Підручник з Історії України 8 клас "Власов 2016" - Нова програма

§ 23. ПОДІЛ ГЕТЬМАНЩИНИ

1659 р., жовтень - підписання Юрієм Хмельницьким і московським урядом Переяславських статей.

1660 р., вересень-жовтень - Чуднівська воєнна кампанія. Укладення Слободищенського трактату.

1663 р., червень - козацька (Чорна) рада в Ніжині. Проголошення гетьманом Івана Брюховецького.

1667 р., 30 січня - Андрусівське перемир'я.

Про яку подію згадує у своєму листі І. Брюховецький? Навіщо гетьман звертається до впливового російського вельможі з таким листом? Як це характеризує І. Брюховецького?

З листа гетьмана Лівобережної України Івана Брюховецького до російського вельможі Богдана Хитрово (1665): «Згадати про мій приїзд до Москви, що за тим-таки звичаєм Виговський і молодий Хмельницький обіцяли бути в столиці, але змінили, не виконавши своєї обіцянки, - то прошу не рівняти мене, слугу свого, ваша милосте, у високому розумі своєму із молодим Хмельницьким та Виговським, бо відомо, які їхні добродійства перед гетьманством і при гетьманстві до ляхів були: лядських, і татарських, і шведських, і турецьких послів приймали й відпускали без государського відома, а ляхів при собі тримали, і з лядськими домами поєднувалися, і за іншими приязнями через братство із ляхами в зміні були. А щодо мене, вашо милосте, так зволь розуміти й відати, що я без лукавства кажу істину: бачив себе на небі, коли... сподобився бачити пресвітлі очі великого государя нашого, його царську пресвітлу величність, єдиного осяйного під сонцем монарха».

1. Якими діями розпочав своє гетьманування Юрій Хмельницький? Які особливості мав Переяславський договір 1659 р.?

Наступним після І. Виговського гетьманом судилося бути Юрію Хмельницькому. Його обрали 28 вересня 1659 р. на Білоцерківській раді. На час приходу нового гетьмана до влади становище Української козацької держави було складним. На Лівобережжі перебували московські залоги, тому відносини з Московією будь-коли могли загостритися до стану війни. Отож він мусив порозумітися з московським царем. Однак небажаним було розірвання договору з Варшавою, оскільки це загрожувало війною проти Польщі та союзного їй Кримського ханства.

Своє гетьманування Ю. Хмельницький розпочав укладенням нового договору з Московською державою. Він прагнув рівноправних і взаємовигідних умов. Проте переговори, що відбулися 17 жовтня 1659р. в Переяславі, мали для України небажані результати. Тиск московських воєвод і 40-тисячного війська змусили гетьмана й старшину підписати варіант договору, запропонований царськими дипломатами-воєначальниками.

Згідно з Переяславськими статтями 1659 р., московські воєводи одержували право прибути із залогами не тільки до Києва, а й до Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава та Умані. Гетьманському урядові заборонялося вести самостійну зовнішню політику, а саме: укладати міжнародні договори, приймати іноземних послів тощо. Київський митрополит повинен був визнати зверхність московського патріарха (Українська православна церква відкинула цю статтю як неправомірну). Крім того, заборонялося без царського дозволу переобирати гетьмана, а також оголошувати війну або посилати полки на допомогу сусіднім державам. Гетьман втрачав право призначати і звільняти генеральну старшину та полковників.

Отже, договір закріплював зміни в українсько-московських політичних відносинах.

Портрет Юрія Хмельницького Д. Бонаціни.

Портрет Юрія Хмельницького О. Іркліївського.

• Портрет Юрія Хмельницького італійського гравера Джованні Бонаціни (1670 р.), на думку істориків, не відповідає історичним реаліям. На гравюрі бачимо безстрашну й безкомпромісну людину, здатну ухвалювати самостійні рішення, враження підсилює напис італійською: «Георгій Хмельницький, козацький генерал». Насправді, як відомо, Юрій Хмельницький таким не був, його зовнішність правдоподібно відтворює прижиттєвий малярський портрет, який у 18 ст. перемалював тушшю учень малярської майстерні Києво-Печерської лаври О. Іркліївський.

• Чому історичних діячів на портретах не завжди зображено такими, якими вони були насправді? Відповідь обґрунтуйте фактами з біографії Ю. Хмельницького.

Українська держава втрачала незалежність, перетворюючись на автономну частину імперії. І хоча автономія1 була тоді ще доволі широкою, дії царату однозначно свідчили, що наступ на незалежність України триватиме.

2. Які наслідки Чуднівської кампанії?

Наступним зовнішньополітичним заходом гетьмана став похід українсько-московських військ на Західну Україну. Мета походу - визволити західноукраїнські землі з-під влади Польщі.

Основні події кампанії відбулися в районі Чуднова на Волині. Вони закінчилися розгромом московських військ, капітуляцією гетьмана Ю. Хмельницького і підписанням 7 жовтня 1660 р. Слободищенської угоди. Вона розроблялася на основі Гадяцького договору. Щоправда, текст останнього зазнав істотних змін. Було усунуто статтю про Велике князівство Руське. Передбачалося повернення польській шляхті й магнатам усіх маєтностей в Україні, гетьман позбавлявся права зовнішньополітичних зносин і зобов’язувався надавати військову допомогу Польщі в її війнах з іншими державами. Україна ставала тільки автономною частиною Речі Посполитої.

Отож і Слободищенська угода не принесла миру в українські землі. Внутрішнє становище козацької держави ще більше ускладнилося, бо виникла загроза перетворення української території на арену жорстокої боротьби між Московією та Річчю Посполитою.

Нова угода з Польщею не була сприйнята більшою частиною лівобережного козацтва. Рядові козаки й старшина відмовлялися визнавати владу Ю. Хмельницького. Лівобережні полки склали присягу цареві.

1 Автономія (від грец. аМопошіа - самостійність, незалежність) - право на самоврядування певної частини держави.

Рух проти Хмельниченка очолив його дядько, Яким Сомко, який прагнув стати гетьманом. Проте Я. Сомко був не єдиним претендентом на гетьманську булаву, її домагався також ніжинський полковник Василь Золотаренко. У Москві вдало скористалися з міжусобної боротьби в Україні. Підтримуючи то одного, то іншого претендента, московський уряд загострював ситуацію й водночас посилював свою владу на Лівобережжі. Цареві імпонувала постать Івана Брюховецького - тоді кошового отамана Запорізької Січі. Не бажала відмовлятися від українських земель і Польща.

Отже, в Україні вибухнула нова громадянська війна.

3. Що визначало гетьманування Павла Тетері?

Прагнення Ю. Хмельницького придушити антигетьманські виступи 1661-1662 рр. закінчилися невдачею. Молодий гетьман остаточно вирішив зректися булави. Скликана на початку січня 1663 р. рада в Чигирині обрала гетьманом Правобережної України Павла Тетерю, а Ю. Хмельницький незабаром постригся в ченці під ім’ям Гедеон і став ігуменом монастиря в Корсуні.

Після відмови Ю. Хмельницького від гетьманства 1663 р. державну територію України було поділено на Правобережну та Лівобережну Гетьманщину. На правобережні полки через гетьмана П. Тетерю намагалася впливати Польща, прагнучи відновити й утвердити там свою владу. Лівобережні козаки дедалі більше підпадали під владу Москви, яка прагнула поставити на гетьманство вигідного для себе претендента.

Спираючись на підтримку Польщі, П. Тетеря сподівався поширити свою владу на Лівобережжя.

Похід на Лівобережну Україну, що розпочався восени 1663 р., був невдалим. На Правобережжі набирало розмаху антигетьманське та антипольське повстання, до якого прилучилися запорожці и дехто з лівобережних полковників.

Такий перебіг подій ускладнив становище П. Тетері. За участь у змові було заарештовано рік тому обраного київського митрополита И. Нелюбовича-Тукалъсъкого, архімандрита Свято-Онуфріївського монастиря Гедеона (Юрія) Хмельницького та полковника Г. Гуляницького, яких незабаром ув’язнили в колишній столиці хрестоносців Тевтонського ордену - Мальборку (Марієнбурзі). І. Виговського було засуджено до страти. Каральні заходи не додали популярності П. Тетері, прірву між ним та козацтвом поглиблювали И дії польського воєначальника Стефана Чарнецького.

Гетьман Павло Тетеря.

Митрополит Иосиф Нелюбович-Тукальсъкии.

За таких обставин у липні 1665 р. П. Тетеря втік до Польщі. Гетьманську булаву отримав Петро Дорошенко, остаточне затвердження якого на гетьманській посаді відбулося на Генеральній раді в січні 1666 р. в Чигирині.

4. Чим закінчилася боротьба за владу на Лівобережній Україні? Що передбачали Московські статті 1665 р.?

Обрання гетьманом Якима Сомка. На Лівобережній Україні у квітні 1662 р. переяславський полковник Я. Сомко скликав у Козельці старшинську раду, яка обрала його гетьманом. Проте обіймав він цю посаду лише місяць, бо московський уряд не визнав законності його обрання. У Москві гетьманом воліли бачити запорізького отамана Івана Брюховецького.

Зваживши на внутрішньополітичну ситуацію, І. Брюховецький обіцянками прихилив на свій бік Запорізьку Січ, козацькі низи й міщанство, гнівно засуджуючи політику козацької старшини, яка прагнула багатства. У своїх заявах І. Брюховецький зобов’язувався в разі обрання його гетьманом відновити справедливість - поліпшити становище козацьких низів і селянства, а міщанам обіцяв надати права самоврядування. Упевнившись, що має підтримку в Україні, він звернувся до царя з проханням дозволити скликати раду.

Обрання гетьманом Івана Брюховецького. 17—18 червня 1663 р. в Ніжині зібралася Чорна рада, в якій взяли участь разом із козаками селяни та жителі міст. Спираючись на підтримку козацьких низів, які рішуче виступили проти старшини, а також під тиском московських військ Іван Брюховецький здобув перемогу над Я. Сомком.

Московські статті. У своїй діяльності новообраний гетьман спирався на підтримку Москви. Він робив чималі поступки царському урядові. У 1665 р. І. Брюховецький - перший з українських гетьманів - поїхав до Москви «побачити пресвітлі очі государя». Там він погодився підписати новий договір, відомий в історії як Московські статті, за якими московські воєводи й залоги отримували право перебувати майже в усіх великих містах. Збирання податків покладалося на воєвод, а грошові збори повністю мали надходити до царської казни. Вибори гетьмана могли відбуватися лише з дозволу царя та за присутності царського представника. Гетьманський уряд позбавлявся права на проведення самостійної зовнішньої політики.

Гетьман Іван Брюховецький.

Парадний одяг московської боярині та боярина кінця 16 - початку 17 ст. Сучасна реконструкція.

Московські статті істотно обмежували автономію Лівобережної Гетьманщини, посилювали її залежність від московського царя. За підписання цієї угоди І. Брюховецький отримав боярство, численні маєтки та дочку князя Долгорукого за дружину.

• Поміркуйте, чому козацьку раду 1663 р. в Ніжині називають Чорною. • Простежте на прикладі цієї події, як відбувалася зміна лексичного значення слова: від конкретного («чорна» рада від участі в ній рядових козаків - черні) до символічного («чорна» в сенсі нещаслива, лиховісна). • Поміркуйте, чи виправдана така символіка щодо названої події.

Розгляньте карту на стор. 152. • 1. Які терени обіймала Українська держава на початок гетьманування Ю. Хмельницького? • З якими державами сусідила? • 2. Де відбулися основні події 1659-1665 рр.? • 3. Як було переділено Гетьманщину за Андрусівським перемир'ям?

5. Чому підписання Андрусівського договору вважають однією з найтрагічніших подій другої половини 17 ст.?

Московія та Річ Посполита розпочали переговори, які закінчилися підписанням 30 січня 1667 р. в с. Андрусові (поблизу Смоленська) перемир’я. За умовами Андрусівського договору воєнні дії між державами припинялися. Встановлювалося перемир’я на 13,5 року. Під владою Московської держави залишалася Лівобережна Україна, поверталися Сіверщина, Смоленщина та на два роки Київ. За Польщею закріплювалися землі Білорусі й Правобережної України. Запорізька Січ переходила під контроль обох держав.

Андрусівський договір, який здебільшого стосувався України, був укладений таємно, без погодження з українською стороною. Він перекреслював більшість здобутків українського народу, завойованих майже 20-літньою боротьбою за національне визволення, узаконював і закріплював насильницький поділ українських земель між Польщею та Московією.

Закріплений Андрусівським договором поділ українських земель надзвичайно ускладнював визвольні змагання українців - адже тепер для побудови незалежної держави необхідно було долати опір двох, ворожих одна одній, держав. Перебування у складі різних держав загрожувало українському народові розколом. Саме тому найголовнішими завданнями українських державців у подальшому стало скасування умов Андрусівського договору та об’єднання козацької України під владою одного гетьмана.

• Поміркуйте, чому Андрусівське перемир'я український літописець Самійло Величко назвав «Андрусівським торгом». • Наведіть конкретні приклади політики московського уряду, спрямованої проти незалежності козацької України.

Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування думки:

«Обрання гетьманом восени 1657 р. І. Виговського означало ліквідацію в Гетьманщині монархічної й остаточне утвердження республіканської форми правління. Протягом 1659-1662 рр. республіканська форма правління перетворилась у республікансько-олігархічну».

Перевірте себе

1. Кого з гетьманів стосується свідчення сучасників: • «У нас у предках бояр не бувало, а он заводить нові порядки, а вольності наші всі отходять»; • «Хай іде до лихого, як з нами не хоче жити, а злякавшися, клобуком покриває голову»?

2. Установіть хронологічну послідовність подій: • Андрусівське перемир'я; • підписання Ю. Хмельницьким Переяславських статей; • підписання І. Брюховецьким Московських статей.

3. Як було переділено територію Гетьманщини за Андрусівським договором?

4. Дайте відповіді на запитання: • Яким було становище Української козацької держави на час приходу до влади Ю. Хмельницького? • Якими діями розпочав своє гетьманування Ю. Хмельницький? Порівняйте договір 1654 р. з Переяславськими статтями 1659 р. Чим вони різняться? • Якими були наслідки Чуднівської кампанії? • За якої внутрішньополітичної ситуації Ю. Хмельницький утратив гетьманську булаву? • За яких обставин до влади на Лівобережжі прийшов I. Брюховецький? • Чи можна твердити, що підписаний І. Брюховецьким договір з Москвою в 1665 р. суттєво обмежував незалежність Гетьманщини? Чому? • Чию підтримку мав і яку політику провадив гетьман П. Тетеря?

5. Поміркуйте, яку подію можна вважати межею, після якої Українська козацька держава розпалася на Лівобережну й Правобережну Гетьманщини.