Підручник з Історії України. 9 клас. Власов - Нова програма

§ 12. Розвиток української мови і літератури. Тарас Шевченко

Прочитайте фрагмент відгуку М. Костомарова про «Кобзар», що вийшов друком 1860 р. 1. Що мав на увазі автор, коли писав про ставлення громадськості до перших публікацій поета? 2. Чому поезія Т. Шевченка була такою популярною серед українців і водночас знайшла багато прихильників серед представників інших народів?

«Талант Шевченка настільки визнаний читацькою публікою, і його твори настільки загальновідомі, що ми не сподіваємося заслужити на докори, якщо скажемо, що, на нашу думку, Шевченко належить до першокласних поетів слов'янського світу. Його місце поряд з Міцкевичем і Пушкіним. Які почуття збуджують його творіння, можна бачити з того, що великоросіяни, уродженці центральних і східних губерній читають і вчать їх напам'ять. З іншого боку, те саме бачили ми і серед поляків. Звідки ж ці почуття в людях, які не належать до народу, на мові якого пише Шевченко? Над цим варто замислитися... Щодо його земляків, то навряд чи знайдеться малорос, який читає, який не позбавлений почуттів до поезії, для якого твори Шевченка не були б святинею серця. І, між іншим, цією славою і почуттями Шевченко вже ніяк не зобов'язаний ані критикам, ані журналам, ані навченим знавцям смаків, ані навіть дужим покровителям. За першої появи у світ його зустріли холодно. Деякі підозрювали в ньому дар, однак жалкували, що він витрачає час на оброблення такої мови, на якій нікому читати; відгуки інших про нього були настільки холодними, що межували зі зневагою. Понад десять років потому ім'я Шевченка не згадувалось у виданнях; його творів не було в продажу, а між тим його читали, вчили напам'ять, і тепер, коли нарешті частина знайомих друком віршів південноруського поета з'являється знову в публіці, звісно, його прочитають із захопленням і почуттями...» (М. Костомаров. «Кобзар Тараса Шевченка». 1860)

1. Що визначало розвиток української літератури в першій половині 19 ст.

Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нових героїв і нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані сучасною українською літературною мовою, тобто літературною мовою, в основі якої лежить жива, розмовна українська мова.

Найяскравіші представники літератури кінця 18 ст. - 40-х рр. 19 ст. - І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка і, безперечно, Т. Шевченко.

Словник

Реалізм - художній напрям і метод, в основі якого лежить настанова на правдиве відтворення дійсності задля розкриття взаємин людини й суспільства, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу, характеру особистості.

Основні творчі методи літератури цього періоду - просвітницький реалізм і романтизм; основні жанри - бурлескно-травестійна поема, байка, балада, соціально-побутова п’єса, сентиментальна повість, про які ви знаєте з уроків української літератури.

У 40-60-х рр. 19 ст. тематика літературних творів пов’язана з найгострішою суспільно-політичною проблемою тих років - кріпацтвом і пошуком шляхів боротьби з ним. Розширюється і поновлюється ідейно-художня й жанрова палітра літератури. Утверджується принцип художньої правди як вірності самому життю, його фактам і типовим образам. Видозмінюється художній погляд на світ і спосіб його зображення - основним творчим методом став реалізм, який у творчості Т. Шевченка набув гостро-викривального спрямування. Не втрачає позицій і романтизм. Провідними жанрами цього періоду були поетичні (Т. Шевченко, П. Куліш) та прозові (П. Куліш, Марко Вовчок).

2. Кого вважають першими класиками нової української літератури

Слава основоположника художньої прози в новій українській літературі належить Григорію Квітці-Основ’яненку. Його прозові твори склали дві збірки «Малоросійських повістей» (1834, 1836-1837), до яких увійшли найвідоміші повісті «Конотопська відьма» і «Маруся». Г. Квітка-Основ’яненко був також одним із засновників жанру соціально-побутової комедії. Визнання драматурга йому принесли п’єси «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик».

Як письменник Петро Гулак-Артемовський уславився байками і романтичними баладами, започаткувавши в новій українській літературі відповідні жанри. Зокрема, хрестоматійною є його байка-казка «Пан та собака» (1818), що має яскраве антикріпосницьке, гуманістичне й просвітницьке спрямування. П. Гулак-Артемовський був також майстром літературного перекладу. Його балада «Рибалка», написана за мотивами твору Гете, - один з найяскравіших зразків романтичної поезії.

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843)

Петро Гулак-Артемовський (1790-1865)

«...Набув безсмертя як народний український поет; ніхто не перевершив його в знанні усіх відтінків української народності й у незрівнянному мистецтві передавати їх поетичними образами і чудовою народною мовою» (М. Костомаров).

Євген Гребінка (1812-1848)

Євген Гребінка писав романи та повісті російською мовою, більшість яких спіткало забуття.

Справжню літературну славу здобув невеликим українськомовним доробком - байками. Кілька десятків цих творів були настільки оригінальними й мовно вишуканими, що стали окрасою класичної української літератури.

Початок нової української літератури в західноукраїнських землях пов’язують з діяльністю учасників гуртка «Руська трійця» Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем, зокрема з виходом друком альманаху «Русалка Дністрова».

Особливе місце в літературі тієї доби належало Пантелеймонові Кулішу. Він зажив слави першого професійного українського літературного критика й творця українського правопису, чимало правил якого діють і нині. У 1857 р. П. Куліш видрукував український буквар - «Граматку» - перший підручник для навчання письма й читання живою українською мовою в Російській імперії. Непроминальне значення мали його переклади українською мовою творів Шекспіра, Байрона, Гете. Разом з І. Пулюєм П. Куліш є автором першого повного перекладу Святого Письма. Тож цілком заслужено П. Куліша називають ще й батьком українського художнього перекладу.

Проте в історію української літератури П. Куліш увійшов насамперед як автор першого в українській літературі історичного роману «Чорна рада. Хроніка 1663 року». Задум написати роман виник у П. Куліша ще в 1843 р., а через три роки було створено два тексти «Чорної ради» - український і російський. Проте з відомих причин (пригадайте яких) твір не публікувався. Роман побачив світ у 1857 р. Джерелом роману називають «Літопис Самовидця», у якому є розповідь про зазначену подію.

Т. Шевченко захоплено писав Кулішеві: «Спасибі тобі, Богу милий, друже мій великий... за “Чорну раду”. Я вже її двічі прочитав, прочитав і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі.

Добре, дуже добре ти зробив, що подарував “Чорну раду” по-нашому».

Важливе значення для розвитку української літератури, зокрема прози, мала творчість Миколи Гоголя. На початку 1830-х рр. виходять друком писані російською мовою, але українські за змістом твори письменника. Зокрема, у збірці повістей та оповідань «Вечори на хуторі біля Диканьки» на тлі захопливих пригод автор змальовує український побут і звичаї, історичне минуле України. Українське походження Гоголя (народився письменник

Пантелеймон Куліш (1819-1897)

«...Перворядна звізда в нашому письменстві, великий знавець нашої народної мови, а при тім добрий знавець язиків і літератур європейських» (І. Франка).

Микола Гоголь (1809-1852)

«Гоголь не перестає бути українцем не тільки в “Вечорах" і “Миргороді”, але й у “Мертвих душах”» (М. Драгоманов).

у Великих Сорочинцях на Полтавщині, був праправнуком полковника часів Хмельниччини й Руїни Остапа Гоголя) відобразилося у тематиці та змісті й інших його творів. Повість-епопея «Тарас Бульба» зі збірки «Миргород» 1835 р. оспівує героїчні сторінки історії українського козацтва. М. Гоголь, за його власним свідченням, упродовж п’яти років збирав різноманітні друковані й рукописні матеріали, пов’язані з історією України.

Прочитайте фрагменти джерел. 1. Про які плани М. Гоголя свідчить фрагмент першого джерела? 2. Як висловлення письменника в листах характеризують його ставлення до України?

З листа М. Гоголя до О. Пушкіна (грудень 1833 р.): «Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!.. До речі, мені пише Максимович, що хоче залишити Московський університет та їхати в Київський... Порадійте знахідці: я дістав літопис без кінця, без початку, про Україну, писаний, за всіма ознаками, в кінці 17 ст.».

З листа М. Гоголя до М. Максимовича (грудень 1833 р.): «Дякую тобі за все: за лист, за думки в нім, за новини. Уяви, я також думаю: Туди! Туди! У Київ! У давній, прекрасний Київ! Він наш, він не їхній! Неправда! Там або навколо нього робилися справи старовини нашої. Я працюю, я всіма силами намагаюся, але мене обіймає жах: можливо, я не встигну! Так, це славно буде, якщо ми займемо з тобою київські кафедри: багато можна буде зробити добра. Але мене турбує, що це не здійсниться. Говорять, що дуже багато призначено луди якихось німців. Це також не дуже приємно. Хоч би для святого Володимира побільше слов'ян».

Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.

«...Тарас Бульба зробив на мене таке враження, що я цілими днями не міг ні про що думати, як тільки про запорожців у червоних жупанах з оселедцями на голові; вечорами я довго не міг заснути і все мріяв, як Колумб, найти нову землю і там заснувати Запорозьку Січ... Якби "Тарас Бульба" був одразу написаний українською мовою, то українське відродження розвивалося б зовсім іншими темпами і мало б більший успіх» (Є. Чикаленко).

3. Чому з «Енеїдою» І. Котляревського пов'язують становлення сучасної української літературної мови

1. Пригадайте, якою мовою у 16-18 ст. користувалися в Україні для написання різноманітних судових та урядових документів, літературних творів, літописів, а якою - для написання церковних книжок. Чим вони відрізнялися? 2. Якою мовою перекладено Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр.? 3. Якою мовою писав свої твори Григорій Сковорода?

Проаналізуйте схему. 1. З’ясуйте, що вже знаєте про «Енеїду». 2. Поясніть, чому «Енеїда» І. Котляревського мала непроминальне значення в історії становлення нової української літературної мови.

Іван Котляревський, «Енеїда»

1798 р. - вихід І—III частин; 1842 р. - вихід друком усього твору

Іван Котляревський (1769-1838)

Виходом з друку перших трьох частин «Енеїди» І. Котляревського 1798 р. започатковано історію нової української літератури й засвідчено появу сучасної української літературної мови, адже вперше для написання літературного твору автор звернувся до живого усного мовлення народу.

На 20-40-ві рр. 19 ст. припадають перші спроби наукового вивчення української мови. Першою граматикою народнорозмовної української мови, як ви вже знаєте, була видрукувана 1818 р. «Граматика малоросійського наріччя» О. Павловського. У ній уперше описано фонетичну систему й морфологічну будову живої української мови. З’явилися граматики української мови в Галичині та на Закарпатті. У 1830 р. видано латинською мовою працю «Граматика слов’яно-українська» М. Лучкая, у якій граматику української мови порівняно зі старослов’янською. Найзмістовнішою серед інших подібних праць вважають «Граматику руської мови» Я. Головацького, опубліковану 1849 р.

Новим етапом у розвитку сучасної літературної мови стала творчість Т. Шевченка, яка засвідчила орієнтацію на весь українськомовний територіальний та історичний обшир. У творчості Т. Шевченка знайшла органічне продовження книжна традиція; поет не тільки розширює тематичні та стильові межі українського слова, а й знаходить місце для церковнослов’янізмів і лексичних запозичень.

Чим книжна літературна староукраїнська мова відрізнялася від сучасної української літературної мови?

4. Як літературні твори Т. Шевченка сприяли формуванню української національної ідеї

Вихід у світ 1840 р. «Кобзаря» Тараса Шевченка започаткував новий етап у розвитку української літератури й мови. Проте вірші Шевченка мали не тільки літературне значення. Адже ніколи раніше з такою силою та переконанням не лунав заклик до власного народу скинути чужоземне ярмо і здобути волю.

Уперше книжку було надруковано в Петербурзі. До неї входило вісім творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка (Нащо мені чорні брови)», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Наклад «Кобзаря» становив 1000 примірників, кожний вартістю один карбованець сріблом. Єдина ілюстрація до всього видання - офортне зображення сліпого кобзаря з хлопчиком-поводирем на фронтисписі, яке виконав друг поета художник Василь Штернберг. «Кобзар» читали освічені й малограмотні, він поширювався в рукописних списках. Твори вивчали напам’ять, вони ставали народними піснями. «Кобзар» 1840 р. став раритетом уже невдовзі після публікації, а після арешту поета в 1847 р. його заборонили. На сьогодні відомі лише кілька примірників цього видання.

За життя Т. Шевченка його твори під назвою «Кобзар» виходили ще й 1844 р. та 1860 р. «Кобзар» 1860 р. було надруковано в друкарні П. Куліша тиражем 6050 примірників коштом Платона Симиренка. Портрет поета намалював Михайло Микешин - згодом автор пам’ятника Б. Хмельницькому в Києві. У цьому виданні було вміщено 17 творів, раніше опублікованих на сторінках різних журналів і газет.

Словник

Національна ідея - поняття. яким окреслюють особливості національної свідомості, що знаходять свій вияв в уявленнях про національний ідеал, призначення нації, її місію, мету, мрію тощо.

Перші сторінки «Кобзаря». 1840

«Ся маленька книжечка відразу відкрила новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову» (І. Франко).

Особистість

Тарас Шевченко (1814-1861)

Виняткова роль Тараса Шевченка як поета. Його поетична спадщина стала цілою добою в історії української літератури. З ім’ям Шевченка пов’язане утвердження української літературної мови. Проте значення його віршів - не тільки в їхній мовній чи літературній майстерності. Адже Т. Шевченко був першим, хто сформулював українську національну ідею і через свої поетичні твори зробив її надбанням усього українського загалу, чим сприяв згуртуванню українців у боротьбі за своє національне визволення. Ніколи раніше українські інтелектуали не виступали так відверто проти російської колоніальної політики. Заслугою Т. Шевченка було те, що його творчість сприяла згуртуванню українського народу в боротьбі за своє національне визволення.

Прочитайте фрагмент джерела та порівняйте його з рядками поеми Т. Шевченка. 1. Що в поемі «Сон» найбільше обурювало представників російської влади і таємної поліції? Чому? 2. Доведіть, що оцінка Т. Шевченком Петра І й Катерини II ґрунтується на тому, яку політику вони здійснювали щодо України.

Із записки III Відділення Імператорської канцелярії (1847): «17 квітня, о третій годині пополудні, доставлено з Києва у Третє відділення художника Шевченка з усіма його паперами... У вірші "Сон" Шевченко уявляє, що він заснув і полинув спочатку до Сибіру, потім до Москви і, нарешті, до С.-Петербурга. У Сибіру він бачить злочинців у рудниках і кайданах, які гинуть під ударами покарань; у Москві описує виснажування військ на параді, а у С.-Петербурзі - зібрання в палаці. Ніде наклепи його настільки не зарозумілі і не нахабні, як при описі палацового зібрання... Шевченко вдається до всіх їдких пасквільних виразів, як тільки доходить до государя імператора і взагалі росіян. Наприкінці "Сну" він уявляє себе перед пам'ятником, зведеним Петру І Катериною II, і виливає жовч свою як на того, так і на другу, говорячи, що Петро І придушив свободу Малоросії, а Катерина II довершила розпочате ним».

...Це той Первий, що розпинав

Нашу Україну,

А Вторая доконала

Вдову сиротину.

Кати! кати! людоїди!

Наїлись обоє,

Накралися; а що взяли

На той світ з собою?

Т. Шевченко, «Сон», 1844 р.

Прочитайте фрагменти зі спогадів про Т. Шевченка його сучасників. Підготуйте стислі розповіді про таланти, уподобання, риси вдачі Т. Шевченка за зразком: За визнанням сучасників, Т. Шевченко.., про що свідчить його характеристика..: «...».

Зі спогадів М. Лазаревського, сучасника Т. Шевченка: «У 1847 р., у зв'язку з відомою всім історією, він був засланий рядовим в Оренбурзький корпус... Батальйонний командир перевів його в казарми, де Шевченко спав і проводив цілі дні на брудному своєму ліжку, яке було в казармі серед інших 50. Товариство п'яних і солдатів-гультяїв, нестерпне повітря, бруд, постійний крик - усе це дуже обурювало Шевченка, але він не наважувався клопотатися про полегшення його долі. Тим часом батальйонного командира багато хто просив про дозвіл для Шевченка жити на окремій квартирі; але він не любив Шевченка за його незламний характер, за те, що він не вмів і не хотів нікому вклонятися, і водив його кожний день разом з іншими на навчання, де Шевченко вчився маршировки і рушничних прийомів...»

Що довідалися про життя Т. Шевченка на засланні? Чому батальйонне начальство не любило українського поета?

М. Костомаров згадував про Т. Шевченка: «Брак освіти помітний був у нього, але це завжди компенсувалося свіжим і багатим природним розумом, так що розмова з Шевченком ніколи не могла викликати нудьги і була надзвичайно приємною: він умів доречно жартувати, гострословити, потішити співрозмовників веселими розповідями і майже ніколи в товаристві знайомих не виявляв того меланхолійного настрою, яким пройнято багато його віршів».

Зі спогадів П. Куліша: «Знали Шевченка по його творах та його любій, то жартівливій, то поважній або сумній розмові. Ніхто ще не знав, що він предивний, може, найлуччий співака народних пісень на всій Україні обох дніпровських берегів...

Позакладавши назад руки, почав ходити по залі, мов по гаю, і заспівав: "Ой зійди, зійди, / Ти, зіронько та вечірняя; / Ой вийди, вийди, / Дівчинонько моя вірная..."

Якуту пору своєї жизні співав Шевченко, а й надто як він співав у той вечір, такого або рівного йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях. Порвались разом усі розмови і між старими, і між молодими. Посходились і з усіх світлиць гості до зали, мов до якої церкви».

Зі спогадів О. Афанасьєва-Чужбинського: «Гуманність його виявлялася в кожному вчинку, в кожному рухові; навіть на тварин поширювалась його голубляча ніжність. Не раз захищав він кошенят і цуценят від злих намірів вуличних хлопчаків, а пташок, прив'язаних на шворці, купував іноді у дітей і випускав на волю... Велику втіху приносили Шевченкові селянські діти, які в селах звичайно цілі дні проводять на вулиці. Тарас Григорович не раз сідав з ними в коло і, підбадьоривши полохливе товариство, розповідав їм казки, співав дитячих пісень, яких знав безліч, з серйозним виглядом робив пищики* і невдовзі завойовував прихильність усіх дітлахів...

Захопився було на короткий час він однією відомою красунею, яка крутила голови всім, хто потрапляв у її зачароване коло. Захоплення було сильне. Шевченко не на жарт задумувався, малював її і кілька разів складав вірші. Я завжди радів, коли йому хтось подобався: благородна натура ця ставала ще художнішою, і він працював тоді ще більш заповзято. Проте швидко він розчарувався в красуні. Запросила вона якось його вранці прочитати їй одну поему і сказала, що в неї нікого не буде, що вона бажала б одна навтішатися читанням. Тарас Григорович виконав її прохання. Йшов він до неї з якимось трепетом. Але яка ж картина на нього чекала? У затишній вітальні красуня сиділа на канапі в оточенні студента, гусара й товстелезного генерала - трьох завзятих своїх залицяльників, і спритно маневрувала по-своєму, обманюючи всіх трьох, то подаючи їм по черзі надію, то приводячи у відчай. Поет збентежився, і хоч як чарівна господиня не атакувала його люб'язністю - він пішов з твердим наміром ніколи не відвідувати красуні й дотримав свого слова».

* Пищик - дудочка, свистілка, що видає високі протяжні звуки.

Пам’ятник Т. Шевченку в Харкові - один із найкращих зразків монументальної Шевченкіани у світі. 1935

Перший пам’ятник Тарасові було споруджено в 1881 р. в Казахському краї - на півострові Мангишлак. На українських землях перший пам’ятник Шевченку (мармурове погруддя поета) відкрито 1899 р. у Харкові старанням української добродійки Христини Алчевської. Але це не був публічний пам’ятник, він стояв на подвір’ї садиби Алчевських.

Перевірте, чого навчилися

1. Установіть хронологічну послідовність подій: вихід у Петербурзі першого видання «Кобзаря» Т. Шевченка; прем’єри п’єс «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник»; вихід друком роману «Чорна рада» П. Куліша; вихід перших трьох частин «Енеїди» І. Котляревського.

2. Складіть речення, використавши поняття і терміни: «національна ідея», «сучасна українська літературна мова», «нова українська література», «реалізм».

3. Визначте, про кого йдеться. 1. Автор першого твору, що засвідчив появу нової української літератури й нової української літературної мови. 2. Обіймав посаду ректора Харківського університету. Як письменник уславився байками та романтичними баладами. 3. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. 4. Писав романи та повісті російською мовою, більшість яких спіткало забуття. Справжню літературну славу здобув кількісно невеликим українськомовним доробком – байками. 5. Перший професійний український літературний критик і творець українського правопису, автор першого національного історичного роману. 6. Автор першої друкованої граматики народнорозмовної української мови «Граматика малоросійського наріччя».

4. Дайте відповіді на запитання: 1. Що характерне для української літератури першої половини 19 ст.? Які митці її уособлювали? 2. Чим визначався початковий етап розвитку сучасної української літературної мови? 3. Що ви дізналися про «Кобзар» Т. Шевченка?

5. Які з тверджень стосуються Тараса Шевченка? 1. Історичний діяч, якому судилося стати символом українського національного руху. 2. Упорядник і видавець трьох збірок народних пісень, які не втрачають наукової цінності й нині. 3. Автор поетичної збірки «Кобзар», у якій уперше було засуджено колонізаторську політику російського самодержавства щодо України. 4. Автор, чиї прозові твори склали дві збірки «Малоросійських повістей» (1834, 1836–1837), до яких увійшли найвідоміші повісті «Конотопська відьма», «Маруся». 5. Ідейний провідник Кирило-Мефо діївського товариства, автор його основних програмових документів, зокрема «Книги буття українського народу». 6. Письменник та поет, з ім’ям якого пов’язане утвердження української літературної мови. 7. Творець української національної ідеї, що через свої поетичні твори зробив її надбанням усього українського загалу. 8. Письменник, якому славу драматурга принесли п’єси «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик».

6. Назвіть авторів літературних творів: 1) «Енеїда»; 2) «Маруся», «Конотопська відьма»; 3) «Пан та собака»; 4) «Ніч перед Різдвом», «Тарас Бульба»; 5) «Чорна рада»; 6) «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Сон».

7. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?

«Писання Котляревського задля їх глибокої національності, простоти й загальнолюдської доступності не могли лишитися без впливу на відродження українсько-руського національного духу; не тільки в Україні, але й в Галичині від перших проблесків нашого відродження аж до 1849 року ми раз у раз стрічаємо сліди впливу Котляревського на наших писателів і на ширшу громаду» (П. Куліш).

 «Хто се все тонким чуттям обійме й серцем зрозуміє, той зрозуміє й те, як я зрадів, почувши на Україні високі ноти національної кобзи... Сам Шевченко зробивсь не тим, яким я його покинув, їдучи з України. Се вже був не кобзар, а національний пророк» (П. Куліш).