Підручник з Історії України 8 клас "Власов 2016" - Нова програма

§ 35. РОЗВИТОК ОСВІТИ, НАУКИ ТА МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Проаналізуйте уривок з вірша «De libertate» Г. Сковороди. Як Богдан Хмельницький, на думку поета, прислужився утвердженню ідеалів свободи?

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!

1. Як розвивалася освіта? У чому внесок Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток України?

Наприкінці 18 ст. в Російській імперії було здійснено загальнодержавну реформу освіти. На Лівобережній Україні та в Слобожанщині впроваджували нові типи шкіл - головні й малі народні училища. Чотирирічні головні народні училища, що відкривалися в Києві, Чернігові, Новгороді-Сіверському, Харкові, Катеринославі, мали навчати дворянських дітей. У повітових містах було створено дворічні малі училища. Отож царські реформи перетворили освіту в Україні на привілей вищих верств населення, вона набула станового характеру. Крім того, нові школи царський уряд використовував як потужний засіб впливу на українське населення, адже навчання в них провадилося тільки російською мовою.

Головним осередком освіти, науки й мистецтва залишалася Києво-Могилянська академія, проте у другій половині 18 ст. заходами імперського уряду її було перетворено на становий духовний навчальний заклад, а 1817 р. взагалі закрито.

Київська академія мала вирішальне значення для становлення й розвитку української науки, культури й літературного процесу в 17-18 ст. У ній сформувався один із центрів філософської думки слов’янського світу. В академії навчалися літописці С. Величко, Г. Граб’янка, П. Симоновський, історики М. Бантиш-Каменський, М. Берлінський, художники І. Мигура, Г. Левицький, Л. Тарасевич, композитори М. Березовський, А. Ведель, архітектор І. Григорович-Барський. Її вихованцями були гетьмани України.

Київська академія сприяла становленню української літературної мови, тут склалася поетична школа. Професори академії написали десятки курсів поетики, у яких розробили теорію українського поетичного мистецтва. У Київській академії виник і розвинувся український театр. Для нього писалися драми, діалоги й інтермедії.

Києво-Могилянська академія надавала студентам і медичні знання. Офіційно клас медицини було відкрито лише в 1802 р. Вихованці академії ставали знаними медиками, засновниками лікувальних закладів не лише в Україні, а й у Білорусі, Росії, Грузії. Так, доктором медицини Лейпцизького університету був українець Нестор Максимович-Амбодик. Він працював у госпіталях Петербурга й Кронштадта, був основоположником вітчизняного акушерства, ботаніки й фізіотерапії. Данило Самойлович, доктор наук з епідеміології, військовий лікар діючої армії під час російсько-турецької війни, який народився на Чернігівщині, був почесним членом двадцяти академій. Вперше обґрунтував можливість та необхідність щеплення проти чуми.

Любов до науки, якої навчали в академії, не згасала у вихованцях протягом життя. Роз’їжджаючись по всіх усюдах, вони закладали школи, обдаровували бібліотеки, створювали книжки, чим сприяли розвиткові літератури, малярського мистецтва, музики, театру, науки. У стінах академії виплекано без перебільшення всю творчу й наукову українську інтелігенцію, а також видатних політиків тих часів.

У 18 ст. в Україні зростала зацікавленість природничими науками. У лекціях провідних професорів Києво-Могилянської академії використовувалися знання з астрономії, фізики, біології, медицини. Значного розвитку набувала фізика, до якої вводили такі розділи, як рух, космологія тощо. З’явилися курси натурфілософії - попередниці природознавства. Велика увага приділялася вивченню математики. У другій половині 18 ст. в академії було відкрито класи чистої математики (алгебра й геометрія), а також змішаної математики, де викладали цивільну й військову архітектуру, механіку, гідростатику, гідравліку, оптику, астрономію тощо.

Перебудуйте твердження на проблемне запитання та дайте на нього аргументовану відповідь. • Києво-Могилянська академія в другій половині 17 - першій половині 18 от. була одним з найвпливовіших центрів освіти, науки, видавничої справи в Україні та Росії. • Назвіть відомих вам вихованців Києво-Могилянської академії.

2. Як розвивалися філософські ідеї?

Розвиток природничих наук відбувався в тісному зв’язку з розвитком філософії. Усі відомі церковні діячі, учені, поети висловлювали філософські ідеї або у трактатах, або у творах інших жанрів.

Найвидатнішим філософом України та поетом другої половини 18 ст. був Григорій Сковорода.

Особистість

Григорій Сковорода (1722-1794) навчався в Києво-Могилянській академії. Мав яскраве музичне обдарування, був запрошений співати до царського палацу. Полишивши службу в придворній капелі, він повернувся на навчання до Києво-Могилянської академії. А незабаром вирушив у складі дипломатичної місії за кордон. Побував у багатьох європейських містах, слухав лекції в тамтешніх університетах. Повернувшись в Україну, був домашнім учителем та викладачем Переяславського і

Харківського колегіумів. У колегіумах викладав курс поетики, використовуючи найпрогресивніші досягнення європейського мистецтва, які багато в чому суперечили традиційним поглядам. Це викликало невдоволення керівництва колегіумів. Не бажаючи поступатися переконаннями, Г Сковорода облишив викладання. Останні 25 років життя мандрував Україною, проповідуючи серед народу свої погляди. Підсумовуючи побачене й пережите, Г. Сковорода заповів написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не впіймав».

Григорій Сковорода.

Косарі втомилися й поскладали коси. Такого спекотного дня перепочинок можна було знайти біля джерела, у затінку крислатих дубів. Розташувавшись під столітнім велетнем, селяни неквапно розмовляли.

- Чи не знаєш, бува, Петре, що то за чоловік прийшов учора до нашого села? - спитав старшого молодий селянин.

- Ти про того дивака питаєш, якого зустріли вчора на Великому шляху? - втрутився в розмову третій. - Я вже дещо довідався про нього.

І балакучий парубок почав оповідь:

- Трапилося це в одному селі, далеко від нашого.

Примандрував звідкись той дивний чоловік - дяк не дяк, козак не козак, проте освічений та вільний, грав на сопілці та чудово співав, складав вірші та байки і хоч був зовсім бідний (усе майно - торбинка за плечима), але тримався гідно, ніколи не дозволяв принизити себе, не схиляв голови й перед найбільшим паном.

Розповідають, що навіть перед царицею не вклонився, коли та, подорожуючи нашими землями, захотіла поговорити з мандрівним диваком, про мудрість якого чутки дійшли й до Петербурга. Царські гінці знайшли його в чабанській хижі, де він розмовляв з вівчарями...

- Сопілка та вівця

Мені дорожчі від вінця! - почули вони у відповідь і ні з чим повернулися до цариці.

- Цариця, кажуть, розгнівалася так, що аж кілька днів нездужала, - почули раптом за спинами селяни й озирнулися.

Дивак, про мудрість якого щойно говорили, випив води й привітався:

- Звуся я Григорій Сковорода. Як хочете ще щось про мене знати - запитуйте. На те маєте право, бо від учора п’ю вашу воду і їм ваш хліб.

- Кажуть, ви гарно співаєте, пане Григорію. Коли ваша ласка, потіште душі піснею.

...Шурхотів дубовим листом вітер, ледь чутно плюскотіло джерело, тонко вигравала сопілка, й линула пісня:

В город не піду багатий - на полях я буду жить,

Вік свій буду коротати там, де тихо час біжить.

О діброво! О зелена!

Моя матінка свята!

Тут веселість лиш для мене

щиру тишу розгорта.

О діброво! О свободо!

Я в тобі почав мудріть.

І в тобі, моя природо,

шлях свій хочу закінчить.

• Чому Г. Сковорода зажив слави українського Сократа?

Філософські ідеї Г. Сквороди втілені в його літературних творах. Найскладніші з них - філософські трактати. Прагнучи поширити свої думки серед українського народу, мислитель винайшов для популярного викладу філософських ідей оригінальний спосіб. Він утілював їх у мистецькій формі - у віршах та байках. Збірник поезій Г. Сковороди «Сад божественних пісень» складається з 30 віршів. Байки зібрані в книгу «Байки харківські». Твори Г. Сковороди не були надруковані за його життя, проте їх знали українці, вони поширювались у списках, пісні співали кобзарі, а байки переказували.

1. Приміщення в Переяславському колегіумі, де працював Г. Сковорода.

2. Помешкання Г. Сковороди у Переяславському колегіумі.

3. Що відомо про розвиток музичної культури України?

Києво-Могилянська академія була провідним осередком музичної культури, де навчання музики й співу вважалося обов’язковим предметом. Ще в 50-х роках 17 ст. тодішній ректор академії Лазар Баранович організував спеціальну музично-хорову школу. Хор студентів налічував близько 300 осіб та був найкращим київським хором.

Музичні класи відкривалися і в колегіумах. У 1729 р. вийшов указ про створення співацької школи у Глухові, наступного року вона почала діяти. Це був перший спеціалізований заклад музичного профілю. За часів гетьманування К. Розумовського Глухів став музичною столицею України. Тут, при дворі гетьмана, діяли професійний оркестр та оперний театр, основу репертуару яких становили найкращі зразки західноєвропейської музики. Поширення музичних знань сприяло становленню української професійної музики.

Музичну культуру України неможливо уявити без імен Артема Веделя, Максима Березовського та Дмитра Бортнянського. Усі троє з раннього дитинства виявили величезний музичний талант, мріяли про високе мистецтво, творили його, заживши найвищих оцінок слухачів, проте ніхто з них не був гідно влаштований у житті. Лише один - Д. Бортнянський - не знав злиднів. Проте й він був нещасливим. Після навчання в Глухівській співацькій школі Д. Бортнянський потрапив до Петербурга. Удосконалював освіту за кордоном. Написав більше сотні творів хорової духовної музики, багато світських творів різних жанрів. Хоч би яку музику він творив, вона завжди мала в собі українські мотиви.

М. Березовський після навчання потрапив до Болонської академії, невдовзі отримав там звання академіка-композитора і став членом Болонського філармонійного товариства. Перебуваючи в Італії, поставив оперу «Демофонт». Зовсім юний А. Ведель, навчаючись в Києво-Могилянській академії, був знаний як найталановитіший київський диригент і віртуозний виконавець музичних творів. Ще до закінчення академії його забрали до Москви. Протягом кількох років А. Ведель керував хором московського генерал-губернатора. Уславився як автор хорових церковних концертів.

Перевірте себе

1. Хто з перелічених діячів української історії не був вихованцем Києво-Могилянської академії: • С. Величко; • Л. Тарасевич; • М. Березовський; • А. Ведель; • І. Григорович-Барський; • В.-К. Острозький; • П. Могила; • Ю. Хмельницький; • І. Виговський; П. Дорошенко; • І. Самойлович; • І. Мазепа; • П. Орлик; • П. Полуботок; • Д. Апостол; • К. Розумовський?

2. Висловіть ставлення до міркувань Г Сковороди: • «Живуть на землі такі, що не мислять ні про що, крім збагатитися, наїстися, одягтися. В серці їхнім лихе сім’я, що приносить жовч і зміїну отруту, яка вбиває душу»; • «Більше думай і тоді вирішуй». • Чому Г Сковороду називають українським Сократом?

3. Прочитайте уривок із сучасної енциклопедії «Українська мова» й дайте відповіді на запитання.

«Слов’яноруська мова, що витіснила староукраїнську, була штучним витвором, що спирався тільки на церковнослов’янську мову. Українські автори 18 ст., пишучи свої твори, свідомо чи несвідомо хотіли влитися в загальноросійський культурний контекст. Навіть більше - вони творили його, бо російська література з їхньою участю тільки-но починала розвиватися. Г Сковорода філософські твори писав російською мовою, свідомо звертаючись час від часу до українізмів. Служачи культурним потребам українців, і слов’яноруська мова, і мова Г. Сковороди витісняли з ужитку вже освячену двома століттями староукраїнську літературну мову. Таким чином, обидві літературні мови - слов’яноруська і російська - об’єктивно відігравали деструктивну роль щодо староукраїнської мови. Але, руйнуючи староукраїнську літературну мову і відкриваючи тим самим простір для поширення в Україні російської літературної, ці штучні мови розчищали місце для творення нової української літературної мови - уже не на церковнослов’янській, а на суто народній основі».

• Що ви довідалися про історію літературних мов в Україні 18 ст.? • На якій основі постала слов'яноруська мова? Чому цю мову названо «штучним витвором»? • Чому вона відігравала щодо староукраїнської літературної мови деструктивну роль? У чому полягала ця деструкція? • Який зв'язок між слов'яноруською та процесами творення нової української літературної мови на народній основі?