Крим

Судак

Краєвид на Портову вежу Ф. Астагуера (1386) і храм Дванадцяти Апостолів

Час виникнення Судака (Сугдеї) літописи зараховують до 212 р., коли тут була споруджена фортеця аланів, хоча в цих місцях люди жили вже в кам’яному віці. «Сугдея» перекладаєтся з іранського як «непорочний, святий».

У давньоруських літописах місто відоме як Сурож. У VIII - пер. пол. Х ст. Судак перебуває під владою Хазарського каганату, потім Візантії (до XI ст.). Вона з VII ст. мала великий вплив на культурний і економічний розвиток міста.

У XIII ст. у Судаку мешкало 8 тис. чоловік. Двоповерхові житлові будинки розміщувалися на терасах, що вкривали схили Кріпосної гори. Після зміцнення у XIV ст. у Золотій Орді мусульманської релігії на місці християнських храмів у Судаку почали споруджувати мечеті.

Найяскравіше історію міста передає добре збережений «Храм з аркадою». 1222 р. цей християнський храм перебудували на мечеть. 1373 р. після захоплення міста генуезцями він був перетворений на католицьку церкву (про це свідчить напис над міхрабом - вівтарною нішею). Після 1475 р. їй знову повернули вигляд мечеті. У 1775-1816 рр. церква була православною каплицею, 1827 р. стала лютеранською кірхою, а 1883 р. - вірмено-католицьким храмом. Усередині збереглася стародавня частина будинку XIII ст. і фрески XIV-XV ст. Тепер тут відкрито музей генуезької фортеці.

Панорама Генуезької фортеці на Кріпосній горі у Судаку (XIV-XV ст.)

Гармати біля руїн казарм Кирилівського полку

Боротьба за ключове місто на Великому шовковому шляху тривала безупинно, і в 1365 р. Сугдею захоплюють генуезці. 1371 р. вони почали будувати фортецю, більшість оборонних споруд якої збереглася до наших днів і не перебудовувалася. Тому генуезька фортеця у Судаку є унікальним пам’ятником фортифікаційного мистецтва XIV-XV ст. Її загальна площа - 30 га. Фортеця складалася із двох ярусів-укріплень: нижній захищав місто від ворогів, а верхній являв собою цитадель навколо Консульського замку. Довкіл фортеці лежало передмістя, яке також захищалося мурами з брамами.

Нижні вежі фортеці - власні, побудовані під час правління відповідних консулів. Висота веж сягала 15 м, стін - 6-8 м, їхня товщина - 2 м.

У добре збереженому й дивовижному Консульському замку (XIV-XV ст.) містилася резиденція консула, що обирався на один рік із представників генуезької знаті (при консулі формувався опікунський комітет із двох осіб - генуезця і грека). Складається замок із трьох веж. Найпотужніша, біля обриву над морем, - консульська. Тут жив консул, якому суворо заборонялося виходити за фортечні стіни після заходу сонця. Під вежею були резервуар з водою (40 м³) і продовольчі склади. Житлові приміщення другого і третього ярусів опалювали камінами. На четвертому ярусі влаштували майданчик для збройного захисту. Тепер на другий ярус ізнадвору цитаделі ведуть широкі кам’яні сходи, яких у Середньовіччі не було. Потрапити сюди можна було тільки перекидними містками.

Краєвид на Дозорну (Дівочу) вежу з Консульського замку

На самій вершині Кріпосної гори, на висоті 162 м, торкається неба Дозорна, або Дівоча, вежа. На одній з її стін збереглися сліди фресок - ймовірно, тут була каплиця.

За часів генуезців у цій вежі утримувалися знатні бранці. За легендою, вежа Киз-Куле (Дівоча) одержала свою назву після того, як красуня-дочка правителя Сугдеї, закохавшись у пастуха, відмовилася виходити заміж за Діофанта - полководця Мітридата VI Євпатора і викинулася з вежі.

Обороноздатність портової частини Сугдеї підсилювала вежа Фредеріко Астагуера, споруджена у 1386 р. Вона захищала порт і водоймище. Поруч з нею стоїть храм Дванадцяти Апостолів, названий так за залишками знайденої в ньому фрески. А на північному заході від воріт поруч із Некрополем у X ст. був споруджений храм Св. Параскеви.