Історія України у питаннях та відповідях

9.5. ДЕРЖАВНА СИМВОЛІКА УКРАЇНИ, ЇЇ ІСТОРИЧНЕ ПОХОДЖЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ

У процесі становлення будь-якої незалежної держави важливе значення має законодавче визначення головних державних символів. Повного мірою це відносилося й до України. Ще в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. проблема державотворення була поставлена у практичну площину. Через тиждень після прийняття Декларації перед будинком Київської міськради поряд із прапором УРСР було піднято синьо-жовте знамено. 24 серпня 1991 р., коли Верховна Рада зібралася на надзвичайну сесію, у приміщення парламенту внесли синьо-жовтий прапор.

4 вересня 1991 р. над будинком Верховної Ради України підняли синьо-жовтий прапор. Цю подію можна вважати початком відмови молодої держави від радянської символіки. Державний Прапор України був затверджений Постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 р. і представляє собою полотно з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Вказані кольори є державними і використовуються переважно у поєднанні. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3.

Синій колір з’являється в українській символіці з середини XVII ст. як гетьманський, за аналогією до державного кольору молдавських господарів. Синьо-жовте поєднання пов’язане з жалуванням у 1708 р. Карлом XII І.Мазепі права використовувати як вузькі стяги кольори шведського військового прапора - жовтий і синій. Під цими кольорами загін І.Мазепи воював проти армії Петра І під Полтавою, під ними ж залишки мазепинців пішли в першу українську політичну еміграцію в Бендери. Під час революційних подій 1918-1920 рр. синьо-жовтий колір використовувався як національний військами С.Петлюри, ЗУНР.

15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради видала Указ «Про Державний гімн України», яким було затверджено музичну редакцію Державного гімну (музика М.Вербицького). Згідно з цим Указом виконання Державного гімну України мало запроваджуватись з 16 січня цього ж року. Питання про текст залишили на той момент відкритим. У березні 2003 р. ВР затвердила текст Державного гімну на слова П.Чубинського «Ще не вмерла Україна». Гімн починається словами «Ще не вмерла України ні слава, ні воля...».

Український національний гімн з’явився у 1862 р., коли на слова П.Чубинського було покладено музичну редакцію М.Вербицького. П.Чубинський (1839 - 1884 рр.) був відомим етнографом, поетом і громадським діячем. У 1873-1876 рр. керував Південно-Західним відділом Російського географічного товариства. За свої етнографічні дослідження здобув золоті медалі Російського географічного товариства, Міжнародної виставки в Парижі, Уварівську премію від Петербурзької Академії наук. М.Вербицький (1815 - 1870 рр.) також займався громадською діяльністю. Створив перший посібник з теорії музики на Галичині. Одним з перших українських композиторів звернувся до творчої спадщини Т. Шевченка, поклавши на музику «Заповіт».

19 лютого 1992 р. Постановою Верховної Ради було затверджено тризуб як малий герб України і відповідно головний елемент великого герба. До цього часу не затверджено великий державний герб України. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2000 р. було затверджено склад державної комісії з підготовки і проведення конкурсу на кращий ескіз великого державного герба України. Відповідно до статті 20 Конституції України 1996 р. великий державний герб України повинен складатися з малого герба України (тризуба) та герба Війська Запорозького, має бути затверджений двома третинами від конституційного складу українського парламенту.

Існує понад сорок версій щодо історичного походження тризуба (триденса). На думку фахівців, тризуб був уособленням поділу Всесвіту на небесне, земне та потойбічне. Абстрактна ідея Трійці, одним із графічних зображень якої і став тризуб, лягла в основу канонізованої християнської доктрини про єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога Духа Святого. Тризуб символізує об’єднання трьох природних стихій — повітря, води і землі. В.Сергійчук бачить в цьому символі своєрідний знак власності, продукт процесу розпаду та переходу до общинної, а згодом і до приватної власності. Зображення тризуба знайдено на речах періоду трипільської культури (IV-III тис. до н.е.), на монетах Боспорського царства. Тризуб був відомий як символ влади, знак родових старійшин або племінних вождів задовго до Рюриковичів.

Авторів версій щодо походження та тлумачення сутності умовно поділяють на прибічників предметного, графічного та філософського підходів. В основі предметної гіпотези лежить бачення в зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів (верхня частина скіпетра візантійських монархів, скіпетр скіфських правителів, корона, птах, якір, шолом, сокира тощо). Дослідники другої групи (графічної) вважають, що тризуб - спрощене, стилізоване, умовне зображення, а не відтворення конкретних рис того чи іншого предмета. На їх думку цей символ є монограмою, сплетінням кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або ж виразу. Існують думки про те, що тризуб - це певний орнамент або літера «Ш», яка раніше означала цифру 3. Філософський підхід побудований на тому, що тризуб є символічним зображенням ідеї, поняття чи явища. Припускають, що цей символ є ключем до розуміння алфавітів земної писемності.

Перша літописна згадка про тризуб датується X ст. За часів Київської Русі він стає великокнязівським знаком. Посли київського князя Ігоря (912-945 рр. правління) при укладанні договору з візантійцями мали власні печатки з тризубами. Великий київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр. правління) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображали портрет правителя, а з іншого - тризуб. Розпад Київської Русі призвів до тимчасової втрати тризубом ролі загальнодержавного символу. З проголошенням IV Універсалу Центральної Ради в січні 1918 р. було визнано за необхідне використовувати тризуб як герб УНР. На думку лідерів УНР, тризуб символізував спадкоємність державної традиції в українських землях.

Затвердження нової державної символіки мало принциповий характер, тому що визначало стратегічний напрям державотворчого процесу. У стислий термін, січень-лютий 1992 р. на законодавчому рівні було затверджено музичну редакцію гімну, прапор і малий герб України. У 2003 р. було затверджено текст Державного гімну. Однак, великий герб України нині знаходиться ще на стадії розробки. У науковців немає одностайності щодо історичного походження тризуба, існує декілька десятків підходів щодо його трактування. Є достатньо версій й щодо використання синього і жовтого кольорів як державних.

Нові терміни і поняття

Державні символи - зовнішня атрибутика країни у формі знаків, символів, кольорів, яка репрезентує національно-державницьку ідею.

Гімн - хвалебна, урочиста пісня. Гімни бувають державні, релігійні, військові, на честь видатних подій, героїв.

Герб - офіційний знак держави, міста, роду.