Підручник з Історії України. 9 клас. Власов - Нова програма

§ 18. Національний рух і суспільно-політичне життя в 60-х рр. 19 ст.

Прочитайте фрагмент історичного джерела. 1. За його змістом з’ясуйте, коли в Харкові зародився громадівський рух. 2. У чому автори вбачають причини денаціоналізації українців у місті? 3. Якими були чинники, що сприяли згуртуванню свідомих українців в окремий місцевий осередок громад?

З листа Харківської громади до західноукраїнських діячів (1862): «Коли б, років п'ять назад, яким-небудь побитом прийшло вам, братці, на думку послать у Харків лист і гукнуть: а де, мов, тут щирі українці? озивайтесь! то навряд чи й озвався б хто. Хоч би й теленькнув де-небудь голос-другий, то боязко озираючись, не осмілюючись і голови виставить поверх усякого люду і сам собі певно не вірячи, чи таки й справді він людина, особна од москальства?.. І не дарма, братці, розляглись по Вкраїні гіркі та правдиві співи Тараса Шевченка... Те, що посіяв по Україні Тарас, за десять років його неволі зійшло густо і зелено, а великі наші народолюбці Костомаров і Куліш, пильнуючи за тим сходом, виполювали всякі будяки і помагали йому виростати й укріплятись. От тоді-то почали виявлятись українці-молодята і, дишучи новим духом, стали прийматись за святе народне діло. Тоді ж виявились і оці людці, що згуртувались у Харкові і тепер пишуть до вас лист. Все, що є у наших душах українського, - це недавній схід посіяного Тарасом; а ще ж то більше посіяного сходить у молодих, виринаючих на світ душах, а як погадаєш, скільки посіяного повинно зійти у передні роки, то й справді можна порадіти».

1. Як розпочався громадівський рух у підросійській Україні. Хто такі хлопомани

Наприкінці 50-х - на початку 60-х рр. 19 ст. спостерігається пожвавлення національного руху в Україні. Цей рух знайшов свій вияв у діяльності так званих громад - напівлегальних організацій культурницького і суспільно-політичного спрямування молодої національно свідомої української інтелігенції. Громади виникли в Києві, Полтаві, Чернігові. Харкові, Одесі та інших містах (навіть за межами України), у місцях діяльності гуртів української інтелігенції (Петербург, Москва).

Одна з перших громад виникла в Петербурзі з ініціативи колишніх учасників Кирило-Мефодіївського товариства. Скориставшись послабленням цензури, вони стали видавати українською та російською мовами журнал «Основа» (1861-1862), який відігравав роль вісника української громадськості, продовжував справу будителів національного руху. У часописі публікувалися художні твори, праці з історії, етнографії, фольклору, літературно-критичні статті, історичні джерела, урядові постанови й розпорядження. На сторінках «Основи» було вперше надруковано низку творів Т. Шевченка, а також Марка Вовчка, С. Руданського, Л. Глібова, історичні праці М. Костомарова, нариси П. Куліша. Громадівці не згорнули своєї діяльності й після того, як журнал припинив виходити через брак коштів. М. Костомаров, зокрема, опікувався фондом видання українських книжечок-«метеликів» для селян та робочого люду, звертаючись до небайдужих із проханням надавати кошти.

Карикатура на диспут між Миколою Костомаровим і російським істориком Михайлом Погодіним про походження Русі

Публічна дискусія із зазначеного питання відбулася в Петербурзі у 1860 р. й викликала велике зацікавлення. За свідченнями сучасника, квитки на цей захід продавали за ціною вищою, ніж овечий кожух або пуд осетрини. Симпатії студентства і більшості присутніх були на боці М. Костомарова.

Однією з перших у Великій Україні і водночас найвпливовішою громадою була Київська, яку заснували на межі 50-60-х рр. 19 ст. студенти Київського університету.

У становленні нової організації активну участь узяли члени гуртка хлопоманів. Студенти університету, які походили з польських або давно сполонізованих українських родин (Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис Познанський, Кость Михальчук та ін.), наприкінці 1850-х рр. згуртувалися навколо ідеї повернення до народності й почали активно працювати для неї.

Власне, на це вказує й назва, яку їм дали їхні недоброзичливці (від польськ. chlop - простолюдин, селянин), Хлопоманів характеризують як діячів, які відмовилися від своїх польсько-шляхетських привілеїв заради «української справи». Вони пропагували українську мову, розмовляючи й пишучи нею, брали участь у селянських святах, одягалися в народний одяг, прагнучи на власному прикладі реалізувати ідею єдності з народом.

Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович, згодом лідер та ідейний натхненник Київської громади.

Володимир Антонович (1834-1908)

Прочитайте фрагменти історичного джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Що мав на увазі В. Антонович, коли зазначав, що «соромно жити в краї і не знати ні самого краю, ні його людності»? 2. Що пропонував В. Антонович полякам задля розв’язання польсько-українського протистояння? Чи вважаєте справедливою таку його оцінку? 3. Як наведені ідеї В. Антоновича пов’язані з ідеологією гуртка хлопоманів?

В. Антонович в «Автобіографічних записках» згадував: «У кінці 50-х рр. у кружку нашому появилась думка, що соромно жити в краї і не знати ні самого краю, ні його людності, і ми порішили всі вакації від початку квітня до кінця серпня ужити на подорожі, пішки, по краю. Подорож ми від бували пішки, в свитках, і нас скрізь приймали за селянських парубків. За три походи ми обійшли весь правобічний і новоросійський край: Волинь, Подолію, Київщину, Холмщину і більшу частину Катеринославщини й Херсонщини...»

В. Антонович у праці «Моя сповідь» наголошував, що поляки-шляхтичі в Україні мають «або полюбити народ, серед якого живуть, перейнятися його інтересами, повернутися до народності, колись покинутої їхніми предками, і невсипущою працею й любов'ю мірою своїх сил загладити все зло, заподіяне ними народові, що вигодував багато поколінь вельможних колоністів... - або ж, якщо для нього забракне моральної сили, переселитися в землю польську, заселену польським народом...»

Організатори перших недільних шкіл у Києві

Титульний аркуш «Букваря південноруського». 1861

Для недільних шкіл Т. Шевченко упорядкував книжечку для початкового навчання грамоти. «Буквар південно-руський» було видрукувано накладом 10 тис. примірників коштом упорядника.

Від початку громадівського руху його учасники вважали, що їхнім основним завданням є поширення освіти та пробудження національної свідомості народу. Тож їхня практична діяльність полягала у заснуванні й організації роботи недільних шкіл з українською мовою навчання для дорослого населення, виданні популярних і наукових книжок, публікації збірок українського фольклору.

2. Як розгорталося Польське повстання 1863-1864 рр.

Національно свідома частина польського суспільства прагнула відновити державність у кордонах «історичної Польщі» (до 1772 р.), яка включала б і українські землі Правобережжя й Галичини. Очільники польського руху діяли рішуче.

Листівка, присвячена Польському повстанню. Початок 20 ст.

22 січня 1863 р. розпочався відкритий збройний конфлікт із російським імперським режимом, який увійшов в історію під назвою Січневого повстання. Того дня повстанський Тимчасовий національний уряд закликав «націю Польщі, Литви й Русі» до боротьби за незалежну Річ Посполиту. Незабаром повстанський уряд звернувся і до українських селян Правобережжя із закликом приєднатися до повстання. Він обіцяв надати землю селянам у довічне користування з виплатою чиншу власникам, скасувати панщину. Селяни не підтримали виступ, не поділяючи зазіхань польської шляхти на українські землі. Одночасно на початку березня 1864 р. російський уряд оголосив укази про селянську реформу на Правобережжі, яка проводилася на більш вигідних для селян умовах, ніж в інших землях імперії.

До вересня повстання, що розгорталося на теренах Царства Польського, Литви і частково Білорусії та Правобережної У країни, було придушене.

Роздивіться картину. 1. Яку ідею прагнув утілити автор картини, який сам був учасником повстання, за що отримав 20 років каторги (зобразив себе біля стовпа з правого боку кордону)? 2. Витлумачте назву картини. Який символічний зміст вона має?

Олександр Сохачевський. Прощання з Європою. 1890-1894

Російський уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні поляків було страчено, тисячі вислано до Сибіру. На картині зображено польських повстанців 1863 р. на шляху до Сибіру, їхню зупинку на кордоні між Європою та Азією, на Уралі.

3. Як влада реагувала на активізацію українського національного руху. Що передбачав Валуєвський циркуляр

Українофільські ідеї швидко поширювалися серед студентської молоді. Характеризуючи стан справ у Київській громаді, її активний діяч М. Драгоманов зазначав, що в 1862 р. українофільські студентські гуртки утворили одну велику громаду - «душ 250-300». Такий розмах громадівського руху на тлі невдоволення селян реформою 1861 р. і Польське повстання 1863-1864 рр. проти імперського режиму зумовили украй негативну реакцію уряду: ішлося про заборону будь-яких виявів українського руху, особливо вживання української мови в публічно-офіційній сфері. Імперські ідеологи заперечували сам факт існування української мови як окремої слов’янської мови, не вбачали об’єктивних підстав для розвитку художньої літератури українською мовою, яку витлумачували як побутову говірку селян. Саме тому, незважаючи на культурно-освітнє спрямування громадівського руху, діячі якого не висували жодних політичних гасел, чиновники обґрунтували потребу заборонити діяльність громад. За цих умов громадівцям довелося ще більше приховувати свою діяльність.

Ще влітку 1862 р. цар Олександр II наказав позакривати недільні школи, започатковані, як зазначалося в указі, «під впливом і за участю осіб, які мали завданням потрясіння в державі».

Словник

Українофільство - природний вияв, за визначенням О. Барвінського, національної свідомості у представників освіченої верстви українського суспільства.

Олександр Кониський (1836-1900)

Цього активного діяча Полтавської та Київської громад, організатора недільних шкіл у 1863 р. було заслано до Вологди, потім - до Тотьми (нині місто у Вологодській обл. Російської Федерації). Він є автором гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни», першим активним самостійником, пропагандистом ідей української культурної окремішності. «Можна любить Україну так, як її любив Кониський, - але більше, як він, - любить не можна» (О. Лотоцький).

Яскравим виявом політики, спрямованої проти українського руху, став циркуляр, який у 1863 р. підписав міністр внутрішніх справ Петро Валуєв. Це таємне розпорядження містило наказ заборонити видання шкільної та релігійної літератури українською мовою. Під заборону не потрапляли лише твори красного письменства, проте цензура під різними приводами теж обмежувала їх друк. Фактично з 1863 р. видання книг українською мовою у межах Російської імперії було припинено.

Формальний привід до ухвалення Валуєвського циркуляра знайшли в появі перекладу Євангелій Нового Заповіту сучасною українською мовою, який підготував інспектор Ніжинського ліцею Пилип Морачевський. У 1862 р. він подав до імператорської Петербурзької академії наук свій переклад Євангелій на рецензування. Академія схвалила текст, але його відкинув Синод Російської Православної Церкви - через те, що переклад здійснено мовою, яка не мала в імперії жодного правового статусу, тож поява Святого Письма цією мовою потрактовувалася як політично небезпечна справа.

Прочитайте фрагмент історичного джерела. 1. Які аргументи наводили представники влади, аби зашкодити друку українського перекладу Євангелій? 2. Доведіть, що Синод і царська влада вважали політично небезпечною справою український переклад Євангелія, бо він підтверджував окремішність української мови.

«...Виготовлено переклад Євангелія, який схвалила Академія наук. Звідси пішов цей переклад до дальшого схвалення Святійшим Синодом, далі - до міністра внутрішніх справ, до шефа жандармерії, до київського губернатора, до митрополита і до єпископа.

Губернатор признав, що переклад "може бути шкідливим для держави"; митрополит побачив там профанацію* святого об'явлення; шеф жандармерії Долгоруков висловив думку, що той переклад спрямований на радикальне знищення усіх дотеперішніх заходів уряду русифікувати українські краї, а знову-таки міністр внутрішніх справ добачував у цім небезпеку для самої царської влади. Тому-то заборонено цей переклад...»

* Профанація - зневажливе ставлення до чогось.

Прочитайте фрагмент історичного джерела. 1. Чи обґрунтовано у документі недоцільність друку книжок українською мовою? 2. Яку мету переслідувала влада, ухвалюючи цей документ? 3. Який вислів з циркуляра уособлює політику імперського режиму щодо української мови?

Із циркуляра міністра внутрішніх справ П. Валуєва Київському, Московському і Петербурзькому цензурним комітетам від 18 липня 1863 р.: «...У С.-Петербурзі дехто навіть збирає пожертви на видання дешевих книг південноросійською говіркою. Багато цих книг надійшли вже на розгляд до С.-Петербурзького цензурного комітету. Чимала кількість таких самих книг подані і до Київського цензурного комітету. Цей останній має особливі застереження щодо дозволу на згадані видання, беручи до уваги такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загально-російською мовою і вживання в училищах малоросійської мови ніде не дозволено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не вирішене, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, що часто висловлюється в пресі. Вони досить обґрунтовано доводять, що ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може і що наріччя їх, вживане простолюдом, є не чим іншим, як російською мовою, лише зіпсованою впливом Польщі; що загальноросійська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж те наріччя, яке вигадують для них деякі малороси і особливо поляки, - так звана українська мова...

Беручи до уваги, з одного боку, існуючий тривожний стан суспільства, збуреного політичними подіями, а з іншого боку, беручи до уваги, що питання про навчання грамотності на місцевих говірках не отримало ще остаточного вирішення в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, аж до майбутнього розгляду [цього питання] міністром народної освіти, обер-прокурором Св. Синоду та шефом жандармів щодо друкування книг малоросійською мовою, надати розпорядження цензурному відомству, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; видання ж книг малоросійською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити...»

Перевірте, чого навчилися

1. Установіть хронологічну послідовність подій: ухвалення Валуєвського циркуляра; створення Київської громади; початок Польського повстання.

2. Складіть речення, використавши поняття і терміни: «громадівський рух», «хлопоманство», «українофільство», «недільні школи».

3. Дайте відповіді на запитання: 1. Яку роль у національному житті відіграв журнал «Основа»? 2. Коли і за яких обставин виник громадівський рух?

4. Доповніть твердження.

Серед напрямів діяльності громадівського руху 60-х рр. 19 ст. переважали... 1. Пропаганда соціалістичних ідей та повстання проти самодержавства. 2. Видання популярних книжок і підручників українською мовою. 3. Створення мережі таємних антиурядових революційних гуртків. 4. Організація недільних шкіл для дорослого населення. 5. Підготовка до терористичних актів проти царських посадовців.

5. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.

«Через свої радикальні погляди хлопомани викликали підозру яку поляків, так і в росіян. Патріотично налаштовані поляки вважали хлопоманів зрадниками "польської справи". Російська влада та прихильники її зміцнення в Правобережній Україні також ставилися до хлопоманів з підозрою та вважали, що ті в такий спосіб намагаються прив'язати простий народ до польської національності, підбурюють його незадоволення російською владою» (В. Шандра).

6. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?

«Київська громада, на думку П. Куліша, складається із людей молодих, розумних... Головна мета там, що у нас, – видання підручників для простого народу з предметів реальної освіти. В Харківській громаді також втішні відомості: мета та ж, що й у нас – крім того газета» (З листа О. Кониського). «Одразу в перший день виступу, у перший момент початку святої битви, Центральний національний комітет проголошує усіх синів Польщі, безвідносно до віри і роду, походження та верстви, вільними та рівними громадянами краю. Земля, якою Народ хліборобів користувався донині на правах чиншу чи панщини, стає від цього моменту його безумовною власністю, віковічним спадком...» «Євангеліє, перекладене малоросійською мовою п. Морачевським, є у великій мірі знаменною працею як із науково-філологічного погляду, так і з релігійно-морального... Якість, характер слів і якість словосполучень українських ніде не спотворює ні суті, ні змісту думок... Переклад Морачевського потрібно з позитивним відгуком Академії подати на схвалення Святійшому Синоду і прохати його дозволити відправити рукопис до друку» (З висновку Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук).

7. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність твердження історика.

«Валуєвський указ 1863 р. був спрямований на те, щоб перешкодити українському рухові перетворитися з заняття вузького кола інтелектуалів у масове явище. На свій спосіб російський уряд засвідчував свою політичну далекозорість: розвиток масового українського руху становив серйозну потенційну загрозу для територіальної цілісності імперії» (Я. Грицак).