Історія України у питаннях та відповідях

7.11. ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ* НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

О 3 годині ранку 22 червня 1941 р. після кодового сигналу «Дортмунд» фашистська Німеччина почала масований наступ на Радянський Союз. Три мобільні групи армій - «Північ», «Центр» і «Південь» - згідно з планом «Барбаросса» були спрямовані відповідно на Ленінград, Москву і Київ. Ще одна невелика група - «Норвегія» - мала завдання захопити Мурманськ. Гітлерівська пропаганда на весь світ заявляла, що це «превентивний удар». Червона Армія і радянське керівництво не змогло адекватно відповісти агресору. 21 червня у режимі повної боєготовності перебували лише частини Воєнно-морського флоту (головнокомандувач - М.Кузнєцов).

У перші дні війни з радянських аеродромів не піднялися у повітря 1200 літаків, окремі армії опинилися в оточенні. Незважаючи на факти масового героїзму, Червона Армія відступала. За три тижні війни було повністю розгромлено 28 радянських дивізій, 72 дивізії втратили більше половини свого особового складу. Здавалося, що фашистський бліцкриг удався. 16 липня Гітлер ставить питання про приєднання до третього рейху нових радянських територій.

Дослідники сперечаються щодо питання про головні причини поразок Червоної Армії на першому етапі Великої Вітчизняної війни. Тим не менш, більшість з них такими визнають: розпорошення сил Червоної Армії на кордонах, матеріальну непідготовленість до війни, незавершеність процесу переозброєння СРСР, міжнародну ізоляцію радянської держави, масові репресії проти вищого армійського командування наприкінці 30-х років, раптовість фашистського нападу, некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва тощо.

Ще у 1936 році Гітлер вказував на важливість захоплення українських земель, особливо Донбасу, тоді «життя німецької господарки буде кращим». Тому в середині серпня 1941 р. вістря головного удару фашистських військ спрямовується на Київ. На той час майже уся Правобережна Україна була окупована. Оборона Києва тривала більше двох місяців, але 19 вересня 1941 р. місто було захоплене німецькими військами. Незважаючи на те, що радянські війська за численністю майже дорівнювали фашистським, а в техніці навіть мали перевагу, утримати супротивника не вдалося. До того ж, в оточення під Полтавою потрапило понад 660 тис. солдат і офіцерів.

* У науковій літературі останнього часу вживається також термін «радянсько-німецька війна».

Після 73 днів героїчної оборони 16 жовтня пала Одеса. 24 жовтня фашисти захопили Харків. До кінця 1941 р. майже вся Україна була окупована. Крим був зайнятий фашистами в середині 1942 року. 22 липня 1942 р., після того, як фашисти захопили місто Свердловськ Ворошиловградської (зараз — Луганської) області, вся територія УРСР була окупована.

Понад 2 млн. жителів України були мобілізовані у Червону Армію. На теренах України виникали партизанські загони та підпільні групи. Вже з перших днів війни почалася перебудова економіки СРСР на воєнний лад. Як і загалом по Радянському Союзу, в Україні цим процесом керували компартійні органи. Підприємства переводилися на виконання заказів для фронту. З наближенням фронту найбільш цінне обладнання та майно евакуйовувалося в тилові райони СРСР. До східних регіонів з України переведено Академію наук УРСР, понад 70 вищих навчальних закладів, вивезено найцінніші експонати музеїв. 550 великих підприємств, 4,5 тис. тракторів, 1370 комбайнів і автомобілів перебазовано в тил, вивезено понад 1700 голів худоби, 1,6 млн. т зерна та 269,5 тис. т зерно продуктів. 3,5 млн. осіб виїхало на нові місця, причому вивозилися й висококваліфіковані спеціалісти.

Слід відзначити, що значну частину матеріальних цінностей при відступі Червоної Армії була знищено: промислові об’єкти, провізію, мости, залізничну дорогу, затоплювалися шахти, було ліквідовано Дніпровську ГЕС. Окремі міста України сильно постраждали у результаті бойових дій.

30 червня 1941 р. у Львові на площі Ринок оунівцями було урочисто проголошено Акт про відновлення української держави. У третьому пункті цього документу вказувалося, що «Відновлена Українська держава буде тісно співдіяти з Націонал-соціалістичною Великонімеччиною, яка під проводом А.Гітлера творить новий лад у Європі та світі». Проте, надії на допомогу німців не виправдалися. У Німеччині перемогла точка зору, що підтримувати навіть маріонеткове українське державне утворення не доречно. Вже в середині липня 1941 р. німці заборонили діяльність Українського Державного Правління. Лідери ОУН були арештовані. В окупаційних районах фашисти встановили режим терору та насильства.

20 серпня 1941 р. був створений райхскомісаріат «Україна» (площа близько 340 тис. кв. км) на чолі з Е.Кохом. Адміністративним центром райхскомісаріату стало місто Рівне. Колоніальний статус додатково підтверджував той факт, що ця адміністративна одиниця підкорялася безпосередньо міністерству внутрішніх справ Німеччини, а, наприклад, райхскомісаріат «Еолландія» - міністерству зовнішніх справ фашистської держави.

Перші місяці війни багато в чому повторювали те, що фашисти робили в Західній Європі. Флангові танкові удари, оточення великих груп радянських військ, достатньо високий рівень взаємодії між різними родами військ фашистської Німеччини - все це було в Європі - у Польщі, Франції та ін. Перший період Великої Вітчизняної війни став катастрофою для радянських військ, до цього привела ціла низка факторів: розпорошення сил Червоної Армії на кордонах, матеріальна непідготовленість до війни, незавершеність процесу переозброєння СРСР, міжнародна ізоляція радянської держави, масові репресії проти вищого армійського командування наприкінці 30-х років, раптовість фашистського нападу, некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва тощо.

Змінилися акценти в політиці Німеччини щодо українського державного утворення. Якщо перед війною фашистські лідери схилялися скоріше до того варіанту, що слід допомогти побудувати «Велику Україну», то після початку війни стало зрозуміло, що українські землі Німеччина хоче використовувати тільки у своїх корисних цілях. Україна у планах фашистів стала розглядатися лише як сировинний придаток.

Проте, ті ж перші місяці війни свідчили й про інше: радянські війська героїчно захищаються, на окупованій фашистами території створюються партизанські загони і підпільні групи, у стислий термін проведено евакуацію у східні райони СРСР. Незважаючи на важке становище, головним було усвідомлення радянським народом того, що «ворога буде розбито» і «перемога буде за нами».

Нові терміни і поняття

Превентивний удар — удар, який попереджає небезпечні дії іншої сторони.

Бліцкриг (блискавична війна) — принцип ведення війни фашистською Німеччиною проти СРСР, розрахований на швидке захоплення території за 2 — 2,5 місяці.

Третій рейх — назва режиму фашистської Німеччини. Перші два рейхи - Священна Римська імперія і Німецька імперія 1871-1918 років.

Евакуація — комплекс заходів уряду, спрямований на переміщення у глибокий тил населення, промислових підприємств, матеріальних і культурних цінностей, які опинилися під загрозою окупації.