Історія України. 7—9 кл. Документи. Матеріали

6 КЛАС

РОЗДІЛ І. ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Із книги В. Степанчука «Льодовики, мамонти та первісні люди: Україна мільйон років тому» про життя людей у найдавніші часи

...Безперечним є факт, що територія сучасної України заселялася ззовні. <...> У різний час було запропоновано кілька версій напрямків заселення території України: із Центральної Європи, із Кавказу, або одночасно з обох цих напрямків. <...>

Щоб правильно оцінити умови, у яких жила первісна людина, необхідно якнайбільше знати про характер місцевості і клімату відоповідного часу. Численними дослідженнями доведено <...>, що еволюція природи в плейстоцені характеризувалася повсюдними та ритмічними змінами. <...> Так, двічі протягом плейстоцену північні території України перекривалися товстим шаром криги. Потім починалося потепління, льодовик танув, відступав на північ. <...> Тривалі та потужні похолодання, що чергувалися з потепліннями, обумовлювали строкатість рослинного та тваринного світу. <...> Існувала безпосередня залежність первісної людини від тваринно-рослинно-водних ресурсів. Археологічні карти показують, що практично всі відомі палеолітичні стоянки пов’язані з водотоками: річками, озерами, струмками. <...> Інша справа: необхідність у кам’яній сировині для виготовлення знарядь праці та зброї для полювання. Поклади сировини часто розташовувалися далеко від джерел води, а необхідність регулярно поповнювати запаси каменю від моменту виникнення кам’яної технології з часом тільки збільшувалась. <...> Для технологій обробки каменю в середньому палеоліті притаманні: багатоваріантність, запланованість та стандартизованість, які неможливі без мислення і мови. А в поєднанні ці характеристики притаманні саме людським істотам. <...>

Значно змінювалася природа, серйозні зміни відбулися й у фізичному вигляді давніх людей. <...> Майже всі питання, пов’язані з походженням людини, є дуже суперечливими. <...> На Україні відомі лише рештки неандертальців, а залишки більш ранніх форм гомінід відсутні. Однак свого часу були знайдені їхні стоянки. <...>

Треба пам’ятати, що в період палеоліту панувало привласнююче господарювання, яке базувалося на полюванні та збиральництві. <...> Левову частку харчів становили продукти тваринного походження. <...> У цьому переліку: мамонт, носоріг, кінь, плейстоценовий віслюк, сайга, бик, бізон чи зубр, олені (гігантський, благородний та північний), а також лось, косуля, сарна. <...> Проте не завжди нашим пращурам щастило на полюванні, часто доводилося голодувати. <...> Учені припускають, що наприкінці середнього палеоліту України, десь 60—50 тис. років тому, місцеве населення почало регулярно вживати рослинну їжу. <...>

Для заселення, як правило, вибирали ділянки, захищені рельєфом: високим берегом, пагорбом чи скелею, аби вберегтися від нападу диких тварин та негоди. <...> У гірських місцевостях заселяли переважно природні сховища: гроти, скельні навіси, печери. <...> Якщо немає поблизу природного сховища, можна було спорудити штучне житло... [119, с. 42—71, 132—140]

1) З’ясуйте та поясніть значення виділених у тексті термінів та понять.

2) Що нового ви дізналися про життя давніх людей на теренах України?

3) Первісна людина з’явилася на території сучасної України близько:

а) 2 млн років тому;

б) 1 млн років тому;

в) 500 тис. років тому;

г) 250 тис. років тому.

4) Поясніть, який зв’язок існував між природнокліматичними змінами (наступи льодовика, потепління) і життям давніх людей? Яку роль відігравав навколишній тваринний і рослинний світ у їхньому житті?

5) Яку місцевість для проживання обирали давні люди? Чим був обумовлений саме такий вибір?

6) Схарактеризуйте спосіб життя та господарську діяльність давніх людей.

7) Використовуючи матеріал підручника та атлас, випишіть до зошита найвідоміші палеолітичні стоянки на території сучасної України.

8) Напишіть твір-роздум за темою «Мандри до доби палеоліту».

Із роману І. Сенченка «Руді вовки» про видобування вогню давніми людьми

Кендюх із перепочинками, із перервами добуває свою дудку й витягає губку. Верхній край її вкритий білим попелом. Але це нічого. Під ним десь тліє вогонь. Назбиравши трісок, сухого листу й лубу, Кендюх розкладає їх трьома купками на великій широкій гілляці, а потім прикладає до першої купки свою губку і дме.

Одначе, що за знак? З губки не вискакують іскри, сухий лист і тріски не беруться полум’ям. Невже вогонь умер? <...> Досадно. Та ця досада нітрішечки не позначається на обличчі Кендюха. Він тільки сопе і, опустивши на момент голову, знову лізе у свою торбину. <...>

З торбини Кендюх виймає загострену паличку й дощечку з викрученою посередині ямкою.

Обидві ці речі особливі. їх узято з Громового Дуба. На Громовий Дуб вогонь упав із самої хмари. Ох, як він палахкотів! Але слідом за вогнем падала вода, і вогонь, рятуючись, сховався всередину дерева та й залишився там назавжди. Це бачили й знають Руді Вовки. Це дуже добре знає й Кендюх, і йому не так уже важко викликати вогонь із середини деревини наверх.

Кендюх ніжно гладить дощечку і проводить пальцями по кілочку. <...>

Запевняючи так у своїй приязні ці скалочки з Громового Дуба, Кендюх обережно затискає між колінами дощечку і вкладає малюсіньку пучечку піску в ямку. Пісок, як перед тим і все це знаряддя, мисливець добуває з торбини. Зробивши все це, Кендюх вставляє кілочок загостреним кінцем у ямку, обкладає її сухою тирсою з луба, бере між долоні кілочок і обережним, але сильним рухом вертить його між долонями. <...>

Не зупиняючи руху долонь, Кендюх нагинається і починає легенько здувати потерть на свій луб-губку. Ось блиснула малюсінька іскорка, і ледве-ледве запахло димком. На губці показалась жаринка і відразу ж укрилась тонесеньким шаром попелу. Уже й кінець. Готово. От! Вогонь горить. [111, с. 39—40]

1) Що ви дізналися про спосіб видобування вогню з наведеного уривка?

2) Яке значення для давньої людини мало опанування вогню?

3) Яким було ставлення давньої людини до вогню? Чому саме таке?

Із «Давньої історії України» про трипільську культуру

Численні пам’ятки трипільської культури, яка була відкрита ще наприкінці XIX ст. В. Хвойкою, займали в IV — першій половині III тис. до н. е. все Лісостепове Правобережжя й Подністров’я, а на пізньому етапі існування культури поширилися на Волинь і в Степове Причорномор’я. На сьогодні в межах України та Молдови відомі сотні трипільських поселень.

Свої будинки — одно- або двоповерхові — трипільці споруджували з глини на дерев’яному каркасі. Вони мали підпрямокутну в плані форму розміром від 20 до 150 м2. Покрівля, як правило, двосхила. Приміщення зазвичай поділялися на дві або більше кімнат, у яких нерідко розташовувалися печі або відкриті вогнища. Забудова поселень здійснювалася по колу, із загоном для худоби в центрі. <...>

Одним із найкращих проявів матеріального та культурного розвитку трипільців було їхнє керамічне виробництво. <...> Типи — найрізноманітніші: горщики, миски, глечики, накривки. <...> Орнамент переважно спірально-меандровий. На ранніх етапах існування трипільської культури він прокреслювався на вогкій глині, пізніше виконувався чорного, бурою, рідше — білою фарбами. <...> Серед орнаментальних схем трапляються зображення людей і тварин.

Особливого розвитку в трипільців набула пластика. Вони виліплювали з глини жіночі статуетки, фігурки тварин, моделі жител, олтарів тощо. Разом із керамікою ці чудові вироби образотворчого мистецтва є яскравою етнографічною ознакою трипільської спільності.

Знаряддя праці виготовлялися переважно з каменю (зокрема з кременю), кістки, рогу. Металевих виробів відносно мало. [34, с. 47—49]

1) Ким і коли була відкрита трипільська археологічна культура?

2) Який вигляд мали трипільські поселення?

3) Поясніть значення поняття «пластика». Що вам відомо про розвиток цього виду мистецтва в трипільців?

4) Який вигляд мав трипільський посуд? Дайте власну оцінку рівня розвитку гончарного виробництва в носіїв трипільської культури.

З «Одіссеї» Гомера про кіммерійців Врешті дісталися ми течій глибоких ріки Океану

Там розташовані місто й країна людей кіммерійських,

Хмарами й мглою вповиті.

Ніколи промінням ласкавим

Не осяває їх сонце в блакиті ясній світлодайне,

Чи від землі воно йде у зоряні неба глибини,

Чи повертається знов до землі з неосяжного неба, —

Ніч лиховісна там вічно нещасних людей окриває. [26, с. 186]

1) Що вам відомо з курсу всесвітньої історії про автора джерела?

2) Хто такі кіммерійці? Коли і звідки вони прийшли на територію сучасної України?

3) Як автор джерела описує природні умови території, на якій проживали кіммерійці?

4) Якими були основні заняття кіммерійців?

Із поеми Л. Костенко «Скіфська одіссея» про військове мистецтво кіммерійців та їх витіснення скіфами

Колись до них жили тут кіммерійці, ті, що про них писав іще Гомер, а щонайперш згадали ассирійці в клинописах ще хтозна-яких ер.

Це був народ такої сили й гарту, що їх ніхто подужати не міг.

Трясли Ефес, ходили на Урарту, від них погиб і цар лідійський — Гіг.

Але і їх довів чи не до стресу вогонь жертовний богові Аресу.

От кіммерійці здумали прощатись, наслухані про скіфську силу й лють.

Одні вважали: — Треба захищатись! —

А другі: — Ні, вони нас переб’ють.

Одні казали, що не ступить ворог, що треба землю захищать свою.

А другі: — Ет, ну що земний цей порох?

Ми знайдем інший в іншому краю.

Відтак дві групи, не дійшовши згоди, зробились між собою антиподи.

Та, зброю повихоплювавши з піхов, самі себе так встигли перебить, що як прийшли вже скіфи, то вже скіфам було, по суті, нічого робить. [75, с. 432—433]

1) Використовуючи поданий уривок і текст підручника, схарактеризуйте військове мистецтво та військові походи кіммерійців.

2) Хто такі скіфи? Коли вони з’явилися на території сучасної України?

3) Що ви дізналися з наведеного уривка про загарбання кіммерійських земель скіфами? Наскільки вірогідним, на вашу думку, є поданий переказ Геродота? З

З «Історії» Геродота про скіфів

19. На схід від цих скіфів-землеробів, якщо перейти ріку Пантікап, у тій країні мешкають кочовики, також скіфи, які нічого не сіють і не обробляють землі. Уся ця країна позбавлена дерев, за винятком Гілеї. Ці кочовики живуть на схід на відстані чотирнадцяти днів шляху і доходять до річки Герра.

20. За Герром простягається країна, що називається царською, скіфи, які в ній живуть, найхоробріші та найчисленніші та вони вважають інших скіфів своїми невільниками. Вони на півдні сягають аж до Тавріки, а на схід — до рову, що, як я сказав, прокопали народжені від сліпих, і до гавані на Маєтідському озері, що називається Кремни. Деякі інші частини їхньої землі доходять до ріки Танаїда. Вище на північ від царських скіфів мешкають меланхлайни, це вже інша народність, не скіфська. Вище від меланхлайнів, наскільки я знаю, є болота і незалюднена країна. <...>

59. Отже, усе найважливіше скіфи мають у повному достатку. Що ж до іншого, то звичаї в них такі. Богів вони шанують лише таких: найбільш за всіх — Гестію, потім Зевса і Гею, яку вважають за дружину Зевса. Після цих — Аполлона, Афродіту, Уранію та Арея. Цих богів шанують усі скіфи, а ті, що називають їх царськими скіфами, приносять жертви ще й Посейдонові. <...>

61. Оскільки в скіфській землі не вистачає дров, то тамтешні мешканці вигадали ось що, щоб варити м’ясо. Коли вони остаточно обдеруть шкуру тварини, знімуть м’ясо з кісток, потім, якщо вони мають казани, а тамтешні казани дуже нагадують лесбоські кратери, лише вони далеко більші за них, кидають у них м’ясо і після цього розпалюють під казаном кістки жертовних тварин і варять м’ясо. Але коли вони не мають казанів, то закладають усе м’ясо в шлунки тварин, наливають туди води і під шлунками запалюють кістки. Вони горять дуже добре, а в шлунках уміщується все м’ясо без кісток. І в такий спосіб сам бугай варить своє м’ясо, а також і всі інші тварини кожна варить своє м’ясо. <...>

62. У центрі області кожного народу існує священна споруда для Арея. <...>

64. Щодо їхніх звичаїв на війні, то встановлено таке: першого ворога, якого вб’є скіф, він п’є його кров, а скількох інших він ще вб’є в битві, то приносить до царя їхні відтяті голови. За кожну голову йому дозволяється одержати щось із трофеїв, а якщо не принесе голови, це йому не дозволяється. <...>

66. Один раз на рік кожен правитель області, змішавши вино з водою в кратері, дає пити тим скіфам, які повбивали ворогів, а ті, хто цього не зробили, не п’ють цього вина, присоромлені, сидять осторонь: бо для скіфів це найбільша ганьба. <...>

71. Могили їхніх царів розташовано в місцевості Геррів, у тому місці, до якого Борисфен судноплавний, пливучи від моря. Там, коли помирає їхній цар, вони викопують у землі велику чотирикутну яму, беруть уже підготовленого померлого, укривають його тіло воском <...>, кладуть покійника на віз і перевозять його до іншого племені. Ті, до яких привозять померлого, роблять те саме, що й царські скіфи: відрізують кінчик вуха, стрижуть на голові волосся, дряпають у різних місцях рамено, укривають синцями лоб і ніс і проколюють стрілою ліву руку. Звідти на возі труп царя перевозять ще далі до підвладного їм племені, а ті, до яких його перед тим привозили, супроводжують його. І коли так вони об’їздять із покійником усі племена, вони прибувають у країну Геррів, яка є областю останнього підвладного їм племені і місцем поховання царів. Потім, помістивши покійника на підстилку в могильному склепі, устромлюють у землю з усіх боків від покійника списи, а над ними кладуть деревини і вкривають його очеретяними матами. У просторому приміщенні склепу ховають одну з його наложниць, яку перед тим задушили, його чашника і куховара, конюха, особистого слугу, вісника і його коней, а також певну частину його речей і так само золоті чаші (срібла та міді вони зовсім не використовують). Коли вони все це зроблять, то насипають землю і споруджують великий курган, намагаючись зробити його найвищим. [22, с. 183—196]

1) Коли жив та ким був автор наведеного джерела?

2) Які скіфські племена, що проживали на території сучасної України, називає у своїй праці Геродот? Де вони розселялися? Поміркуйте, чи можна скіфів вважати єдиною етнічною спільнотою? Про що свідчить їхня етнічна строкатість?

3) Яке враження на вас справила розповідь про те, як «сам бугай варить своє м’ясо»? Про що свідчить таке раціональне приготування їжі скіфами?

4) Що ви дізналися з джерела про військові традиції скіфів?

5) Якими були вірування скіфів?

6) Опишіть обряд поховання скіфського царя.

Із поеми Л. Костенко «Скіфська одіссея» про скіфське мистецтво

Бо як вони свій епос не створили,

чи нам його не трапилось гортать, —

то що ж лишилось? Піднімати брили.

Історію по золоту читать.

Нема письмен — є дивне сяйво казки.

Лук золотий натягує стрілець.

Летить грифон. І золоті підпаски

підвечір доять золотих овець.

Землі піднявши вже котору тонну,

у глибині, де шум не доліта,

читаємо, як скіфу золотому

дає скрижаль богиня золота.

І кожна бляшка, панцир, окуття

і на прикрасах вирізьблені драми —

це панорами скіфського життя,

увічнені по золоту майстрами.

Мистецтво те було не в сповиточку.

Грифони вже ту лань не заклюють.

Два скіфи шиють золоту сорочку.

Два скіфи з чаши золотої п’ють. <...>

Хто ж був майстрами скіфської епохи?

Хто їх створив, ті золоті скарби

з курганів Чортомлика і Солохи,

Чмиревої могили й Куль-Оби?

Хоч думка є, що твори ці античні, —

чи густо в греків схожого лиття?

Чому такі там скіфи автентичні?

Який це грек так знав би їх життя?

Чи грек ходив їх малювать з натури?

Жив у степах, набравшися халеп?

Такий шедевр не створиш за два тури,

тут треба знати змалечку той степ.

Якщо були у скіфів полководці

і Анахарс, брат Савлія, мудрець, —

то що, у скіфів не знайшлося хлопців,

котрі могли в руці держать різець? [75, с. 438—440]

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Як наведений уривок характеризує самобутність скіфського мистецтва?

3) Що являв собою «скіфський звіриний стиль»? Чому він дістав таку назву?

4) Хто, на думку автора, був творцем скіфських мистецьких шедеврів? Чим Л. Костенко аргументує свою думку? Чи поділяєте ви її точку зору? Свою відповідь аргументуйте.

5) Випишіть до зошита назви скіфських курганів, у яких було знайдено описані в поемі скіфські мистецькі витвори.

З «Обраних книг» Гіппократа

Так звана скіфська пустеля являє собою рівнину, багату на траву, але позбавлену дерев, помірно зрошену; по ній течуть великі річки, які відводять воду зі степів. Ось тут і живуть скіфи; звуться вони кочовиками, бо в них немає хат, а живуть вони в кибитках, із яких найменші бувають чотириколісні, а інші шестиколісні; вони скрізь закриті повстю і зроблені подібно до домів: одні з двома, інші з трьома відділами; вони непроникні ні для води (дощової), ні для снігу, ні для вітрів. У ці вози запрягають по дві й по три пари безрогих волів, роги в яких не ростуть від холоду. У таких кибитках перебувають жінки, а чоловіки їздять верхи на конях; за ними йдуть їхні отари овець, стада корів і табуни коней. На одному місці вони залишаються стільки часу, поки вистачає трави для стад, а коли її не вистачить, переходять в іншу місцевість. Самі вони їдять варене м’ясо, п’ють кобиляче молоко та їдять «іпаку» (це сир із кобилячого молока). Такими є спосіб життя та звичаї скіфів. [24, с. 297—298]

1) Із додаткової літератури дізнайтеся, коли жив і чим займався автор джерела.

2) Що ви дізналися з джерела про життя та побут скіфів?

3) Використовуючи матеріал підручника та додаткову літературу, доповніть розповідь Гіппократа про скіфів.

Із «Географії» Страбона про міста та населення Північного Причорномор’я

Якщо пливти з Таміракської затоки, то ліворуч буде містечко і друга гавань херсонесців. Потім, якщо пливти вздовж берега, на південь виступає великий мис, що становить частину цілого Херсонеса. <...> Між містом і мисом є три гавані, потім іде стародавній Херсонес, що лежить у руїнах, а за ним бухта з вузьким входом, коло якої переважно влаштовували свої розбійницькі кубла таври, скіфське плем’я, які нападали на тих, що рятувались у цій бухті; зветься вона бухтою Символів. <...> Це місто [Херсонес] раніше користувалося автономією, але потім, спустошуване варварами, змушене було взяти собі в покровителі Мітридата Євпатора. <...> Від того часу й дотепер місто Херсонес підкорене владикам Боспора. <...> Починаючи від бухти Символів, до міста Феодосії тягнеться Таврійське узбережжя завдовжки близько 1000 стадій, нерівне, гористе та відкрите для північних вітрів. У гірській країні таврів є також гора Трапезунд, однойменна з містом, що розташоване на кордонах Тіварані й Колхіди. У тій же гірській країні є і друга гора — Кіммерій, названа так за іменем кіммерійців, які колись панували на Боспорі, і звідси ж зветься Боспором Кіммерійським уся та частина протоки, яка прилягає до гирла Меотіди.

За вищезгаданою гірською країною лежить місто Феодосія з родючою рівниною та гаванню, придатною навіть для сотні суден. Воно було раніше межею володінь боспорян і таврів. Далі йде родюча країна до Пантікапея, столиці боспорян, збудованого в гирлі Меотіди. Уся ця земля багата на хліб, має села й місто з доброю гаванню, зване Німфей. Пантікапей являє собою горб, з усіх боків заселений. <...> На схід від нього розташована гавань і доки приблизно для 30 кораблів, є також Акрополь, заснований він мілітянами.

Великий Херсонес і виглядом, і розміром подібний до Пелопоннеса; ним володіють боспорські владарі після того, як він увесь дуже постраждав від безперервних війн. Раніше боспорські тирани володіли лише невеличким краєм при гирлі Меотіди і при Пантікапеї до Феодосії, а найбільшу частину країни до перешийка і Каркінітської затоки займало скіфське плем’я таврів. Уся ця країна, а також, мабуть, і країна за перешийком до Борисфена, звалася Малою Скіфією. Через безліч переселенців, які переправлялися сюди за Тіру й Істр і заселяли цю країну, значна частина її теж дістала назву Малої Скіфії. <...>

Щодо Херсонеса, то за винятком гірської частини на морському березі до Феодосії вся інша частина його становить рівнину з добрим ґрунтом і надзвичайно багату на хліб; земля, зорана абияк будь-яким орачем, дає врожай сам-тридцять. <...> І в давнішні часи звідси возили хліб до еллінів, подібно до того, як солону рибу з Меотіди. <...> Ці самі жителі півострова спеціально звалися хліборобами через те, що народи, які жили вище за них, були номади, що живилися м’ясом різних тварин, переважно ж кониною, а також кобилячим сиром, молоком і сироваткою (остання, особливим способом приготована, є для них ласощами). Через це саме поет і назвав усіх тамтешніх жителів молокоїдами. Номади займаються більше війною, ніж розбійництвом, і війни ведуть за данину; віддавши землю у володіння бажаючим займатися хліборобством, вони задовольняються отриманням домовленої помірної данини не для наживи, а для задоволення щоденних життєвих потреб; у разі ж несплати грошей орендаторами — починають із ними війну. Ось чому поет звав цих самих людей і справедливими, і одночасно не маючими законів. [120, с. 285]

1) Коли греки-колоністи з’явилися на узбережжі Чорного моря? Чим їх приваблювала ця територія?

2) Які античні міста в Північному Причорномор’ї згадує автор джерела? Продовжте їхній перелік.

3) Використовуючи текст документа та додаткову літературу, схарактеризуйте життя та побут населення Північного Причорномор’я.

Із поеми Л. Костенко «Скіфська одіссея» про міста-держави Північного Причорномор’я

І, збудувавши Ольвію і Тіру,

Пантікапей, Німфей та Херсонес, купці з Мілету,

вихідці з Епіру жили на скелях, ближче до небес.

Внизу ліпила мазанки злидота.

Чайки злітали вранці на лиман.

Грек не читав, можливо, Геродота —

в ньому самому Геродот дрімав.

Він знав одне — що десь там за лиманом

тече ріка велика Борисфен.

Там край лежить неміряний, незнаний,

земля народів інших і племен.

Він бачив світ крізь дуже грецькі міфи,

охочий був почути щось нове.

Скіф і нескіф були для грека — скіфи.

Увесь той край він Скіфією зве.

Грек чув, що десь на північ від Гілеї

є вільний торг, де грекам привілеї.

Там на горі є місто, що до нього

купці пливуть аж з моря крижаного...

Тож грек пливе, на весла налягає.

Короткі ночі, спати не встигає.

А у човні ж усякої матерії,

вино, олія, амфори, лутерії,

чорнофігурний лаковий бомбілій,

химери, ткані по тканині білій.

А не була б же Греція Елладою —

у нього дзбан з Афіною Палладою!

У цих краях торгуючи давно,

грек прорубав у Скіфію вікно. [75, с. 429—431]

1) Укажіть, яку річку греки називали Борисфеном.

а) Дністер;

б) Дніпро;

в) Десну;

г) Сіверський Донець.

2) Як ви зрозуміли значення рядків: «Скіф і нескіф були для грека — скіфи. Увесь той край він Скіфією зве»?

3) Яку роль у житті міст-держав Північного Причорномор’я відігравала торгівля? Що греки продавали скіфам? Поміркуйте над тим, що скіфи могли запропонувати грекам в обмін на їх товари?

З «Історії» Геродота про савроматів

110. Про савроматів1 розповідають таке. Коли елліни билися з амазонками (амазонок скіфи називають ойорпата, а ця назва означає грецькою мовою чоловіковбивці, бо ойор — це їхньою мовою чоловік, а пата — убивати), тоді, кажуть, елліни, після перемоги <...> відпливли на своїх кораблях з усіма полонянками, яких вони захопили, але на морі амазонки, напавши на чоловіків, зарізали їх. Проте амазонки не вміли поводитися з кораблями, не знали, як користатися ні кермом, ні вітрилами, ні веслами. Коли вони зарізали чоловіків, вони віддалися на силу хвиль і вітру. І так вони прибули на Маєтідське озеро до Кремнів. А Кремни розташовані на землі вільних скіфів. Там амазонки, зійшовши з кораблів, пішли далі в глиб країни. Спершу, знайшовши там стайню коней, вони захопили їх і почали на конях грабувати скіфські господарства.

1 Розповідь про походження савроматів від скіфських юнаків та амазонок є схрещенням грецького міфу про амазонок — войовничого племені жінок — і скіфського переказу про савроматських жінок, які разом із чоловіками брали участь у війнах і полюваннях.

111. Скіфи не змогли зрозуміти, що це таке: вони не знали ні їхньої мови, не бачили такого одягу, не знали, що це за плем’я. Вони були здивовані, звідки ті прибули, і спочатку вважали їх за чоловіків у юному віці, і почали з ними битися. Після битви, підібравши трупи, вони довідалися, що то були жінки. Порадившися, вони вирішили більше не в який спосіб не вбивати їх, але послати до них своїх юнаків у такому числі, скільки було там жінок. Вони наказали їм отаборитися поблизу них і робити все те, що ті роблять. Так вирішили скіфи, бажаючи мати дітей від амазонок. <...>

114. Потім вони об’єднали обидва табори і почали жити разом. <...> Що ж до мови, то чоловіки не спромоглися вивчити мову жінок, але жінки швидко засвоїли мову своїх чоловіків. <...>

116. Коли вони прибули в край, де вони й тепер мешкають, там і оселилися. І відтоді і дотепер жінки савроматів живуть, як і за давніх часів, тобто і на полювання їздять увесь час верхи і разом зі своїми чоловіками і без них, і на війну ходять, і одягаються там, як чоловіки.

117. Савромати розмовляють скіфською мовою, але розмовляють нею з давніх часів погано, бо амазонки не навчилися їй як слід. Що ж до шлюбів, то ось у них так установлено: жодна дівчина не виходить заміж, поки вона не вб’є якогось ворога. Буває так, що деякі з них помирають не одружені, якщо їм не довелося виконати це за звичаєм. [22, с. 205—206]

1) Хто такі савромати? Що ви дізналися про їх походження?

2) Чим займалися савромати?

3) Що ви дізналися про особливості становища жінки в савроматів?

Із «Війни з готами» Прокопія Кесарійського про слов’ян та антів

Ці племена, слов’яни та анти, не підлягають одній людині, а з давніх-давен живуть у демократії; тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно. І майже в усьому іншому обидва варварські народи здавна живуть однаково. Єдиного бога, громовержця, визнають вони владикою всього світу і в жертву йому приносять биків і всякого роду священних тварин. Долі вони зовсім не знають і не приписують їй ніякого впливу на людей. Коли їм загрожує смерть під час хвороби чи на війні, вони дають обітницю, що коли врятуються від смерті, то негайно принесуть за врятування життя жертву богу. <...>

Живуть вони в убогих хатинах, далеко розташованих одна від одної, і часто змінюють місця проживання. Вирушаючи на війну, багато хто з них іде на ворога піший, тримаючи в руках невеликий щит і дротики; панцирів вони не носять; деякі виходять у бій <...> (без верхнього та спіднього одягу) у дуже коротких штанах, що закривають лише частину тіла.

В одних і других варварів одна мова, проста й варварська; не відрізняються вони один від одного і зовнішнім виглядом. Усі ці люди високі на зріст і надзвичайно сильні. Колір обличчя в них не зовсім білий, волосся не русе і не переходить у чорне, а рудувате і до того ж — в усіх. [100, с. 365]

1) Хто такі анти?

2) Як наведене джерело характеризує суспільний устрій слов’ян?

3) Що ви дізналися про вірування слов’ян?

4) Як Прокопій Кесарійський змальовує зовнішність слов’ян?

5) Що за наведеним уривком можна дізнатися про життя та побут слов’ян?

Із книги Йордана «Про походження і діяння гетів» (IV ст.)

Позаяк, наслідуючи сказане старшими письменниками, я, наскільки зумів, розвинув [ті події], коли обидва племені, остроготи й везеготи, були ще одним цілим, а також із достовірністю простежив [історію] везеготів, які вже відокремилися від остроготів, доведеться нам знову повернутися до давніх їхніх скіфських поселень і уявити так само послідовно генеалогію і діяння остроготів. Про них відомо, що після смерті короля їхнього Германаріха1 вони, відокремившись від везеготів і підкорившись владі гунів, залишилися в тій самій країні2, причому Амал Вінітарій утримав усі знаки свого панування. Наслідуючи доблесті діда свого Вультульфа, він, хоч і був нижчим від Германаріха за щастям і вдачею, із болем сприймав підкорення гунам. Помалу звільнюючись із-під їхньої влади і випробовуючи свою силу, він спрямував військо в землі антів, і, коли вступив туди, у першому бою був переможений, але надалі почав діяти рішуче і розіп’яв короля їхнього Божа із синами його та із сімдесятьма старійшинами для залякування. [57, с. 115]

1) Хто такі готи? Звідки вони з’явилися на теренах сучасної України? Коли це відбулося?

2) Використовуючи додаткову літературу, підготуйте невелике повідомлення про життя та діяльність готського короля Германаріха.

3) Як поява готів на теренах сучасної У країни позначилася на долі сарматів, міст-держав Північного Причорномор’я та слов’ян?

1 Германаріх помер приблизно в 376 р. н. е.

2 Поблизу берегів Чорного моря і Нижнього Дніпра.

Пріск Панійський про Аттілу

Для інших варварів і для нас були приготовлені розкішні страви, сервіровані на круглих срібних блюдах, а Аттілі не подавали нічого, крім м’яса на дерев’яній тарілці. І у всьому іншому він виявляв помірність: так, наприклад, гостям подавали чаші золоті й срібні, а його кубок був дерев’яний. Одяг його теж був скромний і нічим не відрізнявся від інших, крім чистоти; ні меч, що висів у нього збоку, ні перев’язі варварського взуття, ні вуздечка його коня не були оздоблені, як в інших скіфів, золотом, каменями або чимось іншим коштовним. Коли були з’їдені страви, накладені на перших блюдах, ми всі встали, і той, що встав, не повертався до свого крісла перше, ніж кожний гість із першого ряду випив поданий йому повний кубок вина, побажавши доброго здоров’я Аттілі. Ушанувавши його таким чином, ми сіли, і на кожний стіл було поставлено друге блюдо з другою стравою. Коли всі взяли і цієї страви, то знову встали таким же чином, випили і знову сіли. Коли настав вечір, були запалені факели, і два варвари, виступивши насередину проти Аттіли, заспівали складених пісень, у яких оспівували його перемоги і воєнні доблесті... [65, с. 21—23]

1) Хто такий Аттіла? Що ви дізналися про нього з історичного джерела?

2) Використовуючи додаткову літературу, підготуйте невелике повідомлення про життя та діяльність Аттіли.

3) Що вам відомо про основні заняття, життя та побут народу, який очолював Аттіла?

Із «Літопису руського» про обрів

У ті самі часи існували й обри, що воювали проти цесаря Іраклія і мало його не схопили. Ці ж обри воювали проти слов’ян і примучили дулібів, що [теж] були слов’янами, і насильство вони чинили жінкам дулібським: якщо поїхати [треба] було обринові, [то] не давав він запрягти ні коня, ні вола, а велів упрягти три, або чотири, або п’ять жінок у телігу і повезти обрина, — і так мучили вони дулібів. <...> Були ж обри тілом великі, а умом горді, і потребив їх бог, і померли вони всі, і не зостався ані один обрин. І єсть приказка в Русі й до сьогодні: «Погинули вони, як обри»,— бо нема їхнього ні племені, ні потомства. [85, с. 2]

1) Укажіть, кого слов’яни називали обрами.

а) Готів;

б) гунів;

в) аварів;

г) хозарів.

2) Що вам відомо про спосіб життя обрів?

3) Яким чином слов’яни опинилися під владою обрів? Яким було становище останніх до підкорених племен?

Зі «Стратегікону» Маврикія про життя та побут слов’ян

До прибуваючих до них іноземців вони ставляться ласкаво й виявляючи їм знаки своєї поваги.

Тих, хто перебуває в них у полоні, вони не тримають у рабстві, як інші племена, на протязі необмеженого часу, а, обмежуючи [термін рабства] певним часом, пропонують їм вибір: бажають вони за певний викуп повернутися геть чи залишатися там [де вони перебувають] на становищі вільних і друзів.

У них велика кількість різноманітної худоби і плодів земних, що лежать у купах, особливо проса та пшениці.

Вони селяться в лісах, біля важкодоступних рік, боліт та озер, улаштовують у своїх житлах багато виходів...

Воювати зі своїми ворогами вони люблять у місцях, що поросли густим лісом, у тіснинах, на урвищах; із вигодою для себе користуються [засідками], раптовими атаками, хитрощами, і вдень, і вночі винаходячи багато [різноманітних] способів.

Кожен озброєний двома невеликими списами, деякі мають також щити... Вони користуються також дерев’яними луками і невеликими стрілами, намоченими особливим ядом, сильнодіючим...

Не маючи над собою голови і ворогуючи один з одним, вони не визнають воєнного строю, не здатні битися в правильній битві, показуватися на відкритих, рівних місцях.

Маючи велику допомогу в лісах, вони направляються до них, оскільки серед тіснин вони вміють відмінно воювати.

...Ці слов’яни прийшли і сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші — древлянами, тому що сіли в лісах, а ще інші сіли між Прип’яттю й Двіною й назвалися дреговичами, інші сіли на Двіні й назвалися полочанами по річці, що впадає у Двіну й носить назву Полота. Ті ж слов’яни, котрі сіли біля озера Ільменя, прозвалися своїм ім’ям — слов’янами, і побудували місто та назвали його Новгородом. А інші сіли по Десні, і по Сеймі, і по Сулі й назвались сіверянами. І так розійшовся слов’янський народ, а по його імені і грамота назвалась слов’янська... [35, с. 202—203]

1) Яку характеристику слов’янам дає автор наведеного джерела?

2) Як слов’яни ставилися до своїх полонених? Поміркуйте, чому таке ставлення дивує Маврикія?

3) Що можна дізнатися з тексту документа про основні заняття слов’ян?

4) Що ви дізналися з джерела про воєнну тактику та зброю слов’ян?

Із «Літопису руського» про розселення слов’ян

По довгих же часах сіли слов’яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов’ян розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми, — [од того], де сіли, на котрому місці. <...>

Так само й ті ж слов’яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші — деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Прип’яттю і Двіною і назвалися дреговичами; а інші сіли на Двіні і назвалися полочанами — од річки, яка впадає у Двіну і має назву Полота; од сеї [річки] вони прозвалися полочанами. Слов’яни ж, [що] сіли довкола озера Ільменя, прозвалися своїм іменем — [словенами]; і зробили вони город, і назвали його Новгородом. А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами.

І так розійшовся слов’янський народ, а від його [імені] й дістали [свою] назву слов’янські письмена.

Коли ж поляни жили особно по горах сих [київських], то була тут путь із Варягів у Греки, а з Греків [у Варяги]...

Поляни, що жили особно, як ото ми сказали, були з роду слов’янського і назвалися полянами, а деревляни теж [пішли] від слов’ян і назвалися древлянами. Радимичі ж і вятичі [походять] од ляхів. Бо було в ляхів два брати — [один] Радим, а другий Вятко. І, прийшовши, сіли вони: Радим на [ріці] Сожу, [од якого] й прозвалися радимичі, а Вятко сів своїм родом по Оці; од нього прозвалися вятичі. І жили в мирі поляни, і древляни, і сіверяни, і радимичі, і вятичі, і хорвати. Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни, а уличі [й] тиверці сиділи по [другому] Бугу і по Дніпру; сиділи вони також поблизу Дунаю. І було множество їх, бо сиділи вони по Бугові й по Дніпру аж до моря, і єсть городи їх і до сьогодні. Через те називали їх греки «Велика Скіфія».

[Усі племена] мали ж свої обичаї, і закони предків своїх, і заревіти, кожне — свій норов. Так, поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивість до невісток своїх, і до сестер, і до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали. І весільний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили [її] ввечері; а назавтра приносили [для її родини те], що за неї дадуть. А деревляни жили подібно до звірів, жили по-скотськи: і вбивали вони один одного, [і] їли все нечисте, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води. А радимичі, і вятичі, і сіверяни один обичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, і срамослів’я [було] в них перед батьками і перед невістками. І весіль не бувало в них, а ігрища межи селами. І сходилися вони на ігрища, на пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали жінок собі,— із якою ото хто умовився. Мали ж вони по дві і по три жони. А коли хто вмирав — чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши на вогонь мерця, спалювали [його]. А після цього, зібравши кості, вкладали [їх] у невеликий посуд і ставили на придорожньому стовпі, як [це] роблять вятичі й нині.

Сей же обичай держали і кривичі, й інші погані, не відаючи закону божого, бо творили вони самі собі закон. [85, с. 2—4]

1) Які слов’янські племена згадує автор літопису? Де вони проживали? Як автор джерела пояснює походження назв слов’янських племен?

2) Що вам відомо про торговельний шлях «Із варягів у греки»? Де він проходив? Яким було його значення?

3) Як наведене джерело характеризує побут та звичаї слов’ян?

Із «Повісті минулих літ» про заснування Києва

Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було [між них] три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні. [34, с. 4—5]

1) Що вам відомо про автора «Повісті минулих літ»?

2) Що ви дізналися з джерела про заснування міста Києва?

3) Яку характеристику дає автор літопису полянам?

Із твору Л. Забашти «Місто Кия»

Старокиївська Горо!

Ти сама — як легенда — вічна.

Кожна складка твоя,

кожна п’ядь твоя — історична.

Тут ось Кий князював

із братами Щеком й Хоривом,

Будували місто вони

всьому світу на диво!

На оцих горбах,

над Подолом і над Славутою,

Володіли вони мечами

і щитами, із міді кутими,

Захищали себе

і слов’янський рід свій упертий,

У походах важких — не боялися смерті!

На Горі жили,

а внизу — гончарі (Гончарна вулиця),

Щековиця і Хоревиця (чи Замкова),

а внизу —

кожум’яки.

Де Почайна шуміла —

лиш струмок між горбами тулиться.

Городище Кия...

А в центрі — капища знаки.

Глинобитна долівка требища

з чотирма відрогами:

Тут стояв дерев’яний Перун з золотими вустами,

І підходили вої до нього чотирма дорогами

І клялись перед боєм ідолу

над своїми мечами.

Сперечаються: був перевізником Кий

а чи князем?

Він і справді любив у руках відчувати весло,

Перевізник і князь тренував свою силу і м’язи

І носив полотно, коли літо спекотне було.

Міг і землю орати, і сіять пшеницю чи жито,

А як треба було — об’їжджав у степах табуни,

Міг зігнути підкову і коню підкувати копита,

Князь далеких полян

був у всьому простий і земний.

А коли із степів насувались, мов хмари, ординці,

Він кольчугу вдягав і свій княжий шолом золотий,

І дзвеніли мечі... утікали від страху чужинці,

І всі знали: це вождь, ще ніким не підкорений Кий.

Місто Кия отут, на високій горі неприступній,

То насправді — фортеця племені мужніх полян.

Звідси зводився Київ — ще не бачений доти, могутній,

Як гніздов’я орлів —

це гніздов’я прадавніх олов’яні [49, с. 14—15]

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Хто такий Перун?

3) За допомогою поданого уривка здійсніть уявну подорож до міста Кия. Які емоції вона у вас викликала?

4) Що ви дізналися з наведеного уривка про полянського князя Кия? Використовуючи додаткову літературу, підготуйте невелике повідомлення про його життя та діяльність.

Із книги Абуль-Хасана Алі Ібн Хусейна «Промивальні золота» про слов’ян і русів

2. Слов’яни поділяються на багато народів; деякі з них християни, між ними є також язичники, так само й сонцепоклонники. <...>

У їхній країні багато рік, що течуть із півночі. Жодне з їхніх озер не солоне, бо країна їхня далеко від сонця, і вода їхня солодка; вода ж близька до сонця буває солона. Країна, що далі за ними на північ, не заселена через холод і силу-силенну води. Більша частина їхніх племен — язичники, які спалюють своїх мерців і поклоняються їм. Вони мають багато міст, також церкви, де навішують дзвони, у які б’ють молотком подібно до того, як у нас християни б’ють дерев’яним калаталом по дошці. <...>

9. Щодо язичників, які є в країні хозарського царя, то деякі з їхніх племен — слов’яни і руси. Вони живуть в одній із двох половин цього міста1 і спалюють своїх мерців із їх в’ючною худобою, зброєю і прикрасами. Коли вмирає чоловік, із ним спалюється живою його дружина; коли ж умирає жінка, то чоловік не спалюється; а коли вмирає в них холостий, то його одружують після смерті. Жінки їхні хочуть бути спаленими, щоб увійти з ними [чоловіками] в рай. <...>

11. У верхів’ях Хозарської ріки є гирло, яке сполучається з рукавом моря Найтас, що є Руське море; ніхто, крім них [русів], не плаває на ньому, і вони живуть на одному з його берегів. Вони — великий народ, який не підкоряється ні цареві, ні законові; між ними є купці, які мають зносини з областю булгар. Руси мають у своїй землі срібний рудник, подібний до того срібного ж рудника, що є в горі Банджгіра, у землі Хорасана.

12. Руси складаються з багатьох народів, які поділяються на порізнені племена. Серед них є плем’я, зване Лудана, — найчисленніше з них; вони подорожують із товарами в країну Андалус, Румію, Кустантінію і Хозар. [65, с. 66—68]

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Що з наведеного джерела ви дізналися про географічні та природно-кліматичні умови території, на якій проживали слов’яни?

3) Як наведене джерело характеризує вірування слов’ян? Що ви можете додати про них?

1 Ітілія.

4) Що ви дізналися про поховальний обряд у слов’ян? Висловте своє ставлення до нього.

5) Доведіть або спростуйте твердження автора джерела про слов’ян та русів: «Вони — великий народ...».

6) Як наведене джередо відображає розвиток торгівлі у слов’ян та русів?

Із «Повісті минулих літ» про покликання варягів

Вигнали [чудь, словени, кривичі і весь] варягів за море, і не дали їм данини, і стали самі в себе володіти. І не було в них правди, і встав рід на рід, і були усобиці в них, і воювати вони між собою почали. І сказали вони: «Пошукаємо самі собі князя, який би володів нами і рядив за угодою, по праву».

Пішли вони за море до варягів, до русі. Бо так звали тих варягів — русь, як ото одні звуться свеями, а другі — норманами, англами, інші — готами, — отак і ці. Сказали русі чудь, словени, кривичі і весь: «Земля наша велика і щедра, а порядку в ній нема. Ідіть-но княжити і володіти нами».

І вибралося троє братів із родами своїми, і з собою всю взяли русь. І прийшли вони спершу до словен, і поставили город Ладогу. І сів у Ладозі найстарший [брат] Рюрик, а другий, Синеус, — на Білім озері, а третій, Трувор, — в [городі] Ізборську. І од тих варягів дістала [свою] назву Руська земля.

А по двох літах помер Синеус і брат його Трувор, і взяв Рюрик волость усю один. І, прийшовши до [озера] Ільменя, поставив він город над Волховом, і назвали його Новгородом. І сів він тут, князюючи і роздаючи мужам своїм волості, [звелівши їм] городи ставити: тому — Полоцьк, тому — Ростов, другому — Білоозеро.

А варяги по тих городах є приходні. Перші насельники в Новгороді — словени, а в Полоцьку — кривичі, в Ростові — меря, у Білоозері — весь, у Муромі — мурома. І тими всіма володів Рюрик. [85, с. 11—12]

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Чим було викликано покликання варягів у слов’янські землі?

3) Наданий переказ було покладено в основу так званої «норманської теорії». Що це за теорія? Назвіть її авторів. Чи згодні ви з основними положеннями цієї теорії? Свою відповідь аргументуйте.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.