Підручник з Історії України 5 клас Власов - '(Генеза) 2013'

§16. САДОК ВИШНЕВИМ КОЛО ХАТИ, або УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО ТА МІСТО У 18 - 19 ст.

На уроці навчитеся

1. Розповідати про життя мешканців українських сіл і міст. 2. Визначати особливості буденного життя мешканців міст і сіл у 18 - 19 ст., порівнюючи їх із сьогоденням. 3. Описувати одяг українців у 18 - 19 ст.

Роздивіться фотографію. Розкажіть про опорядження сільської хати. Що відрізняє її від сучасного помешкання, а чим вона подібна до нього? Чому нині хатнє начиння здебільшого втратило традиційні національні риси?

Парубок та дівчина за столом у сільській хаті. 1903 р.

Яким було українське село у 18 — першій половині 19 ст.?

Життя українських селян не змінилося з попередніх часів. Як і раніше, села закладали поблизу річок та озер, утворюючи вулиці, обабіч яких стояли хати й простягалися городи. Традиційними були зовнішній вигляд та внутрішнє опорядження хат. Про те, яким був побут українських селян, якими клопотами вони переймалися, якими були звичаї українського села, довідуємося з творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя. У другій половині 19 - на початку 20 ст. картини селянського побуту майстерно змальовували Панас Мирний та Іван Нечуй-Левицький, з творами яких познайомитеся на уроках української літератури.

Селянська родина. Картина Т. Шевченка.

Цінним історичним джерелом є рукописні ілюстровані альбоми Домініка П’єра де ла Фліза, француза за походженням, який від 20-х років 19 ст. був лікарем на Київщині. У службових поїздках Київщиною він не лише надавав медичну допомогу, а й занотовував почуте й побачене. Записи доповнював малюнками. Ось як де ла Фліз розповідає про побут українських селян: «Селянські житла (на Київщині) скрізь збудовані з дерева, вони, як правило, теплі взимку. Їх зовнішнє й внутрішнє планування всюди майже однакове... Майже всі хати вкриті соломою. Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору без вікон. У кімнаті завжди є піч. Хати заможніших селян часом просторіші, кімнати не такі тісні, у них більше порядку й чистоти, досить часто вони побілені всередині і ззовні. Внутрішнє впорядкування кожної хати майже скрізь однакове. В усіх помешканнях завжди можна бачити в кутку кімнати напроти дверей грубо намальовані образи святих у більшій чи меншій кількості, прикрашені натуральними висушеними квітами та білими рушниками, вишитими червоними узорами. У їхніх помешканнях зовсім немає меблів, хіба що іноді шафа і декілька простих стільців.

Зразки селянських жител. З книжки де ла Фліза

Внутрішнє планування селянської хати. З книжки де ла Фліза

Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний,

зрідка пшеничний, за винятком свят та місцевостей, де пшениця родить. Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю. Взагалі вони споживають багато картоплі, яку вирощують всюди, особливо на піщаних ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки, які готують з житнього, пшеничного або іншого борошна, яєць, молока й сиру. Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також належать до їхнього раціону. Для їжі вони користуються простим мальованим глиняним посудом. Ложки, якими вони користуються, виточені з дерева, відполіровані, вкриті лаком і також складені рядочком у шафі. Виделки їм майже невідомі...».

Підготуйте вибірковий переказ тексту: 1) як ззовні виглядали селянські хати; 2) яким було їхнє внутрішнє опорядження; 3) як харчувалися селяни. Доповніть розповідь малюнками.

Роздивіться картини українських художників, на яких зображено буденні сцени із життя українського села наприкінці 18 - на початку 19 ст., дайте відповіді на запитання.

Кріпаків міняють на собак. Картина І. Їжакевича.

Великодня утреня. Картина М. Пимоненка.

Які обставини життя українських селян засвідчують картини? Доберіть 5-7 прикметників, доречних у розповіді про українське село в зазначений період. Обґрунтуйте доречність кожного дібраного слова.

Яким було українське місто в кінці 18 — на початку 19 ст.?

У 18 ст. майже всі міста й містечка залишалися дрібними поселеннями, які майже не відрізнялися від сіл. Заняттям їхніх мешканців були не тільки ремесла й торгівля, а й сільське господарство. Від останніх десятиліть 18 ст. кількість міст почала збільшуватися, зростала й чисельність міського населення.

Про те, яким було українське місто кінця 18 - початку 19 ст., свідчить картина Євграфа Крендовського «Полтава. Олександрівська площа» (1840 р.). Бачимо міський краєвид з характерними, на зразок селянських хат, окремими будинками, з великою двоповерховою спорудою державних установ у центрі. Площа живе своїм звичним буденним життям. Тут і окремі постаті, і цілі групи мешканців міста. Майже в центрі картини, на першому плані, двоє заможних молодиків, які жваво про щось розмовляють. Неподалік, з лівого боку, стоять чиновники. Повагом посуваються площею вози, запряжені круторогими волами. Далі мчать запряжені кіньми візки, у яких сидять вельможі. На картині - військові й цивільні, багаті й бідні, поміщики й селяни-кріпаки, торговці й ремісники.

Уважно роздивившись ілюстрацію, назвіть 5 рис, які свідчать, що 1) на картині зображено місто; 2) у 18 ст. українське місто майже не відрізнялося від села.

Яким був одяг українців у 18 — на початку 19 ст.?

Козацька старшина (гетьман, полковник, сотник) та селянин часів Гетьманщини. Малюнки з «Історії Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського. 1822 р.

У 18 ст. заможні мешканці міст - козацька старшина, купці - носили одяг з дорогих чужоземних тканин - шовку, парчі. Простолюд - селяни, міщани та козаки - з полотна й сукна місцевого виробництва. Козаки вдягалися в білі сорочки, сукняні різнокольорові широкі шаровари. За верхній одяг правили жупани, кунтуші, киреї. Підперізувалися шовковим чи шкіряним поясом. Основним натільним одягом для чоловіків і жінок лишалася сорочка. Жінки на сорочки одягали плахти й спідниці. Взимку по всій Україні носили кожухи. Взуття чоловіків і жінок, їхні головні убори залишалися традиційними.

1. В. Тропінін. Дівчина з Поділля.

2. М. Рачков. Українець.

Де ла Фліз описує й одяг українських селян: «Всі вони одягають свитки, вони пошиті із грубого сукна, виготовленого ними самими з вовни власних овець. Свитки досить добре захищають від дощу, вони широкі, звичайно довгі. Взимку вони одягають під цю свиту кожух з овчини, необхідний у цьому кліматі; у ньому можна переходити люті холоди. Оскільки кожухи й свитки не мають ґудзиків, то їх стягують поясом. Селяни майже всі носять чоботи, рідко і лише в період польових робіт вони взувають сандалі, які називаються личаками або постолами.

Селяни Київщини на малюнках де ла Фліза.

Жінки й дівчата звичайно носять довгі свитки. Спідниці та фартухи шиють з барвистого, у великі квіти полотна або з блакитної чи червоної матерії, яку селяни виготовляють і фарбують самі. На околицях Києва жінки та дівчата носять сорочки з тонкого полотна з довгими й широкими рукавами, прикрашені майстерно вишитими червоними узорами. Чоботи жінки і дівчата носять майже завжди, особливо у святкові дні. Головний убір жінок дуже різний. Дівчата, як і жінки, носять на шиї багато разків намиста, найбагатші мають червоне коралове намисто».

Прочитайте опис дівочого вбрання з повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся». Порівняйте з описом де ла Фліза. Який текст багатший на деталі? Як це можна пояснити?

«...Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці як тернові ягідки, бровоньки як на шнурочку... Коси у неї як смоль чорнії та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушки за дрібушку та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть пороспуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде; на шиї на чорній бархатці, широкій, так що пальця, мабуть, у два, золотий дукач і у кольці зверху камінець, червоненький... так і сяє!»

На основі тексту та ілюстрацій складіть перелік речей, що складали традиційне українське жіноче та чоловіче вбрання.

1-2. Наведіть 1-2 приклади того, що в житті українських селян кінця 18 - початку 19 ст. не змінилося від періоду Київської Русі, а що - стало новим.

3. Чому навколо міст у 18 - на початку 19 ст. не було укріплень?

4. Яким був традиційний український костюм? Що змінилося у вбранні від часів Київської Русі?

Уявіть, що за сюжетом кінофільму ви опинилися в українському місті 18 - початку 19 ст. Як ви думаєте, чи помітили б тогочасні мешканці, що ви - «прибульці з майбутнього»? Чому? Наведіть приклади речей, які б допомогли вам не привертати до себе уваги.

Прочитайте текст та роздивіться фотографії. Обміркуйте відповіді на запитання.

Харків. Катеринославська вулиця. 1910 р.

Львів. Міський театр. 1913 р.

Будинок з химерами В. Городецького в Києві. Початок 20 ст.

Житомир на початку 20 ст.

Від другої половини 19 ст. в побуті та способі життя населення України відбулися істотні зміни. Найпомітнішими ці зміни були у великих містах, які дедалі більше зазнавали європейського впливу. У містах з’являються цілі квартали, забудовані багатоповерховими житловими будинками, спорудами громадського або культурного призначення - театрами, бібліотеками, лікарнями тощо. Вулиці починають освітлювати електричними ліхтарями. Ви вже знаєте, що саме тоді з’явився громадський транспорт. Зросла кількість міст, де прокладено водогін. Саме тоді почали закладати міські парки й бульвари. У будівництві стали активно застосовувати нові технології та винаходи, зокрема метод зварювання металевих конструкцій, нові матеріали - бетон та залізобетон. Так, архітектор Владислав Городецький у Києві спорудив житловий будинок, де навіть оздоби було виготовлено з бетону. Європейські новинки потрапляли до Києва чи Одеси одночасно із Віднем чи Петербургом. Крамниці пропонували мешканцям міст одяг і парфуми з Парижа, вина - з Італії, швейні машини - з Німеччини, годинники - зі Швейцарії... Європейській моді відповідав й одяг городян. Утім, побут українських міст зберігав і національні елементи. Вишивкою в міських оселях оздоблювали серветки, скатертини, фіранки. Декорували нею й одяг.

Згадані риси визначали здебільшого життя заможних городян. Міські робітники оселялися або в передмісті, або в бідних, дешевих кварталах, прикметою яких були злидні та бруд. Бідні родини часто винаймали маленькі комірчини, умеблювання яких складалося з ліжка, скрині, столу та кількох стільців. Одяг бідних городян був дешевим, часто саморобним.

Зміни в побуті селян були не такими помітними, як у місті, бо буденне життя села визначали традиції. Заможні селяни дедалі частіше будували цегляні будинки, покриваючи їх бляхою або черепицею. Тканини фабричного виробництва поступово витісняли самоткані в одязі й хатніх оздобах.

Інтер'єр сільської хати. Початок 20 ст.

Кімната Лесі Українки в її помешканні в Києві.

Які зміни відбувалися в буденному житті населення України від другої по - ловини 19 ст.?

Що відрізняло міста початку 20 ст. від міст початку 19 ст.? Що характерне для міст початку 20 ст.?

Порівняйте опорядження сільської хати та міського житла початку 20 ст. Які особливості привертають увагу?