Підручник з Історії України 8 клас "Власов 2016" - Нова програма

§ 26. КОЗАЦЬКА СЛОБОЖАНЩИНА ТА ЗАПОРІЗЬКА СІЧ

1652-1709 рр. - існування Чортомлицької Січі.

Як відбувалося заселення Слобідської України? Що спонукало українців до переселення?

Нащадки перших поселенців Слобідської України 1705 р. писали: «Наші діди, батьки, брати й родичі, і ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських міст на заклик білгородських та курських воєвод, котрі забезпечували нас царським словом - не однімати від нас наших вільнот. Вони веліли селитися нам, щоб ми захистили собою московські українні городи по Білгородській лінії - в диких степах, на татарських займищах, котрими ходили татари під оці городи. І для збільшення населення в цих нових містах наказано було нам призивати на життя свою братію - українців. Ми збудували Суми, Суджу, Миропілля, Краснопілля, Білопілля й інші міста, а до них повіти, села й хутори. І ми вірою та правдою служили. І тоді, як татари приходили плюндрувати московські українні городи, ми не приставали ні до якої зради. За те й пожалувано нас усякими вольностями й дозволено займанщини займати, пасіки й усякі ґрунти заводити й усякими промислами промишляти без чиншу, за старим українським звичаєм».

Розгляньте карту на стор. 150. «Які терени охоплювала Лівобережна Гетьманщина (разом із Запорізькою Січчю) та Слобідська Україна в 80-х рр. 17 от.? • Які міста були центрами козацьких полків та яке місто було столицею Гетьманщини? • У складі яких держав перебували інші українські землі?

1. Як відбувалося заселення Слобідської України?

Полковник реєстрових козаків. Художник С. Васильківський.

На схід від Гетьманщини, на кордоні з Московією, простягалися незаймані землі. Колись вони належали Чернігово-Сіверському князівству, були гарно залюднені та обжиті, але в 13 ст. зазнали спустошливих набігів ординців. Саме тому багатий край протягом тривалого часу лишався занедбаним і знелюднілим. Він був своєрідним кордоном між Московією й татарами. Від 30-х рр. 17 ст. сюди потяглися українські переселенці, які залишали рідні міста після невдалих повстань, війни, визиску чужинців. Царський уряд усіляко заохочував переселення українців, покладаючи на них справу захисту московських кордонів від ударів зі Степу.

Масові переселення українців випали на середину 17 ст. Складність внутрішньої ситуації, пов’язаної з Національно-визвольною війною, змушувала родини, а то й цілі села, залишати рідні місця й вирушати в небезпечну дорогу. Так, 1652 р. козаки під проводом полковника Івана Дзиковського на Тихій Сосні, притоці Дону, заснували місто Острогозьк.

Інший великий гурт переселенців на чолі з Герасимом Кондратьєвим того самого року заснував місто Суми. У 1654 р. на городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, було засновано місто Харків. Подібну історію заснування мали такі міста, як Салтів, Мурафа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших. Одночасно з містами закладалися села. У них зазвичай оселялися невеликі групи переселенців із різних земель України. Оскільки поселення, що виникали, були звільнені від податків, то й називалися вони за давньою українською традицією слободами. Звідси походить і назва цілого регіону - Слобідська Україна, або Слобожанщина.

Залишали обжиті місця й вирушали в небезпечну подорож здебільшого заможні козацькі родини. Заохочувані царським урядом, вони отримували певні привілеї. Зокрема, право займанщини, за яким кожен переселенець привласнював собі стільки землі, лісу, сінокосів, скільки міг обробити. Зайнята земля не обкладалася податком. Так само не бралися податки і з господарських промислів. Замість сплати податків українські переселенці зобов’язувалися відбувати військову службу. Численних переселенців із Лівобережжя та Правобережжя приваблювало також право на козацьке самоврядування, яке царський уряд на початку колонізації зберігав за українцями. Визнання переселенцями влади царя полягало в складанні присяги. Права українських поселенців закріплювалися царськими жалуваними грамотами.

Отже, протягом другої половини 17 ст. поряд із Лівобережною Гетьманщиною постала нова козацька Україна - Слобідська.

Територія Слобідської України охоплювала сучасні Харківську, Сумську, північ Донецької та Луганської областей, а також південні частини Воронезької, Курської та більшу частину Бєлгородської областей теперішньої Російської Федерації.

1. Будівництво Сумської фортеці. Діорама Сумського обласного краєзнавчого музею.

2. «Харківська фортеця». Фрагмент діорами Харківського історичного музею ім. М. Сумцова.

2. Які особливості мав адміністративно-політичний устрій Слобідської України?

На території Слобідської України сформувалося п’ять козацьких полків - Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, їзюмський. Ці полки були не тільки військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями й поділялися на сотні. Полком керував виборний полковник (обирали довічно) із полковою старшиною. Він очолював адміністрацію, затверджував судові постанови, роздавав поселенцям вільні землі, а також командував військом під час походів. Крім того, на Слобідській Україні нерідко траплялось успадкування посади полковника. У Слобідській Україні посади гетьмана не існувало, не було й генеральної старшини. У цьому полягала ще одна особливість адміністративно-політичного устрою. Слобідські полковники підпорядковувалися безпосередньо бєлгородському воєводі.

Свято-Воскресенський собор у Сумах (1702 р.). Збудований коштом полковника Герасима Кондратьєва.

Складіть порівняльну таблицю адміністративно-територіального устрою та системи органів влади Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України.

3. Як складалися відносини Запорізької Січі з Гетьманщиною?

Перед початком Національно-визвольної війни Запорізька Січ містилася на Микитиному Розі. Саме там Б. Хмельницький готував повстання проти Речі Посполитої. Січі належала провідна роль у підготовці та розгортанні Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування.

Запорожці брали участь у воєнних діях проти Речі Посполитої. Однак за умовами Зборівського договору багато запорожців опинилося поза козацьким реєстром. Це спричинило невдоволення січовиків та загострення відносин із гетьманською владою. Не оминув запорожців і Білоцерківський договір. Не випадково січовики брали участь у виступах козацтва проти старшини й гетьмана. Напружені взаємини Запорізької Січі з гетьманським урядом спричинили зміну місця її розташування. У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед степом Микитиного Рогу ближче до Дніпрових плавнів, неподалік гирла р. Чортомлик.

Новоутворена Січ існувала протягом 1652— 1709 рр. Її називають Чортомлицькою. Проте й надалі відносини з владою складалися непросто, часом загострювалися аж до збройних виступів. Особливо виразно це виявилося після смерті Б. Хмельницького.

Чортомлицька Січ. Реконструкція.

За доби Руїни Січ прагнула повернути собі провідну роль у житті козацької України. При цьому запорожці не завжди виявляли мудрість і політичну далекоглядність, а часом навіть ставали на бік ворогів Української держави, позбавляючи підтримки гетьманів, які своїми діями домагалися її збереження. Так було, зокрема, під час гетьманування І. Виговського, коли запорожці підтримали Я. Барабаша. Запорожці допомогли здобути гетьманську булаву І. Брюховецькому. Не були зваженими дії січовиків і під час гетьманування П. Дорошенка. Січовики вдавалися й до інших нерозважливих спроб утвердити свою владу на Гетьманщині, підтримуючи, зокрема, М. Ханенка та П. Суховія. * У

Кошовий отаман. Художник І. Ренін.

4. Чому Іван Сірко зажив слави найвідомішого кошового отамана за всю історію Запорізької Січі?

Попри часом суперечливі дії Січі у внутрішньо-українських справах, запорожці ніколи не зраджували свого покликання. У другій половині 17 ст. Запорізька Січ уславилася своєю участю в численних воєнних операціях. Особливо сприятливі умови для здійснення походів проти Османської імперії та Кримського ханства склалися після Андрусівського перемир’я. Керівником та організатором більшості тогочасних походів був Іван Сірко.

Особистість

Іван Сірко (бл. 1610-1680) народився на Вінниччині в родині дрібного українського шляхтича. Джерела свідчать про участь І. Сірка в Національно-визвольній війні. Принаймні 15 разів його обирали кошовим отаманом на Запоріжжі. Він провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки. Листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі Посполитої, Криму й Туреччини. Учені-історики на основі відомостей, уміщених в історичних документах, реконструювали зовнішність І. Сірка. Найславетніший кошовий отаман мав зріст 174-175 см. Риси обличчя - правильні, ніс - рівний. На нижній губі з правого боку мав червону пляму. Сучасники вважали то Божою познакою, що відрізняла І. Сірка від інших людей.

- Оце, козаче, і є Сиваш, або по-нашому - Гниле море, - кремезний запорожець притримав коня й повів рукою в бік тонкої зеленавої смужки на обрії. - Саме тут надумав батько Сірко переправитися у володіння кримського хана.

- Хоч воно й не зовсім море, але й ми не качки, - жартував молодий козак. - Щось не бачу я ні байдаків, ні якоїсь деревини, придатної на пліт. Перелітатимемо його, чи що?

- Дотепний ти, Петре, та не дуже мудрий. Кажу тобі: менше базікай, а більше слухай і запам’ятовуй. Може, на старість буде як знахідка. Знав би, скільком татарським бранцям цей болотистий Сиваш подарував волю! Є тут місця, де можна не те що конем, а пішки перейти на кримський берег. Кримчаки ж нас звідси не сподіваються. Тому й вирішив Сірко йти не на Перекоп, де понабудовувано таких фортець, що не зруйнувати їх і найбільшими гарматами, а сюди - до Гнилого моря.

Портрет Івана Сірка. Реконструкція.

- Виходить, що захопить ворога кошовий Сірко зненацька. Знову казатимуть татари, що запорізький отаман - чарівник і характерник, - засміявся Петро.

- Не знаю, що казатимуть татари, але правда те, що більшого воїна не було й не буде на Запоріжжі.

- Чув, - не вгавав Петро, - що кошовий Сірко, навіть скачучи на коні, влучно б’є птаха в небі і звіра в полі; ворожі ж кулі ловить начебто голими руками й назад у ворога кидає.

- Багато різного люди говорять...

- А це правда, що Сірко навіть із зав’язаними очима дорогу в степу може знайти? - допитувався молодий козак.

- Цього не знаю. А от що бачив, те бачив: йдучи в похід, вистрелить Сірко з лука, а на зворотному шляху неодмінно знайде свою-таки стрілу.

Щохвилини козаків на березі Сиваша більшало й більшало.

Незабаром почалася переправа.

Той похід відбувався 1675 р. та був щасливим для запорожців. Їм поталанило тоді наскочити на Крим несподівано. Кримський хан ледве встиг втекти в гори. Визволивши з неволі багатьох земляків, козаки поверталися додому.

• У чому виявився полководницький талант І. Сірка під час походу на Крим 1675 р.?

Походи на чолі з Іваном Сірком. Своїми походами І. Сірко зажив слави непереможного полководця. Не випадково, коли 1672 р. його за намовою недоброзичливців було ув’язнено й відправлено до Сибіру, про його звільнення клопотався сам польський король Ян ІІІ Собеський. Повернувшись із заслання, кошовий отаман з головою поринув у вир воєнних дій.

Проводячи численні воєнні операції проти Туреччини й Криму, І. Сірко ніколи не відкидав можливості мирного розв’язання проблем міждержавних відносин. Джерела свідчать про гнучку дипломатичну діяльність кошового отамана, який особисто листувався з найвпливовішими тогочасними політиками.

І. Сірко ще за життя став героєм багатьох легенд. Фольклорна традиція пов’язує з ім’ям І. Сірка написання легендарного листа турецькому султанові. Народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу турецького султана Мегмеда IV визнати залежність від Туреччини й підкоритися йому, «непереможному лицареві», запорожці на чолі з І. Сірком склали того дотепного листа: «Запорізькі козаки турецькому султану. Ти - шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмося, землею, водою будем битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с...а, різницький собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн!

Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!..

Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорізьким».

Роздивіться картину І. Рєпіна. • Хто з-поміж її персонажів є Сірком? • Порівняйте словесний та живописний портрет кошового. • Чи відповідає зображення на картині тому образові, який створено в історичних джерелах?

Запорожці пишуть листа турецькому султанові. Картина І. Рєпіна

• Відомий художник кілька разів звертався до постаті легендарного запорізького отамана І. Сірка, залишивши два варіанти картини на той самий сюжет. Наведений варіант нині зберігається в Державному російському музеї в Санкт-Петербурзі.

• На яких чеснотах кошового отамана наголошує хроніст? • Про які прикмети зовнішності наводить свідчення? • Як ставиться автор до І. Сірка? • Чи можна вважати уривок з хроніки достовірним та неупередженим?

Польський хроніст Веспасіан Коховський у своїй хроніці дав таку характеристику Сіркові: «Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних виправах і відважним кавалером, перевищуючи цим Дорошенка. А в Криму його ім’я наводило такий страх, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали Сірком, кажучи: “Сірко йде”; після цих слів плач одразу вщухав. Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Улітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку - на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну й невблаганну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру».

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • обpання гетьманом Лiвобеpежної Укаїни I. Самойловича; • Андpусiвське перемир'я; • ліквідація Правобережної Гетьманщини.

2. Які з міст були центрами козацьких полків на Слобідській Україні: • Ізюм; • Ніжин;

• Острогозьк; • Охтирка; • Полтава; • Прилуки; • Суми; • Харків; • Чернігів?

3. Які з названих подій збіглися в часі з існуванням Чортомлицької Січі: • перші битви Національно-визвольної війни - на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями; • Збаразько-Зборівська кампанія та укладення Зборівського договору; • укладення Андрусівського перемир'я; • повстання на чолі з П. Павлюком, Я. Острянином, Д. Гунею; • московсько-українська війна й битва під Конотопом; • Чуднівська воєнна кампанія і підписання Слободищенського трактату; • чигиринські походи; • Чорна рада в Ніжині. Обрання гетьманом І. Брюховецького?

4. З ким із названих історичних діячів зустрічався або листувався І. Сірко, на чийому боці або проти кого йому доводилося воювати: • гетьман Б. Хмельницький; • гетьман П. Сагайдачний; • польський король Ян ІІІ Собеський; • московський цар Олексій Романов; • московський цар Федір Романов; • гетьман П. Дорошенко; • гетьман К. Косинський; • гетьман

І. Самойлович; • гетьман М. Ханенко; • митрополит Й. Борецький?

5. Дайте відповіді на запитання: • Чому території порубіжних земель Гетьманщини та Московії почали масово заселятися в 17 ст.? • Звідки походить назва Слобожанщина? • Які особливості заселення Слобідської України? • Чим відрізнявся адміністративний устрій у Слобідській Україні порівняно з Лівобережною Гетьманщиною? • Як складалися відносини Запорізької Січі з Гетьманщиною?

6. Оцініть діяльність кошового отамана І. Сірка як історичного діяча. (Див. пам'ятку для характеристики історичної особистості).