Історія України у питаннях та відповідях

6.10. СЕЛЯНСЬКИЙ ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ ОПОРУ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ. МАХНОВЩИНА

Після державного перевороту П.Скоропадського гостро постало завдання якнайшвидшого розв’язання аграрного питання в Україні. Але Скоропадський так і не спромігся здійснити аграрну реформу. Під тиском командування окупаційних військ і великих землевласників він затвердив низку земельних законів, які мали антиселянський характер. Селяни не бажали повертати конфісковані в поміщиків майно і землю. Почалися підпали маєтків, потрави посівів, убивства поміщиків, що у свою чергу викликало репресивні заходи окупаційної влади. У відповідь озлоблені селяни утворювали партизанські загони, які чинили опір окупантам. Влітку 1918 р. у Київській та Чернігівській губерніях прокотилася могутня хвиля селянського повстання, очоленого лівими есерами та більшовиками. Іншим вогнищем селянського збройного опору став район с. Гуляй-Поле на Катеринославщині, де повстанців очолював анархіст Нестор Махно. Виступи селян було придушено німцями, а самі повстанці змушені були відступити в нейтральну зону, де їх використали більшовики для формування двох повстанських дивізій. Населення підтримувало не стільки більшовиків, скільки ті сили, що в цей час перейшли на їхній бік, зокрема Махна. Цим скористалися більшовики при встановленні власного режиму в Україні.

Весною і влітку 1919 р. воєнно-комуністична політика більшовиків в Україні викликала незадоволення в широких масах населення. Більшовики проголосили перехід від одноосібного господарства до колективного і стали нав’язувати селянам ідею створення комун і артілей. Селяни стали виступати проти комун. «За більшовиків, але проти комуністів», - заявляли вони. Суперечила інтересам селянства політика воєнного комунізму у продовольчій справі і, передусім, продрозверстка і заборона вільної торгівлі. Ця політика повністю підривала економічний інтерес селянина у розвитку господарства. Багато зла на селі чинили продзагони, до того ж, більшість їх було із Росії, і вони не зважали на місцеві умови, звичаї і характер українських селян. Налаштовували селян проти радянською влади і численні грабежі, що їх чинили частини Червоної Армії. Негативно впливала на настрої селянства недооцінка КП(б)У національного питання й розвитку української культури. Через це радянська влада в багатьох випадках була національно чужою для селянина. Велике незадоволення селян викликало переслідування православної церкви.

Селянство України відкрито виступило проти політики радянської влади. Розгорнувся масовий повстанський рух, який більшовицьке керівництво характеризувало як контрреволюційний, куркульський бандитизм. Повстанські виступи у 1919 р. проходили здебільшого під радянськими гаслами (Григор’єв - за «самостійну радянську владу», Зелений - за «самостійну вільну Радянську Україну», Махно - за «вільні ради»), У квітні-травні селянство посилило опір радянській владі, унаслідок чого повстанство набрало широкого розмаху. Протягом квітня-червня 1919 р. в Україні було зареєстровано 421 виступ. Найбільше їх припадало на Київщину. Велику загрозу для радянської влади мав виступ М. Григор’єва (штабс-капітан царської армії, український есер, учасник антигетьманського повстання на півдні України під прапором Директорії). На початку лютого 1919 р. від Директорії М. Григор’єв перейшов на бік радянської влади. Під командуванням Григор’єва перебувало близько 20 тис. осіб. У своєму розпорядженні він мав 52 гармати, 700 кулеметів, 11 бронепоїздів. Григор’єв 8 травня звернувся до «народу українського, народу змученого» з універсалом, у якому закликав до усунення «уряду авантюриста Раковського» і встановлення «диктатури працюючого люду», «влади народу України». Піднявши повстання в районі Олександрія - Єлисаветград, Григор’єв за кілька днів захопив Катеринослав, Кременчук, Миколаїв, Херсон, Черкаси, Золотоношу, Знам’янку та розгорнув наступ на Київ, Харків, Одесу. Командування радянських військ мобілізувало на його придушення всі сили. У впертих боях з повстанцями радянські війська у травні 1919 р. розгромили основні сили григор’євців. Але розгром григор’євського повстання не означав ліквідації повстанського руху, оскільки незадоволення селянства політикою радянської влади не зникло. Лише з 1 по 19 липня 1919 р. в Україні було зареєстровано 207 повстанських виступів. Складними були відносини радянської влади з Махном і махновськими повстанськими загонами. Нестор Махно (1888-1934) народився в сім’ї бідного селянина в с. Гуляй-Полі на Катеринославщині, у юні роки включився до революційної боротьби, ввійшов до гуляйпільської групи анархістів. За терористичну діяльність був засуджений до смертної кари, яка була замінена довічною каторгою. До середини 1917 р. він утримувався в Бутирській каторжній тюрмі у Москві. Весною 1917 р. повернувся до Гуляй-Поля, був обраний головою Ради робітничих і селянських депутатів. Під керівництвом Махна у Гуляй-Полі ще до жовтня 1917 р. були взяті на облік і розподілені поміщицькі землі. Улітку 1918 р. Махно організував повстанські загони, які вели бої проти гетьманців і німецько-австрійських військ, а потім проти військ Директорії. У лютому 1919 р. Махно перейшов на бік радянської влади. Махновський рух був рухом переважно степового українського селянства, яке прагнуло оволодіти поміщицькими землями, вільно вести своє індивідуальне господарство й розпоряджатися результатами своєї праці, якомога менше залежати від центральної влади. Відображаючи незадоволення селянства диктатом комуністів і їхньою політикою, махновці висунули гасло: «Хай живуть вільно обрані Ради трудящих селян і робітників». У березні-квітні 1919 р. бригада Махна вела вперті і дуже тяжкі бої проти білогвардійців на ділянці фронту від Азовського моря до Волновахи.

Реставрація денікінцями дореволюційних порядків, їхня великодержавна політика й жорстокий режим викликали незадоволення й обурення широких мас населення України. Повернення за допомогою військової сили поміщикам земель і захист їхніх інтересів зумовили несприйняття селянами влади Денікіна і їхню активну участь у повстанському русі. Саме це стало однією з головних причин краху денікінщини в Україні.

Найбільш гострою формою боротьби з денікінцями був масовий повстансько-партизанський рух, який безперервно посилювався. Але чи не найбільшого розмаху у тилах білогвардійців набув махновський рух. Після того, як Махно у червні 1919 р. залишив Червону Армію, він знову став організовувати повстанські загони. Повстанські загони під командуванням Махна стали називати себе Революційною повстанською армією України (махновців). У наказі № 1 від 5 серпня 1919 р. Махно як головне стратегічне завдання армії ставив боротьбу за повне звільнення трудящих України від будь-якого поневолення. Махновська армія завдала величезної шкоди військам Денікіна, руйнуючи їхні тили і відтягаючи на себе значні сили. Вона користувалася підтримкою селянства, які поставляли їй бійців і забезпечували її всім необхідним. Це була масова армія, вона налічувала, за різними даними, від 40 до 100 тис. бійців. Отже, махновський рух був масовим селянським рухом.

У 1920 р. Махно уклав угоду з більшовиками щодо розгрому Врангеля, але більшовики зрадили союзників. Лише в серпні 1921 р. більшовикам за допомогою репресій проти мирного населення та голодомору вдалося придушити махновський рух.

Нові терміни і поняття

Продзагони — загони, переважно з робітників, створені у 1917-1920 рр. радянською владою з метою реквізиції хлібних надлишків, охорони продуктових вантажів тощо.

Диктатура - необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що в протилежність до демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор.

Maпa 6.

Українські землі у 1917-1921 рр.

МАТЕРІАЛИ ІЗ ЗАКРІПЛЕННЯ ТЕМИ 6

ПИТАННЯ З САМОКОНТРОЛЮ

1. Чому радянська Росія виступила з ультимативними вимогами до Центральної Ради?

2. У чому полягали основні напрямки внутрішньої політики П.Скоропадського?

3. Якою була соціальна база Директорії УНР та які були її політичні прорахунки?

4. Що завадило остаточному об’єднанню УГА та армії УНР в їхній боротьбі проти більшовиків в другій половині 1919 р.?

5. Як оцінити роль Н.Махна в революційних подіях 1917-1920 рр.?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Коли утворилася Українська Центральна Рада? Хто очолив її?

A) 2 березня 1917 р.;

Б) 4 березня 1917 р.;

B) 17 березня 1917 р.;

Г) 10 червня 1917 р.

1) С. Петлюра;

2) В.Винниченко;

3) М.Грушевський;

4) П.Скоропадський.

2. Встановіть відповідність:

A) 10 червня 1917 р.

Б) 3 липня 1917 р.

B) 7 листопада 1917 р.

Г) 11 січня 1918 р.

Д) 12 грудня 1917 р.

1) Третій Універсал Центральної Ради. Проголошення УНР;

2) Четвертий Універсал ЦР. Проголошення незалежності України;

3) Другий Універсал ЦР;

4) Проголошення радянської влади в Україні;

5) Першій Універсал Центральної Ради. Проголошення автономії України.

3. «Збройна боротьба з гетьманатом, демократичні свободи, 8-годинний робочий день, передача поміщицьких земель селянам» - програмні пункти звернення до населення України:

A) Центральної Ради;

Б) радянського уряду;

B) Директорії;

Г) уряду гетьмана П.Скоропадського.

4. Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки було проголошено:

A) 1 листопада 1918 р.;

Б) 22 січня 1919 р.;

B) 25 червня 1919 р.

5. Згідно з Ризьким мирним договором, підписаним між радянською Росією та Польщею в березні 1921 р.:

A) Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся, Східна Галичина входили до складу Української радянської республіки; інші частини Правобережжя відійшли до Польщі;

Б) Східна Галичина залишалася за Польщею, крім цього, до складу Польщі відходили Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся, інші частини Правобережжя ввійшли до складу Української радянської республіки;

B) Східна Галичина залишалася за Польщею, крім цього, до складу Польщі відходили Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся, інші частини Правобережжя, Закарпаття та Буковина ввійшли до складу УСРР.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Використовуючи навчальний матеріал теми 6 та за допомогою текстових документів, визначіть, якими важливими положеннями відрізнявся зміст IV Універсалу Центральної Ради від змісту I, II, III Універсалів.

2. З’ясуйте, які територіально-адміністративні наслідки для українських земель мали революційні змагання 1917-1920 рр. За допомогою мапи 6 встановить відповідність кольорів та номерів.