Історія України у питаннях та відповідях

8.8. НАРОСТАННЯ НЕГАТИВНИХ ЯВИЩ У ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА (1965-1985 роки)

Після жовтневого заколоту 1964 р. М.Хрущова було усунено від влади. Радянське керівництво на чолі з Л. Брежнєвим розпочало процес згортання ліберальних реформ. Тоталітарна система, яка на певний час була виведена зі стану рівноваги, знову поверталася. Однак не у сталінській моделі, бо суспільством було втрачено страх перед репресіями. Своєрідним символічним вираженням брежнєвського періоду правління в СРСР стало слово «стабілізація» або «застій».

Суспільство не втомилося від хрущовських реформ, тому нова влада спробувала їх продовжити, але змінивши акценти. У вересні 1965 р. на пленумі ЦК КПРС було проголошено економічну реформу. Передбачалося розширити самостійність підприємств, посилити прямі договірні зв’язки між підприємствами, встановити економічно обґрунтовані ціни, матеріально стимулювати трудові колективи залежно від результатів їхньої праці, оцінювати діяльність підприємств за такими показниками, як рентабельність та прибуток. З 1966 по 1970 рр. 83 % підприємств України перейшли на нові методи планування та економічного стимулювання. За даними офіційної статистики, середньорічні темпи приросту головних показників економічного розвитку України за 1966- 1970 рр., у порівнянні з 1961- 1966 рр., знижуються.

В економіці все більше перемагав узгоджувально-бюрократичний стиль управління (директиви зберігалися, але зростаючі розміри господарства вимагали численних узгоджень у різних установах і на різних сходинках управління). У політиці зберігався авторитаризм. Вищому керівництву були необхідні кадри, які б в усьому підкорялися апарату. Звідси з’явився новий культ «сірості» в управлінні державою. У 1980 р. питома вага окремих видів продукції УРСР у загальносоюзному виробництві становила: добуток вугілля — 27,5%, залізної руди — 51,3 %, виробництво сталі — 36,3 %, магістральних тепловозів — 95,1 %, цукру-піску — 52,4 %. У розвитку народного господарства кризові явища мають місце, але говорити про «застій» в економіці підстав немає. Серед негативних наслідків виділяють такі тенденції: несприятлива демографічна ситуація, наростаюче домінування зрівнялівки в оплаті праці, нездатність існуючої системи забезпечити раціональне використання людських ресурсів. Такі тенденції були характерні для усього СРСР. Стосовно ж особливостей економічного розвитку України, які ще більше ускладнювали ситуацію в республіці, слід назвати такі: деформована структура розміщення продуктивних сил (у першу чергу розвивалися вугільна промисловість, чорна металургія, важке та електротехнічне машинобудування; у республіці будувалося 40 % атомних енергоблоків усього СРСР тощо); катастрофічна екологічна ситуація; значна зношеність основних виробничих фондів; хронічне відставання за принциповими економічними показниками.

За період 1965-1985 рр. національний дохід УРСР зріс більш ніж у 2,5 рази (96,6 млрд. крб.), за вказане двадцятиріччя у 1,85 рази збільшилася середньомісячна заробітна плата, покращився добробут населення. Однак у соціальній сфері намітилися і поглиблювалися тенденції: уповільнилися темпи зростання реальних доходів населення, поглибилося відставання від країн Заходу щодо рівня споживання на душу населення, загострилася житлова проблема, знизився рівень охорони здоров’я.

У суспільно-політичній сфері зміцнювався монополізм КПРС. Справжнє народовладдя підмінялося формальним представництвом трудівників у радах. Вибори проходили безальтернативно, за завчасно підготовленими списками. Місцеві ради республіки відали підприємствами, які давали 3-4 % продукції промислового виробництва. У той же час зростав бюрократичний апарат. Виконавча влада узурпувала значну частину законодавчих функцій. Зростала кількість інструкцій, наказів та інших підзаконних актів, що іноді суперечили один одному. Тенденція монополізації інформації призвела до того, що у 1985 р. у республіці залишилося 1799 газет (у 1960 р. було 3280). Самостійність громадських організацій була тільки «демократичним фасадом» радянської демократії. У Конституції СРСР 1977 р. КПРС була проголошена «ядром політичної системи суспільства». Партія намагалася домінувати у кожній ланці суспільства. При цьому кількість партійців невпинно зростала. За 1964-1985 рр. КПУ виросла майже вдвічі. На 1 січня 1985 р. в партії перебував кожний дев’ятий робітник республіки і кожен дванадцятий громадянин віком 18 років і старше. Протягом періоду, що розглядається, КПУ очолювали П.Шелест (1963-1972 рр.) і В.Щербицький (1972- 1989 рр.). Першого характеризують більш ліберальні погляди, він щиро підтримував економічні реформи Хрущова, був прибічником незалежності республіканських структур у господарчих питаннях. В.Щербицький - прихильник централізованої партійно-державної влади, суворої підпорядкованості республік центру, орієнтації економіки УРСР на союзний народногосподарський комплекс. Займав угодовську позицію щодо русифікації України в галузі освіти, культури, видавничої справи.

Духовна сфера суспільства знаходилася в суперечливому становищі. Кількісні показники зростали. Зростала кількість тих, хто отримав середню і вищу освіту. Шкіл, у яких навчання здійснювалося російською мовою, ставало все більше. На 1976/ 77 навч. рік їх було 41,3 %. Якщо в 1960 р. загальна кількість науковців республіки становила 46 тис., то у 1987 р. — 213 тис. осіб. Плідно працювали вчені під керівництвом М.Боголюбова (математична фізика), В.Глушкова (кібернетика), Л.Ландау (ядерна фізика), Б.Патона (зварювання металів). Незважаючи на те, що бюрократичні перепони уповільнювали фундаментальні розробки, панував ідеологічний диктат, залишалися вчені-суспільствознавці, які нестандартно, не в річищі «офіційної лінії» підходили до вирішення наукових проблем (М.Брайчевський, О.Апанович, О.Компан та ін.). Науково-технічна революція, що відбувалася в світі, ставила нові вимоги і завдання. Проте, якщо в США у 1985 р. діяло майже 1,5 млн. електронно-обчислювальних машин, то в СРСР — лише декілька десятків тисяч. Галузь літератури була вставлена в жорсткі межі соціалістичного реалізму. Все, що туди не вписувалося, піддавалося забороні та гонінням. Своєрідною відповіддю на державно-партійний ідеологічний диктат стала поява дисидентського руху, який поступово набирав силу.

Отже, у зазначений період різні сфери суспільного життя в УРСР зазнали відчутних негативних впливів. У республіці небувалих розмірів набула русифікація, природні ресурси грабувалися, соціально-економічний розвиток був цілком підпорядкований союзним міністерствам, у народному господарстві наростали кризові явища, у суспільно-політичній сфері панував монополізм КПРС.

Нові терміни і поняття

Стабілізація — стан стійкості, тривкості, незмінності якогось порядку речей або ж розвитку подій.

Рентабельність - досягнення переважання прибутків над видатками; співвідношення прибутків до витрат.

Авторитаризм - тип політичного режиму, який характеризується субординацією суб’єктів політичних відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.