Підручник з Історії України 5 клас Власов - '(Генеза) 2013'

§5. ПРОВІДНИКИ В МИНУЛЕ, або ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА В ІСТОРІЇ

На уроці навчитеся

1. Наводити приклади писемних історичних пам’яток. 2. Пояснювати роль писемних джерел для відтворення минулого. 3. Розповідати про найвідоміші літописи княжої та козацької доби.

Роздивіться фотографії, прочитайте текстівки до них. Як ви думаєте, у чому полягає робота зображених людей? Що потрібно знати, щоб працювати архівістом? До якого виду історичних джерел належать пам’ятки, які вивчають співробітники архівів? Висловіть припущення про походження назви цього фаху.

Співробітники Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного (зліва) та Центрального державного історичного архіву України (справа) у Києві за роботою. Фото 2013 р.

Як писемні історичні джерела допомагають історикам у відтворенні минулого?

Серед історичних джерел найважливішими є писемні. Адже тільки з появою писемності люди змогли докладно розповідати про те, що, де, коли і як відбувалося. Писемні джерела - це тексти (рукописні або друковані) на папері чи інших матеріалах. Літописи, спогади, листи, щоденники подорожніх, закони, прохання-чолобитні, договори, за пізніших часів періодична преса - усі ці документи є безцінним джерелом для дослідження минулого. Проте, щоб відтворити справжній перебіг подій, історики мають виокремити з багатьох текстів джерел важливу інформацію, порівняти її з уже відомою. Ця праця нелегка, вона потребує часу й різнобічних знань.

Роздивіться ілюстрації. Поміркуйте, що потрібно знати історику, щоб прочитати тексти цих пам’яток. Як можна перевірити справжність документа, з’ясувати, що це не підробка сучасників, встановити точну дату його створення?

1. Сторінка літопису, на якій переповідаються події походу (969-971 рр.) великого київського князя Святослава Ігоровича.

2. Сторінка з листа, написаного гетьманом Богданом Хмельницьким у 1648 р.

3. Універсал - так називали офіційні документи за козацької доби - гетьмана Івана Мазепи. Початок 18 ст.

Роздивіться графіті (зі стін Софійського собору в Києві) - так учені називають написи та малюнки, видряпані на стінах та архітектурних деталях давніх будівель, посудинах та інших предметах, що їх знаходять під час археологічних розкопок. 1. Чому такі написи є важливими історичними джерелами? Поміркуйте, чи можна графіті вважати писемними джерелами, адже написи зроблено на твердому матеріалі. 2. Один з написів належить князю Володимиру Мономаху, інший - князівському урядовцю Ставру Городятичу (1118 р.). Третій запис залишив пересічний киянин, який повідомив про смерть Ярослава Мудрого, вказавши дату цієї сумної події. Про що свідчить той факт, що авторами графіті були князь, боярин та простолюдин?

Про що розповідають літописи?

Русь та русичі — найдавніші назви, якими користувалися наші предки для найменування своєї землі та себе самих. Саме назва «Русь» передувала назві «Україна» для означення землі, заселеної українцями-русичами.

Найавторитетнішими й найвідомішими джерелами з історії Київської Русі, які допомагають історикам відновити перебіг подій минулого, є літописи. Ви вже знаєте, що так називають твори, у яких події записували послідовно за роками (літами), «з літа в літо». Літописці висвітлювали здебільшого діяння князів - воєнні походи, договори із сусідніми державами, шлюби.

Відомостей з буденного життя інших мешканців Русі на сторінках літопису досить мало. Як ви думаєте, чому?

Першим літописом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ». Літопис починається словами «Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала». Створено його було на початку 12 ст., а розповідає він про події від 860 до 1111 р., тож зрозуміло, що його автор користувався давнішими текстами. Видатною пам’яткою є й Галицько-Волинський літопис. У ньому йдеться про події на галицьких та волинських землях від 1205 р. до кінця 13 ст.

Створювали літописи і за доби козацтва. Слави найвидатнішого козацького літописця зажив Самійло Величко. У своїй ґрунтовній праці (1720 р.) він оповів про найважливіші події з історії Національно-визвольної війни та Української козацької держави, навів чимало документів тих літ, свідчення очевидців, життєписи гетьманів проілюстрував портретами. Літопис Самійла Величка докладно розповідає про події в Україні 16481700 рр. Боячись припуститися помилки, літописець перевіряв кожен з документів, користувався багатьма писемними джерелами, зокрема й чужоземними. Останні частини літопису зі слів автора дописували його учні, бо він сам утратив зір, роками працюючи над книжкою.

1. Перша сторінка «Повісті минулих літ».

2. Титульний аркуш літопису Самійла Величка. 1720 р.

Назва літопису починається словами: «Сказання про війну козацьку...». А далі визначено основну тему (Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького), вказано ім’я автора (Самійло Величко), згадано його колишню посаду - «канцелярист Війська Запорізького», місце і час написання твору (село Жуки уїзду Полтавського року 1720).

Сформулюйте за змістом тексту 3-5 запитань, по черзі дайте відповіді на них.

Прочитайте уривки з літопису й поміркуйте над запитаннями.

Галицько-Волинський князь Данило Романович. Реконструкція З. Васіної.

Перша частина Галицько-Волинського літопису є життєписом князя - першого короля в нашій історії - Данила Романовича.

Розповідаючи про вдачу й риси характеру князя-короля, літописець пише: «Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, та братолюбством він світився був із братом своїм Васильком...». А ще цікавим є опис князя, коли той приїхав у державних справах у місто Пожг (нині столиця Словаччини Братислава): «Сам він їхав поруч із королем за звичаєм руським: кінь під ним був напрочуд гарний, сідло позолочене, стріли й шабля золотом оздоблені та іншими прикрасами, аж дивно було, а жупан із тканини грецької широким золотим мереживом обшитий, і чоботи зелені козлові, обшиті золотом... Багато дивилося та багато дивувалося, а король йому сказав: “Не пошкодував би я дати й тисячу срібла за те, що ти прийшов звичаєм руським батьків твоїх”».

1. Яким постає з оповіді літописця князь Данило Романович? Про які деталі буденного життя тієї доби дізналися з уривків? 2. Які деталі літописного опису використала художниця для реконструкції образу князя-короля? Чи подобається вам цей образ? Що змінили б у портреті-реконструкції?

Що таке архіви?

Справу збирання, збереження та впорядкування писемних пам’яток покладено на спеціальні установи, які називають архівами. З’явилися архіви з виникненням писемності. Тепер власні архіви мають усі установи, організації, нерідко й приватні особи - учені, письменники, громадські діячі.

Для сучасних архівів будують спеціальні приміщення з вузькими вікнами, що не пропускають прямих сонячних променів: від сонячного світла тло й друкарська фарба вигасають, линяють, а папір жовтіє та псується. Шкодить документам і забруднене повітря, тому в архівах його очищують за допомогою спеціальних фільтрів. Щоб документи краще зберігалися, їх укладають у щільно закриті коробки й розміщують на полицях - стелажах. У великих архівах загальна довжина стелажів сягає десятків кілометрів. Найцінніші документи перезнімають на плівку: виходять діафільми з дуже маленькими кадриками - мікрофільми. Їх зберігають окремо від документів на випадок, якщо оригінал буде пошкоджено або втрачено.

Сучасний вигляд сховища для зберігання документів.

Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України у Києві.

Найбагатшими в Україні є сховища документів Центральних державних історичних архівів у Києві та Львові. Документи ретельно досліджують учені і на основі їхніх свідчень пишуть наукові праці.

Складіть план розповіді про архіви, формулюючи пункти плану як питальні речення. Вислухайте відповіді один одного на ці запитання.

1. Складіть стислу розповідь про писемні історичні джерела за планом:

1. Що таке писемні історичні джерела?

2. Які вони бувають?

3. Чому писемні джерела найцінніші для істориків?

2. Накресліть лінію часу, позначте на ній потрібні дати та розв’яжіть хронологічну задачу.

Літописець Нестор - чернець Києво-Печерського монастиря - завершив роботу над славнозвісним літописом «Повість минулих літ» у 1113 р. Скільки від тієї дати минуло років до створення козацького літопису Самійла Величка?

3. Що спільного та відмінного в літописах княжої та козацької доби?

4. Що спільного і чим відрізняються слова археологія та архів? Спробуйте витлумачити значення їхньої спільної частини.

Що в матеріалах уроку найбільше зацікавило? Про що обов’язково розкажете вдома? Про що хотіли б дізнатися більше? Про які події шкільного життя розповіли б у літописі своєї школи? Поділіться ідеями про те, яким би мав бути цей літопис.

Багаті на свідчення про козаків щоденникові записи та дорожні нотатки мандрівників. Австрійський володар у лютому 1594 р. відправив до запорізьких козаків посольство Еріха Лясоти, мета якого — залучити їх до спільної боротьби проти Османської імперії та Кримського ханства. Про перебування в Україні Лясота розповів у своєму «Щоденнику». Прочитайте фрагмент зі щоденника, поміркуйте, що вражало чужинців у житті козаків.

Проїжджаючи «козацькою землею», Лясота бачив «дуже гарні великі родючі поля й ґрунти, на яких тут і там видно багато дивних малих будинків із бійницями, куди втікають селяни, коли раптово стається напад зі степу, і там обороняються; тому кожен мешканець, ідучи в поле, вішає на плече рушницю, а до боку шаблю чи тесак; напади такі часті, що спокою від них майже ніколи немає... Я гадав, що ця війна проти турків триватиме не рік чи два, тому не вважав за слушне втрачати таких хоробрих і відчайдушних людей, які змолоду вправляються у військовому мистецтві та добре знають цього ворога, тобто турків і татар (з якими вони майже щодня стикаються). Крім того, вони мають власну зброю та боєприпаси».

З якою метою Лясота приїхав в Україну? Дайте відповідь на три «чому»: 1. Чому, за свідченням Лясоти, українські селяни мусили виходити в поле зі зброєю? 2. Чому Лясота «не вважав за потрібне втрачати таких хоробрих та відчайдушних людей», якими були козаки? 3. Чому українського козака називають воїном-хліборобом?