Історія України у питаннях та відповідях

3.11. ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ

Люблінська державна унія 1569 р. відкрила широку дорогу в Україну католицизму. З 1564 р. на землях Речі Посполитої вперше з’явилися єзуїти — члени чернечого ордену, націленого на активну місіонерську і педагогічну роботу серед іновірців. Виникають перші єзуїтські колегії, в тому числі у Вільні (1569), а на Русі — в Ярославлі (1574), які під час надання освіти навертали учнів в католицизм. На хвилі цих новацій був написаний трактат відомого єзуїтського теолога, ректора Віленського університету Петра Скарги «Про єдність Божої Церкви під одним Пастирем», з присвятою князю Острозькому. У книзі обґрунтовувались переваги істинної (римської) церкви над хибною (грецькою). Підкреслюючи нелад, що панує в останній, Скарга особливий наголос зробив на неосвіченості православного кліру. На його думку, це зрозуміло, бо: не було ще на світі і не буде жодної академії, колегії, де б теологія, філософія та інші науки іншими мовами [окрім латинської і грецької] вивчались... Зі слов’янської мови жодний не може бути вченим.

На виклик, кинутий Скаргою, відповів князь Костянтин Острозький. З кінця 1576 р. в Острозі його коштом починає діяти новий науково-видавничий заклад. Його початкова мета — підготувати випуск першої друкованої Біблії церковнослов’янською мовою і цим утвердити її рівновартісність загальновизнаним сакральним мовам — давньоєврейській, грецькій і латинській. Біблія вийшла в світ 12 серпня 1581 р. Ця книга, надрукована в Острозі російським емігрантом Іваном Федоровим Москвитином, з поліграфічного боку є визнаним шедевром слов’янського книгодрукування, а текстологічно і донині вважається канонічною.

Власне школа виникла у 1578 р. Про обсяг навчальних предметів, що тут викладалися, є лише побіжні свідчення. Припускають, що учні вивчали дисципліни циклу семи вільних мистецтв — граматику, арифметику, геометрію, астрономію, музику, риторику й діалектику. Риторика, найімовірніше, доповнювалася відомостями з поетики, а в курсі діалектики основи філософії поєднувалися з елементами логіки. Нововведенням стало вивчення граматики трьох мов — грецької, латинської і церковнослов’янської. Створення школи слов’яно-греко-латинського типу було справжньою революцією в освітній православній традиції, вперше поєднавши на порубіжжі греко-слов’янського культурного ареалу і католицької Європи візантійський Схід з латинським Заходом.

Серед викладачів школи були видатні представники української та зарубіжної інтелектуальної еліти: Г.Смотрицький, В.Суразький, Д.Наливайко, К.Казимирський, Я.Лятош, К.Лукаріс (згодом він став патріархом Константинопольським) та інші.

З початком XVII ст. і академія, і школа починають занепадати. Син князя Острозького Януш був католиком, він не закривав школу через пам’ять про батька, але не опікувався нею. А року 1624-го остання спадкоємиця князів Острозьких, католичка Анна-Алоїза, академію закрила, а на її місці заснувала єзуїтську колегію.

Нові терміни і поняття

Жлір (від грец. «клірос» — жереб) — у християнській церкві сукупність священнослужителів (священиків, єпископів) та церковнослужителів (псаломщиків); те саме, що й духовенство.

Унія (від лат. «уніо» — єднання) — об’єднання православних та католицьких церков, з визнанням главенства папи римського при збереженні своїх обрядів та богослужіння.