Історія України у питаннях та відповідях

7.4. ПРИЧИНИ, СУТНІСТЬ І НАСЛІДКИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ. ГОЛОД 1932 - 1933 рр.

У відповідності до ленінського плану побудови соціалізму в СРСР передбачалося проведення колективізації сільського господарства. Сутність цього процесу полягала в тому, що індивідуальні господарства перетворювалися на колективні підприємства (колгоспи). Держава намагалася встановити тотальний контроль над сільськогосподарським виробництвом. Прибутки аграрного сектора мали переводитися на модернізацію всього господарства, перш за все важкої промисловості.

З дореволюційних часів традиційною формою селянської співпраці виступала кооперація. Враховуючи це, на XV з’їзді більшовицької партії було прийнято рішення про поступовий та непримусовий процес кооперації. Криза хлібозаготівель 1927-1928 рр. сприяла зміненню поглядів керівництва держави на методи запровадження колективізації. 25- 30 млн. індивідуальних селянських господарств державі було важко контролювати. Після поїздки до Сибіру Й.Сталін приходить до висновку, що потреби індустріалізації гарантованіше задовольнити, об’єднуючи селянські господарства у великі колгоспи.

Восени 1928 р. в УСРР було колективізовано лише 4 % селянського землекористування. Темпи колективізації сільського господарства владу не задовольняли. У 1929 р. покладено початок суцільної колективізації, яка звелася до того, що селян просто насильно заганяли до колгоспів. Заможне селянство (за офіційною версією - «куркулі»), яке чинило опір цій політиці, було проголошене ворогом радянської влади. У січні - березні 1930 р. процес розкуркулення охопив 309 районів України (2524 тис. селян, господарств). За п’ять місяців цього ж року зареєстровано 1500 терактів, спрямованих проти представників радянської влади. За підрахунками фахівців, тільки в 1930 р. кількість повсталих селян перевищила 40 тис. чол. Зрозумівши, що ситуація на селі виходить з-під контролю, вище керівництво звинуватило у перегинах місцеву владу. Після того, як 2 березня 1930 р. в газеті «Правда» була опублікована стаття Й.Сталіна «Запаморочення від успіхів», селяни стали масово виходити з колгоспів. Восени 1930 р. в останніх залишилося менше 1/3 селянських дворів.

На Україну в справі колективізації покладали особливу надію. Згідно з директивним листом ЦК ВКП(б) «Про колективізацію» (вересень 1930 р.) вона мала значно прискорити темпи усуспільнення та протягом 1931 р. в основному закінчити суцільну колективізацію. Паралельно відбувався процес розкуркулення. У підсумку за роки колективізації було експропрійовано понад 200 тис. селянських господарств.

Введення «внутрішнього паспорту» (грудень 1932 р.) зробило селянина невиїзним до міста. Останнє він міг зробити тільки з дозволу місцевої влади. Тоді на селі абревіатуру партії ВКП(б) почали розшифровувати як «второе крепостное право большевиков». Форсовані темпи колективізації в Україні призвели до наступного: у 1932 р. колгоспи об’єднували майже 70 % селянських господарств, 80 % посівних площ; у 1937 р. налічувалося 27,3 тис. колгоспів, які об’єднували 96,1 % селянських дворів.

Радянська агітаційна машина розповідала про привабливе колгоспне життя. Катастрофічні наслідки замовчувалися. У 1929-1932 рр. в УСРР поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 41,8 %, коней - на 33,3 %, свиней - на 62,3 %, овець - на 74 %. Річний валовий збір зерна в 1933 і 1934 рр. становив рекордно низькі показники.

Найтрагічніший результат суцільної колективізації - голод 1932- 1933 рр. Смертність на селі за перші шість місяців 1932 р. перевищила звичайні показники на 150 тис. чол. З жовтня 1932 р. по січень 1933 р. хлібозаготівельна комісія (голова - В.М.Молотов) викачала весь хліб. Почалася масова смертність, поширилися випадки людоїдства і трупоїдства. Вища влада СРСР замовчувала будь-яку інформацію про голод. На кордонах республіки розміщувалися загороджувальні загони, тобто невиїзні селяни опинилися в смертельній пастці.

Республікою прокотилася хвиля арештів. Арештовували за зв’язок з діячами колишньої УНР, виявляючи «контрреволюційне підпілля». 1 січня 1933 р. Й.Сталін розіслав телеграми керівникам СРСР, де зазначалося: вжити суворих заходів до тих селян, хто не здасть хліб державі. 19 січня цього ж року РНК СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли постанову «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами». Під виглядом хлібозаготівель у селян забирали всю їжу. З’явилися так звані «чорні дошки», на які записувалися села, що мали борги перед державою. Статус «чорної дошки» означав фактично блокаду: припинявся підвіз товарів, заборонялася торгівля, достроково стягувалися платежі за фінансовими зобов’язаннями.

Фахівці сперечаються щодо жертв голодомору. Найпоширеніший такий погляд: в межах УСРР загинуло 3,5 млн. чол., повні демографічні втрати, включаючи зниження народжуваності, в 1932-1934 рр. сягали понад 5 млн. чол. Сотні тисяч селян і козаків загинули і на Кубані.

При переході до колективізації не були використані можливості інших форм кооперації. Грубо порушувалась законність, ігнорувалися права й інтереси селян. Економічна самостійність селян була ліквідована, найпрацьовитіша його верства знищена. В колгоспах застосовувався позаекономічний примус, колгоспне виробництво жорстко регламентувалося, матеріальна зацікавленість була слабкою.

Тільки відмовившись від непомірних темпів колективізації, колгоспи поступово стали виходити з кризи. У 1937 р. у порівнянні з 1933 р. поставки зерна державі зросли більш ніж у 1,5 рази. У 1935 р. у містах було скасовано карткову систему.

Отже, завдяки колективізації сільського господарства країна зробила величезний прорив в індустріалізації ціною мільйонів жертв голодомору та насильницького розкуркулення, тривалою деградацією та дезорганізацією аграрного сектора. У постанові Верховної Ради України від 15 травня 2003 р. дії Радянської влади у 1932-1933 рр. щодо українського народу визнаються геноцидом. У листопаді 2006 р. Верховна Рада прийняла спеціальний Закон «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні», де одна з найбільших трагедій українського народу в усій його історії визнається геноцидом.

Нові терміни і поняття

Модернізація — оновлення, удосконалення, надання сучасного вигляду економіці, культурі, суспільству.

Експропріація - примусове (платне чи безплатне) відчуження майна, яке здійснюється державною владою.

Голодомор - вид репресій сталінського режиму щодо українського селянства в 1932-1933 роках.

Карткова система - система розподілу продуктів, товарів та послуг за картками, що диференційовано видаються державою різним категоріям населення.

Геноцид - сукупність дій, або політика, спрямовані цілковито або частково на винищення національної, етнічної, расової, релігійної або соціальної спільності людей.