Підручник з Історії України 8 клас "Власов 2016" - Нова програма

Розділ 3

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ 17 ст.

Пам’ятник Б. Хмельницькому на Софійському майдані в Києві.

Скульптор М. Микешин.

§ 17. ПРИЧИНИ ТА ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. ВОЄННІ ПОДІЇ 1648-1649 рр.

1648 р., січень - початок Національно-визвольної війни. Обрання гетьманом Богдана Хмельницького.

1648 р., лютий - укладення союзної угоди з кримським ханом про надання військової допомоги.

1648 р., тpавень - битви на Жовтих Водах і під Корсунем.

1648 р., вересень - битва під Пилявцями.

1648 р., вересень-листопад - облога українським військом Львова та Замостя.

1649 р., серпень - Зборівська битва. Укладення Зборівського договору.

Скориставшись уривком, установіть, що найбільше обурювало українців у їхньому становищі.

З пунктів вимог Війська Запорізького до короля Речі Посполитої та польського уряду в лютому 1649 р.: «Насамперед просимо, щоб неволя, гірше турецької, якої зазнав наш руський народ, що додержується старовинної грецької віри, від унії була скасована, тобто щоб як з давніх часів, так і тепер вся старовинна Русь додержувалася грецького закону. Щоб при руському народові скрізь у Короні і Литві залишалися владицтва і всі церкви. Назви унії щоб не було, а тільки римський і грецький закони, так як з’єдналася Русь з Польщею... Коли залишаться лише два закони, римський і грецький, як було раніше, тоді унія не турбуватиме наш християнський народ, братів наших, і без неї ми справді у згоді житимемо... Просимо, щоб київський воєвода був з руського народу і додержувався грецького закону, ...щоб наш київський митрополит мав місце в сенаті його милості короля, щоб ми, Русь, мали щонайменше трьох сенаторів: серед світських - воєводу і київського каштеляна, які б у сенаті захищали нашу віру і права руського народу».

1. Що розповідають джерела про причини Національно-визвольної війни проти польського панування?

Наприкінці 16-у першій половині 17 ст. в Україні відбулися важливі зрушення, що торкнулися всіх верств тогочасного суспільства. Однак найбільше вони вплинули на козацтво. Не випадково саме тоді спалахували численні козацькі повстання. І хоча, починаючи з виступу К. Косинського, кожне подальше повстання козаків відзначалося вищим рівнем організованості, охоплювало більшу територію, засвідчувало вдосконалення військової вправності та вищий ступінь усвідомлення козаками мети боротьби, проте всі вони тієї мети не досягли. Тим часом становище українських земель у складі Речі Посполитої не змінювалося.

• На яких особливостях становища міщан західноукраїнських міст наголошує джерело? З чим це пов’язано?

З промови українського шляхтича з Волині Лаврентія Деревинського на Варшавському сеймі 1620 р.: «У великих містах церкви запечатані, церковні маєтки зруйновані, у монастирях замість ченців тримають худобу... Хіба не гнобленням народу нашого руського є те, що, крім інших міст, робиться у Львові? Хто дотримується грецької віри і не перейшов до унії, той не може проживати в місті, міряти ліктем і квартою й бути прийнятим до цеху; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тіло померлого жителями міста і відкрито приходити до хворого з тайнами Божими... Коротко сказати: давно вже великі й нечувані утиски терпить наш руський народ як у Короні (Польщі), так і у Великому князівстві Литовському».

• Що обурювало Б. Хмельницького в становищі козацтва?

З листа Богдана Хмельницького до польського короля (друга половина 1647 - початок 1648 рр.): «Пани державці та старости на втіху собі нестерпно кривдять нас і тяжко ображають, позбавляючи не тільки вбогого майна, а й свободи, посягаючи на наші хутори, луки, сіножаті, ниви, зорані поля, ставки, млини, бджоляні десятини, хоч усе це й належить до володінь Вашої королівської милості. І що тільки комусь із них у нас, козаків, сподобається, силою відбирають, а нас самих, безневинних, обдирають, б’ють, мордують, до в’язниць кидають, на смерть за наші маєтності вбивають, так що багато кого з нашого товариства поранено й знівечено. А наші пани полковники, добровольні слуги їх милостей панів старост, замість того, щоб нас од такої біди й напасті захищати, допомагають панам урядовцям кривдити нас».

• Про які особливості становища православних у Речі Посполитій свідчить документ?

Зі скарги волинської шляхти в настановах послам на сеймі 1645-1646 рр.: «Православ’я в Речі Посполитій зазнає таких утисків, яких не терплять і греки в турецькій неволі: забрано у православних церкви, монастирі й кафедри, заборонено вільне провадження відправ, бідні православні вмирають без причастя, не можуть прилюдно відправляти похорон; у Любліні, Сокалі, Белзі та інших містах через відібрання церков православні мусять потай ховати своїх померлих у підвалах і домах».

• Як засвідчене в джерелах становище українців впливало на внутрішньополітичну ситуацію в Речі Посполитій? • Що загострило ситуацію в Україні, спричинивши загальнонародний виступ?

2. До яких заходів вдався Богдан Хмельницький для підготовки до війни?

У 1648 р. розпочалося нове козацьке повстання проти панування Польщі, його підтримали не лише селяни й міська біднота, а й духівництво, заможне міщанство, дрібна українська шляхта. Завдяки цьому повстання швидко перетворилося на всенародну війну, яку історики назвали Національно-визвольною. Очолив багаторічну боротьбу за національне визволення проти польського панування Богдан Хмельницький.

На початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв’язок з козаками залоги на Січі й 25 січня оволодів нею. Невдовзі відбулася козацька рада, на якій Б. Хмельницького було обрано гетьманом Війська Запорізького.

Б. Хмельницький розіслав універсали до українського народу із закликом вступати до лав козацького війська. Налагодив виробництво пороху, організував купівлю зброї та боєприпасів, досяг домовленостей про перехід реєстрових козаків із початком воєнних дій на бік повстанців. Заручившись підтримкою Туреччини, у лютому-березні 1648 р. у Бахчисараї українські посли уклали угоду з кримським ханом Ісламом-Гереєм ІІІ про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої. У такий спосіб гетьман прагнув розв’язати складну проблему - брак власної кінноти.

Кримський хан Іслам-Герей ІІІ

Крім того, домовленість із ханом давала змогу уникнути несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було б особливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі.

Такі приготування Б. Хмельницького не були таємницею для польських воєначальників. Коронний гетьман М. Потоцький прагнув будь-що запобігти розгортанню повстання. З метою придушення козацького виступу він наказав канівському полковникові 13 лютого виступити на Низ. Через день і сам рушив на Черкащину, де мали збиратися урядові війська. Коли ж ці війська увійшли на землі Війська Запорізького, Б. Хмельницький віддав наказ вирушати в похід.

Національно-визвольна війна 1648—1655 рр.

Розгляньте карту на стор. 116. • 1. Звідки почався рух повстанського війська на чолі з Б. Хмельницьким навесні 1648 р.? • 2. Де відбулися перша та друга битви Національно-визвольної війни? • 3. Куди рушило військо Б. Хмельницького після перших битв? • 4. Де відбулася остання, найбільша, битва 1648 р.? • Позмагайтеся в парах у вмінні отримувати вичерпну картографічну інформацію про битви, походи, кордони, території на прикладі подій Національно-визвольної війни в 1648-1649 рр.

3. Які результати мала воєнна кампанія 1648 р.?

Перша битва Національно-визвольної війни сталася 5—6 травня 1648 р. на берегах річки Жовті Води. Повстанці оточили польське військо й незабаром розгромили його. Наступна битва з основними силами поляків на чолі з великим коронним гетьманом М. Потоцьким і польним коронним гетьманом М. Калиновським відбулася 16 травня під Корсунем. Унаслідок атаки головних сил Б. Хмельницького й перекопського мурзи Тугай-Бея, а також загону М. Кривоноса польське військо було розгромлене.

Перемоги на Жовтих Водах і під Корсунем стали сигналом для повстань по всій Україні та визвольного походу української армії на захід. Б. Хмельницький збирав війська в Білій Церкві, формував нові органи влади, а керувати визволенням Правобережної України послав полковника Максима Кривоноса.

До кінця липня було визволено з-під польської влади всю територію Лівобережжя, а до кінця серпня - Брацлавське, Київське, Подільське (крім м. Кам’янця) воєводства на Правобережжі, а також східні й південні райони Волинського воєводства.

Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким. Картина М. Самокиша. 1934 р.

Після безрезультатних мирних переговорів у вересні 1648 р. відновилися воєнні дії. Неподалік містечка Пилявці поблизу Старокостянтинова (нині - с. Пилява Хмельницької обл.) для нової битви зійшлися коронне військо та українська армія. До участі в Пилявецькій битві були залучені найкращі сили повстанців на чолі з досвідченими полковниками. Під Пилявцями українська армія налічувала понад 100 тис. вояків. Польські сили разом з озброєними слугами становили близько 80-90 тис.

Після корсунського розгрому коронні гетьмани М. Потоцький та М. Калиновський опинились у полоні. Замість них уряд Речі Посполитої призначив командувати армією князя Владислава Заславського, коронного підчашого Миколая Остророга та сина великого коронного гетьмана С. Конецпольського - Олександра. Довідавшись про призначення в польському стані, Б. Хмельницький висловився щодо трійці полководців так: «перина» (за пухку статуру), «латина» (за схильність до вчених занять, а не до війни) й «дитина» (за молодість і недосвідченість). Під Пилявцями в польському війську панували легковажність і безлад. Шляхта, розраховуючи на швидку перемогу, вирушила в той похід, як на полювання.

Вирішальна битва розпочалася 13 вересня. Вона завершилася для польської армії поразкою. А повстанців вона надихнула на нові перемоги.

Унаслідок перемоги під Пилявцями й походу української армії на Львів та Замостя на початку листопада 1648 р. майже всі українські землі було визволено від польського панування.

23 грудня 1648 р. Б. Хмельницький урочисто в’їхав до Києва, де, як і скрізь, радо вітали переможця. Назустріч українським полкам вийшли єрусалимський патріарх Паїсій, який перебував тоді в Києві, й київський митрополит Сильвестр Косів. Студенти Києво-Могилянської академії виголосили на честь героя свої вірші-панегірики.

Ян ІІ Казимир. Гравюра В. Гондіуса.

Богдан Хмельницький та Тугай-Бей під Львовом. Фрагмент картини Яна Матейка.

• Серед поляків була поширена легенда про чудесне заступництво блаженного Яна з Дуклі, колишнього настоятеля Бернардинського костелу, який з’явився у хмарах над Львовом і змусив відступити козацько-татарські війська.

4. Якими були наслідки воєнної кампанії 1649 р.?

Навесні 1649 р. польські війська, порушивши умови перемир’я, розпочали воєнні дії.

У ніч проти 6 серпня Хмельницький оточив польський табір та містечко Зборів, маючи переваги для переможної битви. Але кримський хан Іслам-Герей порушив попередню домовленість і перейшов на бік короля Речі Посполитої Яна ІІ Казимира (він був обраний королем в листопаді 1648 р.). Неможливість вести війну одночасно проти Польщі й проти Кримського ханства спонукала Богдана Хмельницького укласти мирний договір із Польщею. Ситуація ускладнювалася тим, що до переговорів із Польщею вдався і кримський хан.

Після напружених переговорів 8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський мирний договір. Він передбачав перехід під владу гетьмана територій колишніх Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств, на яких польський уряд позбавлявся права розміщувати свої війська, а державні посади на цих територіях мали обіймати лише православні. Було встановлено реєстр 40 тис. козаків. Усім учасникам війни оголошувалася амністія. Шляхта поверталася до своїх володінь, а селяни мусили виконувати довоєнні повинності в маєтках своїх власників.

Зборівський мирний договір, укладений під тиском обставин, не відповідав фактичним успіхам Національно-визвольної війни. Вперше в історії українсько-польських відносин козацька Україна одержувала визнання своєї державної самостійності. Це давало змогу гетьманському урядові продовжувати боротьбу за незалежність.

Титульний аркуш та остання сторінка Зборівського реєстру 1649 р. з гербом і підписом Богдана Хмельницького, а також підписом Івана Виговського та печаткою Війська Запорізького.

• Чому, на думку істориків, Зборівський договір не відповідав фактичним успіхам Національно-визвольної війни? • Яке він мав значення в історії України? • Зробіть висновки-узагальнення про воєнно-політичні події 1648-1649 рр.

Діорама «Зборівська битва 1649 р.» з музею «Зборівська битва» (м. Зборів, Тернопільська обл.). Художник Степан Нечай.

Перевірте себе

1. Обчисліть, скільки минуло років від початку польської доби на українських землях до Національно-визвольної війни.

2. Назвіть битви Національно-визвольної війни: • Жовтоводська; • Корсунська; • Жовнинська; • Пилявецька; • Хотинська; • Зборівська.

3. Установіть хронологічну послідовність подій: • Зборівська битва; • битви на Жовтих Водах і під Корсунем; • похід на Львів та облога Замостя.

4. Дайте відповіді на запитання: • Що спричинило Національно-визвольну війну середини 17 ст.? • Де відбулися та як закінчилися перші битви армії Б. Хмельницького з польським військом? • Чим закінчилася Пилявецька битва? • Які результати мала воєнна кампанія 1649 р.?

5. Порівняйте наслідки Жовтоводської, Корсунської, Пилявецької та Зборівської битв. • Визначте вплив кожної з них на перебіг Національно-визвольної війни.