Історія України у питаннях та відповідях

4.9. ДІЯЛЬНІСТЬ ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ. СПРОБА ДОСЯГНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

У 1687 р. гетьманом Лівобережної України стає Іван Мазепа (1640- 1709 рр.). Початок його гетьманства ознаменований підписанням ним, козацькою старшиною та представниками Росії на р. Коломак Коломацьких статей, за якими автономні права України знову обмежувалися (гетьман не мав права без царського указу зміщувати козацьку старшину з посад; в Батурині при гетьмані розташовувався московський стрілецький полк; Війську Запорозькому заборонялися зносини з чужоземними державами; заборонялася торгівля з Кримом; козацька верхівка мала сприяти українсько-російським шлюбам; категорично заборонялося говорити, що «малоросійський край гетьманського регименту», тобто заперечувався державний характер гетьманської влади). У 1689 р. російським царем стає Петро І. Мазепа присягає на вірність новому царю, ставши його довіреною особою. Гетьманська булава та підтримка царя відкрили шлях до збагачення. Мазепа стає одним із найбагатших феодалів Європи (володів 20 тис. маєтків, 100 тис. селян в Україні, 20 тис. кріпаків в Росії).

Внутрішня політика Мазепи:

1. Збільшення земельної власності старшини та монастирів (роздав понад тисячу дарчих на землю, у т.ч. рангових володінь, тобто земель державного скарбу, заселених посполитими, доходи від яких йшли на утримання певних осіб).

2. Створення української аристократії (дворянства) — до корпусу нової (старшинської) еліти почали зараховувати вже не тільки саму посадову старшину Війська Запорозького, а й членів старшинських родин, яким не вистачило посад у військово-адміністративній ієрархії. Йдеться про розпочате гетьманом наділяння титулами знатних товаришів — бунчукового, значкового і військового. Ці титули урівнювали їх носіїв з посадовою старшиною, практично вже не пов’язуючи з виконанням службових функцій у війську чи адміністрації.

3. На зламі XVI-ХVIII ст.ст. фіксується повернення до панщини (у 1701 р., уперше після Визвольної війни, виходить указ про обов’язкову 2-денну панщину для посполитих Ніжинського полку на Чернігівщині).

4. Складні взаємини з Запорожжям. Намагався поставити під свій контроль.

5. Під час козацького повстання під проводом фастівського полковника Семена Палія проти Польщі на Правобережжі у 1702-1704 рр., гетьман разом з російськими військами зайняв Правобережжя та знову об’єднав Україну.

6. Культурно-просвітницька та меценатська діяльність (12 новозбудованих та близько 20 відреставрованих за його кошти храмів, відкриття Чернігівського колегіуму, піклування про Києво-Могилянську колегію, яка у 1701 р. завдяки клопотанням Мазепи отримала від Петра І підтвердження титулу академії та щорічну субсидію в розмірі тисячі золотих. На кошти Мазепи перебудований головний корпус та оновлено академічну бурсу. Мазепа сприяв навчанню старшинських дітей за кордоном, відкривав школи та друкарні, на його кошти було надруковано арабський переклад Євангелія, церкві Святого гробу Господнього в Єрусалимі він переслав золоту чашу й кубок у дар тощо).

Однак, промосковська позиція, кріпацька політика, небажання прислухуватися до настроїв голоти не сприяли популярності Мазепи в Україні (називали «вітчимом України»).

Зовнішня політика Мазепи:

1. Спочатку не була самостійною. Брав участь у здійсненні воєнно-політичних проектів Петра І. Лише за перші 12 років гетьманування Мазепа став учасником 11 літніх та 12 зимових походів. Нові нещастя українському народу принесла Північна війна (1700-1721 рр.): Україна мала воювати не просто за чужі, а, навіть, за невигідні для неї інтереси. Наміри Петра І «прорубати вікно до Європи» в Прибалтиці означали для України розрив традиційних економічних зв’язків із Заходом через Польщу. У боях і від хвороб полягли тисячі українців, господарства козаків і селян зубожіли, зростали додаткові побори і податки, царські полки поводилися на українських землях як на окупованій території.

2. Однак, скоро Мазепа дійшов висновку, що перемога у війні будь-якої сторони несла загибель Українській державі. Якщо переможе Карл XII і його ставленик Є. Лещинський, то Україна, як союзник Росії, дісталась би Польщі, а у разі перемоги Петра І і Августа II українські землі чекав поділ між Росією і Польщею. І. Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності (до нього дійшли відомості, що Петро планує ліквідувати гетьманщину одразу після смерті Мазепи), й утвердився на думці, що для врятування України необхідно заздалегідь розірвати з Москвою та шукати забезпечення самостійності через союз зі Швецією.

Відомо, що вже з осені 1705 р., за посередництвом тітки польського короля Анни Дольської, Мазепа починає обережне листування з Є. Лещинським, ймовірно, що на початку 1707 р. до цих контактів долучився й Карл XII. На початку 1708 р. трьохсторонню угоду було укладено. Її точний зміст залишається недостатньо проясненим й донині. За однією з версій, угода спиралася на ідеї Гадяцького трактату 1658 р.: Україна як Велике князівство Руське мала б увійти до складу Речі Посполитої як рівноправний третій член федерації, а гарантом дотримання пунктів угоди виступав шведський король. До повного завершення воєнних дій укладався договір суто військового змісту: Карл брав на себе обов’язок обороняти Україну від Петра І власним військом, яке на території козацької держави мусило б діяти під командою гетьмана, на період війни шведи отримували право дислокуватися у Стародубі, Мглині, Батурині, Полтаві й Гадячі.

Після невдачі в наступі на Москву в жовтні 1708 р. та під загрозою голоду війська Карла перейшли на територію союзної України. Гетьман перейшов на бік Карла XII, сподіваючись, що його підтримає український народ. Але рішучі дії Петра І (спалення гетьманської столиці Батурина разом з 6 тисячами жителів, політика терору відносно «гетьманців» й тих, кого навіть підозрювали, конфіскація маєтків мазепінців, обрання новим гетьманом 6 листопада 1708 р. Івана Скоропадського, імітація страти Мазепи та накладення на нього церковної анафеми, руйнування Запорозької Січі в квітні 1709 р.), сприйняття українським народом шведів як загарбників (оскільки переговори велися таємно й плани Мазепи були невідомі рядовому козацтву), привели до провалу планів Мазепи. Розгром шведів під Полтавою 28 червня 1709 р. остаточно вирішив долю гетьмана та значно прискорив процес насильницької інтеграції України до складу Росії. Мазепа зміг з частиною шведсько-українського війська дістатися території, що входила до Туреччини, де й помер у Бендерах 2 жовтня 1709 р.

Особистість І. Мазепи оцінюється в історичній літературі неоднозначно, як і його дії - від зрадника до героя. Проте, так звана «зрада» Мазепи була не зрадою українського народу, а спробою збереження Мазепою української державності.

Нові терміни і поняття

Федерації - (лат. foederatio - об’єднання, союз) - форма державного устрою, коли частини федеративної держави є державними утвореннями, які мають юридично певну політичну самостійність.

Анафема - (проклятий, відлучений, вигнаний) - відлучення від церкви, прокляття. Служителі культу багатьох віросповідань використовують анафему як засіб релігійного й політичного залякування віруючих, для боротьби з наукою і передовими суспільними рухами.