Підручник з Історії України. 9 клас. Власов - Нова програма

Розділ I. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ наприкінці 18 - у першій половині 19 ст.

§ 3. Українські землі в системі міжнародних відносин

Проаналізуйте карту. Позмагайтеся в парах, хто уважніше прочитає карту й отримає з неї історичну інформацію про події, явища, процеси: 1) міжнародних відносин (воєн, мирних договорів); 2) економіки; 3) суспільно-політичного життя; 4) освіти та культури на землях підросійської України в першій половині 19 ст.

1. Як російсько-турецька війна 1806-1812 рр. торкнулася України

Російсько-турецька війна 1806-1812 рр. була спричинена, з одного боку, прагненням Османської імперії повернути собі втрачені позиції на Балканах і в Північному Причорномор’ї. З іншого - імперськими бажаннями Росії просунутися в напрямку до протоків Боспор і Дарданелли, захопити території від Дунаю до Стамбула. У цій війні українські землі правили за найближчий тил* для російської армії. Як і в багатьох інших краях Росії, у Київській, Чернігівській, Полтавській, Харківській, Херсонській і Катеринославській губерніях було проведено мобілізацію до війська. Селяни мусили давати для армії велику кількість волів, коней, возів, фуражу, провіанту.

Російські війська, якими командував Михайло Кутузов, здобули на Дунаї низку перемог. Унаслідок цього в 1812 р. у Бухаресті між Росією і Туреччиною було укладено мирний договір, за яким до Росії відійшла частина Молдавії - Бессарабія. У краї поряд з територіями, населеними здебільшого молдаванами, були й землі, де переважало українське населення: Хотинський (північна частина Бессарабії) та Ізмаїльський і Акерманський (Південна Бессарабія) повіти. Бессарабія 1828 р. була приєднана до Новоросійського генерал-губернаторства.

* Тил - територія, розташована позаду лінії фронту.

2. Якою була участь українців у російсько-французькій війні 1812 р. Що передбачали плани Наполеона І Бонапарта стосовно України

Тільки-но було укладено Бухарестський мир 1812 р., як Україну захопив вир нової, ще тяжчої війни, яка тепер точилася між Російською та Французькою імперіями. Ця війна, що унаслідок суперечностей між обома державами була неминучою, розпочалася в червні 1812 р. 600-тисячна армія французького імператора й полководця Наполеона І Бонапарта, який прагнув встановлення свого панування в Європі, переправившись через р. Німан, перетнула тодішній російський кордон у районі м. Ковно (нині Каунас) у Литві. Звідти Наполеон розгорнув наступ на Москву.

Про які наміри свідчать висловлювання Наполеона напередодні воєнної кампанії 1812 р.? Якою була роль України в реалізації цих планів?

1. «Невблаганною долею Росію приречено до знищення, і саме мені судилося здійснити це призначення... московит - варвар, ворог європейської цивілізації, якого слід відкинути у пустелі Азії». 2. «Якщо я здобуду Київ, я візьму Росію за ноги, якщо я оволодію Петербургом, я візьму її за голову, захопивши Москву, я влучу їй у саме серце».

У серпні - вересні 1812 р. наполеонівські війська захопили західні повіти Волинської губернії. Зрозуміло, що українські землі мали переділити відповідно до планів французького імператора. Ще напередодні воєнної кампанії 1812 р. французькі стратеги виношували плани створення під протекторатом Франції двох нових держав - так званих наполеонід. Одна з них мала охопити Лівобережжя (Чернігівщину й Полтавщину), а друга - Південну Україну (Катеринославщину, Херсонщину, Крим, а також терени від Дінця до Дону).

Правобережна Україна відходила до Герцогства Варшавського (його створення ініціював Наполеон у 1807 р.). Волинь була обіцяна Австрії за воєнну допомогу у війні проти Росії.

Цікаво, що Наполеон планував приєднати до Герцогства Варшавського й Галичину. З цього приводу імператор висловився так: «Іллірія в моїх руках була ключем до серця Австрії, воротами до Дунаю. Я її взяв як заставу, оскільки мав намір поміняти на Королівство Галіції у відродженій Польщі».

Що ж до Бессарабії та межиріччя Дністра і Південного Бугу, то їх мали повернути Османській імперії.

Із просуванням «Великої армії» Наполеона настрої серед вищих прошарків українського суспільства змінювалися. У суспільстві не було єдності. Одні співчутливо сприймали поширювані наполеонівськими агентами чутки про те, що з приходом французької армії Україна стане автономною, а може, і незалежною державою без кріпосницьких порядків. Інші зберігали лояльність до Росії (причому таких було більшість): не бувши «втаємниченими» в плани французького уряду, вони «не бачили жодної вигоди в тому, щоб піти з-під російського панування, аби потрапити під владу Наполеона». Українське дворянство розцінювало сприяння Франції полякам як загрозу відновлення нової Речі Посполитої. Воно також побоювалося втрати своїх станових привілеїв, зокрема не хотіло звільнення селян.

Прочитайте фрагмент джерела. 1. Що змусило російського імператора вдатися заходу, про який ідеться? 2. Які обіцянки давав уряд тим, хто вступав до лав козацького війська? З якою метою? 3. Спрогнозуйте подальші дії царського уряду стосовно цих вояків.

З розпорядження російського уряду від 5 червня 1812 р.: «Військо це передбачаємо утворити в Україні з людей, до козачої служби здібних і здавна відомих звичкою й охотою до неї... Людей можна призначати на козаків, незважаючи ні на роки, ні на зріст, а також маловажні тілесні вади, але єдино тільки із збереженням сил і здібностей до служби цього роду... Як мине в українських полках потреба, всі вони мають розпускатися по своїх домівках, але вже назавжди залишаться належними до війська і за першою потребою повинні з'явитися на службу і скласти знову свої полки, для чого вони повинні мати в постійній справності зброю, одяг і коней, утримуючи все це своїм коштом, але звільняючись зате від усяких інших по державі повинностей. Діти їхні, які народжені від (часу) вступу у військо, належатимуть також до нього...»

Формування 5-го кінного полку полтавських козаків І. Котляревським у серпні 1812 р. у м. Горошині Хорольського повіту. Діорама Полтавського краєзнавчого музею

Істотна кількісна перевага французів зумовила потребу посилити регулярну армію. Уряд узявся до формування народного ополчення на території Росії, а також в Україні. Протягом літа в земські піхотні та кінні козацькі полки записалося майже 70 тисяч добровольців - 35 % загальноросійського ополчення. Лише в Лівобережній Україні, колишній Гетьманщині, з ініціативи Малоросійського генерал-губернатора Якова Лобанова-Ростовського, який пообіцяв скасувати рекрутську повинність і відновити козацьке військо, було сформовано 15 козацьких полків: 9 - полтавських і 6 - чернігівських. Українські ополченці брали участь у бойових діях. Після закінчення війни і закордонних походів російської армії 1813-1814 рр. ополченські загони було розформовано.

Добу наполеонівських війн завершив Віденський конгрес 1814-1815 рр. За його ухвалами до Росії було приєднано значну частину Герцогства Варшавського (з Холмщиною і Пїдляшшям). Створюваному Царству Польському «дарувалася» конституція. Росія віддавала Австрії Тернопільський округ.

Іларіон Прянішніков. У 1812 році. 1874

Частування Наполеона в Росії. Карикатура 19 ст.

Роздивіться карикатуру та картину й сформулюйте висновки про завершення війни 1812 р.

Зважте на факти й оберіть твердження, яке вважаєте слушним: що спонукало більшість нащадків колишніх українських козаків погодитися вступити до російського війська - патріотична налаштованість до своєї «вітчизни», яка опинилася перед загрозою загарбання, чи намагання повернути колишні вольності, втрачені у другій половині 18 ст.? Свій вибір обґрунтуйте.

Чи є підстави вбачати у створенні російською владою з місцевого населення Полтавської і Чернігівської губерній тимчасових козацьких формувань прагнення якнайшвидше втягнути українські землі до загальноросійського простору і зняти соціальну напругу в цьому регіоні?

3. Якою була доля українських козаків після ліквідації Запорозької Січі. Як відбувалася військово-козацька колонізація кубанських земель

Ви вже знаєте, що після ліквідації Запорозької Січі найнепокірніші запорожці подалися за межі Російської імперії - за Дунай, на землі, що були під владою турецького султана. Там вони заклали Задунайську Січ. Нелегко жилося козакам-задунайцям у турецькому підданстві, бо султан намагався використати їх для придушення національно-визвольних рухів греків, сербів, румунів, болгар та інших народів Балканського півострова. Брали участь задунайці на боці Османської імперії і у війнах з Росією.

У 1787 р. розпочалася російсько-турецька війна. Наступного року російським командуванням було сформоване Військо вірних козаків (трохи згодом почали називати Чорноморським).

Чорноморський козак. Сергій Васильківський. Задунайський запорожець. 1900

Кавказька війна 1817-1864 рр. - війна Російської імперії з гірськими народами Північного Кавказу. Закінчилася приєднанням Чечні, гірського Дагестану й Північно-Західного Кавказу до Росії.

Українські козаки, з яких складалося Чорноморське військо, уславившись у численних битвах, сподівалися відродити на землях між Південним Бугом і Дністром давні козацькі звичаї та розширити свої володіння аж до Дону за рахунок колишніх земель Війська Запорозького. Це занепокоїло російський уряд; він змінив своє попереднє рішення і дав згоду на оселення чорноморців між річками Кубанню та Доном. Там вони мали зайняти землі знищених російською армією ногайців, заселяючи пустки й водночас захищаючи південні рубежі Російської імперії.

У 1792 р. Катерина II підписала жалувану грамоту про надання Чорноморському козацькому війську за його заслуги під час «останньої з Портою Оттоманською війни» земель на Кубані, грошей, артилерії, пільгових умов для заняття господарством та торгівлею. Перші козаки-чорноморці прибули на Кубань наприкінці серпня 1792 р. Загалом у першій половині 19 ст. з Лівобережної України в Чорноморію - так згодом почали називати «землі війська Чорноморського» - переселилися близько 150 тис. осіб.

За час існування Чорноморського, згодом Кубанського, війська основним заняттям вояків була охорона Чорноморської лінії, яка розмежовувала Чорноморію та Закубання. Водночас чорноморців залучали до багатьох інших воєнних операцій, які вела Російська імперія, зокрема в Кавказькій війні. Чорноморцям доводилося брати участь у походах російських регулярних армійських частин проти горців та самим відбивати напади адигів на Чорноморію.

Олексій Ківшенко. Шаміль здається князеві Барятинському. 1880

Від 1860 р. Чорноморське військо продовжило свою історію під назвою Кубанське козацьке військо. Крім Чорноморського козацького (близько 200 тис. українців), до нього увійшло Лінійне козацьке військо, що складалося переважно з росіян.

Прочитайте фрагменти джерел, визначте, про що в них ідеться. 1. Як автори ставляться до описаних явищ? 2. У чому цінність джерела саме для вас?

Один із перших істориків Кубані Іван Попко в 1858 р. у праці «Чорноморські козаки в їхньому цивільному і військовому побуті» писав: «Весь військовий склад чорноморського народонаселення має одну фізіономію, втілений однією народністю - українською... Чорноморці говорять українською мовою, що добре збереглася. Так само збереглися, під їхньою військовою кавказькою оболонкою, риси української народності в манерах, звичаях, повір'ях, у побуті домашньому й громадському».

Кубанський історик Федір Щербина згадував у книзі «Історія Кубанського козацького війська»: «Усі ми знали, що в нас був наказний отаман, без якого не могло існувати козацьке військо, були свої військові та козацькі землі, свої станиці, свої станичні отамани та судді, свої станичні сходи та ради і взагалі козацькі порядки, а зі своєю природою з її степовими просторами, флорою та фауною ми були знайомі за власним досвідом, відчуттями та спостереженнями. Серед таких невіддільних від нашої козацької буденності умов ми народились, росли, розвивались та самовиховувались з дитинства».

Прочитайте фрагмент джерела та уривок з поеми Тараса Шевченка «Кавказ». 1. Як автор джерела ставиться до описаних ним подій? Кому співчуває, кого засуджує? Чим можна пояснити таке ставлення автора? 2. Які спільні ідеї простежуються у документальному та поетичному уривках? 3. Чому події Кавказької війни хвилювали Тараса Шевченка?

Хорунжий Олександр Кухаренко у листі від 20 червня 1864 р. так розповідав про фінал Кавказької війни: «Не більш ніж два тижні минуло, як я повернувся з гір. Посиленими походами в ці роки ми вигнали всіх черкес до моря, де вони сідали на човни та відправлялися до турків. Нещасні горці підкорились на чесне російське слово, а ми їх житла палили, грабували, зганяли до моря. І залишили усіх без харчування: вони продавали худобу, коней за безцінь... за шмат хліба віддавали зброю. Від нужденності та голоду між ними з'явився тиф, потім повальна віспа, до 30 000 пропало за одну зиму, хворих не приймали на судна, тому, щоб не залишити їх на поживу шакалам та диким тваринам, живцем закопували. Прощалися з рідним краєм, плакали, брали на пам'ять землю, квіти та ін. Ось такою правдою ми підкорили Кавказ, жодного черкеса не залишилося у горах. Які чудові місця нам залишилися - волоські горіхи, персики, жерделі (дикі абрикоси. - Авт.), виноград, води, чисті, немов сльоза. Тепер у ці місця заселяють росіян».

Тарас Шевченко в поемі «Кавказ»:

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся - поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Зауважте

За Адріанопольським миром (1829), який підсумував події російсько-турецької війни 1828— 1829 рр., Росія приєднала гирло Дунаю.

4. Як постало Азовське козацьке військо. Чим визначалася його діяльність

У 1828 р. спалахнула нова війна між Росією та Туреччиною. Воєнні дії відбувалися на Дунаї та Кавказі. В умовах війни турецький уряд наказав козакам Задунайської Січі виступити разом з турецькими військами проти російської армії. Тоді на заклик кошового отамана Задунайської Січі Йосипа Гладкого частина козаків перейшли на бік російських військ. Сформоване з них Окреме Запорозьке військо взяло активну участь у боях проти турків. Після закінчення російсько-турецької війни козакам було дозволено оселитися на північному узбережжі Азовського моря на схід від р. Берда (між Бердянськом і Маріуполем). Так виникло Азовське козацьке військо. Для управління військом було створено Військову канцелярію на чолі з наказним отаманом, якого призначав уряд. Першим наказним отаманом був Й. Гладкий.

Пам’ятник Йосипові Гладкому в Запоріжжі

Прапор, пожалуваний Азовському козацькому війську 1 червня 1844 р.

Основним завданням азовських козаків було патрулювання східного узбережжя Чорного моря від контрабандистських турецьких кораблів, які постачали порох і зброю горцям. Господарюючи, козаки вирощували пшеницю, жито, овес, просо та гречку, займалися скотарством, рибальством, бджільництвом, борошномельним та цегельним промислом.

Прагнучи колонізувати південно-східні окраїни імперії, російський уряд упродовж 1862-1866 рр. організував переселення у західну частину Кавказу 1142 сімей азовських козаків. На поселення в Закубання в повному складі пішли вихідці з-за Дунаю.

Тож у 1866 р. Азовське козацьке військо як самостійне військове й територіальне об’єднання припинило існувати.

У 1832-1865 рр. населення Азовського козацького війська збільшилося в 5 разів і налічувало 10 911 осіб.

Складіть схему «Українське козацтво після ліквідації Запорозької Січі».

Перевірте, чого навчилися

1. Установіть хронологічну послідовність подій: російсько-французька війна; ліквідація Задунайської Січі; початок колонізації Кубані «Військом вірних козаків Чорноморських».

2. Покажіть на карті території, що увійшли до складу Російської імперії внаслідок російсько-турецької війни 1806-1812 рр., 1828-1829 рр., терени Задунайської Січі, Азовського козацького війська, Землі Війська Чорноморського.

3. Складіть речення, використавши зазначені поняття, терміни, назви: «наполеоніди», «Задунайська Січ», «Чорноморія», «Азовське козацьке військо», «Кубанське козацьке військо».

4. Дайте відповіді на запитання: 1. Як події російсько-французької війни заторкували Україну? 2. Як відбувалася колонізація Кубані Чорноморським військом? 3. За яких обставин було утворено Азовське козацьке військо? 4. Які обов’язки покладалися на Чорноморське козацьке військо (на Кубані) та Азовське козацьке військо? 5. З якою метою царський уряд ініціював об’єднання колишнього Чорноморського козацького війська (яке складалося з українців) з частиною колишнього Лінійного козацького війська (у якому переважали росіяни) в Кубанське козацьке військо?

5. Визначте, про що йдеться в поданих уривках. У чому історичне значення згаданих подій/явищ?

«Чим же був цей кордон? Лише однією гірською річкою. Немов велетенська блискуча змія, звивалась Кубань вздовж усього заселеного козаками краю. Це і була прикордонна межа. До кордону були пристосовані всі головні моменти життя козака. Більшу частину воєнної служби чорноморець був на кордоні, жив на кордоні й звідти почергово ходив та їздив в роз'їзди, в нічні залоги» (Ф. Щербина).

«Азовці на веслярських човнах здавна були неперевершеними моряками. їм не страшні були ні темні ночі на хвилях моря, ні морські буруни, що кидали баркаси, як тріски. Звичним оком козаки здалеку зауважували ледь помітні крапки, з яких згодом виростали контрабандні судна, що рідко йшли від рук козаків» (П. Короленко).

6. Подискутуйте щодо міркувань історика: чи не перебільшує він, на вашу думку, вплив російсько-французької війни на українське суспільство?

«В Україні, як і в інших східнослов'янських землях Російської імперії, вплив наполеонівської кампанії мав парадоксальний характер: з одного боку, перемога над ворогом викликала серед місцевої еліти почуття гордості за своє слов'янське походження і зміцнила лояльність до імперії, з іншого - пробудила розуміння того, що політична система цієї імперії вимагає глибоких змін. З цього духу сперечання виросли російські масони і декабристи, українські автономісти та білоруські будителі» (Я. Грицак).