Підручник з Історії України 8 клас "Власов 2016" - Нова програма

Розділ 4

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 50-х рр. 17 - НА ПОЧАТКУ 18 ст.

Пам’ятник Пилипові Орлику в Києві.

Скульптор А. Кущ, архітектор О. Стукалов

§ 22. ГЕТЬМАНЩИНА В РОКИ ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНА ІВАНА ВИГОВСЬКОГО

1657 р., 26 серпня - старшинська рада в Чигирині ухвалила передати гетьманську булаву до повноліття Юрія Хмельницького Іванові Виговському.

1657 р., жовтень - Генеральна рада в Корсуні обрала гетьманом Івана Виговського.

1658 р., тpавень - розгром військом гетьмана загонів опозиції Мартина Пушкаря та Якова Барабаша під Полтавою.

1658 р., веpесень - укладення Гадяцького договору.

1658-1659 рр. - московсько-українська війна.

1659 р., червень - Конотопська битва.

Як у документі пояснено причини Національно-визвольної війни та укладення українсько-московського договору? Як охарактеризовано політику Московїї щодо козацької України?

Звернення Івана Виговського до європейських дворів у жовтні 1658 р.: «Ми, все Військо Запорізьке, повідомляємо і перед Господом та всім світом свідчимо цією нашою щирою та відвертою заявою, у нашої війни, розпочатої та проведеної з поляками, не було іншої причини, ані іншого завдання й мети, крім оборони Святої східної церкви, а також нашої давньої свободи, яку ми палко любили... Через що передусім ми уклали дружбу з татарами та найсвітлішою королевою Швеції Христиною, а тоді з найсвітлішим королем Швеції Карлом-Густавом, яким усім ми зберегли вірність постійну... Ми прийняли захист великого князя Московії не для чогось іншого, як тільки для того, щоб із Божою поміччю здобуту та захищену великим і багаторазовим кровопролиттям нашу свободу зберегти й примножити для себе й для наших нащадків. Ми сподівалися, що він поставиться до нас справедливо, доброзичливо, милостиво, що поводитиметься з нами чесно та не замислить нічого проти нашої свободи, але що, навпаки, надалі діятиме згідно зі своїми обіцянками. Проте (о марні сподівання!) того найблагочестивішого володаря, найрелігійнішого, найдоброзичливішого, правителі його держави та перші люди Московії. пообіцяли полякам, що ми розірвемо дружбу зі шведами і почнемо з ними війну за бажанням великого князя; свої плани вони будували на тому, щоб нас, зайнятих війною зі шведами, можна було легко захопити та уярмити».

І, Як було обрано гетьманом Івана Виговського?

Ще за життя Б. Хмельницького старшинська рада (5—11 квітня 1657 р.) винесла ухвалу про передачу влади після смерті гетьмана його 16-річному синові Юрію. Втілення тієї ухвали в життя означало б запровадження спадкоємності гетьманської влади, тобто встановлення в Україні монархічної форми правління. Однак після смерті Б. Хмельницького ситуація змінилася. 26 серпня в Чигирині відбулася рада, на якій гетьманом до повноліття Юрія Хмельницького було обрано генерального писаря Івана Виговського.

Особистість

Іван Виговський (р. н. невід. -1664) походив зі старовинного роду української православної шляхти. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Знав кілька мов, зокрема латину. Під час Жовтоводської битви потрапив до татарського полону. Тричі тікав, тричі його ловили кримчаки та, напевно, стратили б, якби не Б. Хмельницький, що викупив його з неволі. Відтоді перебував при гетьманові, присягнувши бути вірним йому до смерті. Незабаром став генеральним військовим писарем і найближчим сподвижником Б. Хмельницького. Був упорядником реєстру 1649 р., співавтором багатьох універсалів і листів гетьмана.

1. Гетьман Іван Виговський.

2. Герб Івана Виговського.

Протягом 1648 р. І. Виговський розбудував Генеральну військову канцелярію. Очолюючи її аж до смерті гетьмана, відав найсекретнішими справами. Як писав один із сучасників, «жоден полковник не знав, що думав Хмельницький, - один лише Виговський».

Генеральний писар Іван Виговський переглядав листи, отримані останнім часом від іноземних володарів і їхніх послів. «Ваша світлість», «світлий та вельможний», «найсвітліший» - так зверталися чужинці до гетьмана Хмельницького. Дипломатична стриманість, обережність, а часом і лукава підступність відчувалися в тих звертаннях. Не з власного бажання, а з примусу гарячої криці козацьких шабель визнавали родовиті чужоземці керманича покозаченої України рівнею собі. Тому так багато прихованих ворогів Української держави. Тож доводиться пильнувати, вміти читати між рядками, мислити глибоко, очі всюди маючи...

Двері гетьманської канцелярії рипнули.

- Здоров був, козаче, - привітався Виговський із давнім знайомим. - Як там у землі лядській? Що нового чути від пана короля?

Прибулець за звичкою уважно оглянув світлицю. Пересвідчившись, що генеральний писар сам, витягнув із шапки згорнуті папери.

- Вчасно привіз. Сьогодні саме Хмельницький матиме зустріч із польськими послами. Не завадить гетьманові знати про плани польського уряду, - говорив Виговський, розгортаючи донесення.

То були шифровані звіти козацького вивідувача Василя Верещаки - особистого камергера Яна Казимира. Молодий українець користується особливою довірою короля й разом з ним буває на всіх таємних нарадах в королівському палаці. Василеві повідомлення Хмельницький цінує надзвичайно.

- Зайдеш за гетьманськими грамотами ввечері, - проводжаючи гостя, мовив генеральний писар. - Подивимося, якої нам заспівають посли його величності під час обіду.

Де тільки не мав Виговський своїх агентів - друзів, як називав він українських розвідників. Діяли козацькі вивідувачі у Львові, Кам’янці-Подільському, Перемишлі, Кракові, Варшаві, Відні та інших містах і країнах, співпрацювали зі шведськими й трансільванськими розвідниками на території Речі Посполитої, Чехії, Моравії, Сілезії, Австрії, в країнах Балканського півострова. Вражений обізнаністю українського уряду про польські справи, дипломат Речі Посполитої доповідав з Чигирина на початку 1651 р., що через канцелярію. Виговського «Хмельницький знає про все, що коїться у Варшаві, й має таких, котрі доповідають йому про найменші події». Мережа української розвідки при королівському дворі у Варшаві, створена Іваном Виговським, була надзвичайно надійною. Навіть і через чверть століття висловлювалися скарги, що козаки дізнаються про всі задуми короля.

• Який внесок І. Виговського у розбудову Української козацької держави? • Що ви довідалися з джерела про його дипломатичну діяльність?

2. Якою була зовнішня та внутрішня політика гетьмана Івана Виговського?

У зовнішньополітичній діяльності новообраний гетьман прагнув продовжувати політику Б. Хмельницького, спрямовану на досягнення цілковитої незалежності Української козацької держави та зміцнення її міжнародного авторитету.

Уже на Генеральну раду в Корсуні в жовтні 1657 р. прибули посли Швеції, Польщі, Австрії, Туреччини, Криму, Трансільванії, Молдавії, Валахії. Там було остаточно оформлено договір зі Швецією. Він передбачав створення українсько-шведського військово-політичного союзу, який мав забезпечити незалежність і територіальну цілісність України. Рада ухвалила рішення відновити союзи з Туреччиною і Кримським ханством та укласти перемир’я з Польщею.

Водночас гетьман І. Виговський намагався уникнути ускладнень у відносинах із Московською державою. До царя було відправлено посольство з повідомленням про обрання нового гетьмана. У Москві довго зволікали з визнанням І. Виговського гетьманом, вимагаючи від нього багатьох поступок, насамперед введення до найбільших українських міст - Переяслава, Ніжина й Чернігова - московських залог на чолі з воєводами. Це дало б змогу Москві втручатися у внутрішні справи України та обмежило б її самостійність. Вимагалося також проведення повторних виборів за участю царських представників. І. Виговський мусив погодитися з царськими вимогами, сподіваючись, що на тому зазіхання припиняться.

У лютому 1658 р. в Переяславі відбулася рада, яка підтвердила обрання І. Виговського гетьманом, воєводи отримали дозвіл прибути в Україну.

У своїй внутрішній політиці новий гетьман орієнтувався на інтереси старшинської верхівки та української покозаченої шляхти, тобто діяв, як більшість володарів західноєвропейських держав. Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Зростанням внутрішнього напруження скористалися полтавський полковник Мартин Пушкар, який сам прагнув гетьманської булави, та запорізький отаман Яків Барабаш. За таємної підтримки Москви вони організували заколот, розбили під Полтавою загони І. Богуна та І. Сербина й оволоділи територією Полтавського та Лубенського полків.

Сторінка з літопису Самійла Величка з портретом гетьмана Івана Виговського.

«Обрання полковником Мартина Пушкаря». Художник С. Васильківський. Монументальне панно (1901-1908 рр.) з Будинку Полтавського земства (нині Полтавський краєзнавчий музей).

Заклики гетьмана покласти край громадянській війні не діяли, тож І. Виговський мусив ужити рішучих заходів. У травні 1658 р. гетьманське військо розбило під Полтавою загони заколотників. М. Пушкар загинув у бою, а Я. Барабаша взяли в полон і стратили.

3. Чим був спричинений та що передбачав Гадяцький договір?

Подвійна гра Москви змусила І. Виговського вкотре замислитися над пошуком іншого союзника. Після довгих вагань він вирішив звернутися до Речі Посполитої.

Неподалік міста Гадяча 6 вересня 1658 р. на козацькій раді було ухвалено погоджений з польськими дипломатами документ, відомий під назвою Гадяцькі пункти. Згідно з ними, Україна, Польща й Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем. Україна в межах Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств отримувала незалежність як Велике князівство Руське.

Найвища законодавча влада у Великому князівстві Руському мала належати депутатам від усіх земель, а виконавча - зосереджуватися в руках гетьмана, який обирався б довічно й затверджувався королем. Передбачалося, що князівство матиме власне військо (30 тис. козаків, 10 тис. найманців), судову й фінансову системи, карбуватиме монету. Церковну унію належало скасувати в усіх трьох державах. Православна церква мусила мати такі самі права, як і римо-католицька. Передбачалося створення двох університетів, причому один із них отримував статус академії (Києво-Могилянська академія), а також колегіумів, гімназій, різних шкіл і друкарень. Запроваджувалася цілковита свобода слова й друку.

Гадяцькі пункти не судилося втілити в життя, до того ж польський сейм затвердив їх істотно урізаними.

Підписи послів Української держави під присягою на вірність умовам Гадяцького договору, даною на Варшавському сеймі. 1659 р.

Українські землі у 1658—1687 рр.

Розгляньте карту. 1. • Які терени обіймала Українська держава - Гетьманщина - за І. Виговського? • 3 якими державами сусідила? • 2. У яких полкових містах відбувалося обрання чи затвердження гетьманом І. Виговського? • 3. Де проходили основні події московсько-української війни 1658-1659 рр.? • 4. Де знаходиться місто, під яким відбулася вирішальна битва цієї війни?

4. Як відбувалася та які мала наслідки московсько-українська війна 1658—1659 рр.?

Гадяцький договір спонукав московського царя до дій у відповідь. Зі спеціальною грамотою цар Олексій звернувся до українського народу, закликаючи до непокори гетьманові. Натомість І. Виговський розіслав «Звернення до європейських дворів», яким сповіщав про розрив із Москвою та про його причини. Далі у «Зверненні» йшлося про те, що московський цар не виконав своїх обіцянок: «Завоювавши козацькою зброєю Литву, розпочав переговори з Польщею, розв’язав війну проти союзниці України - Швеції, поставив залогу в Києві, замірявся геть знищити Білорусь та Україну, почав сіяти чвари, підтримувати бунти проти гетьмана і наступати на Україну збройною силою».

Конотопська битва. Основні події московсько-української війни розгорталися навесні-влітку 1659 р. Наприкінці березня 1659 р. 100-тисячна московська армія на чолі з князем О. Трубецьким рушила в Україну. 20 квітня її було зупинено під Конотопом, який боронили козаки Чернігівського й Ніжинського полків під командуванням ніжинського полковника Г. Гуляницького. Майже два місяці козаки тримали облогу. І. Виговський протягом цього часу готувався до вирішального бою. Гетьман домовився з кримським ханом про підтримку 40-тисячної орди і загалом мав близько 60 тис. вояків. Незабаром козацько-татарське військо виступило на допомогу обложеним. Головна битва відбулася 28 червня 1659 р. в районі с. Соснівки під Конотопом. Вона закінчилася поразкою московського війська.

Звістка про перемогу української армії швидко облетіла Україну. Почули про неї і за її межами. Цар Олексій наказав своїм послам в Україні піти на значні поступки заради відновлення договору 1654 р.

Гучна перемога під Конотопом не поклала край розбратові в Україні. Незалежність України кожне угруповання розуміло по-своєму, обстоюючи передусім власні інтереси. Отож одразу після битви вибухнуло нове антиурядове повстання, на чолі якого було поставлено Ю. Хмельницького. Рядові козаки й селяни підтримали його, боячись, що разом із ухваленням Гадяцького договору відновляться національно-релігійні утиски й панщина. Лави повстанців поповнювали й ті, котрі не хотіли послаблення Москви як можливого союзника в боротьбі проти Польщі. До повстанців прилучалися мешканці Лівобережжя, яких лякала можливість розгортання війни на їх території. Одночасно розгорнувся новий московський наступ в Україну. У вересні 1659 р. під Германівкою на Київщині зібралася рада. Козаки відмовилися визнати Гадяцький договір, виступили проти союзу з польським королем і висловили недовіру І. Виговському. Після цього гетьман, не бажаючи Україні нового лиха, що його заподіяла б громадянська війна, зрікся булави й подався на рідну Волинь, яка тоді перебувала під владою польського короля. Новим гетьманом було обрано Ю. Хмельницького.

• Про які деталі воєнних дій під Конотопом ідеться в джерелі? • Які риси вдачі гетьман виявив під час Конотопської битви?

Із листа гетьмана І. Виговського до коронного обозного Речі Посполитої Анджея Потоцького від 1 липня 1659 р. з табору під Конотопом: «...Я дізнався від язиків про замисли Трубецького: він хотів, пройшовши ті переправи, відступати табором. Тоді я спішив цієї ж ночі все моє військо і наказав йому окопатися поблизу, що й було зроблено вночі. Це було зроблено для того, щоби неприятель, дізнавшися про наш підхід, не вдарив, відступаючи, на нас з усією своєю потугою. Там [у битві під Конотопом], коли я керував військом перед самим окопом, мені трохи дісталося: перший раз гарматним ядром відірвало ногу коневі, на котрому я сидів, а другий раз гарматною ж кулею розірвало мундир на поясі до самого тіла. Однак всемогутня рука Провидіння врятувала мене від загибелі».

• Чи можна вважати виступ гетьмана І. Виговського та більшості старшини проти Москви порушенням українсько-московського договору 1654 р.? Свою думку підтвердіть фактами.

Аргументуйте або спростуйте думку: «Основною причиною українсько-московської війни 1658-1659 рр. була несумісність бачення розвитку двосторонніх відносин гетьманським та царським урядами, а саме: Московія, прагнучи стати наймогутнішою державою на сході Європи та в православному світі загалом, бажала загарбати Україну, а остання - навпаки, прагнула зміцнити свою власну державність під захистом Москви, але без реального включення до її складу».

Перевірте себе

1. Визначте, з якого документа наведено уривок. • Якими були значення та наслідки ухвалення цього документа? • Чим його зміст істотно відрізняється від інших (подібних), укладених раніше?

«Уся Річ Посполита народу польського, і Великого князівства Литовського, і Руського та провінцій, що до них належать, відновлюється в повноті так, як було перед війною, тобто, аби ті народи залишалися у своїх межах і свободах непорушно, як були перед війною... Для ліпшого підтвердження цих пактів і певності, гетьман руських військ до кінця свого життя гетьманом руським і першим сенатором у воєводствах Київському, Брацлавському та Чернігівському залишатиметься... Академію Київську дозволяє його королівська милість і стани коронні установити, вона такими прерогативами та вольностями має задовольнятися, як і академія Краківська».

2. Обчисліть, скільки минуло років від початку Національно-визвольної війни до українсько-польського перемир'я в Гадячі.

3. Які з історичних діячів брали активну участь у перебігові подій 1658-1659 рр.: • І. Виговський; • М. Кривоніс; • І. Сулима; • М. Пушкар; • Я. Барабаш; • Г Гуляницький; • Б. Хмельницький; • Ю. Хмельницький; • І. Богун?

4. Дайте відповіді на запитання: • Якого зовнішньополітичного курсу дотримувався гетьман І. Виговський? • Як складалися відносини І. Виговського з Московією? • Що передбачав договір зі Швецією? • Які основні напрямки внутрішньої політики гетьмана І. Виговського? • Чим закінчився заколот М. Пушкаря й Я. Барабаша? Яку роль відігравала Москва в цьому антидержавному заколоті?

5. Поміркуйте, чому, незважаючи на перемогу під Конотопом, І. Виговський не зміг відвернути спалах громадянської війни та утримати гетьманську булаву.

6. Оцініть діяльність гетьмана І. Виговського як історичного діяча. (Див. пам'ятку для характеристики історичної особистості).