Історія України у питаннях та відповідях

2.14. ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ - «НАЙСВІТЛІШИЙ КОРОЛЬ РУСІ»

Помираючи, князь Роман лишив двох малолітніх синів - чотирирічного Данила і дворічного Василька. Його вдова, княгиня Анна, заручившись підтримкою угорського короля Ендре II Арпада, була визнана боярами регентшею при малолітньому Данилі, але втримати владу не змогла. Восени 1205 р. - навесні 1206 р. удільний белзький князь Олександр, племінник Романа, за допомогою краківського князя Лешка Білого зайняв м.Володимир, а в Галичі утвердилися сини князя Ігоря Чернігівського. Княгині Анні довелося утікати в Польщу спершу з Галича, а далі й з Володимира. Відтак Данилове дитинство пройшло при дворі його дядька, угорського короля, а самій Анні з Васильком вдалося через деякий час повернутися на Волинь, до провінційного Белза.

Брати Ігоревичі, осівши в Галицькому князівстві, швидко вступили в конфлікт зі свавільними галицькими боярами. Про гостроту протистояння свідчить те, що, подавляючи якусь змову, чернігівці ризикнули вдатися до репресій, під час яких за неясних обставин було вбито 500 бояр, а інші розбіглися - утекли до Угорщини. Саме тут під королівською протекцією мешкав малий Данило, тож галичани оголосили королеві про бажання повернути його на княжий стіл. Протягом 1210 р. з’єднані сили угорців і місцевої знаді взяли з боями Перемишль, Звенигород і Галич, і дев’ятилітній Данило був урочисто посаджений на престол, проте ненадовго: в 1213 р. один з наймогутніших галицьких бояр Володислав Кормильчич став князювати у Галичі, а Данила відвезли до матері на Волинь. Князем на Русі міг бути тільки син князя, тож ця подія стала приводом до нової колотнечі, в підсумку якої Ендре II передав галицьке княжіння своєму п’ятирічному синові Калману. За санкцією Папи Калман у 1217 р. був офіційно коронований на Королівство Галицьке. Це не сподобалося краківському князю Лешкові Білому, який взяв під свій контроль Волинь. Намагаючись позбутися надто сильного сусіда, Лешко звернувся до свого двоюрідного брата, одного зі смоленських Мономаховичів Мстислава Удалого. Використавши перебування Ендре II у хрестовому поході, Мстислав у 1219 р. вибив угорців з Галича.

У цих подіях безпосередні спадкоємці Романа Мстиславича, Данило і Василько, ролі ще не відігравали. Лешко Білий, який розпоряджався на Волині, помістив їх матір спершу в Белзі, пізніше в Бересті, а з 1213 р. - у маленькому Кам’янці над р. Горинню. Проте ні Романова вдова, ні юні княжичі не втрачали надії повернути батьківщину. Як каже літописець, вони, на Володимир приглядаючись, говорили: «Чи сяк, чи так, а буде Володимир наш з Божою поміччю». Певності додавало й те, що волинська знать, на відміну від галицької, залишалася вірною Романовичам, а Лешко Білий повівся стосовно племінників лояльно: у 1215 р., коли Данилові виповнилося 14 років, Лешко змусив Олександра Белзького повернути княжичу батьківський стіл у Володимирі.

Впродовж наступних 15 років брати «збирали» батькову спадщину, діючи в тісній злагоді між собою і витримавши кілька воєн, до яких були втягнуті краківські, київські, чернігівські та пінські князі, аж врешті зуміли підпорядкувати собі втрачені уділи. Тривожний проміжок 1230-1245 рр. літописець характеризує як наповнений багатьма заколотами і великими обманами, незчисленними битвами. У 1238 р. Данило Галицький розгромив тевтонських лицарів Добжинського ордену, які захопили місто Дорогочин, взявши у полон магістра ордену Бруна. За літописом Данило напередодні проголосив: «Не личить держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)». Незадовго до зруйнування Києва Батиєм Данило укріпився там, й доручив управління тисяцькому Дмитрові, досвідченому воєводі, який і очолив оборону міста. У період монгольської навали Данило перебував в Угорщині та Польщі, де намагався схилити керівництво цих держав до антимонгольського союзу. Повернувшись до рідної землі, Данило змушений боротися не тільки з наслідками татаро-монгольського нападу, а й з черговим свавіллям бояр, які запросили на престол чернігівського княжича Ростислава. Тільки у 1245 р., одержавши у битві під м.Ярославом перемогу над військами Ростислава, Данило відновлює єдність Галицько-Волинської держави.

Літопис наділяє Данила Галицького повним комплексом княжих чеснот: мудрий, відважний, вродливий, пишний, щедрий. Втім, цей ореол вмотивований: Данилові вдалося здійснити два головні завдання правителя - встановити внутрішній мир у своїх володіннях і забезпечити їх авторитет в очах сусідів. На довгі часи відійшли у тінь свавільні галицькі бояри, перетворені на слухняних васалів, а княжу родину не роздирали криваві усобиці. Серед зовнішніх проблем найскладнішою залишалася монгольська, проте завдяки дипломатичним зусиллям Данила Галицько-Волинському князівству пощастило досягнути м’якшої форми залежності від Золотої Орди, ніж на Київщині та Чернігівщині. Так, володарі Галичини і Волині після поїздки Данила у 1245 р. на поклін у Сарай - за ярликом на княжіння, вважалися федератами хана: вони мусили висилати військо до монгольських походів, але регулярної данини, супроводжуваної переписом населення, не платили.

Формально визнавши залежність від хана, Данило намагався виграти час для вирішального удару по золотоординцях. Активно укріплюються старі міста (перебудовані й укріплені Володимирський та Кременецький замки), зводяться нові фортеці, проведено реорганізацію війська: сформовано піхоту, переозброєно кінноту (особлива увага - важкоозброєній кінноті, ударів якої татари не витримували). Водночас князь Данило намагався створити антиординську коаліцію, налагодив союзницькі відно сини з Польщею, Литвою, володимиро-суздальськими князями. Проте коаліції створити не вдалося.

Із середини XIII ст. Галичина і Волинь вперше стали об’єктом зацікавлень Римської курії. Безпосередньо руських справ торкалися сім папських послань травня 1246 р., у тому числі адресованих безпосередньо найсвітлішому королю Русі - Данилові Галицькому: Папа пропонував опіку Святого Престолу і переговори про з’єднання Руської церкви з Римом з метою організації спільної боротьби проти монголів. У 1253 р. Данило Галицький погоджується на унію руської православної церкви з католицькою. Проте плани Римської курії щодо створення всеєвропейської коаліції для війни з монголами реалізувати не вдалося, тож і проект поєднання церков втратив в очах Данила політичний інтерес і в життя запроваджений не був. Проте наслідком контактів зі Святим Престолом стала урочиста коронація галицько-волинського правителя в Дорогочині в грудні 1253 р.

Данило уклав таємний договір із литовцями проти татаро-монголів, але невдовзі литовці його розірвали, й він залишився сам на сам з Ордою. Наприкінці 1254 р. Данило відбив наступ військ Куремси, який намагався окупувати галицьке Пониззя. Внаслідок вдалих дій князю вдалося відвоювати землі вздовж Південного Бугу, Случі, Тетерева. Проте хани пильно стежили за «благонадійністю» своїх окраїнних васалів, організовуючи каральні акції. Саме так обернулися події 1258-1259 рр., коли темник Бурундай, простуючи через володіння Данила на Литву, наказав розібрати щойно збудовані міські укріплення. Сил для масштабної війни з монголами не вистачало, тож восени 1259 р. під особистим наглядом Бурундая було розкопано і спалено фортецю у Володимирі, розібрано укріплення Луцька, Крем’янця, Львова та деяких інших замків. Збереглися тільки оборонні споруди Холма. Саме тут після хвороби й помирає у 1264 р. князь Данило Галицький.

Нові терміни і поняття

Унія (від лат. «унио» — єднання) — об’єднання православних та католицьких церков, з визнанням главенства Папи Римського при збереженні своїх обрядів та богослужіння.

Ярлик (від тюрк, «ярлек» — наказ ) — пільгові грамоти монголо-татарських ханів Золотої Орди підвласним світським та духовним феодалам.

Мапа 2.

Київська держава за князів Володимира та Ярослава (980-1054 рр.)

МАТЕРІАЛИ ІЗ ЗАКРІПЛЕННЯ ТЕМИ 2

ПИТАННЯ З САМОКОНТРОЛЮ

1. Чи вірне твердження, що давньоруська державність виникла у 882 р.?

2. Якими були основні тенденції політичного життя русичів у період правління перших Рюриковичів (від Олега до Святослава)?

3. «Повість минулих літ» містить легенду про вибір віри князем Володимиром. Чи існували реальні альтернативи християнству у Київській Русі X ст.?

4. Чому князь Ярослав отримав прізвище «Мудрий»?

5. Чи були у феодальній роздрібненості позитивні наслідки?

6. У чому полягають причини загибелі Галицько-Волинської держави?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Княгиня Ольга встановила «уроки». Це означало, що було:

A) визначено розміри повинностей на користь київських князів;

Б) запроваджено обов’язкове відвідування Києва князями сусідніх земель;

B) створено школи при церквах та монастирях, які давали початкову освіту.

2. «Не любо мені є в Києві жити. Хочу жити я в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі моєї. Адже там усі добра сходяться». Такими були плани київського князя:

А) Ігоря;

Б) Святослава;

В) Володимира;

Г) Ярослава.

3. Чи відповідають історичній правді такі твердження:

А) Ярослав Мудрий завдяки шлюбам своїх дітей встановлював династичні зв’язки з володарями наймогутніших держав Європи: 1) так, 2) ні;

Б) Софіївський собор був пам’ятником перемоги русичів над печенігами: 1) так, 2) ні;

В) частина Києва, що називалася «містом Ярослава», була збудована синами Ярослава Мудрого в його честь: 1) так, 2) ні.

4. Держава Батия мала назву:

А) Волзька Булгарія;

Б) Кримське ханство;

В) Золота Орда;

Г) Хозарський каганат.

5. Серед наведених тверджень щодо результатів внутрішньої політики Данила Галицького виберіть правильні:

A) досяг згоди з боярами і спільно з ними — через боярську раду - вирішував усі питання внутрішньої політики;

Б) здолав боярську опозицію і зміцнив князівську владу;

B) захистив від боярської сваволі та надмірної експлуатації галицьких селян і міщан;

Г) запровадив нові повинності і збільшив залежність селян від великих землевласників;

Д) розбудував існуючі і заснував нові міста;

Е) правив своєю державою спільно з братом Васильком у злагоді;

Є) підпорядкував своїй владі Київ, куди посадив свого воєводу;

Ж) прийняв королівську корону від папи Римського, погодившись на церковну унію;

3) створив окрему Галицьку митрополію.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. На основі викладеного вище матеріалу складіть історичний портрет князя Володимира Великого.

2. Вкажіть на мапі № 2 назви державних (племенних) утворень того часу, розташованих на сході, півночі та заході українських земель.