Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Вербицька - Нова програма

Тема 3.5. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Досліджуємо поняття комунікації.

Вчимося вибудовувати ефективний діалог зі співрозмовником.

Розуміємо характер процесу міжособистісного спілкування.

Діємо, беручи участь у ситуаціях, які потребують різних форм спілкування.

Модуль 1

Спілкуватися - бути частиною спільноти

Кожен із вас має чималий досвід спілкування з іншими людьми. Однак для ефективної співпраці, а саме переконання інших людей, потрібні певні навички комунікації, а часто - майстерність у цьому.

Ідея єдності, зв’язку зі спільнотою є визначальною для понять «комунікація», «спілкування». Іншомовний термін «комунікація», що є тотожним українському відповіднику «спілкування», означає:

• передання (трансмісію) інформації, ідей, емоцій, умінь;

• розуміння інших;

• спонукання до дії та вплив на людей;

• взаємодію з іншими;

• об’єднання (творення спільноти) за допомогою мови чи знаків. Комунікація є основним фактором суспільного розвитку. Без спілкування, без передання інформації від одного індивіда до іншого людство не зможе існувати. Вміння спілкуватися є запорукою ефективної взаємодії, позитивної атмосфери та ознакою відповідальної громадянської участі.

Зверніть увагу на однокореневі слова до термінів «комунікація» і «спілкування», що є синонімами.

• В українській мові - спілкування: сполучатися, спілкуватися, спілка, спільнота.

• В англійській мові - communication: communicate, community (громада).

Здебільшого спілкування пов’язують із мовленням, коли одна людина повідомляє щось іншій. Насправді ці явища мають складнішу структуру та сутність, оскільки спілкуванням може бути не лише розмова, читання книги чи реклама, а й участь у соціальних мережах, жести, одяг. Навіть мовчання - це теж форма комунікації.

Модуль 2

Як відбувається процес комунікації

На перший погляд, процес спілкування є доволі простим. Одна людина говорить, інша - слухає та сприймає. Загалом у процесі комунікації є три складові:

• відправник - той, хто говорить, пише, малює чи навіть співає;

• повідомлення - те, що відправник передає, тобто певним чином закодоване повідомлення в усній мові, письмі, малюнку, пісні тощо;

• отримувач - той, хто намагається зрозуміти суть повідомлення та сприймає його.

Тобто комунікація - це не лише те, що передає відправник, а й те, що сприймає адресат.

Слід мати на увазі, що під час спілкування люди використовують не лише тексти чи візуальні образи, а й надають своїм повідомленням емоційного забарвлення, що виявляє їхнє ставлення до співрозмовника.

У будь-якому повідомленні є предметний рівень (те, що ми говоримо, пишемо) і рівень ставлення (як ми це говоримо, який настрій закладаємо у текст, малюнок, музику тощо). Співвідношення цих двох складових повідомлення під час комунікації часто є непропорційним: близько 20 % для предметного рівня і 80 % для рівня ставлення.

Обговорюємо

Уявіть ситуацію: ваш товариш запізнився на зустріч із вами. Якими будуть ваші дії та емоції, коли ви нарешті зустрінетеся? Наприклад, різко запитаєте: «Чому ти запізнився?» або ж, навпаки, висловите турботу: «Я так хвилювався/ хвилювалася за тебе, коли ти не прийшов/прийшла вчасно...» тощо.

Сучасний німецький учений Шульц фон Тун у 2000 році опублікував книгу «Чотири сторони спілкування», у якій, окрім предметного рівня та рівня ставлення, описав ще два рівні комунікації, а саме - рівень спонукання і рівень самовираження.

1. Зобразіть на аркуші модель рівнів комунікації у вигляді таблички.

Рівень ставлення

Рівень спонукання

Предметний рівень

Самовираження

2. Заповнюючи табличку, напишіть те, що ви хотіли б повідомити на предметному рівні, а також на рівнях спонукання, ставлення й самовираження.

3. Використовуючи модель Шульца фон Туна, розшифруйте зміст наведених повідомлень.

• Повідомлення у Facebook: «У мого друга сьогодні День народження».

• Зауваження мами до сина чи дочки: «У твоїй кімнаті безлад».

• Заклик до друзів: «Відвідаймо місцевий музей!»

• Напис на рекламному щиті: «Партія Успішних - з турботою про вас».

4. Чи бували ви в ситуаціях, коли люди, ЗМІ, реклама, наголошуючи на одних сторонах комунікації (скажімо, предметне повідомлення про щось цікаве), хочуть спонукати вас до певних дій (наприклад, щось придбати, за когось проголосувати, високо оцінити якусь людину, фірму, товар тощо)? Наведіть приклади таких ситуацій та обговоріть їх.

Модуль 3

Суть та особливості невербальної комунікації

Мова - основний канал інформації. Однак інформацію можна передавати й іншими шляхами: приміром, за допомогою виразних рухів тіла (міміка, жести, пози); фізичного простору (відстані між співрозмовниками); погляду чи будь-яких інших засобів.

Одним із засобів спілкування є невербальна (несловесна) комунікація, що виражена у жестах, погляді, предметах, символах тощо. Невербальні сигнали здебільшого спонтанні, несвідомі й тому майже завжди щирі. Вміння користуватися арсеналом невербальної комунікації сприяє формуванню культури спілкування. Невербальні засоби спілкування мають свою класифікацію, зокрема:

• рухи тіла, жести (рухи рук, ніг, голови тощо);

• вираз очей і спрямованість погляду;

• вираз обличчя;

• тактильні засоби (потиск руки, поцілунки);

• усмішка;

• реакція шкіри (почервоніння, збліднення);

• косметика;

• запахи (парфуми);

• одяг (колір, фасон);

• манери поведінки (коли ми їмо, розмовляємо тощо);

• психогеографія (просторове поле між співрозмовниками, комунікаторами).

Невербальна комунікація - обмін різноманітними несловесними повідомленнями між людьми, з їхньою подальшою інтерпретацією.

Порівнюємо та обмінюємося думками

Відмінності між невербальною та вербальною комунікацією

Ознайомтеся з таблицею, в якій наведено відмінності між різними видами комунікації. Для кращого розуміння дайте відповіді на запитання, що подані нижче.

Невербальна комунікація

Вербальна комунікація

Передання інформації' «тут і зараз» у момент спілкування, конкретна ситуація

Інформація може існувати незалежно від особистості, яка її передає (наприклад, книга, стаття)

Важко розкласти на окремі одиниці чи об'єднати у систему

Букви, звуки, слова, речення складають чітку систему мови

Зазвичай невербальна поведінка підсвідома, неконтрольована

Переважно це усвідомлена і запланована діяльність

Здебільшого невербальної поведінки ніхто не навчає

Мови вивчають

1. Проаналізуйте відмінності між невербальною та вербальною комунікацією.

2. Визначте переваги та недоліки кожного способу передання інформації.

3. Наведіть приклади на кожну з позицій, що подані в таблиці.

Застосуйте набуті знання та досвід

1. Проведіть переговори з якогось суперечливого питання або інсценізуйте їх разом зі своїми друзями: наприклад, що одягати, коли приходити додому, з ким спілкуватися тощо. Коротко опишіть цей досвід.

2. Оберіть двох охочих узяти участь у переговорах. Визначте будь-яку актуальну та суперечливу проблему або ситуацію з життя й запропонуйте сторонам переговорів її обміркувати.

• Проведіть переговори, дотримуючись усіх етапів.

• Використайте «СТОП-КАДР»: зупиняйтесь після кожного етапу, щоб визначити, які методи застосовували учасники переговорів.

3. Після закінчення переговорів подумайте:

• Чого ви навчилися?

• Чи є це важливим для вас? Чому?

• Як ці знання й уміння можна застосувати в житті?

Майстерня громадянина www.citizen.in.ua

«ЖИВА БІБЛІОТЕКА»

Кожен і кожна з нас - унікальна «Книга». В основі «Живої бібліотеки» закладено ідею, що треба дати шанс зустрітися тим людям, які у звичайному житті не мають нагоди поспілкуватися. Люди, котрі на якийсь час стануть «Живими книгами», говоритимуть про свою ідентичність, свої злети чи падіння, про схвалення чи упередження і соціальну ізоляцію.

Приклад каталогу «Живої бібліотеки»:

• представники різних етнічних груп або конфесій;

• чоловік, який відбув покарання у виправній колонії;

• багатодітні сім’ї або батьки-одинаки;

• людина з алкогольною або наркотичною залежністю;

• безхатченко;

• переселенці;

• люди, які побували в полоні;

• колишня знаменитість.

Учасники «Живої бібліотеки»:

«Книги» - люди, запрошені до участі в «Живій бібліотеці». Це комунікабельні, відкриті люди, готові відповідати на різноманітні запитання. Вони вміють спокійно пояснити свій погляд або ж вчасно сказати: «Стоп!» чи «Я не відповідатиму!».

«Читачі» - це відвідувачі «Живої бібліотеки», котрі зацікавлені дізнатися більше про людей чи конкретну групу, що їх репрезентує «Книга».

Хід роботи

Учасники реєструються, ознайомлюються з Правилами, переглядають «Каталог», обирають «Книгу» і займають місце біля неї. Читати одну «Книгу» одночасно можуть лише четверо — п’ятеро «Читачів».

Читання в «Живій бібліотеці» є інтерактивним, тобто передбачає обговорення проблеми, що зацікавила «Читача».

«Читач» не може вимагати від «Книги» інформації, якою та не хоче ділитися.

Наступний етап - ротація, під час якої «Книги» залишаються на місці, а на зміну попереднім «Читачам» приходять нові.

На завершення - рефлексія. Учасники утворюють спільне коло. Всі охочі мають можливість висловитися.

(джерело: «Жива бібліотека» - ініціатива дамської неурядової організації «Зупини насильство» (StoptheViolence))

Картка підсумкового оцінювання

Онлайн-версія на www.citizen.in.ua

РОЗУМІЄМО

Оберіть правильні відповіді на тестові завдання.

1. Стереотипи - це:

□ багатогранний вимір дійсності;

□ стійке і спрощене уявлення про певну особу;

□ прагнення до особистісного вдосконалення.

2. Найагресивнішими проявами дискримінації є:

□ абстракціонізм, культуризм, кубізм;

□ волонтерство, толерантність, емпатія;

□ ксенофобія, расизм, сексизм.

3. Перебіг конфлікту передбачає такі стадії:

□ розробка плану, реалізація, оцінювання результатів;

□ ескалація, інцидент, кульмінація, завершення;

□ стадія підготовки, стадія втілення, стадія доопрацювання.

4. Булінг передбачає:

□ агресивну й ворожу поведінку однієї дитини щодо іншої;

□ систему позитивної взаємодії у шкільному колективі;

□ інтеграцію новачків у шкільний колектив.

5. Компроміс - це:

□ посередництво під час конфлікту;

□ система взаємодопомоги;

□ угода, досягнута за допомогою взаємних поступок.

ДОСЛІДЖУЄМО

Складіть логічну схему до одного з таких явищ:

а) конфлікти у житті;

б) полікультурне суспільство;

в) стереотипне мислення.

Позитивні сторони

Полікультурне суспільство - це

Вади (виклики)

ДІЄМО

Напишіть есе (до 300 слів), орієнтуючись на такі запитання:

• Які поняття, явища, проблеми ви розглядали у цьому розділі?

• Які з них становили для вас найбільший інтерес? Чому?

• Які з них не були для вас цікавими? Чому?

• Які відповіді на поставлені запитання ви знайшли?

• До яких подальших роздумів вони вас підштовхнули?

• Яких нових навичок і знань ви набули?

• Де вони можуть стати вам у пригоді?