Підручник з Історії України 5 клас Власов - '(Генеза) 2013'

§13. ХЛІБ НАСУЩНИМ, або ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ЗА ЧАСІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

На уроці навчитеся

1. Розповідати про перші міста, їхню забудову. 2. Визначати особливості буденного життя мешканців давніх міст і сіл. 3. Описувати одяг мешканців Київської Русі. 4. Порівнювати повсякденне життя за давнини із сучасним.

Роздивіться фотографії із зображенням помешкання часів Київської Русі та сучасного. Знайдіть 5 ознак, за якими зображені будівлі подібні і якими відрізняються. Поміркуйте, чи відрізняється хатнє начиння, якого не бачимо на знімках. Як саме? Зробіть висновок про те, що в побуті українців за тисячу років змінилося істотніше. Як ви думаєте, чому?

Реконструкція давньої хати в «Парку Київська Русь» (село Копачів, Обухівський район, Київська область).

Будинок 1962 р. із с. Калюжинці Чернігівської обл. Експозиція «Українське село 60-70-х років 20 ст.» Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові.

Якими були найдавніші на наших землях міста?

Поділ та дитинець на макеті «Давній Киів» з Національного музею історії України.

Наші землі в 9-10 ст. чужинці називали «країною градів». «Гради», тобто фортеці, споруджували з дерева - городили, звідси й назва - «город», або «град». Укріплені поселення поступово перетворювалися на міста. Великі міста складалися з трьох частин. Одна з них - дитинець. Це найстаріша частина міста, розташована найчастіше на узвишші, горі. Зміцнена стінами, валами й ровами, ця частина давнього міста й була фортецею. На дитинці будували князівські та боярські двори. Від часів хрещення Русі саме тут розташовувалися найважливіші церкви й собори. Нижче дитинця простягався поділ. Саме тут мешкали ремісники та купці, тут був торговий майдан, численні церкви й монастирі. Поза міськими укріпленнями розташовувалися передмістя. Їх заселяли ремісники певної спеціальності: кожум’яки селилися біля води, гончарі - біля виходу глин тощо.

Забудова київського Подолу 11 ст. Житлові квартали. Макет-реконструкція.

Будівлі в давніх містах розташовували рядами, між якими лишали проїзд - вулицю. Напрям вулиць часто залежав від рельєфу місцевості. Сходилися вони до торгової площі, біля міських брам чи дитинця. Центральна вулиця пролягала здебільшого від головної брами передмістя до дитинця. Вулиці вимощували дерев’яними настилами.

Житло киянина, який мешкав на Подолі в 10 ст. Реконструкція. Крутими східцями піднімаємося на галерею, з якої можна потрапити в середину приміщення. Ліворуч, у кутку, піч з лежанкою, уздовж стін дерев’яні лави. Нижнє приміщення використовували як комору.

Міста заселяли переважно ремісники. Чимало мешканців міст жило з торгівлі. У великих містах мешкали князівська родина, бояри, дружинники, духівництво.

1. Спорудження однієї з ділянок укріплень київського дитинця.

2. Будівництво боярської садиби та князівського палацу. Фрагменти реконструкції київського дитинця князя Володимира з Археологічного музею Інституту археології Національної академії наук України.

Під садиби простолюду відводили невеликі ділянки землі. Свої хати городяни розташовували в глибині двору. Це були здебільшого однокімнатні, з глиняною підлогою, заглибленою в землю, будівлі, площею не більше 18 - 20 м2. Споруджували також господарські приміщення: навіси, клуні, хліви.

Садиби й житла представників заможних верств були багатші й просторіші. Князі та бояри мешкали у двоповерхових хоромах з багатьма приміщеннями.

У князівських палацах, боярських хоромах завжди було гамірно. Тут чатували дружинники, метушилися слуги, юрмилася челядь. Звідси віддавали накази, тут судили й урядували, сюди звозили данину. У просторих великих залах, де збиралися дружинники князя, часто відбувалися бенкети.

1. Роздивіться фотографії макетів-реконструкцій, знайдіть на них елементи міської забудови, про які йдеться в тексті. 2. Сформулюйте за змістом тексту 3 - 5 запитань, по черзі дайте відповіді на них.

На основі тексту та ілюстрацій намалюйте вулицю давнього Києва, прокоментуйте зображене.

За уривком із джерела й поданими нижче запитаннями складіть розповідь про бенкет, свідком якого став мандрівник-чужинець.

«При обіді стояло багато посуду золотого й срібного, великі срібні, вкриті позолотою чаші, кубки й чарки. Було багато різних страв: тетереви, гуси, лебеді, журавлі, рябці, голуби, кури, зайці, оленина, вепровина, телятина, воловина, всякі напої: вино, мед чистий і варений з перцем, квас. Бенкетували до пізньої ночі, з гуслями й дудками, була велика забава з приятелями й сміхунами, танці, співи. Багато кухарів трудилося, обливаючися потом, слуги бігали, носячи тарілки, інші обережно махали віялами для прохолоди, інші тримали срібні умивальниці, інші - посуд з гарячою водою...»

Яке враження справила на вас розповідь про бенкет? Що дізналися про наїдки тих часів? Як відбувалося свято? Хто, на вашу думку, міг дозволити собі таке святкування?

Роздивіться ілюстрації, візьміть участь в обговоренні відповідей на запитання в загальному колі.

Роздивіться зображення-реконструкції давнього міста й села. Які особливості забудови привертають увагу? Що відрізняє село від міста? Як ці відмінності відбито в значенні слів? Який будівельний матеріал використовували за тих часів у будівництві?

Як за давніх часів жили селяни?

Більшість тогочасного населення Русі мешкала в неукріплених поселеннях, які називали так, як і сьогодні, - селами. У давньому селі було півтора-два десятки жител, споруджених з дерева. Житла русичі заглиблювали в землю на 30 - 80 см, іноді й більше, тому їх називають напівземлянками. У таких спорудах було затишно, вони швидше нагрівалися й довше тримали взимку тепло, а влітку - зберігали прохолоду. У хаті в кутку була піч з глини або каменю, яку топили «по-чорному», тобто так, що дим виходив крізь двері чи невелике вікно, чи просто крізь солом’яний дах.

Селяни вирощували ячмінь, овес, згодом жито та пшеницю. З городини знали ріпу, капусту, редьку, огірки, буряк, моркву, горох, цибулю й часник. У садках росли вишні, сливи, яблуні. З тварин розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Помічниками в господарствах були воли та коні. Живучи поміж лісів, у краю річок та озер, русичі не нехтували тисячолітнім мисливським і рибальським досвідом. Знали бортництво. Полювання та бортництво давало змогу отримувати не лише додаткові харчі, а й хутро, мед і віск - чи не найцінніші товари, які русичі збували сусіднім народам.

Доберіть кілька іменників, прикметників, дієслів, які б розкривали зміст прочитаного.

Яким було вбрання за часів Київської Русі?

Святковий князівський одяг. Городянки у святковому вбранні. Реконструкція 3. Васіної.

Заможні міщани - бояри та дружинники - носили дороге вбрання, пошите із заморських тканин, хутра й шкіри, оздоблене коштовностями. За верхній одяг і чоловіків, і жінок правив плащ. Плащі накидали на плечі й застібали на правому плечі застібкою-фібулою. Найбагатшими й найрозкішніше оздобленими, звичайно, були князівські плащі. Їх шили з дорогих кольорових вовняних тканин. Краї таких плащів обшивали золототканими стрічками, смугами з дорогого хутра, а поли - золотою вишивкою, нашивними орнаментованими бляшками із золота та срібла.

Князівський костюм складався, окрім плаща, з довгої верхньої сорочки з дорогих тканин, штанів та чобіт з гарно вичиненої та фарбованої (здебільшого в червоний чи зелений колір) шкіри. Доповнювала вбрання шапка з хутряною опушкою, діадема та барма - комір-наплічник з коштовностей.

Обов’язковим елементом давньоруських костюмів була сорочка. У сорочки вдягалися і селяни, і князі. Княгині, боярині та багаті городянки поверх сорочок носили також довгий верхній одяг тунікоподібного крою з ширшими, ніж у сорочок, рукавами. Жіноче вбрання доповнювали пояси. Заможні жінки любили прикраси - золоті й срібні ланцюжки, намиста, сережки.

Теплим верхнім одягом, який носили і чоловіки, і жінки, були кожух і свита. Князі, бояри, багаті дружинники та купці ходили в кожухах з білки, горностая, куниці, а міський простолюд та селяни - з ведмедя, овчини та козячих шкур.

1. Прочитайте текст за абзацами. Знайдіть на художніх реконструкціях елементи вбрання наших предків. Які нові для вас слова вжито в тексті? 2. Поміркуйте, якими історичними джерелами користуються історики та художники для реконструкції одягу мешканців Київської Русі. Які елементи тогочасного вбрання використовують і в сучасному одязі?

1 - 2. Розкажіть про життя в місті та селі за планом:

1. Як виникали міста? Що характерне для їхньої забудови?

2. Хто мешкав у містах? Якими були заняття його мешканців?

3. Чим село відрізнялося від міста? Як жё 12890 или селяни?

3. Накресліть лінію часу, позначте на ній відповідні дати та розв’яжіть хронологічну задачу.

У 1955 р. під час археологічних розкопок у Києві на вулиці Володимирській було виявлено житло 13 ст., у якому біля печі зберігався глечик із золотими колтами, браслетами та каблучками. Скільки століть пролежали прикраси в схованці? Скільки років минуло відтоді, як їх було знайдено?

4. Який одяг мали мешканці міст та сіл за часів Київської Русі?

Чи цікавою була для вас розповідь про буденне життя мешканців міст і сіл Київської Русі? Про що хотіли б довідатися докладніше? Що вразило найбільше?

Змайструйте паперову ляльку та намалюйте для неї жіночий та чоловічий костюм княжих часів.

Прочитайте текст, обміркуйте відповіді на запитання.

У містах мешкали ремісники різних спеціальностей - гончарі, кожум’яки, ковалі, зброярі, теслярі, так звані огородники (будівельники оборонних валів), каменотеси, склороби, які виготовляли різноманітні вироби зі скла та смальту для мозаїки, ювеліри - «ковалі по злату, сріблу й міді».

За підрахунками вчених, мешканці Київської Русі знали близько 70 ремесел. Надзвичайного поширення набуло металообробне ремесло. У руських землях ковалі виготовляли із заліза 150 різних виробів - знаряддя праці, ремісничі інструменти, зброю, предмети хатнього начиння. Майстри ковальської справи досконало володіли такими способами залізообробки, як кування, зварювання, обточування, полірування тощо.

Одним з найпоширеніших видів металообробного ремесла було художнє литво. Давньоруські майстри відливали безліч предметів - від малесеньких ґудзиків до церковних дзвонів. Вироби нерідко оздоблювали інкрустацією золотом і сріблом. Це оздоблення робилося так: у розпеченому залізі зубильцями наводили рисунок, після чого в нього забивали золотий або срібний дріт. З-поміж прикрас найпопулярнішими були браслети, колти, персні.

Поважною справою було й гончарство. Місцеві гончарі виробляли з глини безліч речей, у тому числі дитячі забавки. А від 10 - 11 ст. навчилися виготовляти кераміку, вкриту поливою. Крім названих, розвивалися й інші ремесла: обробка кістки, дерева й каменю, виготовлення цегли й вапна, кравецтво, шевство, вичинка шкур, ткацтво тощо.

1. Золоті прикраси - вироби майстрів Русі 12-13 ст. Ливарні форми для виготовлення колтів.

2. Меч 11 ст. з околиць Києва з написом «Коваль Людота».

1. Прочитайте напис на мечі. Про що свідчать подібні пам’ятки? 2. Роздивіться ливарну форму для виготовлення колтів. Поясніть, як виготовляли ці прикраси.

Прочитайте українську народну казку «Кирило Кожум’яка». Які історичні відомості, викладені в тексті уроку, засвідчує це фольклорне джерело? Як ви думаєте, коли було створено казку?