Історія України у питаннях та відповідях

8.6. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ М. ХРУЩОВА ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

У підсумку політичної боротьби після смерті Сталіна переможцем став М.Хрущов. Він та його команда запропонували заходи щодо реформування різних сфер суспільства, у тому числі народного господарства. У сталінські часи не надавалося великого значення новим тенденціям у розвитку світової економіки. Нове радянське керівництво поставило перед вченими завдання визначити місце, яке посідав СРСР за основними напрямами науково-технічної революції. Висновки були невтішними: щонайменше за десятком позицій країна відстає від західних країн. На пленумі ЦК КПРС у липні 1955 р. підкреслювалася нагальна потреба пошуку коштів на прискорений розвиток наукових досліджень і нових галузей промисловості, щоб не відстати від країн Заходу. Радянське керівництво прийняло кілька принципових рішень, які визначили подальший розвиток економіки: скоротили фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурсами активну соціальну політику; скоротили чисельний склад армії, спрямувавши більше ресурсів на ракетно-ядерну зброю та космічну програму; вирішили закуповувати новітню техніку за кордоном, щоб не починати створення нових галузей «від нуля».

У лютому 1957 р. запроваджується нова система управління, стрижнем якої мав бути територіальний принцип управління через ради народного господарства (раднаргоспи), що створювалися в економічних районах. В УРСР було створено 11 раднаргоспів. Під їх контроль передали понад 10 тис. промислових підприємств. Ця система управління мала позитивні і негативні наслідки. До перших відносили поліпшення розподілу праці та її кооперації в межах економічного регіону, більш швидкими темпами почала формуватися виробнича і соціальна інфраструктура, повніше використовувалися місцеві ресурси тощо. У підсумку з’явилася можливість проводити в республіці відносно самостійну економічну політику. Тим не менш, неспроможність забезпечити єдність технічної політики, повільне впровадження нової техніки, фактичне збереження централізованого планування та інші вади врешті-решт призвела до відновлення централізму в системі управління. У 1965 р. відновили республіканські та загальносоюзні міністерства, ліквідувавши раднаргоспи.

У 1957 р. за кількістю виробництва чавуну на душу населення Україна випередила всі капіталістичні країни світу, за видобутком вугілля вийшла на друге місце, а за виробництвом сталі - на третє. На середину 50-х років республіка відігравала одну з головних ролей в єдиному народногосподарському механізмі. Вона мала потужну металургійну і паливну бази, швидко розвивалася машинобудівна галузь. Важливі зрушення відбулися в житловому будівництві. За 1956-1965 рр. у республіці введено в дію понад 182 тис. кв. м загальної (корисної площі), тобто одержали чи збудували собі житло майже 18 млн. осіб. Поступово у побут радянського українця входила нова техніка - телевізори, магнітофони, пральні машини.

Оскільки одним з головних завдань на початку 50-х років стало вирішення продовольчої проблеми, то керівництво СРСР взялося за реформування усього процесу сільськогосподарського виробництва. Початок реформам у цій галузі було покладено на пленумі ЦК КПРС ще у вересні 1953 року. У середині ж 50-х років сільське господарство саме завдяки пріоритетності його розвитку вперше стало рентабельним. Валова продукція сільського господарства тільки за період 1954-1958 рр. зросла на 35,3 % у порівнянні з попередньою п’ятирічкою. За вказаний період валовий збір зерна зріс на 20 %, цукрових буряків - удвічі, виробництва м’яса - більш як у два рази, молока - втричі. Пояснити це зростання можна посиленням матеріальної зацікавленості колгоспників у матеріальному виробництві (зросли закупівельні ціни), створенням умов для розвитку особистого господарства колгоспників, частковою господарською самостійністю колгоспів та радгоспів, зміцненням матеріально-технічної бази сільського господарства, підвищенням освітнього рівня керівників-аграріїв, застосуванням нових технологій тощо.

Політика радянської влади після смерті Сталіна не визначалася послідовністю щодо особистого присадибного господарства. Спочатку послабили податковий прес, відмінили обов’язкові поставки державі. Проте, вже у 1955 р. зменшили розміри присадибного господарства. Наступного року встановили грошовий податок з громадян, які тримали худобу в містах, а в 1959 р. прийнято Указ Президії Верховної Ради УРСР про заборону утримання худоби в містах та робітничих селищах. Усі наведені заходи призвели до того, що за 1954-1964 рр. поголів’я рогатої худоби в підсобних господарствах колгоспників в Україні скоротилося на 14 %, поголів’я свиней - на 20 %, а овець і кіз - на 53 %.

Зміни у розвитку економіки диктувалися об’єктивною необхідністю. Однак, у процесі реформ все більшу роль відігравав суб’єктивний фактор, насамперед вплив самого М.Хрущова. Це зумовило появу волюнтаристських програм, переважно в аграрному секторі. Перша програма стосується освоєння цілинних земель. Започаткована на лютнево-березневому пленумі ЦК КПРС 1954 р. Передбачалося освоїти для подальшої культивації спочатку 13 млн. га, а потім 30 млн. га незайманих земель Казахстану і Сибіру. Тільки за три перших роки реалізації програми з республіки виїхало 80 тис. осіб. Підприємства України поставляли до цілинних районів різні сільськогосподарські машини. У радянські часи економічну виправданість та ефективність освоєння цілини оцінювали позитивно. Нині все більше фахівців схиляються до думки, що цей процес зашкодив переходу сільського господарства на шлях інтенсифікації. У червні 1954 р. Хрущов виступив із закликом розширити посіви кукурудзи. У 1961 р. господарства республіки виділили 3 млн. га кращих земель під цю культуру, але затрачені зусилля і ресурси не дали очікуваного результату. Третя велика програма на селі - «гонка за США». Навесні 1957 р. радянське керівництво висунуло гасло: наздогнати Америку у виробництві молока, м’яса і масла за показниками на душу населення. Ця програма закінчилася тим, що виробництво продукції тваринництва в республіці в 1964 р. впало до 92 % від рівня 1958 року.

Соціально-економічні реформи періоду правління М.Хрущова можна оцінити неоднозначно, але закладена в них демократизація економічного життя сприяла стрімкому підвищенню ефективності радянської економіки та поступовому зростанню добробуту населення в 50-их роках. З кінця вказаного десятиріччя реформи все більше стали характеризуватися негативними явищами.

Нові терміни і поняття

Науково-технічна революція - форма технічного прогресу, що зумовлює докорінні зміни виробництва внаслідок застосування наукових досягнень. Її характерні риси: освоєння нових видів енергії, виготовлення та застосування штучних матеріалів, автоматизація виробництва з використанням електронно-обчислювальних машин, приладів та устаткування.

Волюнтаризм — соціальна політика і практика, що характеризується нехтуванням об’єктивних законів історичного процесу, суб’єктивними бажаннями і довільними рішеннями осіб, які її здійснюють.

Інтенсифікація виробництва — процес розвитку суспільного виробництва, оснований на найбільш повному і раціональному використанні матеріально-технічних, природних, фінансових і трудових ресурсів на базі науково-технічного прогресу.