Історія України у питаннях та відповідях

7.10. УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ В МІЖНАРОДНІЙ ПОЛІТИЦІ НАПЕРЕДОДНІ І НА ПОЧАТКУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ВХОДЖЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ В УРСР

Напередодні Другої світової війни українські землі були роз’єднані, вони входили до складу СРСР, Польщі, Чехословаччини, Румунії. Міжнародні відносини загострилися. Версальсько-Вашингтонська система, не витримуючи натиску Німеччини, поступово втрачала своє значення. У зв’язку з цим визначаються три групи країн, які були зацікавлені розіграти «українську карту».

Першу групу складали СРСР, Польща, Чехословаччина і Румунія, тобто ті країни, до складу яких входили українські землі. Ці країни намагалися втримати підпорядковані їм українські землі та за можливістю приєднати нові. Велика Британія, Франція та частково США використовували Україну як геополітичний чинник у своїй дипломатичній грі між Німеччиною та СРСР. До третьої групи країн відносилися Німеччина і Угорщина. Ще в червні 1933 р. на міжнародній економічній конференції в Лондоні Німеччина виступила з вимогою передати їй українські землі для «раціонального їх використання». Угорщина домагалася повернення Закарпаття.

29-30 вересня 1938 р. лідери Німеччини, Італії, Франції, Великої Британії підписали Мюнхенську угоду, що поклала край існуванню єдиної чехословацької держави. У Закарпатті дипломатичні кола фашистської Німеччини спробували розіграти ту ж саму комбінацію, яку було здійснено в Судетах: проведення пропаганди в СРСР, Польщі, Румунії за надання незалежності українським землям та створення «Великої України». 15 березня 1939 р. Карпатська Україна, сподіваючись на підтримку Німеччини, проголосила незалежність. Однак, за п’ять днів угорські війська окупували Закарпаття.

На початку квітня 1939 р. Гітлер віддає таємний наказ готуватися до нападу на Польщу. Знову фашистське керівництво звертається до «українського чинника». Створюються спеціальні центри, в яких готують групи підривної діяльності проти Польщі. Формуються ці групи з колишніх вояків Карпатської січі та членів ОУН. Налагодження зв’язків ОУН з абвером спостерігається щонайменше з 1938 р., українські угруповання готують до масового виступу проти Польщі.

Радянське керівництво вказує, що словесна кампанія на Заході щодо «українського питання» має намір спровокувати конфлікт між СРСР і Німеччиною. Договір про колективну безпеку в Європі між СРСР, Великою Британією, Францією не підписується, переговори затягуються. Голова радянської делегації К.Ворошилов отримує наказ з Москви їх припинити. Невдовзі стає зрозуміло, що радянська і німецька сторони пішли на зближення. На початку травня 1939 р. «англієць» М.Литвинов змінюється на посаді наркома закордонних справ «німцем» В.Молотовим.

У ніч з 23 на 24 серпня 1939 р. у Москві підписується пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною. В таємному додатковому протоколі, який був довгий час невідомий широкому загалу, Східна Європа була поділена на сфери впливу. Пакт Молотова-Ріббентропа, як би хто до нього не ставився, став вихідним моментом «збирання» українських земель у межах однієї держави, бо відповідно до нього західноукраїнські землі відносилися до сфери інтересів СРСР. Проте, це «збирання» земель не було самоціллю радянського керівництва, а засобом для реалізації подальших планів.

З іншого боку, вказаний пакт «допоміг» Німеччині розв’язати війну проти Польщі. 1 вересня 1939 року почалася німецька агресія проти Польщі. Цю дату вважають початком Другої світової війни. З вересня 1939 р. Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині. У той час, коли польські війська чинили опір агресору, союзники Польщі — Велика Британія і Франція — вели «дивну війну». Це визначення належить французькому журналісту Р.Доржелесу. Бойових дій союзники не вели, сиділи на лінії укріплень «Мажіно».

Відповідно до радянсько-німецьких угод СРСР мав також вступити на східні землі Польщі, тобто в Західну Україну і Західну Білорусь. Німецька сторона активно продовжувала експлуатувати «українську тему», поширюючи через свої інформаційні служби, дипломатичні канали повідомлення про неспокійне становище серед українського населення. Найзапекліші сутички українських озброєних формувань з польськими військами сталися у Львівському і Волинському воєводствах. 17 вересня 1939 р. польському послу в Москві було зачитано ноту: Польська держава і уряд перестали існувати, тому радянська влада бере під свій контроль життя «єдинокровних братів українців і білорусів». Того ж дня радянські війська перейшли радянсько-польський кордон.

У Західній Україні по-різному зустріли Червону Армію. Радість з приводу об’єднання українських земель, сподівання на соціальні зміни в одних, настороженість і невпевненість щодо подальших дій радянського керівництва переважали в інших. Відповідно до договору про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 р. між СРСР і Німеччиною переважна більшість території Західної України увійшла в межі СРСР. Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя опинилися під німецькою окупацією.

Рішення Установчих Народних зборів Західної України про возз’єднання Західної України з УРСР було затверджено Верховними Радами СРСР 1 листопада і УРСР 14 листопада 1939 року. Під тиском СРСР 28 червня 1940 р. румунський уряд заявив про згоду передати радянській стороні Бессарабію і Північну Буковину. Північна Буковина і Південна Бессарабія увійшли до складу УРСР. Частина Бессарабії і колишньої Молдавської Автономної РСР 15 серпня 1940 р. утворили Молдавську РСР. Як констатують дослідники, процес консолідації української нації вступав у завершальну фазу.

Отже, незважаючи на встановлення сталінського режиму в західноукраїнських землях, більшість істориків дійшли висновку, що возз’єднання українців у межах однієї держави є визначною подією. Однак, слід мати на увазі, що західноукраїнські землі формально увійшли до складу УРСР, де-факто відбулося входження їх у Радянський Союз. Західні українці, попри їх бажання, мали тепер інтегруватися в радянську систему.

Нові терміни і поняття

Версальсько-Вашингтонська система — система імперіалістичного світу, встановлена державами-переможницями, насамперед США, Великою Британією, Францією, Японією, після закінчення Першої світової війни. Основу цієї системи становили Версальський мирний договір 1919 р. та інші договори і угоди, ухвалені на Вашингтонській конференції 1921- 1922 рр.

Абвер - військова розвідка і контррозвідка фашистської Німеччини.

Пакт - міжнародний договір, як правило, великого політичного значення. Агресія - незаконне застосування сили однією державою (чи групою держав) проти іншої.

Окупація(воєнна) - тимчасове збройне захоплення однією державою всієї території (або частини) іншої держави, переможеної у війні, і встановлення там фактичної влади.