Історія України у питаннях та відповідях

8.5. ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ В ПЕРІОД ХРУЩОВСЬКОЇ «ВІДЛИГИ»

Після того як 5 березня 1953 р. помер Й.Сталін, у Радянському Союзі розпочалися суперечливі і неоднозначні спроби лібералізації суспільно-політичного життя. Цікавий факт: смерть Сталіна згідно з медичним висновком наступила о 21.50, а о 20.00 партійні лідери зібралися на об’єднане засідання Президії ЦК та Секретаріату партії. Вночі з 5 на 6 березня 1953 р. найвищі керівники партії та держави почали розподіляти владу, скоротивши обраний XIX з’їздом партії склад Президії ЦК з 25 до 10 осіб, а з 11 її кандидатів залишили лише 4. Головою Ради Міністрів СРСР обрали Г.Маленкова, Секретаріат ЦК КПРС фактично очолив М.Хрущов. МВС і МДБ об’єднали в одне міністерство внутрішніх справ, яке очолив Л.Берія. Складалося враження, що останній готує державний заколот, бо частина військ була перекинута до Москви.

Колективне керівництво, яке очолювало державно-партійний апарат, існувало на основі нетривкого балансу сил. Поступово головними фігурантами у боротьбі за владу виступили М.Хрущов і Л.Берія. Спроба Л.Берії порушити політичний баланс на свою користь призвела до того, що 26 червня його арештували і пізніше розстріляли. Преса відгукнулася на арешт Л.Берії таким чином: арештовано «англійського шпигуна» і «ворога народу». У Києві були заарештовані й згодом страчені міїїістр внутрішніх справ УРСР П.Мешик та його перший заступник С.Мільштейн. Крім того, було замінено більшість начальників обласних управлінь МВС республіки.

Кадрові перестановки не оминули і ЦК КПУ. У червні 1953 р. на місце першого секретаря партії замість Л. Мельникова обрали українця О.Кириченка. На той час частка українців на керівних посадах у ЦК КПУ складала 72 %, у Верховній Раді УРСР - 75 %. Вже початковий період десталінізаціі в республіці приніс серйозні зміни: припинили кампанію боротьби з «українським буржуазним націоналізмом», уповільнили русифікацію, відбулася часткова реабілітація жертв сталінських репресій.

Нарешті територія України набула сучасних кордонів. Це відбулося після того, як у 1954 р. у зв’язку з 300-річчям возз’єднання України з Росією, остання передала Кримський півострів Україні. 19 лютого Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». Офіційно проголошувалося, що це рішення прийнято з урахуванням спільності економіки, територіальної близькості та тісними господарськими і культурними зв’язками між Кримом і Україною.

Головна подія Хрущовського періоду - XX з’їзд КПРС (лютий 1956 р.). На його закритому засіданні з доповіддю, у якій головний акцент був зроблений на розвінчанні культу особи Сталіна, виступив М.Хрущов. Створений Сталіним режим влади, на думку доповідача не відповідав ленінським ідеям, засуджувався політичний терор. Проте, критика культу особи була здебільшого абстрактною, однобічною, не зачіпала сутності сталінської системи, не викривала її соціальної природи. Все зводилося власне до культу особи.

УРСР отримала більше прав у різних сферах суспільно-політичного життя: із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств і організацій, майже в три рази зріс бюджет (43,7 млрд. крб.), розширилася юридична компетенція (отримали право вирішувати питання обласного, крайового адміністративно-територіального поділу, приймати громадянський, карний та процесуальний кодекси тощо). Незважаючи на те, що міжнародна діяльність України обмежувалася так само, як і в попередній період, все ж республіка активізувала зв’язки із закордоном, на 1955 р. була членом 29 організацій. Якщо в 1953 р. Україну відвідали 805 туристів, то у 1958 р. - 23054.

Тільки за період 1955-1956 рр. у міністерствах, відомствах та органах управління на місцях ліквідували 4867 структурних підрозділів, організацій і установ, скорочено понад 92,5 тис. посад адміністративно-управлінського апарату. Процес перебудови державного апарату мав сприяти послабленню тиску політичної системи на суспільну життєдіяльність. Було розширено склад та компетенцію місцевих рад щодо планування, будівництва, бюджетно-фінансових справ тощо. У сфері державного будівництва поступово набирав оберти процес децентралізації.

У той же час не слід вважати, що система не чинила опору. На червневому Пленумі ЦК КПРС (1957 р.) група на чолі з Маленковим, Кагановичем і Молотовим спробувала змістити Хрущова. Останній, перемігши у цій боротьбі, зміцнив свої позиції. До того ж, 1958 р. він став головою Ради Міністрів СРСР. На XXII з’їзді КПРС (1961 р.) було прийнято нову програму партії - програму побудови комунізму. Країною прокотилася хвиля соціалістичних змагань. 12 квітня 1961 р. увійшло в історію людства як день першого в світі польоту людини у космос. Це тільки додало романтизму настроям, які панували в радянському суспільстві.

Найважливішим елементом десталінізації була ліквідація ГУЛАГу. Сотні тисяч в’язнів таборів і спецпоселенців, які вижили, повернулися в Україну. Мільйони українських громадян, найчастіше посмертно, були реабілітовані, тобто зняті з оперативного обліку органів державної безпеки.

Загальна лібералізація суспільно-політичного життя в СРСР не означала повної відмови влади від жорстких методів управління. Так, у жовтні 1959 р. спалахнуло і було придушене півторатисячне повстання робітників «Казахської Магнітки». У червні 1962 р. розстріляно семитисячну демонстрацію в Новочеркаську. У 1963 р. відбулися робітничі страйки та заворушення в Кривому Розі і Одесі. Саме в середині 50-х років було започатковано дисидентський рух. У західному регіоні республіки було викрито і засуджено «Об’єднану партію визволення України», яка займалася поширенням нелегальної літератури. У 1961 р. за рішенням Львівського обласного суду членів Української робітничо-селянської спілки (лідер - Л.Лук’яненко) засуджено до тривалих термінів ув’язнення - від 10 до 15 років. Активну участь у дисидентському русі брали Ю.Бадзьо, І.Гель, брати Горині, В.Мороз та ін. Однак, на початку 60-х переслідування владою інакодумців не набули масового характеру.

Отже, у 1953-1964 рр. відбулася лібералізація суспільно-політичного життя в СРСР. Цей період увійшов в історію під назвою «відлига» (від однойменної назви повісті І.Еренбурга). У процесі реформування тоталітарну систему було на деякий час дестабілізовано, але після усунення від влади Хрущова реформаторський ентузіазм поступово згас.

Нові терміни і поняття

Десталінізація — система заходів щодо ліквідації наслідків сталінізму, започаткована після смерті Сталіна.

Культ особи - єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає сліпе поклоніння «вождю».

ГУЛАГ (Головне управління виправно-трудових таборів (російською — лагерей) - з 1930 р. назва управління радянських органів безпеки, що відали комплексами таборів примусової праці в СРСР. Назва стала широко відомою завдяки книжці О.Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ».

Дисидент — людина, що виступає проти існуючого державного устрою чи загальноприйнятих суспільних норм певної країни.