Історія України у питаннях та відповідях

Тема 4. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. ЗЕМЛІ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛ. XVII-XVIII ст.

4.1. ПРИЧИНИ, ПЕРЕДУМОВИ, МЕТА І РУШІЙНІ СИЛИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII ст.

Причини Визвольної війни

На середину XVII ст. в різних сферах розвитку суспільства визріли гострі суперечності. Найголовнішими з них є:

1) українці не мали власної держави; можливості повноцінного політичного розвитку у Речі Посполитій для них були дуже обмеженими. Ситуація погіршувалася тим, що більшість української еліти була денаціоналізованою (полонізована);

2) у Польщі послідовно здійснювалася політика національно-релігійного гноблення українців, політика дискримінації української церкви, мови і освіти;

3) надзвичайно ускладнилася соціально-економічна ситуація в українських землях. Помітно зросла панщина (на Волині 5-6 днів на тиждень) - що було пов’язано з розвитком зернового фільваркового господарства (Польща - головний експортер хліба у цей час), значно погіршився соціально-побутовий стан селян. Більшість українських земель, що належали Польщі, орендувалися єврейськими підприємцями, які нещадно експлуатували селян, збільшуючи орендну плату. Погіршується становище українських міщан: Магдебурзьке право постійно обмежувалося; зростали повинності та податки, у містах - засилля іноземців;

4) польський уряд бере курс на обмеження, практично на ліквідацію козацтва. Так, у січні 1638 р. уряд після придушення селянсько-козацьких повстань прийняв «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», яка обмежувала самоврядування реєстровців: скасовано виборність старшини, ліквідовано козацький суд, на чолі війська замість гетьмана поставлено польського комісара, посади полковників займала шляхта, реєстр скорочено до 6 тис. (інші автоматично ставали кріпаками).

Передумови для Визвольної війни:

Г) наявність міцної соціальної бази визвольного руху (селянство, козацтво, дрібна шляхта, нижче православне духовенство);

2) наявність сильної військової організації - козацтва, з досвідом проведення бойових операцій;

3) наявність прообразу (моделі) майбутнього державного устрою - Запорозької Січі;

4) швидке зростання національної самосвідомості українського народу, формування ранньої української нації - загальноєвропейська тенденція - курс на створення національних держав (1573 р. - початок книгодрукування, діяльність братств зі створення шкіл, друкарень тощо, 1632 р. - заснування Києво-Могилянської колегії);

5) слабкість королівської влади у Польщі з посиленням магнатського землеволодіння (удільні князі - віце-королики), посиленням відцентрових тенденцій;

6) сприятливі зовнішньополітичні умови: Росія, Туреччина та Швеція були зацікавлені у послабленні Речі Посполитої й тому підтримували повстанців;

7) наявність досвідченого, авторитетного керівника - Богдана Михайловича Хмельницького (1595-1657), який зумів повести за собою народні маси.

Серед дослідників немає одностайності щодо хронологічних меж та періодизації визвольних змагань, що почалися у 1648 р.

Ведеться навіть дискусія щодо характеру подій - що це було: велике повстання, національно-визвольна війна чи національна революція?

Згадаємо три основних варіанти:

A) Рибалко В.. Сєргійчук В. (майже всі радянські видання до 1991 р.) тощо говорять про Визвольну війну 1648-1654 рр.

Звідси періодизація у середині цього періоду:

1 етап - січень 1648 р. - серпень 1649 р. - початковий переможний етап. Завершується підписанням Зборівської угоди.

2 етап - вересень 1649 р. - вересень 1651 р. - середній етап, драматичний,етап невдач. Завершується підписанням Білоцерківської угоди.

3 етап - вересень 1651 р. - січень 1654 р. - третій етап, врівноваження сил, активного пошуку союзників. Переяславська рада. Березневі статті.

Б) Орест Субтельний говорить про Велике повстання й дає таку періодизацію: 1648-1657 рр. - закінчення війни пов’язують зі смертю Б.Хмельницького.

B) Смолій В., Степанков В., Бойко О.: ведуть мову про українську національну революцію 1648-1676 рр., яка у своєму розвитку пройшла кілька стадій (козацьке повстання - національно-визвольна війна - національна революція):

I етап (лютий 1648 р. - червень 1652 р.) - підйом національно-визвольних змагань і соціальної боротьби, виборення де-факто державної незалежності козацької України;

II етап (червень 1652 р. - серпень 1657 р.) - погіршення економічного й геополітичного становища новоствореної держави, пошук союзників. У політичному розвитку утверджується монархічна форма правління у вигляді спадкового гетьманату;

III етап (вересень 1657 р. - червень 1663 р.) - доба громадянської війни, розкол козацької України на два гетьманства (Правобережне і Лівобережне) та виділення Запорожжя в окрему політичну силу;

IV етап (липень 1663 р. - червень 1668 р.) - прагнення польського та російського урядів поділити Українську державу (Андрусівський договір 1667 р.) та боротьба національно-патріотичних сил за возз’єднання козацької України.

V етап (липень 1668 р. - вересень 1676 р.) - нове загострення політичної боротьби, посилення втручання іноземних держав у справи України, ліквідація державних інституцій на Правобережжі - капітуляція уряду П.Дорошенка. Революція зазнала поразки.

Аргументи на користь «національної революції» у другій половині XVII ст.:

- утворення та розбудова Української національної держави;

- встановлення нових кордонів та поступове формування державної території;

- радикальні зміни станової ієрархії, прихід до вершин влади національної за складом козацької старшини;

- скасування кріпосного права, завоювання селянами особистої свободи;

- ліквідація великої земельної власності польських й ополячених українських феодалів та утвердження дрібної (фермерського типу) козацької власності на землю;

- визволення українських міст з-під влади короля, магнатів, шляхти, католицького духовенства;

- втягнення в орбіту соціальних змін абсолютної більшості населення всіх суспільних станів та верств, що проживали в українських землях.

Специфіка національно-визвольної боротьби полягала у тому, що вона розвивалася у тісному взаємозв’язку з соціальною боротьбою.

Нові терміни і поняття

Капітуляція — у міжнародному праві припинення боротьби і здача збройних сил однією з воюючих держав. Беззастережна капітуляція підписується, як правило, при повному розгромі збройних сил.