Підручник з Історії України 7 клас Власов 2015 - '(Генеза) 2015'

§ 24. СУСПІЛЬНЕ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ

«ПІД СУРМАМИ СПОВИТІ, ПІД ШОЛОМАМИ ВИПЛЕКАНІ...»

1356 р. - надання магдебурзького права Львову.

1435 р. - перший з відомих документів, що поклав початок закріпаченню українських селян.

1458 р. - остаточний поділ Київської митрополії на Київську та Московську.

Бл. 1460-1530 рр. - роки життя князя Костянтина Івановича Острозького.

1490 р. - селянське повстання на Буковині та Галичині під проводом Мухи.

Проведіть вікторину: пригадайте протягом 2 хвилин факти або терміни, що стосуються, наприклад, історії Кримського ханства (можна обрати будь-яку іншу тему), запишіть їх. Перемагає той, чий перелік виявиться найдовшим.

Роздивіться портрет князя Костянтина Острозького. Які деталі вбрання свідчать, що зображений чоловік належить до верстви, яка мала «владу і зброю»?

Порівняйте зовнішність та одяг зображеного діяча з князями Київської Русі.

Поміркуйте, чому для назви параграфа про суспільне життя українських земель у складі Великого князівства Литовського в другій половині 14 - на початку 16 ст. використано слова, вкладені у вуста одного з героїв «Слова о полку Ігоревім», князя Всеволода Святославовича, про його дружину - відданих і благородних воїнів.

Портрет Костянтина Івановича Острозького.

Копія середини 18 ст. з більш раннього портрета.

1. Хто належав до можновладців на Волині й у Центральній Україні від середини 15 ст.? Чим уславився Костянтин Острозький?

Із занепадом Київської Русі та Галицько-Волинської держави погіршилося становище української аристократії. Після Кревської унії та особливо після поразок Свидригайла Ольгердовича багато українських і білоруських князів утратили свої уділи. Крім того, упродовж 15 ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих прошарків і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. Від середини 15 ст. для більшості українських земель була характерна така структура панівного стану: князі —  пани — середня та дрібна шляхта. Ця структура зберігалася до середини 17 ст. При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілі князі мали більше шансів отримати високі посади порівняно з менш родовитим, хай навіть і заможнішим, шляхтичем. До того ж князі поступали на державну службу до Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність та пожиттєве володіння великі земельні наділи. Так, княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші обіймали провідні урядові посади у Великому князівстві Литовському, засідали в раді великого князя, а у воєнні походи йшли під власними прапорами.

Княжі роди поділили між собою спершу Волинь, а згодом і Центральну Україну, перебрали реальну владу на місцях. У їхніх володіннях діяло княже право з власними податками й судом. Було своє військо. Тож на місцевому рівні, здавалося, все лишалося таким, як і за княжої доби.

Одним із найшанованіших представників наймогутнішої князівської родини (як тоді казали, некоронованих королів Русі) був Костянтин Іванович Острозький (бл. 1460-1530). За традицією, що сягала ще часів Київської Русі, і за покликанням він опікувався православною церквою та культурним життям. За підрахунками дослідників, князь був четвертою за статками людиною в державі й мав близько 60 тис. підданих.

До вищої верстви тогочасного українського суспільства, крім князів, належали пани. Слово «пан» у 16 ст. було титулом. Так, та Київщині й Брацлавщині першої половини 16 ст. із 450 шляхетських родів панськими називалися близько сотні. Основною ознакою пана було те, що він володів хоч і невеликою, але власною, з діда-прадіда, отчинною землею.

1. Князь Костянтин Острозький на фрагменті картини «Битва під Оршею».

2. Надгробний пам’ятник Костянтину Острозькому в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

Найчисленнішим прошарком шляхетської верстви була дрібна шляхта - зем’яни (від 15 ст. це слово вживалося як синонім до поняття бояри). Частина зем’ян мала право розпоряджатися власними маєтками, які були їхньою приватною власністю. Решта - користувалися землею за умови виконання військової повинності. Провідним заняттям зем’ян була служба у представників вищої шляхти. Проте військове спорядження було дорогим, тож, постійно оновлюючи його, зем’яни поволі зубожіли.

На Галичині від середини 15 ст. галицьких бояр зрівняли з польською шляхтою. Це призвело до того, що вже в 16 ст. в краї не залишилося боярських родів, які б дотримувалися українських традицій.

Вбрання української еліти в 16 ст. Жінка в сорочці, спідниці, чоловік у жупані й шубі. Реконструкція З. Васіної.

Що мали спільного, чим відрізнялися групи та прошарки панівного стану на Волині й у Центральній Україні від середини 15—16 ст.?

Доведіть, що суспільне життя 15 ст. ґрунтується на традиціях попередніх часів.

Прочитайте уривок з листа римського легата в Польщі до Папи Римського в 1514 р. Які факти свідчать про полководницький хист Костянтина Острозького? Що закидав легат князеві? Чи завадило це Костянтину Острозькому обіймати найвищі посади у Великому князівстві Литовському? Про що це свідчить?

«Князь Костянтин... може бути названий кращим воєначальником нашого часу... У себе вдома він благостивіший за Нуму, відвагою не поступиться Ромулу. Єдине, чого йому бракує до інших дарів духа і видатних чеснот, це те, що він схизматик, і якби його вдалося навернути до лона святої матері-церкви, за ним потяглося б безконечне число люду, наскільки багато серед своїх важить його ім’я і авторитет».

• Проаналізуйте уривок відповідно до правил роботи з історичними джерелами.

2. Яким було становище духівництва й православної церкви у складі Великого князівства Литовського?

Як і раніше, особливе місце в українському суспільстві належало духівництву, яке становило окрему суспільну верству. Окремішність духівництва виявлялася в тому, що воно не підлягало світському суду.

Протягом 14-16 ст. становище православної церкви та духівництва не було однаковим. У 14 ст. православна, руська, віра була прийнята литовськими князями: православними були сини Гедиміна - Любарт, Коріат, Наримунт, Явнут, Ольгерд і майже всі його сини. Авторитет православної церкви, яку підтримувала більшість населення українських земель, залишався досить високим, одначе поступове поширення католицизму серед представників великокнязівського двору, тиск із боку католицької держави, якою була Польща, ставав поволі сильнішим. Після Кревської унії православних литовців та литовців-язичників було прилучено до католицизму. Литовських бояр-католиків зрівняно у правах із польською шляхтою. Актом, що засвідчив поділ суспільства за релігійною ознакою та відкривав шлях для утисків православних, стала городельська унія 1413 р., згідно з якою брати участь в управлінні державою й обіймати урядові посади могли винятково католики.

На українських землях, на яких був поширений польський адміністративно-політичний устрій, становище православної церкви було складнішим. З другої половини 15 ст. у найбільших містах Галичини й Західного Поділля - Перемишлі, Кам’янці - були засновані католицькі єпископські кафедри.

Характерною рисою політики можновладців Великого князівства Литовського щодо православної церкви було прагнення мати в межах своєї держави самостійну церковну організацію й позбавити церкву залежності від Московії, куди, як ви вже знаєте, у 20-х роках 14 ст. переїхав київський митрополит. Початок 15 ст. позначився гострою боротьбою між Литвою, Москвою та Константинополем за Київську митрополію. У середині 15 ст. остаточно відбувся поділ Київської митрополії на Київську та Московську. Собор московських єпископів без погодження з Константинополем поставив окремого митрополита, у Києві залишився свій митрополит, підпорядкований константинопольському патріарху. За свідченням літопису, «відтоді розділилася митрополія».

Поміркуйте, про що свідчить уривок з Городельської унії 1413 р.: «...Усі церкви і весь клір (духовенство) земель Литви, як соборні, монастирські, парафіяльні, общинні. та інші у тих землях споруджені і які будуть споруджені, засновані, в усіх їх свободах, імунітетах, привілеях, винятках і звичаях загальних зберігають, згідно зі звичаєм королівства Польського».

• Чому Городельська унія викликала незадоволення православних у Великому князівстві Литовському?

3. Що визначало життя українських селян?

У соціальній піраміді тодішнього суспільства найнижче місце посідали селяни, які були найчисленнішою верствою - до 80 % населення. Як і раніше, селяни жили общинами. Члени сільської общини спільно користувалися пасовиськами, лісами, озерами, ріками. Орні землі розподілили між частинами общин - дворищами, які об’єднували по кілька «димів» (дворів), тобто господарств окремих сімей. Різноманітні податки на користь держави й власника землі сільська община також розподіляла поміж дворищами.

Як і інші верстви тогочасного суспільства, селянство не було однорідним.

Протягом 15 - першої половини 16 ст. в житті селян відбувалися істотні зміни, сутність яких полягала в обмеженні особистої волі, поступовому закріпаченні.

За тих часів в Україні продовжувало розвиватися велике (князівське та пансько-боярсько-шляхетське) землеволодіння - магнатське. Воно зростало за рахунок дарувань великого князя, захоплення пусток, общинних земель.

Селяни на сінокосі. Гравюра на дереві. 1542 р.

Від другої половини 15 ст. розгорнулося виробництво зерна на продаж у Західну Європу. Шляхта Галичини та Західної Волині починає закладати фільварки - великі багатогалузеві господарства, де сировину не тільки виробляли, а й переробляли на винокурнях, у чинбарнях і млинах. Фільваркове господарство істотно відрізнялося від звичайного феодального господарства, не пов’язаного з ринком, де залежність селянства виявлялася в сплаті натурального чи грошового податку. Із поширенням фільварків землевласники були зацікавлені в праці селян у панському маєтку з «тяглом» (робочою худобою та інвентарем) та обмеженні права переходу селян до іншого землевласника.

Першим відомим документом, який започаткував закріпачення селян, вважають рішення шляхетського сейму Галицької землі 1435 р. За ним селянин мав право піти від землевласника лише на Різдво, сплативши йому великий викуп. На українських землях у Великому князівстві Литовському почали закріпачувати селян з 1447 р. згідно з привілеєм Казимира IV.

• Накресліть схему соціальної піраміди українського суспільства 15 - початку 16 ст

• Аргументуйте місце кожного прошарку або групи. Визначте роль кожної з верств у житті тогочасного суспільства.

• Поміркуйте, чому шляхті дослідники відводять роль політичного провідника народу, виразника й захисника його національних інтересів. • Що відрізняло князів від інших представників привілейованих верств?

4. Як змінилося життя міст з отриманням магдебурзького права?

На українських землях, що перебували у складі Великого князівства Литовського, налічувалося близько півтори сотні міст і містечок. Що ж до галицьких земель (у Руському та Белзькому воєводствах), які належали до складу Польщі, то там було близько 90 міських поселень, на Буковині - близько 50. Найбільше українське місто тих часів - Львів. (За припущеннями вчених, на початку 15 ст. у ньому мешкало до 10 тисяч осіб, а в першій половині 17 ст. - не менше ніж 22 тисячі). Великим містом був також Київ з населенням понад 6 тисяч жителів (на першу половину 17 ст. - до 12 тисяч). У Кам’янці, Кременці, Брацлаві налічувалося понад 700 будинків, а це - понад 4 тис. жителів.

У містах, особливо в Галичині, мешкали представники різних народів. На Волині та в землях Центральної України переважали українці.

Від середини 14 ст. українських містах поширилося магдебурзьке право - міське право, що виникло в 13 ст. в Німеччині (м. Магдебург). За цим правом міста звільнялися від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів (власників міст). Тож магдебурзьке право передбачало створення міського самоврядування. Воно надавало також різноманітні господарські привілеї. За магдебурзьким правом містом керував магістрат - орган, що об’єднував раду та лаву. На чолі лави був війт. Раду очолював бурмістр. До магістрату обирали найавторитетніших міщан. Магдебурзьке право встановлювало порядок організації ремісничих об’єднань - цехів, регулювало питання торгівлі, визначало міри покарання за різні злочини тощо.

Надавати місту магдебурзьке право було привілеєм великого князя литовського чи польського короля. Із часом такий привілей отримали стосовно своїх міст і магнати. Перші згадки про поширення міського права в Україні належать до часів Галицько-Волинського князівства: першим його здобув Сянок (1339 р.). У 1356 р. магдебурзького права домігся Львів, 1374 р. - Кам’янець. У 15-16 ст. воно поширилося в містах Правобережної України; Київ отримав привілей на магдебурзьке право в 90-х роках 15 ст.

Особливістю впровадження магдебурзького права в Україні було те, що поширювалося воно за часів, коли українські землі потрапляли до складу інших держав. Магдебурзьким правом у галицьких містах могли користуватися лише католики. У зв’язку із цим, а надто коли міста не мали сильного самоврядування й війтами ставали чужинці, міщани-українці зазнавали всіляких утисків. Так, приміром, кривди чинив німецько-польський магістрат українській громаді Львова. Львівська влада, зокрема, намагалася усунути міщан-українців від міського суду, бо, мовляв, присяга православних не мала сили закону. Українські міщани у Львові, як і євреї, у межах центральної частини мали право мати будинки лише в певному кварталі міста («Руська вулиця»).

Подібні обмеження нерідко призводили до конфліктів на релігійному ґрунті, вимагали від української громади згуртованості та єдності у боротьбі за свої права. У містах Східної України, де переселенців-колоністів було мало, обмежень національних прав українські міщани не зазнавали. Там магдебурзьке право набувало самобутніх рис, вбираючи традиції українсько-руського звичаєвого права.

Титульна сторінка кодекса «Право міське Магдебурзьке», 1581 р.

1. Найдавніші львівські печатки ради та лави.

2. Знаки львівських цехів.

Міста споконвіку були центрами ремесла й торгівлі. Наприкінці 15 ст. в українських містах налічувалося близько 40 ремісничих спеціальностей. Розвиткові ремесла сприяло об’єднання ремісників у цехи. Цехи були поширені переважно на українських землях Польського королівства.

Протягом першої половини 16 ст. жваво розвивалася міжнародна торгівля. Помітно зростав попит на сільськогосподарську продукцію: хліб з України вивозили як на захід, так і на південь через чорноморські порти, розбудовані за часів великого князя литовського Вітовта. Центрами міжнародної торгівлі були Київ, Львів, Кам’янець та Луцьк. Торгівля вирувала на ярмарках, які проводили по кілька разів на рік. Окрім щоденної торгівлі, кілька разів на тиждень влаштовували торги.

Використовуючи уривок з відомого в Польщі й Україні посібника з міського права Бартоломея Троїцького, уперше надрукованого у 1565 р., визначте права та обов'язки міської ради.

«Обов’язком ради та бурмистрів є принаймні раз на тиждень або кожний раз, коли вимагатиме потреба, збиратися в ратушу, радитися про добро громади, здобувати нові користі для громади та запобігати шкодам, залагоджувати й розсуджувати всілякі спори, вишукувати способи, щоб їжа й напої в місті не були дорогими, і карати продавців, які порушуватимуть розпорядження райців або загальні ухвали. Окрім цього, вони мають наглядати за пекарями, різниками й шинкарями, пильнувати обману в мірах і вагах під час продажу товару... Рада також має запобігати сваркам у місті, боронити від кривд сиріт і вдів та викорінювати шкідливі й безчесні ігри - карти, кості й таке інше негідне. Кожного року рада мусить складати рахунки з усіх міських прибутків перед старшими й визначнішими людьми з громади».

Перевірте себе

1. Сучасником яких відомих вам подій історії України був Костянтин Острозький?

2. Витлумачте поняття: • статут Великого князівства Литовського, • магдебурзьке право, • фільварок, • кріпацтво, • магнати.

3. Виберіть слова та словосполучення, які стосуються міського життя за литовсько-польської доби: • «Руська вулиця», • війт та бурмістр, • цехи і цехмістри, • смерди та холопи, • рада і лава, • Городельська унія, • дворища та дими, • магдебурзьке право, • ярмарки та торги. Свій вибір поясніть.

4. Установіть подібність та відмінність у групах слів: • князі, • пани, • зем’яни-шляхта, • шляхта-голота, • панцирні бояри.

5. Дайте відповіді на запитання: • Яким було становище духівництва та православної церкви у складі Великого князівства Литовського? Які події спричинили погіршення становища української православної церкви? • Що таке дворища і дими? На які групи історики поділяють селян? • Які зміни в житті українських селян відбувалися в 15 - першій половині 16 ст.?

• Якою була кількість українських міст та склад населення? Яких змін зазнавали міста з отриманням магдебурзького права?

6. Схарактеризуйте роль української аристократії в житті тогочасного суспільства на прикладі життя князя Костянтина Острозького.

Що в житті сучасних міст сягає часів запровадження магдебурзького права? Висловте припущення, чому цивілізаційний розвиток людства пов'язаний саме з містами.