Підручник з Історії України 8 клас "Власов 2016" - Нова програма

Розділ 2

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 16 - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 17 ст.

§ 10. БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ. УТВОРЕННЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

1596 р. - православний та уніатський собори в Бересті. Ухвала уніатського собору про утворення греко-католицької церкви.

1599-1613 рр. - діяльність уніатського митрополита Іпатія Потія.

1613-1637 рр. - діяльність уніатського митрополита Йосифа Вельяміна Рутського.

Чому після подорожі до Ватикану на єпископів чекала привітна зустріч короля й ворожа - православних земляків? Як Берестейська унія православної та католицької церков пов’язана з ухвалою Люблінського сейму?

Про подію одного грудневого дня 1595 р. у ватиканській залі Константина, де відбулася офіційна церемонія прилучення двох православних єпископів до римо-католицької церкви, - подію, якій судилося бути початком церковної унії, свідчить папський церемоніймейстер: «Згадані два єпископи (Іпатій Потій та Кирило Терлецький) прийшли в грецькому одязі, що його носять у їхніх країнах, уклякнувши в просторі поміж лавами, вони, за їхнім звичаєм, поцілували землю, а згодом те саме зробили посередині цього вільного простору, а третій раз перед стопами папи і їх, наприкінці, з пошаною поцілували; а перший з них, що називався Іпатій, дав папі листи... Тоді... вчинили ісповідь віри, і то перший - який знав латинську мову - відчитав її латиною, а другий, Кирило, що не знав латинської мови, вчинив її по-грецьки чи руськи».

1. Хто і як сприяли унії (об’єднанню) православної та католицької церков?

Церковному соборові, що схвалив унію, передували тривалі переговори між православними священиками, Ватиканом, українськими можновладцями, представниками польської католицької церкви, королівським двором. Щоправда, всі приготування здійснювалися таємно. Аби пришвидшити втілення ідеї унії в життя, двоє з православних єпископів - найбільші її поборники Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили в подорож до Риму, де наприкінці 1595 р. відбулася їхня зустріч із папою римським та офіційна церемонія з’єднання єпископів з католицькою церквою. Та, попри згоду сторін, остаточне рішення щодо унії мав винести церковний собор. Його було призначено на 6 жовтня 1596 р. у м. Бересті (нині - Брест у Білорусі).

Сподівання, що покладали на унію церков її прихильники з-поміж православних. Через унію з римо-католицькою церквою українці сподівалися досягти єдності свого народу. Бо тільки справжня рівність у правах (саме її домагався, наприклад, український князь Василь-Костянтин Острозький) обох церков у католицькій Польщі могла б покласти край переслідуванням православних. Потрібно було зберегти традиційний грецький обряд і мову богослужінь. Крім того, унія здатна була, як здавалося її прихильникам, розв’язати проблему підпорядкування Української православної церкви: після її переходу під зверхність папи римського відпадала потреба боротьби із зазіханнями Московського патріархату.

Були й особисті мотиви. Вищих православних ієрархів вельми непокоїла втрата власного авторитету в церковному житті. Уже йшлося про те, що за справу оновлення української церкви взялися братства. Їхній вплив з кожним роком зростав. Заручившися підтримкою східних патріархів, братства отримали право контролювати діяльність найвищих церковних діячів. Тож в унії православні єпископи, та й сам митрополит Михайло Рогоза, вбачали можливість позбутися опіки братств.

Думки католиків щодо унії. У Польщі щодо унії церков одностайності не було. Одні взагалі виступали проти будь-якого об’єднання, інші ж (а їх була більшість на чолі з королем) не заперечували можливості унії. Проте польським можновладцям не потрібна була авторитетна українська церква, рівна у правах з польською. Тому унію церков вони тлумачили як навернення до католицизму. У трактаті «Про єдність Божої Церкви під одним Пастирем» проповідник-єзуїт Петро Скарга переконував читачів, що істинною є лише одна церква - римо-католицька, тож найкориснішим було б «відкинути помилки греків та об’єднатися з осердям істинної віри».

Таке тлумачення унії католиками викликало у православних обурення. Згодом прихильників об’єднання поменшало, його почали заперечувати навіть колишні ініціатори, зокрема князь В.-К. Острозький.

2. Чому спалахнула літературна полеміка? Які були табори полемістів?

Навколо ідеї об’єднання церков розгорнулася гостра інтелектуальна суперечка (полеміка). Представники різних поглядів висловлювали свої думки в літературних творах, які називають полемічними. До сьогодні збереглося близько 200 пам’яток полемічної літератури представників різних таборів - прихильників та противників унії. Один з найвидатніших православних письменників-полемістів, праці якого були опубліковані за життя, - Герасим Смотрицький. Його перу належать кілька блискучих полемічних трактатів, зокрема твір «Ключ царства небесного...», надрукований 1587 р. в Острозі.

Видатною пам’яткою полемічної літератури був «Тренос» («Плач») 1610 р. Його створив Мелетій Смотрицький, син Герасима. Цей мистецьки довершений та оригінальний твір, написаний польською мовою, розкривав становище православних українців та білорусів, які потерпали від національно-релігійних утисків. На відміну від інших полемічних трактатів, він не був спрямований проти якогось конкретного твору чи події. «Тренос» скомпоновано як плач Церкви-України, покинутої та зневаженої власними дітьми:

«Горе мені, бідній, горе нещасній, ах - з усіх сторін ограбованій, на світову ганьбу мого тіла з усіх риз оголеній! Горе мені, незносимими тягарями обтяженій: руки в оковах, ярмо на шиї, пута на ногах, ланцюг на стегнах, меч над головою обосічний, вода під ногами глибока, огонь по боках - невгасимий, зусюди крики, зусюди страх, зусюди переслідування!».

Мелетій Смотрицький.

Винятковою самобутністю відзначалися твори українського полеміста православного табору Івана Вишенського. До нашого часу їх збереглося 16. Надрукованим за життя письменника був лише один твір - «Послання до єпископів», у якому з надзвичайною пристрасністю висловлено погляди щодо унії, яких, на думку письменника, мав би дотримуватися простолюд.

• Доведіть або спростуйте, використовуючи рядки з твору, що автор належав до табору прихильників об’єднання церков.

Іпатій Потій у своєму полемічному творі «Унія або виклад попередніх артикулів» писав: «Знай же тоді, християнський брате, що найголовніших артикулів, які перешкоджають тій згоді, є п’ять: перший - про походження Духа Святого; другий - про чистилище; третій - про зверхність видимого й найстаршого пастора; четвертий - про календар, а п’ятий як додаток до того - про антихриста, щоб люди бачили, що коли вже прийшов антихрист, то він головний, якого люди чекають...

Щоб, прочитавши, ти не сказав, що (не знаєш), скільки тих артикулів, щодо яких з римлянами не погоджуємося! Я в тому тебе безпечно переконую, що тільки у тих п’яти зауважиш, що більше піддаєшся тиску, ніж правді, всі інші - спокій і згода. Бо вся служба Божа, святі тайни і всі інші церемонії й обряди нашої святої Східної Церкви залишаються цілими і ні в чому не порушеними».

Перебудуйте твердження на проблемне запитання та дайте на нього аргументовану відповідь. • Полемічна література віддзеркалює багатство духовного життя та ідейних пошуків українських просвітителів кінця 16 - першої половини 17 ст.

3. Як відбувалися церковні собори в Бересті? На яких умовах виникла греко-католицька церква?

До Берестейського собору готувалися не лише прихильники унії, а й її противники, яких з кожним днем більшало (так, змінили свою позицію щодо ідеї об’єднання церков, відмовившись від унії, єпископи Гедеон Балабан та Михайло Копистенський). Заперечували унію братства та монастирі. Чужою вона була також для більшості шляхти й міщан. Не підтримувало її й селянство. Антиунійну боротьбу очолював князь Василь-Костянтин Острозький. В одному зі своїх послань, написаному ще до римської подорожі єпископів, князь заявив про свою готовність залучити для боротьби проти унії 15-20-тисячне військо. Численні протести православних свідчили, що про добровільне з’єднання церков годі й думати. Проте вірні своєму слову перед папою римським ініціатори унії не хотіли поступатися.

Розуміючи складність ситуації, противники унії подбали про авторитетність представництва в Бересті. Крім двох єпископів - Г. Балабана й М. Копистенського, - вони запросили представника константинопольського патріарха Никифора, який, згідно з рішенням собору східних патріархів, мав першість над митрополитами. Для участі в Берестейському соборі прибув також представник александрійського патріарха - Кирило Лукаріс.

Грамота Берестейської унії з підписами та печатками учасників собору. 8 жовтня 1596 р.

Медаль з написом:

«На прилучення русинів».

• Поміркуйте, коли, за яких обставин і за чиїм наказом було викарбувано медаль. Кого зображено на пам’ятці?

Щоправда, авторитет високих східних церковних діячів міг вплинути на перебіг подій лише за умови спільного собору. Він же у Бересті не відбувся. Спеціальним універсалом король заборонив іноземцям брати участь у соборі. Тож, не дійшовши згоди навіть щодо спільного засідання, кожна зі сторін 8 жовтня розпочала свої окремі собори.

Православні зібралися в палаці, де зупинився В.-К. Острозький. Прихильники унії проводили собор у міській церкві Св. Миколая. Саме в ній було затверджено попереднє рішення про об’єднання церков. Так було утворено греко-католицьку (уніатську) церкву.

Нова церква підпорядковувалася папі римському. Було визнано деякі засади католицького віровчення (догмати), зокрема догмат про походження Святого Духа від Отця й Сина (православні визнають, що Дух Святий походить лише від Отця). Церковні обряди, свята, таїнства, особливості храмового будівництва, іконопису, церковного співу залишалися православними, а мовою богослужінь визнавалася церковнослов’янська.

Король Сигізмунд ІІІ підтримав унію і визнав чинними ухвали собору, що відбувся в церкві Св. Миколая. Греко-католицьке духівництво, як і католицьке, звільнялося від сплати податків, уніатська шляхта нарівні з католицькою могла претендувати на державні посади. Крім того, греко-католицьким єпископам було обіцяно місце в сенаті, але ця домовленість лишилася нездійсненною. Що ж до Української православної церкви, то вона, попри велику кількість прихильників, опинилася поза законом.

4. Що визначало становище греко-католицької церкви?

Від першого року існування греко-католицька церква потрапила в складне становище. З одного боку, уніатські єпископи всупереч запевненням польської влади не отримали тих прав, що їх мало католицьке духівництво, отож досягти рівності церков, як сподівалися прихильники унії, вони не змогли. З другого боку, більшість українського населення не розуміла уніатської церкви та ставилася до неї, як до чужої, утвореної через зраду батьківської віри. До того ж влада Речі Посполитої підтримувала її в боротьбі проти православної церкви. Ситуація загострювалася й майновими суперечками: як уніати, так і православні всі церкви й монастирі грецького обряду вважали своїми.

Ієрархи греко-католицької церкви вдавалися до енергійних заходів, аби поліпшити становище своєї церкви. З-поміж них найактивнішим був єпископ Іпатій Потій, який став митрополитом по смерті Михайла Рогози, його навіть називали «батьком унїі». Він був талановитим проповідником, письменником-полемістом, одначе в боротьбі за унію діяв здебільшого силою, закликаючи силоміць відбирати православні храми й монастирі. Гостру реакцію православних спричинили спроби митрополита довести, що українська церква завжди була католицькою, та прагнення віддати уніатам давні православні святині. Власне цим пояснюється той факт, що І. Потій, маючи титул київського митрополита, змушений був перебувати у Вільно. До Києва його не пустили козаки.

Багато зусиль для розбудови уніатської церкви доклав і митрополит Иосиф Вельямін Рутський. На відміну від свого попередника, він наполегливо шукав способів порозумітися з православними, вбачаючи у злагоді головну умову піднесення обох церков. Водночас митрополит розгорнув діяльність, спрямовану на впорядкування та оновлення церковного життя, зокрема здійснив реформу уніатського чернецтва, яке було об’єднане в один орден - василіанський. Подібно до єзуїтів, василіани займалися просвітницькою та місіонерською діяльністю.

1. Іпатій Потій.

2. Йосиф Вельямін Рутський.

• На яких позитивних рисах діяльності греко-католицької церкви акцентує увагу історик? • Порівняйте становище греко-католицької церкви в першій половині 17 от. та у 18 от. Поміркуйте над причинами змін, що відбулися.

Видатний український історик першої половини 20 ст. Дмитро Дорошенко про діяльність греко-католицької церкви зауважував: «Тут, у Галичині, унія протягом 18 століття зреформувала церковне життя, піднесла освітній рівень духівництва, і, у свою чергу, зробила головним захисником української народності проти полонізації та зросійщення. Це вона, властиво, врятувала Галичину від національної смерті. Вона встигла зробитись батьківською вірою, і народ кріпко до неї прив’язався».

1. Дайте визначення поняттям: • григоріанський календар; • полемічна література; • греко-католицька церква; • василіанський орден.

2. Установіть хронологічну послідовність подій: • запровадження в Речі Посполитій нового, григоріанського, календаря; • православний та уніатський собори в Бересті. Ухвала уніатського собору про утворення греко-католицької церкви; • Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої.

3. Дайте відповіді на запитання: • Що спричинило прихильне ставлення до ідеї об'єднання православної церкви з католицькою в колах можновладців та вищого духівництва? • Чому ідея унії не здобула широкої підтримки серед більшості населення, а згодом навіть втратила чимало з колишніх прихильників? • Як літературна полеміка свідчить про культурний та суспільний розвиток тогочасної України? • Чим закінчилися церковні собори в Бересті 1596 р.?

• Чим становище греко-католицької церкви відрізнялося від православної? • До яких заходів вдавалися вищі ієрархи греко-католицької церкви, щоб поліпшити становище своєї церкви?

4. До табору прихильників чи противників унії належали названі нижче історичні діячі, тогочасні громадські та релігійні об'єднання: • король Сигізмунд ІІІ; • князь В.-К. Острозький;

• митрополит М. Рогоза; • єпископи І. Потій, К. Терлецький; • єпископи Г Балабан, М. Копистенський; • братства; • монастирі; • папа римський?

5. Які з тверджень відображають засади, на яких виникла греко-католицька церква: • підпорядковувалася константинопольському патріарху; • визнавала зверхність папи римського;

• повністю залишалася на засадах православного віровчення; • визнавала деякі важливі догмати католицького віровчення; • мовою богослужінь залишалася церковнослов'янська;

• користувалася для богослужінь латиною; • зберігала православний обряд; • переходила на католицький обряд?