Підручник з Історії України. 9 клас. Власов - Нова програма

Розділ IV. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ в другій половині 19 ст.

§ 15. Кримська війна 1853-1856 рр. та реформи 60-70-х рр. 19 ст.

Проаналізуйте карту. 1. Які історичні факти (події, явища, процеси) другої половини 19 ст. відображено на ній? 2. Які історико-географічні об’єкти, позначені на карті, свідчать про модернізацію промисловості та сільського господарства? 3. Порівняйте карти на с. 126 і на с. 22. Чи відбулися зміни адміністративно-територіального устрою в підросійській Україні в другій половині 19 ст.?

1. Як Кримська війна 1853-1856 рр. торкнулася України

У 1853 р. розпочалася війна Росії з Османською імперією. Причиною конфлікту було прагнення російського царату посилити вплив на Балканах, захопити протоки Босфор і Дарданелли та перетворити Чорне море на закритий, цілком контрольований внутрішній басейн Російської імперії. У Кримській війні (1853-1856) проти Росії виступили союзники Туреччини Англія, Франція і Сардинське королівство. Хоча воєнні дії велися на Балтійському та Білому морях, у Тихому океані, на Кавказі, однак основним театром війни став Кримський півострів.

Микола Красовський. Повернення до Севастополя ескадри Чорноморського флоту після Синодського бою. 1863

У листопаді 1853 р. російський флот знищив турецький флот, що стояв у Синоді. Стривожені поразкою турецького флоту, союзники висадили десант під Євпаторією і почали просуватися на Севастополь. Російська армія програла генеральну битву на річці Альма і відступила до Бахчисарая. Відтоді основні події розгорталися під Севастополем, який союзники тримали в облозі протягом майже року. Спроба російської армії прорвати блокаду Севастополя ззовні (битва на Чорній річці) провалилася, а після взяття союзниками Малахового кургану доля Севастополя, а разом і всієї війни, була вирішена. Російській імперії довелося підписати Паризький мирний договір 1856 р., за яким вона втрачала, зокрема, острови в дельті Дунаю та частину Південної Бессарабії, мусила тимчасово забути про свої амбіції щодо територій на Балканах і чорноморських проток.

Поразка в Кримській війні спричинила зростання невдоволення діями уряду, адже основну причину невдач вбачали у військово-технічній і соціально-економічній відсталості Російської імперії, тож з усією очевидністю постало питання внутрішніх змін.

Прочитайте фрагмент джерела про одного з учасників Кримської війни з Вінниччини Петра Кініку. 1. Як ставиться автор до вояка? На яких його чеснотах наголошує? 2. Які деталі вказують на те, що П. Кішку змальовано як нащадка запорозьких козаків?

«Служив у флотському екіпажі матрос Петро Кішка. Веселив він жартами та різними вигадками й артилеристів на бастіоні в нудні хвилини затишшя і був неодмінним учасником кожної вилазки до траншей ворога. Кішка завжди йшов попереду і, якщо розпочинався гарячий бій, вправно діяв багнетом і повертався з багатим трофеєм. Енергійний матрос і вдень знаходив собі справу. Заманулося Кішці підрахувати, скільки гармат на батареї у французів. Його стали відмовляти - мовляв, нічого не вийде, французи службу несуть пильно. Кішка посміхнувся: подивимось, мовляв, які вони пильні та як спіймаються на гачок. Підібрався непомітно до батареї, виліз на високий насип. Французи, побачивши його, цілком імовірно, подумали, що хтось із своїх солдатів переодягнувся у російську форму, і, показуючи пальцями на "перевдягнутого", підняли регіт, зрадівши вдалому маскараду. Кішка теж сидить собі, регоче на весь рот і, загинаючи пальці, рахує гармати. Потім скотився стрімголов з насипу до своїх. Тільки тут схаменулися французи, зрозуміли, нарешті, що їх одурили, і давай палити. А Кішці й горя мало. Весело поблискуючи карими очима, він уже доповідає начальству про кількість гармат».

Франц Рубо. Фрагмент панорами «Оборона Севастополя 1854-1855 рр.». 1904

Панорама розповідає про один з епізодів 349-денної оборони міста - відбиття його захисниками штурму англійсько-французької армії 18 червня 1855 р.

Кримська війна вкрай негативно позначилася на становищі України, бо саме на українців ліг основний тягар воєнних дій. Так, лише під час оборони Севастополя у сухопутних військах російської армії загинуло понад 25 тис, українців. Особовий склад Чорноморського флоту Російської імперії, за винятком вищого командування та переважної більшості офіцерів, був сформований здебільшого з уродженців України. Та сама ситуація склалася і в сухопутних частинах. Переважно в Україні збирали запаси продовольства й фуражу, реквізовуючи або закуповуючи майже за безцінь для армійських потреб сільськогосподарську продукцію в місцевих виробників. Населення Півдня України опікувалося лікуванням хворих та поранених під час бойових дій. Оскільки Україна була найближчим тилом і базою постачання російської армії, на селян ліг увесь тягар військових перевезень з центральних районів країни до Криму. Селяни перевозили тисячі солдатів, потрібні армії вантажі тощо. Зрозуміло, що селяни були незадоволені своїм становищем через зростання податків і повинностей.

Усе це спровокувало наприкінці війни масовий антикріпосницький рух. Приводом до нього було опублікування маніфесту про створення державного ополчення. Найбільшого розмаху рух набув на Київщині, діставши назву «Київська козаччина». У селах поширювалися чутки, що всі, хто запишеться до ополчення, стануть козаками, а після запису в «козаки» будуть звільнені від кріпацтва, одержать землі й майно, стануть вільними хліборобами. Почавшись у лютому 1855 р. у Васильківському повіті, у березні-квітні цей рух охопив 8 із 12 повітів Київської губернії (понад 500 сіл). Для придушення «козаччини» в Київську губернію царський уряд спрямував регулярні війська та поліцію.

Не встигло забутися повстання на Київщині, як відбулося нове, не менш грізне - «Похід у Таврію по волю». Навесні 1856 р. серед селян поширилися чутки, що царський уряд закликає переселятися до Криму та що кріпакам-переселенцям будуть давати там землю і волю. Селяни знімалися цілими селами, з жінками й дітьми. Найбільших розмірів рух набув у Катеринославській і Херсонській губерніях. Озброївшись, селяни рухалися великими групами, розганяючи на своєму шляху загони поліції та військ. Лише залучивши великі військові сили, влада спромоглася зупинити цей селянський рух, який став останнім перед «епохою великих реформ».

2. У чому суть селянської реформи 1861 р. Якими були її наслідки

Проаналізуйте схему. Поміркуйте, чому серед причин проведення селянської реформи найістотнішою вважають поразку в Кримській війні.

Початок селянській реформі поклав маніфест Олександра II від 19 лютого 1861 р.

Реформа передбачала реалізацію двох основних заходів: 1) скасування особистої залежності селян від поміщиків та надання їм громадянських прав і свобод; 2) наділення селян землею.

За реформою 1861 р. поміщицькі селяни отримали особисту свободу, позбувшись залежності від поміщиків (унаслідок реформи поміщик утратив право купувати, продавати, дарувати селян; селяни могли брати шлюб без дозволу поміщика). Селяни дістали також право самостійно укладати договори і торговельні угоди, купувати, орендувати, дарувати, продавати землю, інше нерухоме та рухоме майно, вільно ним розпоряджатися й одержувати його у спадок. Вони могли вступати на службу або в навчальні заклади, переходити в інші верстви суспільства (міщан, купців тощо). Селяни здобули право вільно здійснювати торгівлю, відкривати різні промислові, торгові й ремісничі заклади, виробляти і продавати свої вироби як у селах, так і в містах, могли долучатися до підприємницької діяльності, найматися на різні роботи. Крім того, селян не можна було покарати інакше, як за вироком суду чи за законним розпорядженням урядової та громадської влади.

Російському імператорові Олександрові II належить відомий вислів: «Краще скасувати кріпосне право зверху, ніж чекати того часу, коли воно само собою почне ліквідовуватися знизу», який було виголошено у 1856 р. в Москві перед представниками місцевого дворянства.

Водночас юридично вільне селянство не мало громадянської рівності з іншими верствами суспільства. Зберігалися, зокрема, деякі громадські й майнові обмеження: селяни мусили платити подушний податок, відбувати рекрутську повинність, їх могли карати різками. Й надалі існувала селянська община з її круговою порукою, з обмеженням виїзду за територію волості, право «опікунства» поміщика над сільською общиною.

Поміщики юридично лишалися власниками всіх земель, що їм належали і до реформи. Що ж до селянських наділів та угідь, то їх поміщики були зобов’язані надавати в постійне користування селянам. Ідеться про присадибні ділянки, польові наділи й інші угіддя. Викуп земельного (польового) наділу здійснювався тільки з дозволу поміщика. Селянин не мав права відмовлятися від нього протягом 9 років. До укладення викупних угод селяни залишалися у становищі тимчасово зобов’язаних, підкорялися владі поміщика і продовжували виконувати на його користь повинності. Цей стан тривав від двох до дев’яти років, а в деяких маєтках - і більше 20 років. Селяни, які оформили угоду про викуп своїх наділів, ставали власниками й уже не мусили відбувати панщину чи платити оброк.

Присадибну ділянку селянин міг викупити будь-коли. За садибу селяни мали щороку платити оброк (грошову плату). За користування польовим наділом потрібно було платити грішми або відробляти панщину в маєтку поміщика.

Прикметно, що реформа позбавила селян частини польових наділів і угідь, якими вони користувалися раніше. Щоб закріпити за собою найродючіші землі, поміщики замінювали кращі селянські наділи гіршими, зносили селянські хати, господарські будівлі, утруднювали селянам доступ до пасовищ, сіножатей, водопоїв тощо або взагалі позбавляли цих сільськогосподарських угідь.

Володимир Орловський. Урожай в Україні. 1880

Селяни, переконавшись, що звільнення від кріпосної залежності відбувалося в інтересах поміщиків, чинили в багатьох місцях опір проведенню реформи, не виконували відробітків, не платили податків, викупного тощо. Часто вдавалися до вирубування лісів, знищення посівів, підпалів поміщицьких садиб. Протягом кількох років після реформи у значній частині повітів тривали селянські заворушення, які нерідко придушували за допомогою каральних військ.

Основні засади реформи 1861 р. поширилися й на інші категорії селян, зокрема державних. 1866-1867 рр. вийшли царські укази, відповідно до яких за державними селянами зберігалися їхні земельні угіддя. Державні селяни могли викуповувати їх одразу або «вносити в казну визначений законом щорічний платіж під назвою державного оброчного податку». Утім, викупні платежі для державних селян були меншими, ніж для решти. Вони отримали майже вдвічі більші, ніж поміщицькі селяни, земельні наділи.

Тож унаслідок реформи 1861 р. відбувався процес розшарування селянства. Щоб поліпшити своє життя, селяни-бідняки наймалися до селян-багатіїв або до поміщицьких маєтків. Частина селян залишала рідні оселі й наймалася тимчасово або назавжди на фабрики чи заводи, що стало початком формування ринку вільнонайманої робочої сили.

Реформа сприяла поширенню на селі ринкових і товарно-грошових відносин, створенню певних умов для підприємництва.

У зв’язку з якими явищами, зумовленими селянською реформою, виникли такі приказки: «Дожились до того, що хоч серед хати ори», «Поле - курці лапою ніде ступити», «Тіснота така, що зі стріхи на чужий город капає»?

Проаналізуйте схему. Який з наслідків селянської реформи зумовив такі зміни: розвиток ринку землі, що передбачало купівлю-продаж землі, її оренду; розвиток особистості, формування індивідуальної ідентичності селян; залучення селян до роботи на промислових об’єктах, будівництва залізниць?

Карикатура українського сатиричного журналу «Шершень» (1906) на селянську реформу 1861 р.

3. Що передбачали інші реформи 60-70-х рр. 19 ст.

Після селянської було здійснено й інші реформи, що стосувалися найважливіших питань суспільства Російської імперії.

1864 р. розпочато земську і судову реформи. В українських губерніях Лівобережної та Південної України було запроваджено земське самоврядування - створювалися земські установи: губернські й повітові земські збори та їхні управи. Повітові земські зібрання складалися з членів, яких називали гласними. їх обирали на три роки. У виборах до земств брало участь усе населення, що мало земельну власність, але при цьому виборці були поділені на три категорії: поміщиків, міщан і селян. Перевага надавалася поміщикам. Земства з моменту їх утворення займалися винятково місцевими господарськими та соціальними питаннями (утриманням шкіл, лікарень, пошти, ветеринарних і санітарних служб). На Правобережжі реформа була проведена аж у 1911 р. Уряд остерігався впливу польських поміщиків, що могло позначитися на посиленні антиурядових настроїв.

Клавдій Лебедев. На земському зібранні. 1907

Григорій М’ясоедов. Повітове земське зібрання в обідню пору. 1872

Прочитайте уривок з твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Зробіть висновок про те, як і навіщо влада прагнула вплинути на вибори до земств.

«Уранці на майдані, коло козачої волості, зібралась у купу козача й кріпацька громада. Дмитренко [становий пристав] приїхав на Чіпчиних конях, прочитав указ, розказав - кого вибирати: заборбнював "сіре мужиччя" в гласні "перти", радив - панів, котрі "усе знають і усе, що треба, зроблять"; похвалявся навіть, що як повибирають "мужву", то щоб начувалися... Громада слухала мовчки. Становий ще раз обернувся, ще раз раяв обирати панів... сів на обивательські коні, покотив з Пісок. А зустрівши гласних перед виборами, говорив їм: "Слухайте... дивіться на мене... Як крутну правого вуса, клади направо білет, а крутну лівого, - наліво... Глядіть мені!"»

За судовою реформою було запроваджено позастановий, відкритий, незалежний від чиновників суд. Судді обіймали посаду пожиттєво. Тепер судочинство відбувалося за участю двох сторін - обвинувачення та захисту.

Микола Касаткін. У коридорі окружного суду. 1897

Правову консультацію і захист забезпечували присяжні повірені (адвокати). Провину підсудного визначали присяжні засідателі, обрані з представників громадськості. Передбачено кілька судових інстанцій: мировий суд, окружний суд, судова палата.

Тоді ж здійснювалася військова реформа. У 1874 р. замість рекрутських наборів запроваджено загальну військову повинність, тривалість служби обмежено 6 роками в армії та 7 роками на флоті. Від служби звільняли осіб з вищою освітою, духовенство, купецтво, інородців. В армії скасовували тілесні покарання. Для швидкого розгортання військ під час воєнних дій почали створювати військові округи. Країну було поділено на 15 таких округів, з яких три були утворені в Україні - Київський, Одеський і Харківський. Реформа передбачала відкриття низки військових та юнкерських училищ. Почалося переозброєння і переобмундирування армії.

З 1864 р. уряд ініціював також реформу освіти, яка передбачала формування єдиної системи початкової освіти. Середня освіта поділялася на класичну (чоловічі й жіночі гімназії) та реальну (училища, що готували до вступу до технічних навчальних закладів). За реформою відновлено самостійність університетів у навчальних справах, створювалися ради професорів.

У 1870 р. царський уряд провів реформу міського самоврядування. У містах було створено міські думи, членів яких обирали всі платники податків міста за безстановим принципом. Міські думи та їхні виконавчі органи - міські управи - опікувалися питаннями благоустрою, торгівлі, промисловості, охорони здоров’я тощо.

На 1860-ті рр. припадає і фінансова реформа, у результаті якої було створено Державний банк, утілено принцип гласності державного бюджету тощо. Державний банк (в Україні діяли його контори), окрім випуску цінних паперів, приймав вклади на збереження, здійснював різноманітні комерційні операції: видавав позики землевласникам, промисловцям і купцям, кредитував «під товар».

Микола Богданов-Бєльський. Усний рахунок. 1895

Перевірте, чого навчилися

1. Установіть хронологічну послідовність подій: «Київська козаччина»; початок Кримської війни; оприлюднення маніфесту царя Олександра І про скасування кріпацтва.

2. Складіть речення, використавши поняття і терміни: «викупна операція», «тимчасово зобов’язані», «земство», «присяжні повірені та засідателі».

3. Дайте відповіді на запитання: 1. Як Кримська війна позначилася на становищі України? 2. Чим були спричинені та як завершилися масові селянські рухи перед реформами 1860-х рр.? 3. Що передбачали реформи адміністративного управління, а також освітня та військова реформи, здійснені в 1860-1870-х рр.? 4. Чому судову реформу вважають найбільш демократичною з усіх проведених владою?

4. Виберіть правильні відповіді.

Які причини спонукали російський царат скасувати кріпацтво?

1. Масштабне зростання селянського руху за звільнення від кріпосницької залежності та наділення селян землею. 2. Прагнення юридично зрівняти всі верстви в імперії. 3. Невміння більшості поміщиків раціонально організовувати сільськогосподарське виробництво. 4. Поразка у Кримській війні, яка засвідчила відсталість держави в економічному та військовому плані. 5. Потреба розвитку селянського підприємництва, збільшення кількості робітників у промисловості.

5. Доповніть твердження.

У результаті проведення селянської реформи 1860-х рр. селяни отримали: а) повне звільнення від панщини, оброку та інших податків; б) особисту свободу, позбавлення залежності від поміщиків; в) право обирати та бути обраними на найвищі державні посади; г) можливість самостійно виступати у суді (у цивільних і кримінальних справах); д) право купувати рухоме й нерухоме майно, вільно ним розпоряджатися та одержувати його у спадок; е) можливість виїжджати за кордон для реалізації своїх національно-культурних прав.

6. Визначте наслідки селянської реформи 1861 р. в Україні.

1. Ліквідація поміщицького землеволодіння. 2. Отримання селянами особистої свободи. 3. Реальне зрівняння селянства в правах з іншими верствами суспільства. 4. Закріплення малоземелля й безземелля селян, їх розшарування. 5. Згасання соціальної напруги на селі між селянами та поміщиками. 6. Усунення перешкод для розвитку ринкових відносин.

7. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?

«Тим часом в народі пішла дивна чутка, пішла й покотилась по селах, як грім по небу: то була чутка про волю. Народ зашумів, як бір в негоду. Встала, ніби з домовини, чутка про козаччину. В Васильківщині й Канівщині схопився бунт, як пожежа серед ночі. Народ піднявся й пішов ватагами од села до села, ніби хотів знайти скоріше волю. Всі записувались в козаки, бо говорили, хто запишеться в козаки. той не робитиме панщини» (І. Нечуй Левицький).

«Коли шню нашу землю, - писали селяни, віддали в оренду, навколо нашого житла все обкопано і засіяно. Хати наші, які от от упадуть, забороняють ремонтувати, водопою не дають, прогону і пасовиська тим більше. Наказують переходити в Маслів Яр, місце непридатне для поселення, і загрожують за невиконання цих вимог викликати солдатів за наш рахунок».

8. Поміркуйте, що дає підстави для поданого нижче висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування думки.

«Реформа 1861 р. вивільнила селян від особистої залежності, а з іншого боку, виштовхувала їх заради сплати викупних платежів і податків на товарний ринок і ринок робочої сили».