Історія України у питаннях та відповідях

4.13. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ I ПОЛІТИЧНИЙ СТАН УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ПІД ВЛАДОЮ ПОЛЬЩІ В XVIII ст. ГАЙДАМАЦЬКИЙ РУХ. КОЛІЇВЩИНА

Правобережжя України після падіння Мазепи й поразки П.Орлика виявилося ізольованим від Гетьманщини, а система міжнародних договорів 1711-1714 рр. остаточно визнала права Польщі на володіння цими землями. Починається активне відновлення польсько-шляхетських порядків на Правобережжі. Землі регіону поділені знову на Брацлавське, Волинське, Київське та Подільське воєводства. Польські магнати, які походили з давніх українських родів (Вишневецькі, Потоцькі, Чарторийські, Яблоновські тощо), розширювали свої володіння й були провідниками політики полонізації та окатоличення. Протидіяти їм не було кому: українська шляхта була полонізована, православна церква зосередила свої зусилля на суто церковних справах.

Проте народні маси не бажали підставляти шию під ярмо нової панщини. Наслідком соціального напруження на Правобережжі стала Гайдамаччина (від турецького «гайда» - гнати, переслідувати, турбувати). Гайдамацький рух об’єднав в своїх лавах незаможних селян, найманих робітників, міщан, дрібну шляхту, нижче духовенство. Гайдамаки діяли невеликими загонами, застосовували тактику партизанської боротьби. Поширенню гайдамаччини сприяла близькість запорізьких степів (козаки часто допомагали). Перша згадка про гайдамаків датується 1714 р. Гайдамаччина пройшла у своєму розвитку три хвилі піднесення: 1734-1738 рр., 1750 р., 1768 р. (Коліївщина).

1. Перший великий вибух стався 1734 р. Боротьба за польський престол призвела до російської інтервенції, а разом з росіянами у Польщу вступили й українські козацькі полки. Серед місцевого населення поширилися чутки про грамоту російської імператриці Анни Іванівни, у якій буцімто був заклик нищити «ляхів і жидів». Повстання почалося на Київщині, перекинулося на Поділля, Волинь. Активно відбувалося покозачення селян. На чолі став сотник надвірних козаків князів Любомирських Верлан. Повстанці захопили Жванець, Броди, Збараж, їхні загони доходили до околиць Львова. Але, коли королем Польщі став Август III, російські війська на прохання польських магнатів легко придушили збройний опір.

2. Новий спалах повстання припав на 1750 р. Повстанці під проводом Тарана, Письменного протягом року контролювали землі Брацлавщини, Київщини, Поділля тощо. Ні керівники повстання, ні учасники не склали якоїсь організації, діяли без плану, і повстання згасло, не принісши відчутних результатів селянам.

3. Своєрідний пік гайдамацького руху — селянсько-козацьке повстання 1768 р., що отримало назву «Коліївщина» (від слів «кіл», «колоти», «колій»). Його спричинили кілька факторів. Південна Київщина була заселена пізніше від інших частин Правобережжя, і селяни довше користувалися свободою від панщини. Панське господарство занепало від перенесення основного ринку зерна з Балтики на узбережжя Чорного моря. Загострилися релігійні стосунки.

У 1768 р. частина польської шляхти, яка була незадоволена втручанням Росії у внутрішні справи Польщі (під натиском Росії польський король підписав трактат про формальне зрівняння у правах з католиками православних віруючих), організувала так звану Барську конфедерацію проти короля. Конфедерати вчиняли погроми в селах і містечках Правобережжя, нещадно розправлялися з православними селянами, руйнували православні церкви. Уряд, не маючи достатньо сил для боротьби з повстанцями, звернувся за допомогою до Росії. На Правобережжя виступив корпус генерала Кречетникова.

Цим вирішили скористуватися вожді повстанців - запорожці Максим Залізняк, Андрій Журба та інші. 25 травня 1768 р. загін гайдамаків Залізняка виступив з урочища Холодний Яр у Чорному лісі в похід на Правобережжя. До них приєднувалися нові повстанці. Гайдамаки захопили Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав. Чимало поляків, євреїв-орендарів та католицьких священиків загинуло. Найбільший успіх гайдамаки мали під Уманню. Уманські козаки на чолі з сотником Іваном Гонтою перейшли на бік повстанців. Залізняка обрали гетьманом, а Гонту - уманським полковником. У діях гайдамаків поєднувалися руйнівні та конструктивні елементи. Окремі ватажки намагалися на звільнених землях налагодити нормальне господарське життя, передавали селянам землі, звільняли їх від панщини.

Російський уряд щодо гайдамаків поводився двозначно. Але величезний розмах повстання, його соціальна спрямованість змусили уряд змінити своє ставлення до подій. До того ж, гайдамаки, переслідуючи шляхту та євреїв, спалили турецьке місто Балту, що викликало протест султана, кримського хана. Дож Коліївщини була вирішена. Ватажків гайдамаків підступно заарештували. Правобережних повстанців передали на розправу польській шляхті. Суди в Кодні й Сербах люто розправилися з 846 полоненими. їх вішали, четвертували, садили на палі. Особливо нещадно катували Гонту. Російських підданих судили в Києві. 250 гайдамаків на чолі з Залізняком засудили до заслання в Нерчинськ.

Нові терміни і поняття

Ляхи — 1) один з етнонімів поляків. Можливо, етнонім, що спочатку застосовувався стосовно сілезьких поляків, а потім поширився на всю польську народність; 2) зневажливе прізвисько шляхти Речі Посполитої, надане козаками і міщанами «українних» земель. Не залежало від етнічної приналежності.

Жиди — етнонім на позначення євреїв у лексиці кількох народів, зокрема українців. У сучасній українській мові й для абсолютної більшості євреїв це слово має образливе забарвлення і не вважається нормативним. Незважаючи на це, в деяких регіонах і в історичній літературі ще збереглося необразливе, традиційне використання цього слова.

Надвірні козаки — феодально залежні селяни, що служили в збройних загонах польських магнатів на Україні в XVI-XVIII століттях. Польські та українські магнати для придушення селянських виступів у своїх маєтностях утримували власне, так зване надвірне, військо, сформоване переважно з селян-кріпаків, які за службу одержували платню, земельні наділи та звільнялися від виконання феодальних повинностей. Магнати Вишневецькі, Острозькі, Заславські, Корецькі, Потоцькі та інші мали по декілька тисяч чоловік надвірного війська. У надвірних козаках служили Северин Наливайко, Михайло Хмельницький та інші. Під час селянсько-козацьких повстань кінця XVI-першої половини XVII ст., народно-визвольної боротьби другої половини XVII-початку XVIII ст., гайдамацьких рухів XVIII ст. чимало надвірних козаків переходило на бік повсталих.

Холодний Яр — реліктовий лісовий масив. За кількістю унікальних археологічних, історичних, наукових об’єктів, а їх тут налічується понад 150 найменувань, Холодний Яр займає перше місце в Україні. Густі ліси, горби і яри в околицях Холодного Яру здавна служили для населення навколишніх сіл місцем схову від татар і поляків.

У 30-х роках XVIII століття в Холодному Яру була організована Холодноярська Січ. Цей ліс на десятки років став головною базою гайдамаків. У тридцятих роках їх очолювали Верлан, Матвій Грива та Іван Жила, в 40-х — роках Гнат Голий, Г. Похилий та інші.

В історію Холодний Яр увійшов також гайдамацькою Коліївщиною 1768 року на чолі із запорізьким козаком Максимом Залізняком і сотником Іваном Гонтою. Тут почалося найбільше повстання проти польської шляхти, якому Тарас Шевченко присвятив свою поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр».