Історія України у питаннях та відповідях

2.10. ФЕОДАЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ РУСІ, ЇЇ ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ

Вже Ярославу Мудрому довелося здобувати престол у боротьбі з братами. Щоб не допустити ворожнечі між синами, Ярослав за свого життя заповів київські землі старшому сину Ізяславу, чернігівські — Святославу, переяславські — Всеволоду, Володимиро-Волинські — Ігорю, Смоленські — В’ячеславу. Після смерті Ярослава тріумвірат Ізяслава, Святослава і Всеволода деякий час підтримував політичну єдність держави. Проте, з другої половини XI ст. Київська Русь вступає в стадію занепаду внаслідок постійних міжусобиць Ярославичів і вторгнення половців. Для стабілізації ситуації брати зібралися у Вишгороді (1072 р.), й хоча їм вдалося прийняти спільний документ — загальноруський кодекс юридичних норм «Правду Ярославичів» — це не відновило їхньої колишньої єдності. Вже у 1073 р. Святослав зайняв київський престол, а Ізяслав утік до Польщі. Протягом 1073-1093 рр. Ярославичі боролися за великокняже крісло й по черзі займали його. Всі спроби княжіх з’їздів (1097, 1110, 1101, 1107 рр.) припинити чисельні міжусобиці закінчилися невдачею. Тільки під час правління князя Володимира Мономаха (1113-1125 рр.) удалося тимчасово відновити політичну єдність більшості руських земель. «Устав Володимира» доповнив «Руську Правду». У країні розвивалися господарство й торгівля, зміцнювалися зв’язки Русі із зарубіжними країнами. Тимчасове об’єднання дало можливість успішно боротися з половцями. Однак, син Володимира Мстислав (1125-1132 рр.) був останнім з київських князів періоду політичної єдності Київської Русі. З 30-х рр. XII ст. держава остаточно вступає в період феодальної роздроблненості. Якщо у XII ст. існувало 15 князівств, то на початок XIII ст. їх було вже 50.

Феодальну роздробленість спричинила низка чинників:

• великі розміри держави та етнічна неоднорідність населення. Процес завоювання нових земель випереджав процеси формування апарату центральної влади, контролю й примусу, а також глибинну консолідацію нових народів і територій у єдину державу;

• зростання великого феодального землеволодіння. Поширення практики вотчинного боярського землеволодіння зробили боярство значною політичною силою. Вони були зацікавлені в зміцненні своєї землі й не цікавилися загальнодержавними інтересами, що при наявності натурального господарства прискорювало розпад Русі на окремі князівства;

• відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади, паралельне існування як вертикального (від батька до сина), так і горизонтального принципів (від батька — до старшого сина, від старшого брата — до його молодшого брата, а вже потім — до старшого сина старшого брата тощо);

• зміна торговельної кон’юнктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії у зовнішній торгівлі. Київ залишився поза основними торговими шляхами (половці перерізали південні шляхи, Венеція зв’язала Західну Європу з Візантією);

• посилення експансії степових кочівників (печенігів, половців тощо).

Одним з негативних наслідків феодальної роздробленості стала втрата державної єдності, ослаблення держави та зниження обороноздатності країни. Наслідком цього стало захоплення Київської Русі монголо-татарами.

Нові терміни і поняття

Тріумвірат (від лат. «трес» — три й «вір» — муж) — правління трьох співправителів.

Феодальна роздрібненістіь — розпад централізованої середньовічної держави на окремі князівства, з номінальними зв’язками між ними та номінальною владою верховного правителя.