потрапили злочини сталінської доби, переважно здійснені партією та її керівниками.

З осені 1986 р. московські суспільно-політичні журнали, на відміну від провінційних (зокрема, й українських), друкували документи, мемуари та художні твори, які викривали сталінські репресії, війну в Афганістані, економічні негаразди, номенклатурні привілеї тощо. Гострополітична журнальна, газетна й телевізійна публіцистика привертала увагу мільйонів людей.

Не всі в оточенні М. Горбачова підтримали реформи. Спротив «перебудові» почали чинити консервативні сили на чолі із секретарем ЦК КПРС Є. Лігачовим. Саме цей діяч без відома М. Горбачова і за його відсутності в країні у березні 1988 р. ініціював публікацію й популяризацію листа Ніни Андрєєвої під заголовком «Не можу поступитися принципами» в газеті «Советская Россия». У ньому ленінградська викладачка назвала публіцистів, які досліджували «білі плями» в радянському минулому, «фальсифікаторами історії». На думку Андрєєвої, радянські фальсифікатори історії скористалися «перебудовою», щоб ініціювати докорінний перегляд історії КПРС. Дописувачка відкрито й навіть агресивно стала на захист Сталіна, підбадьорювала тих, хто не бажав «поступатися принципами» й не сприймав будь-яких змін. В Україні листа опублікували в багатьох ЗМІ.

Боротьба між консерваторами та реформаторами точилася здебільшого в Москві. Україна ж у перші роки «перебудови» залишалася під цілковитим контролем консервативних сил, очолюваних В. Щербицьким. Повсякчас виголошуючи «ритуальні» перебудовні гасла, на ділі перший секретар ЦК КПУ чинив опір радикальним змінам. Республіка була, як її охрестили журналісти, справжнім «заповідником застою». Тільки у вересні 1989 р. В. Щербицького усунули від влади, республіканську партійну організацію очолив Володимир Івашко, після чого пульс політичного життя в Україні помітно почастішав.

Роздивіться карикатури. » 1. Чому представники номенклатури чинили опір «перебудові» і гласності? У чому цей опір виявлявся? » 2. Як художники зобразили особливості тогочасного суспільно-політичного життя? Чому пропагандистські видання публікували такі карикатури? » 3. Поясніть, як ви розумієте поняття подвійних стандартів у сфері суспільної моралі. Чому поява подвійних стандартів свідчила про глибоку кризу суспільної моралі й соціального життя в УРСР?

- Я сьогодні знову затримаюсь.

Ти ж знаєш, іде перебудова!

- Повставляйте у мою доповідь якомога більше сучасних слів, таких як перебудова, прискорення.

2. Відродження пам'яті про Голодомор 1932-1933 рр.

Серед табуйованих сторінок історії радянського суспільства громадян України найбільше вражала інформація про Голодомор 1932-1933 рр. Українська діаспора використовувала кожну річницю Голодомору для того, щоб правда про сталінські злочини стала надбанням широкої громадськості. Особливо багато було зроблено на п’ятдесяті роковини. Тоді при Університеті провінції Альберта в Едмонтоні уже функціонував Канадський інститут українознавчих студій, а в Гарвардському університеті - Український дослідний інститут, заснований Омеляном Пріцаком. За вивчення трагічних подій 1932-1933 рр. в Україні взялися дипломовані фахівці. У 1983 р. в Університеті Квебеку (Монреаль) була проведена перша у світі наукова конференція, присвячена ключовим проблемам Голодомору.

П’ятдесята річниця Голодомору стала переламною. Події 1932-1933 рр. в Україні почали привертати увагу істориків, політиків, журналістів. Ситуація виявилася специфічною через те, що в СРСР не визнавали голоду, хоч тоді загинули мільйони людей. Десятки мільйонів знали, що голод був, але говорити про нього не можна. Коли журналісти ставили українським дипломатам в ООН запитання з цієї теми, ті або ухилялися від відповіді, або заперечували наявність голоду. Зрештою, дипломати змушені були звернутися за інструкціями: що робити з проблемою півстолітньої давнини? Політбюро ЦК Компартії України доручило вивчити це питання секретарю ЦК з ідеології та голові КДБ УРСР. 11 лютого 1983 р. останні написали на ім’я В. Щербицького доповідну записку, суть якої відображено в назві: «Про пропагандистські і контрпропагандистські заходи відносно протидії розв’язаній реакційними центрами української еміграції антирадянської кампанії у зв’язку з продовольчими утрудненнями на Україні, які мали місце на початку 30-х рр.».

Глава організації «Американці в обороні людських прав в Україні» І. Ольшанівський вивчив архіви комісії Конгресу США з Голокосту і запропонував створити таку саму комісію з розслідування українського голоду. У листопаді 1983 р. відповідний законопроект було внесено до Конгресу, але Палата представників поставилася до нього пасивно. Тоді по всіх штатах, де проживали українці, була організована петиційна кампанія під гаслом «Коріння трави». Ні раніше, ні пізніше такої масштабної акції американські українці не влаштовували.

Завдяки їй законопроект успішно пройшов сенатську комісію, і у вересні 1984 р. Сенат ухвалив його одноголосно. Натомість Палата представників так і не подала законопроект, який лобіювали українські організації. Становище урятував сенатор Б. Бредлі. Користуючись правом сенаторів вносити поправки в бюджет, він в останній день роботи 98-ї сесії Конгресу «причепив» витрати на діяльність тимчасової комісії з розслідування голоду 1932-1933 рр. в Україні до Фінансової резолюції. Палата представників, яка мала право відкидати внесені сенаторами поправки, з цією поправкою все-таки погодилася, бо законопроект був схвалений Сенатом. Р. Рейган без зволікань підписав Фінансову резолюцію, і у Конгресі США з’явилася комісія, перед якою стояло завдання «здійснити вивчення українського голоду 1932-1933 рр., щоб поширити по всьому світу знання про голод і забезпечити краще розуміння американською громадськістю радянської системи шляхом виявлення у ньому ролі Рад». Виконавчим директором комісії Конгресу став викладач Гарвардського університету, один із небагатьох фахівців історії України радянського періоду Джеймс Мейс. Ніхто не очікував, що очолювана ним дослідницька група з шести українознавців зможе за доволі короткий термін знайти переконливі докази наймасштабнішого сталінського злочину. У 1986 р. в США вперше вийшло ґрунтовне дослідження про Голодомор Р. Конквеста «Жнива скорботи».

Тим часом керівництво КПРС уже почало втрачати контроль над процесом «перебудови». Сталінське табу на згадування голоду, яке трималося п’ять з половиною десятиліть, було знято. У московській і київській пресі промайнули перші згадки про трагедію 1933 р. Виступаючи в Києві з нагоди 70-річчя проголошення радянської влади в Україні, В. Щербицький виголосив не ювілейний абзац про трагедію, спричинену нібито неврожаєм. Уперше в СРСР «продовольчі утруднення» дістали офіційну назву - «голод». Це дало підстави українським ученим, письменникам і журналістам розповідати широкій громадськості про події, що були «білою плямою» в недавній історії України.

У проблематиці Голодомору основним здобутком радянської доби, яка стрімко відходила в минуле, стало видання «Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів». Воно вийшло друком у вересні 1990 р. під грифом Інституту історії партії при ЦК Компартії України. Навколо цього збірника документів з архівів Москви та Києва, що його підготували архівісти Центрального партійного архіву при ЦК КПУ, в січні того самого року точилися палкі дискусії в політбюро. Найвищий орган республіки підтримав пропозицію В. Івашка опублікувати документи вибухової сили. Для такого сенсаційного рішення було кілька причин. По-перше, щоб утриматися на гребені революційної хвилі, керівники республіканської партійної організації мали засудити сталінську спадщину. По-друге, цю трагедію вже не виходило замовчувати, як це робило радянське керівництво впродовж 55 років. Комісія Конгресу США завершила дослідницьку працю про український голод 1932-1933 рр. і оприлюднила звіт обсягом 524 сторінки.

Цей том був надрукований у Вашингтоні й у вересні 1988 р. надісланий радянським посольством до ЦК КПУ. По-третє, не можна недооцінювати родинну пам’ять про Голодомор, хоча ті, хто вижив, дуже рідко наважувалися розповідати про пережите своїм дітям, щоб уберегти їх, та й самих себе, від звинувачень в антирадянській агітації.

Прочитайте фрагменти історичних джерел. » 1. Як українські державні та громадські діячі пояснювали трансформацію свого світогляду внаслідок гласності? » 2. Чому правда про Голодомор спонукала українців відмовлятися від комуністичних поглядів?

ДОКУМЕНТ 1

З інтерв'ю Леоніда Кравчука після ознайомлення з архівними матеріалами про голод 1932-1933 рр.: «Ви знаєте, тільки нежива людина може не відреагувати на таке. Я з часом зрозумів: усе, що робилося, була суцільна брехня. І партія цю брехню утверджувала, обмежуючи в інформованості навіть тих людей, які повинні були “за службовим обов'язком” знати правду. Це був фарс, фальсифікація, злочин. І я повторюю: якби я знав усе це в 1958 році, я ні за що до цієї партії не вступив би. Ось що я коротко можу сказати про перелом у своїй свідомості».

ДОКУМЕНТ 2

Із заяви Дмитра Павличка про вихід із партії, березень 1990 р.: «Чи знав я про це тоді, коли вступав до партії? Не знав ні про голод 1932-1933 рр., ні про масштаби ГУЛАГу, ні про Биківню, ні про Дем'янів лаз, не знав про безліч злочинів, заподіяних українському народу та іншим народам під керівництвом партії. Та поволі приходило те знання. Воно заперечувало мою віру і руйнувало мою ж таки творчість, у якій я намагався підносити партію».

3. «Нове мислення» і міжнародна ситуація

Коли М. Горбачов став генсеком і отримав доступ до всіх таємниць, дійсність приголомшила його. Згодом він розповідав: «Виявилося, що воєнні витрати становили не 16, а 40 (!) відсотків держбюджету, продукція ВПК - не 6, а 20 відсотків валового суспільного продукту. З 25 млрд рублів витрат на науку близько 20 млрд ішло на військово-технічні дослідження та розробки». Та насправді все було ще гірше. Якщо врахувати продукцію легкої і харчової промисловості разом з усіма послугами, що припадали на частку людей, причетних до військово-промислового комплексу, то витрати на оборону сягали 52 % валового суспільного продукту. За таких умов далі змагатися з американцями було марною справою. Гонитва озброєнь загнала Радянський Союз у глухий кут. Без її припинення жодне завдання з реформування країни не могло бути розв’язане.

У 1987 р. вийшла у світ книжка М. Горбачова «Перебудова і нове мислення для нашої країни і для всього світу». Прагматичний підтекст «нового мислення» полягав у тому, щоб забезпечити скорочення витрат на озброєння, які стали непосильними. Йшлося і про те, щоб отримати від Заходу кредити, призначені на щорічний імпорт десятків мільйонів тонн зерна, а також закупівлю сучасних техніки й технологій.

СЛОВНИК

«Нове мислення» - політичний курс на припинення «холодної війни» й відмову від гонки озброєнь, обґрунтування пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими у внутрішній та зовнішній політиці, відмова від провідної в марксизмі-ленінізмі тези про класову боротьбу як рушійну силу історичного процесу.

М. Горбачов успадкував від попередників кризу з ракетами середньої дальності. На початку 1985 р. з ініціативи радянської сторони розпочалися переговори із США, під час яких СРСР виявив готовність іти на серйозні поступки. Не сподіваючись на добру волю радянських керівників, американці готові були витратити десятки мільярдів доларів на програму

«Стратегічної оборонної ініціативи» (СОІ), яка мала захистити США від атаки міжконтинентальних ракет. СОІ спиралася на новітні космічні технології і стала відомою під назвою програми «Зоряних війн». Президент США Р. Рейган називав Радянський Союз «імперією зла» і досить успішно створював антирадянську коаліцію країн НАТО, Японії та Китаю.

Після трьох зустрічей між Рейганом і Горбачовим у 1985-1987 рр. було укладено угоду про знищення ядерних ракет середньої та малої дальності. СРСР зобов’язався за три роки демонтувати й знищити цілий клас таких ракет - 1752. США мали ліквідувати 869 наявних у них ракет. Це радикальне рішення істотно послабило конфронтацію на найважливішій ділянці радянсько-американських відносин.

Виявом «нового мислення» стало рішення М. Горбачова покінчити з непопулярною і безперспективною війною в Афганістані. У травні 1988 р. розпочалося виведення радянських військ.

Найбільш серйозні зміни сталися на європейському континенті. Національно-визвольний рух охопив усі країни Центрально-Східної Європи, які були зовнішнім поясом російсько-радянської імперії. У вересні 1989 р. новий уряд Угорщини відкрив кордон з Австрією. Тисячі громадян Німецької Демократичної Республіки скористалися «вікном», щоб через Угорщину й Австрію дістатися до ФРН. Берлінська стіна втратила функціональне призначення й стала реліктом епохи, що стрімко відходила в минуле. 9 листопада 1989 р. її було зруйновано. У березні 1990 р. відбулися перші вільні вибори до Народної палати НДР. Новий уряд пристав на пропозицію канцлера Гельмута Коля про об’єднання двох частин Німеччини на підставі Конституції ФРН. У жовтні 1990 р. Народна палата НДР ухвалила рішення про об’єднання східнонімецьких земель із землями ФРН. Розв’язання німецького питання на кількох зустрічах представників США, Великої Британії, Франції, Радянського Союзу, ФРН і НДР поклало кінець «холодній війні».

Бульдозер руйнує Берлінський мур неподалік Потсдамської площі. 12 листопада 1989 р.

У лютому 1990 р. військова частина Організації Варшавського договору була ліквідована. У червні 1991 р. припинила існування Рада економічної взаємодопомоги, а в липні того самого року - політична частина ОВД. «Ялтинська» Європа перестала існувати.

Роздивіться карикатуру. » 1. Які деталі свідчать про невідповідність проголошеного М. Горбачовим «нового мислення» в зовнішній політиці та пропаганди всередині СРСР? Чи випадкова ця невідповідність? » 2. Як можна пояснити появу таких карикатур у тогочасній пресі? Чому пропагандисти й далі приховували від людей справжні причини зміни зовнішньополітичного курсу в СРСР?

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Підписання протоколу про повне припинення дії Організації Варшавського договору » Обрання М. Горбачова генеральним секретарем ЦК КПРС » Перша у світі наукова конференція, присвячена ключовим проблемам Голодомору » Початок виведення радянських військ з Афганістану.

2. Складіть речення про події та явища доби «перебудови», використавши поняття і терміни: «перебудова», гласність, «білі плями», «нове мислення», «Стратегічна оборонна ініціатива» (СОІ).

3. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність тверджень.

» Одним з основних здобутків гласності стала ліквідація «білих плям» в історії СРСР. » Перебудовним процесам чинив опір партійно-радянський апарат на чолі з В. Щербицьким. » Однією з найважливіших причин «перебудови» була потреба зменшити тягар гонки озброєнь.

4. Проілюструйте конкретними фактами тези про події та явища доби «перебудови»: » Серед «білих плям» в історії державної партії та радянського суспільства громадян України найсильніше вражала інформація про Голодомор 1932-1933 рр. » Найбільш значущим кроком з реалізації політики «нового мислення» стало радянсько-американське співробітництво. » Знаковою подією в Європі було руйнування Берлінської стіни - символу епохи «холодної війни».

5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті джерела.

«Ядерна зброя не функціональна і не може розв'язувати політичні проблеми, актуальні й сьогодні. Ніхто в світі не залишиться безкарним, якщо застосує першим ядерну зброю. Ядерна війна неприпустима, і в ній не може бути переможців. Це аксіома... Уже до кінця 1980-х років Радянський Союз перестав бути тоталітарною системою. Тоді світ ішов до ядерної війни, а вже влітку 1988 року президент США Рональд Рейган стояв на Красній площі й проголошував, що Радянський Союз більше не є “імперією зла”. А в грудні 1989 року “холодна війна” закінчилася. Я думаю, «перебудова» була мирною антитоталітарною революцією, розпочатою в ім'я ідеалів демократії та соціалізму» (з інтерв'ю М. Горбачова).