Підручник з Історії України 7 клас Власов 2015 - '(Генеза) 2015'

Розділ 3

КИЇВСЬКА РУСЬ у другій половині 11 - першій половині 13 ст.

Геніальний поет 12 ст. у поемі «Слово о полку Ігоревім» картав руських князів:

Перестали князі невірних воювати,

Стали один одному казати:

Се моє, а се теж моє, брате!

Стали вони діла дрібні Вважати за великі,

На себе самих підіймати чвари, -

А невірні з усіх сторін находили,

Землю Руську долали.

У докорах сучасника тих подій - гірка правда, утім з уроків теми ви довідаєтеся, що та доба пам’ятна не лише князівськими міжусобицями. Адже Київ, лишаючися центром руських земель, правив за взірець удільним князям, які прагнули мати свої стольні міста такими, що не поступалися б його красі й величі.

§ 12. КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА НАСТУПНИКІВ ЯРОСЛАВА

«Кожен хай держить отчину свою...»

1054-1068 рр. - князювання в Києві Ізяслава Ярославовича.

1068 р. - поразка руських дружин Ярославичів на р. Альті від половців. Виступ киян проти князя Ізяслава.

1073 р. - початок боротьби за київський стіл між Ярославичами.

1097 р. - Любецький з'їзд князів.

Об'єднавшись у групи, пограйте в гру «Історик-архівіст». Уявіть, що вам трапилися пошкоджені давні рукописи, де вціліли тільки окремі слова. Висловте припущення, про що йшлося в тексті. 1) Володимир Великий, Херсонес, візантійська принцеса Анна; 2) АннаЯрославівна, Євангеліє, Франція; 3) Янка Всеволодівна, жінки, Андріївський монастир; 4) Антоній, монастир, Ярослав Мудрий; 5) абетка, Софійський собор; 6) Мстислав Володимирович, Чернігів, Спасо-Преображенський собор.

За роки незалежності України в Києві відроджено чимало храмів княжої доби. Постали з небуття, приміром, Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря, Успенський собор Печерської лаври, церква Успіння Богородиці Пирогощої. З такою відбудовою погоджуються не всі: мовляв, наново споруджені храми є лише копіями, які, крім зовнішніх форм, не мають нічого спільного зі своїми попередниками. Що із цього приводу думаєте ви?

1. Успенський собор Києво-Печерського монастиря, збудований за Ярославичів. Реконструкція.

2. Успенський собор Києво-Печерського монастиря. Відбудовано 2000 р. відповідно до вигляду 17-18 ст.

1. Що передбачав новий принцип столонаслідування, запроваджений Ярославом Мудрим?

Ви пам’ятаєте, яким тернистим був шлях Ярослава Мудрого до київського столу. Щоб уберегти власних синів від князівських усобиць, він подбав про новий принцип столонаслідування, що ґрунтувався на старшинстві. З оповіді літописця під 1054 р. довідуємося, що Ярослав віддав Київ старшому синові Ізяславу, Чернігівщину - Святославові, Переяславщину - Всеволодові, Володимир-Волинський - Ігореві, а Смоленськ - В’ячеславові, заповівши їм «не переступати братнього уділу*». Задум Ярослава полягав у тому, щоб кожний із синів по черзі перебував на київському столі: щойно звільнявся стіл у якійсь із земель, як відбувалося пересунення братів на щабель вище та ближче до Києва. Головним, за розпорядженням Ярослава, мав бути старший із братів.

2. Як Ярославичі здійснювали свою владу?

Найважливіші землі було зосереджено в руках старших Ярославичів - Ізяслава, Святослава й Всеволода. Спершу вони правили державою досить злагоджено. Формально київським князем був Ізяслав - і саме таку роль відводить йому літописець, постійно наголошуючи, однак, що він охоче радився з молодшими братами.

РОДОВІД ЯРОСЛАВИЧІВ

* Уділ - частка будь-якого члена князівської сім’ї в родовому володінні.

Боротьба проти кочовиків. Найбільшим клопотом братів Ярославичів були кочовики. Спершу їм довелося воювати проти торків, які, щоправда, і самі потерпали від войовничих половців, що в першій половині 11 ст. прийшли в причорноморські степи з Прикаспію. До руських кордонів половці вперше наблизилися 1055 р. Того разу обійшлося без сутички: переяславський князь Всеволод зумів розійтися з половцями мирно. Справжня битва відбулася 1068 р. на річці Альті. Об’єднане військо трьох Ярославичів зазнало нищівної поразки. Князі рятувалися втечею. Всеволод побоявся залишатися в Переяславі й подався до Ізяслава в Київ. Безпорадність князів обурила киян. Стихійні протести й невдоволення переросли в повстання.

Повстання киян 1068 р. Перед загрозою нападу на місто половців кияни зібралися на віче й ухвалили боронитися самотужки. З вимогою надати їм коней і зброю, як сповіщав літописець, вони рушили до князівського палацу. Ізяслав відмовився виконувати волю повстанців -  і змушений був тікати. Натомість кияни «пригадали» про ув’язненого в порубі* полоцького князя Всеслава, онука старшого брата Ярослава Мудрого (його ув’язненням Ярославичі, певно, сподівалися спекатися небажаного претендента на великокнязівську спадщину), звільнили його та оголосили київським володарем. Всеславове княжіння тривало в Києві трохи більше семи місяців і становить цілковиту загадку для істориків.

Повернення Ізяслава до Києва. Прихисток старший Ярославич знайшов не в рідних братів, а в далекого родича - польського короля Болеслава ІІ Сміливого. Оговтавшись від київських подій, він 1069 р. повів військо Болеслава на Русь. Битва за Київ, здається, була неминучою, проте Всеслав несподівано повернувся до Полоцька. Кияни, налякані наближенням польських вояків, звернулися по допомогу до Святослава та Всеволода. Молодші Ярославичі вимагали від Ізяслава, щоб він не вів до Києва чужинців і не шкодив киянам. Та кровопролиття все ж не уникли. Літописець розповідав, що перед себе Ізяслав послав сина і той помстився за батька, жорстоко розправившись із найактивнішими учасниками торішнього повстання.

1. Половецький вершник. Реконструкція 12-13 ст.

2. Похід руських дружин на половців. Мініатюра з літопису.

* поруб - яма зі зрубом, погріб; тут - місце ув’язнення.

Відновлення влади трьох. Ізяслав повернувся до Києва. Щоб убезпечити себе від народного гніву, наказав перенести торг, на якому відбувалися віча, на Гору* - під нагляд князя й дружини. Не уникнув відплати і Всеслав: того ж таки року Ізяслав вигнав його з Полоцька, віддавши місто своєму синові.

З-поміж загальнодержавних подій найпомітнішою була Вишгородська нарада князів 1072 р. Присвячена перенесенню мощей святих Бориса і Гліба до новозбудованої церкви, вона зібрала, крім князів, також митрополита, єпископів, ігуменів найбільших монастирів. Ушанувавши святих, князі порадилися і в мирських справах. Тоді було схвалено, зокрема, звід руських законів «Правда Ярославичів», що разом зі статтями Ярослава Мудрого становили «Руську правду».

Тож 1072 р., за свідченням літописця, відбувся перший з’їзд князів. Князівські з’їзди збирали, звісна річ, нерегулярно, і далеко не всі рішення таких зібрань було втілено в життя, проте питання, що їх обговорювали, мали загальнодержавне значення. Це - питання захисту від кочовиків, упорядкування законодавства, розподіл земель між князями, розв’язання земельних суперечок тощо.

Обміркуйте, чому руські книжники, прагнучи припинення міжкнязівських усобиць, зверталися до пам'яті Бориса й Гліба.

Роздивіться картину П. Андрусіва «З'їзд руських князів». Уявіть, що зображені події відбуваються на Вишгородській нараді князів 1072 р. Представників яких верств суспільства, що брали участь у з'їзді, зображено? Підготуйте короткий виступ від імені учасника з'їзду.

Картина П. Андрусіва «З'їзд руських князів».

* Гора - так називали верхню частину Києва; київський дитинець.

3. Як відбувалася боротьба за київський стіл між Ярославичами в останній чверті 11 ст.?

Вишгородська нарада не поклала край суперечкам між Ярославичами. Року 1073 між синами Ярослава Мудрого стався розкол. Заручившись підтримкою Всеволода, Святослав пішов на Київ, вигнав Ізяслава і став великим князем київським. Протягом трирічного князювання він перерозподілив землі на користь своєї родини, утвердився на чолі численних родичів, виявивши здібності сильного володаря. Святослав зумів змінити ставлення до себе настоятеля Печерського монастиря Феодосія, узявши монастир під свою опіку. Саме Святослав виділив кошти для будівництва славетного Успенського собору.

1. Родина Святослава Ярославовича. Реконструкція З. Васіної за книжковою мініатюрою 1073 р.

2. Святослав Ярославович. Фрагмент книжкової мініатюри із «Ізборника Святослава» 1073 р.

Несподівана смерть Святослава 1076 р. відкривала шлях до Києва молодшому Ярославичу. Водночас повернутися сподівався й Ізяслав, який і цього разу пересиджував лихоліття в Болеслава ІІ. Та поки Ізяслав лаштувався до походу на Київ, київським князем став Всеволод. Ізяслав знову посунув на Русь із польським військом. Всеволод зустрівся з братом і мирно залагодив конфлікт. Так року 1077 старший Ярославич утретє посів київський стіл. А скривджених Святославичів було позбавлено всіх найважливіших володінь. Не маючи жодної надії повернути втрачене, вони взялися за зброю.

Міжусобиці розгорілися з новою силою. Дошкуляли й зовнішні вороги - половці. У братовбивчій війні в серпні 1078 р. наклав головою князь Ізяслав. Повновладним київським володарем став Всеволод. Основним напрямом його внутрішньої діяльності стало подолання князівських чвар. У зовнішній політиці питанням життя і смерті лишалася половецька загроза.

Попри несприятливі обставини, князювання Всеволода в Києві було успішним. І тим успіхом немолодий уже володар мав завдячувати своєму синові Володимирові, а сам Всеволод, який «сидя вдома, вивчив п’ять мов», опікувався духовним життям. Не випадково, що, коли Всеволод помер, його - єдиного з Ярославичів - поховали в Софійському соборі.

Після смерті Всеволода 1093 р. ніщо, здавалося б, не перешкоджало Володимирові Мономаху посісти київський стіл. Проте він не піддався на спокусу, а запросив на київський стіл сина старшого Ярославича - Свято- полка Ізяславовича, який за принципом старшинства мав переважні права на Київ. 1094 р. скривджений Олег Святославович заявив про свої права на Чернігів, погрожуючи новою міжусобною війною. Щоб уникнути кровопролиття, Володимир Мономах відмовився від чернігівських володінь і зайняв Переяслав, стіл, який спорожнів через трагічну загибель його молодшого брата Ростислава. Двадцять років князювання в найпівденніших руських землях минули для Мономаха в суцільних турботах, головною з яких були половці.

Малюнок з літопису, присвячений подіям 1094 р.

• Висловте припущення, кого з князів зображено. Яку думку намагався втілити в цьому зображенні художник? Відповідь обґрунтуйте.

Використовуючи літописне свідчення, поясніть, якими були наслідки половецьких набігів на Русь.

«Року 1093. Половці ж, узявши город, запалили його вогнем, а людей розділили і повели їх у вежі до ближніх своїх і родичів своїх. Мучені холодом і виснажені, у голоді, і в спразі, і в біді, поблідлі лицями і почорнілі тілами, ходячи невідомою землею голі й босі, ноги маючи поколоті терням, вони запаленим язиком, зі сльозами відповідали один одному, говорячи: “Я був зі сього города”, а другий: “Я із сього села”. І так розпитувалися вони зі сльозами, рід свій називаючи, а очі підносячи до неба до Всевишнього, який відає все потаємне».

4. Про що радилися князі на з’їзді в Любечі 1097 р.?

Боротьба проти половецьких нападників потребувала залучення дружин інших князів. Так само злагодою можна було покласти край князівським чварам. Розуміючи це, Володимир Мономах підтримував тісні стосунки з братами й племінниками. Йому, зокрема, належала ініціатива організації з’їзду князів у Любечі 1097 р.

Прочитайте уривок з літопису. Які два питання обговорювали князі на з'їзді в Любечі? Яке рішення ухвалили? Порівняйте принцип вотчини з тим порядком столонаслідування, який заповів Ярослав Мудрий. Що в них спільного, а що відмінного? Яка проблема так і залишилася нерозв'язаною?

«Року 1097 прибули Святополк Ізяславович, і Володимир Всеволодович, і Давид Ігорович, і Василько Ростиславович, і Давид Святославович, і брат його Олег і зібралися в городі Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: “Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк - Київ Ізяславів; Володимир - Всеволодів уділ; Давид, і Олег, і Ярослав - Святославів уділ; іншим хай будуть городи, які їм роздав Всеволод: Давидові - Володимир; двом Ростиславичам: Перемишль - Володареві, а Теребовль - Василькові". І на цім вони цілували хреста: “А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест". І сказали вони всі: “Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руськая". І, поцілувавшись, пішли вони до себе».

На Любецькому з’їзді було схвалено принцип князівської вотчини - тобто володіння, що належали батькам. Вотчинні землі закріплювалися за певними гілками князівського роду й могли передаватися в спадок дітям та онукам. Так, Київ було визнано вотчиною нащадків Ізяслава в особі київського князя Святополка Ізяславовича, Чернігів належав Святославичам, а Переяслав - Володимирові Всеволодовичу (Мономаху). Це мало б запобігти усобицям і зміцнити владу великого київського князя.

Та попри одностайність, з якою, за свідченням літописця, князі дійшли згоди на Любецькому з’їзді, він не поклав край суперечкам князів. Адже право вотчини закріплювалося лише за дітьми та онуками трьох Ярославичів - Ізяслава, Святослава і Всеволода. Інша князівська братія мала задовольнятися мізерними володіннями, до того ж такими, що перебували в загальнородовій власності, розпорядниками якої визнавалися власники вотчин. До гурту «обділених» князів, крім численних Ярославових небожів, потрапив і його прямий онук Давид Ігорович. Останній узяв активну участь у жорстокій міжусобиці, що спалахнула одразу після з’їзду в Любечі. Її жертвою став, зокрема, син найстаршого з Ярославових онуків Ростислава Володимировича, теребовлянський князь Василько, якого осліпили з волі Давида Ігоровича і, що найбільше обурювало, Святополка Ізяславовича.

Роздивіться малюнок. У якій його частині зображено складання присяги відповідно до ухвали припинити усобиці, а в якій - змову Давида Ігоровича?

Як художник утілив слова літописця «...І вліз сатана в серце декотрим мужам, і стали вони говорити Давидові Ігоровичу, кажучи так: “Володимир уже поєднався з Васильком проти Святополка і проти тебе"».

Любецький з’їзд. Мініатюра з літопису.

Чи справді важливими були питання, що розглядали на Любецькому з'їзді князів? Чому так вважаєте?

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • Любецький з'їзд князів; • поразка руських дружин Ярославичів на р. Альті від половців; • князювання Ярослава Мудрого.

2. Дайте визначення понять: • князівський з’їзд, • князівська вотчина, • «Правда Ярославичів».

3. Поясніть, що спільного та відмінного в родинних стосунках: Ізяслав, Святослав, Всеволод, Володимир Мономах.

4. Виберіть слова та словосполучення, які стосуються доби правління Ярославичів: • князівські міжусобиці, • походи проти Візантії, • запровадження християнства як державної релігії; • Вишгородська нарада князів, • будівництво Десятинної церкви, • половецька загроза.

5. Дайте відповіді на запитання: • Що передбачав новий принцип столонаслідування, запроваджений Ярославом Мудрим? • Як розпочалося правління Ярославичів? • Яку роль у житті Київської Русі відіграли події 1068 р. на річці Альті? • Як розгорталася боротьба за київський стіл між Ярославичами, якими були її наслідки? • Які проблеми обговорювали князі на Любецькому з'їзді? Назвіть наслідки цієї події.

6. Спростуйте або аргументуйте твердження істориків: «Правління Ярославичів ознаменувалося посиленням міжусобиць, послабленням єдиновладдя, зростанням політичної ролі місцевих князів».

Висловте своє ставлення до рішень Любецького з'їзду. Чому він не поклав край князівським усобицям?