Історія України. 10—11 кл. Документи. Матеріали

11 КЛАС

РОЗДІЛ IV. УКРАЇНСЬКА РСР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Історик В. Калініченко про нову економічну політику

На основі рішення X з’їзду РКП(б) <...> ВУЦВК і уряд УСРР видали ряд постанов і декретів, спрямованих на втілення в життя нової економічної політики. Продрозверстка була замінена продподатком, який установлювався до початку весняної сівби і був меншим від продрозверстки. В Україні продподаток на зерно на 1921 р. становив 117 млн пудів проти 160 млн пудів за розверсткою, передбаченою на цей же рік. Меншим порівняно з розверсткою був податок на м’ясо, вовну, картоплю й інші сільськогосподарські продукти. Після виконання продподатку селяни дістали право вільно розпоряджатися залишками сільськогосподарської продукції своїх господарств, але лише в місцевому сільськогосподарському обороті. <...> 24 травня 1921 р. Раднарком РСФРР видав декрет, за яким було дозволено вільний обмін, купівлю та продаж продуктів сільського господарства, які залишалися в населення після збору натурального податку. Право обміну, купівлі і збуту поширювалося також на вироби та предмети кустарної і дрібної промисловості. <...> У нових умовах допускалася також оренда землі та застосування вільнонайманої праці в селянських господарствах. <...>

Із переходом до непу здійснювалася перебудова управління промисловістю. Доти націоналізовані підприємства повністю підпорядковувалися головним комітетам (главкам) Вищої ради народного господарства РСФРР (ВРНГ), а також Українській раді народного господарства (УРНГ). <...> За умов непу підприємства підпорядковувались місцевим раднаргоспам і об’єднувалися в трести — виробничі об’єднання переважно однорідних підприємств, що переводилися на господарський розрахунок. <...>

Легалізація вільної торгівлі та розгортання товарно-грошових відносин настійно вимагали твердої валюти та налагодження чіткої фінансової системи. У 1922—1924 рр. була проведена грошова реформа. Припинили випуск радзнаків, їх замінили твердою валютою — казначейськими білетами вартістю в 5, 3 і 1 карбованець, що вільно обмінювались на банківський білет — червінець (1 червінець — 10 крб), вартість якого забезпечувалась золотом.

Із постанови Ради праці та оборони РСФРР про застосування надзвичайних заходів при вилученні продподатку

Підтверджуючи надзвичайне значення для даного моменту та виняткове значення для подальшого розвитку господарсько-економічного життя Республіки успішного виконання продорганами завдання з швидкого і цілковитого збирання продподатку, яке стоїть перед ними, ураховуючи, зокрема, що від цього залежатиме величезною мірою відбудова селянських господарств у вражених неврожаєм районах Республіки, Рада праці та оборони постановляє:

1. Визнати необхідним при перших же ознаках протидії збиранню продподатку або вповільнення в його внесенні негайно вживати найрішучіших заходів примусового характеру, уводячи у волості і села, які опираються, військові частини, негайно спрямовувати туди виїздні сесії ревтрибуналів і найсуворіше караючи тих, хто опирається тощо.

2. Під час уведення військових частин у села їх продовольче постачання покладати на сільські громади за повного нормою бойового пайка; причому на начальників частин покладається сувора відповідальність за перевищення цих норм, а селянство попереджується, що військові частини негайно будуть виведені після виконання встановленої для даного строку частки податку, і що від самого селянства залежить термін перебування військових частин та їх харчування за рахунок села.

1) За яких умов в Україні запроваджувалася нова економічна політика?

2) Поясніть значення виділених понять. У чому полягали відмінності між продподатком і продрозкладкою?

3) Назвіть інші заходи непу. Визначте його особливості в Україні.

4) Спираючись на наведені статистичні дані, дайте відповідь на запитання: Чи вдалося більшовикам завдяки непу «врятувати країну від повного розвалу»?

5) Які методи застосовувалися при вилученні продподатку? Дайте їм власну оцінку.

Із листа В. Короленка до М. Горького про причини голоду в Україні

Нинішній голод не є стихійним явищем <...>, він породжений порушенням природного порядку праці, тим, що найнепрацездатнішій частині населення дано перевагу, а працездатне подавлено <...>, можна чекати голоду і на майбутній рік і далі <...>, наш уряд подавив найпрацездатнішу частину населення, відібрав у неї землю, і нині ця земля нічого не родить. <...> Необхідно повернутись до свободи <...>, свободи торгівлі <...>, свободи друку, слова, не потрібно хапати направо і наліво. <...> Якщо і можливий для Росії вихід, то він в одному — поверненні до свобод.

Із доповідної записки X. Раковського В. Леніну про продроботу в Україні (28 січня 1922 р.)

На український уряд було покладено найскладніші продовольчі завдання: постачити продовольством кам’яновугільну і металургійну промисловість України, дати 30 млн пудів хліба і продовольства Росії, створити оперативний запас для Червоної армії. Незважаючи на те, що цей уряд в Україні за підтримки партії вклав усю свою енергію, щоб виконати це завдання, він не зустрічає потрібної підтримки і розуміння з боку комісаріатів РСФРР. <...>

Цифри, представлені Наркомпродом України, говорять про те, що до 1 січня реально в Росію було передано не менше 16 500 тис. пудів і що до кінця січня кількість ця досягне не менш ніж до 18 млн пудів. <...> Друге звинувачення українського уряду полягає в тому, що він не розвинув потрібної енергії для збирання продподатку, воно також необґрунтоване. Я стверджую, що, навпаки, там, де можна було зібрати хліб в Україні, тобто в більш-менш сприятливих з урожаєм губерніях, ми зібрали на 10—20 % більше тих абсолютних цифр, які були складені Центральним статистичним управлінням Росії. <...>

Для того щоб оцінити зусилля українських органів, треба пам’ятати, що з 12 українських губерній 5 є цілком неврожайними, а в інших — урожай нижче середнього або середній, але в жодній губернії немає врожаю вище середнього, усюди врожай був, як висловлюються селяни, плямистий.

Третє абсурдне звинувачення, яке робиться нам під всякими приводами, — це залишення хліба для України. <...> На внутрішні потреби України, із яких головне місце займають Червона армія, промисловість і залізниці, було дано за нарядом 24 млн пудів, але, оскільки щонайменше 10 % цих нарядів не виконано, реально на Україну було дано 21 600 тис. пудів; крім того, для армії було зроблено запас в 1500 тис. пудів. <...> І я повинен констатувати: щодо продовольчої та посівної потреб наших голодуючих губерній ми виявили злочинну недбалість. Олександрівській губернії було обіцяно з 1 листопада видавати по 90 вагонів хліба на голодуючих, між тим як за три місяці — листопад, грудень, січень — було відправлено всього 44 вагони. Це відбувалося тому, що ми в першу чергу мали Радянську Росію і Донбас. <...>

Україна не зверталася по допомогу ні до Росії, ні до закордону, і різні міжнародні комітети допомоги голодуючим були допущені на Україну лише в січні і лише після того, як вони самі полізли туди зі згоди РСФРР. Справа в тому, що 80 % індивідуальних посилок надходять з Америки через Англію і призначені різним особам, які прибувають на Україну. Унаслідок чого ми допустили на Україні дії АРА, причому нам запропонували і ми охоче прийняли, що в підписаній нами угоді було передбачено, що всі доходи, які надходять в АРА від індивідуальних посилок, ідуть винятково на користь голодуючим селянам Поволжя.

Проте далі закривати очі на страхіття голоду в українських губерніях, небачену там загибель худоби, на лютуючий тиф ми не можемо, і ми, відриваючи з убогої частки коштів наших комісаріатів, асигнували першого разу 10 млн крб на допомогу голодуючим. Ця сума сміховинна. Тому і просимо, щоб до українського кошторису Раднарком РСФРР додав 40 млн на допомогу голодуючим. Цю суму можна розподілити на 2 або 3 місяці...

Із наказу Вознесенського повітового особливого продовольчого комітету про покарання заручників у випадку нездачі продподатку

У випадку подальшого наполегливого уникання окремих осіб на селі, які в сукупності складають більшу частину платників, там уповноваженим слід уводити в такі села військові частини для розквартирування і постачання всіма видами продовольства по фронтовій нормі, до уплати податку цими селами, причому витрачені військовими частинами продукти в податок не зараховуються.

Усякий виїзд і в’їзд у ці села суворо забороняється до виконання податку, і припиняється вільний господарський обіг.

У випадку, коли комнезаможі цих сіл не виявляють належного сприяння сельподаткомісіям і ухиляються від виконання свого революційного обов’язку, позбавляти таких повністю права на отримання насінної, продовольчої допомоги від держави.

1) Визначте причини голоду 1921—1923 рр.

2) Чи можна обмежитися в характеристиці дій російського уряду щодо України виразом «злочинна недбалість»? Свою відповідь обґрунтуйте.

3) У чому полягала ця «злочинна недбалість» щодо голодуючих губерній?

4) Висловіть власну думку щодо методів вилучення продподатку.

5) Поміркуйте, чи можна було уникнути голоду 1921—1923 рр. в Україні.

6) Якими були масштаби та наслідки цього голоду для України?

Із постанови ВУЦВК про передачу церковних цінностей у фонд допомоги голодуючим

У зв’язку з невідкладною необхідністю негайно мобілізувати всі ресурси країни, які можуть бути засобом боротьби з голодом і для засівання полів, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет ухвалив:

1. Запропонувати місцевим Радам у місячний термін вилучити з церковного майна, як передані в користування групам віруючих усіх релігій за описом і договором, так і не передані їм ще за договором, — усі дорогоцінні предмети з платини, золота, срібла, дорогоцінного каміння, слонової кістки, вилучення яких не може істотно зачепити інтереси самого культу, і передати їх органу Уповнаркомфіну зі спеціальним призначенням до фонду ЦК Допомоги Голодуючим. <...>

5. Вилучене майно надходить до окремого фонду на особливі потреби та спрямовується виключно для потреб допомоги голодуючим у порядку, передбаченому особливою інструкцією, що її розроблено ЦК Допомголоду та узгоджено з Наркомюстом і Уповнаркомфіном.

6. Приховування дорогоцінного майна, переданого в руки віруючих за договором, карається як розтрата надбання УСРР.

7. Приховування від опису дорогоцінних предметів із золота, срібла, каменів, слонової кістки карається примусовими роботами на строк до одного року і конфіскацією всього майна релігійних чи церковних організацій.

8. ЦК Допомоги Голодуючим періодично в пресі повідомляє про всі цінності, що надходять із церковного майна, та про їх використання, причому в місцевій пресі публікації повинні містити докладний перелік цінностей, вилучених із місцевих храмів, молитовень, синагог, мечетей і т. д., із зазначенням назв цих храмів.

Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Г. Петровський

Секретар ВУЦВК А. Іванов

1) Чим влада аргументувала необхідність вилучення церковного майна?

2) Як наведене джерело характеризує ставлення більшовицької влади до релігійних цінностей і релігії взагалі?

3) Чи можна було лише за допомогою вилучення церковного майна розв’язати проблему допомоги голодуючим?

Про співвідношення державної, приватної і кооперативної промисловості УРСР за галузями виробництва (1922 р.)

Назва виробництва

Державне

Приватне

Кооперативне

Усього

Будмінерал

76

7

17

100

Гірниче

99,8

0,2

100

Металеве

74

17

9

100

Деревообробне

100

Хімічне

77

14

9

100

Харчове

54

26

20

100

Шкіряне

52

21

27

100

Текстильне і швацьке

92

3,7

4,3

100

Поліграфічне

92

0,5

7,5

100

Разом по всій промисловості

58,9

23

18,1

100

1) Проаналізуйте статистичні дані, наведені в таблиці, і зробіть висновок про співвідношення державної, приватної та кооперативної промисловості УРСР.

2) Який вид власності був домінуючим? Чому?

3) Які зміни мали відбутися в наведених даних у зв’язку із запровадженням непу?

Із постанови Політбюро ЦК КП(б)У про будівництво Дніпрогесу (26 листопада 1926 р.)

Заслухавши повідомлення про постанову Політбюро ЦК ВКП(б), якою визнано роботи з побудови Дніпрогесу першочерговими, Політбюро ЦК КП(б)У, ураховуючи постанову до керівництва, постановляє:

1. Створити при ВУЦВКу особливий Комітет сприяння Дніпробуду під головуванням пана Чубаря.

2. Доручити йому практично розробити питання про порядок початку робіт і строки, а також про форми участі органів УСРР у будівництві, узгодивши ці питання з відповідними союзними органами в Москві.

3. Широко висвітлити постанову про Дніпробуд перед широкими робітничо-селянськими масами.

4. Визнати необхідною участь представництв Союзу і союзних республік у закладці Дніпрогесу.

5. Визнати за необхідне зробити повідомлення ВРНГ Союзу в пресі про визнання Союзним урядом робіт по Дніпробуду першочерговими.

1) Які обставини викликали особливу увагу держави до будівництва Дніпрогесу?

2) Яке місце в програмі індустріалізації належало спорудженню Дніпрогесу?

3) За допомогою підручника визначте характерні риси відбудови промисловості України.

Видобуток вугілля в Донбасі у відбудовчий період

Роки

Видобуток вугілля в Донбасі, тис. т

1921

5471

1921—1922

7187

1922—1923

8101

1923—1924

12 153

1924—1925

12 451

1925—1926

19 603

1926—1927

24 523

1927—1928

25 732

У 1927 р. в Донбасі був досягнутий дореволюційний рівень видобутку вугілля.

— Проаналізуйте статистичний матеріал, наведений у таблиці. Зробіть висновок.

Із постанови Політбюро ЦК КП(б)У про хід грошової реформи (1924 р.)

1. Констатувати нормальне розгортання грошової реформи по лінії, щодо створення позитивного ставлення і інтересу до нової твердої валюти з боку широких споживчих мас. Перші пов’язані з необхідністю впровадження паперової валюти поряд зі срібного валютою побоювання цілком не виправдались, оскільки паперова валюта, особливо дрібна — бони, є найбільш визнаною.

2. Констатувати появу в обігу великої кількості червінців. Зараз можна характеризувати грошовий обіг на Україні як переважно червінцевий. Оскільки червінці, як правило, є валютою крупною, відчувається велике ускладнення з розміном. Розмінний голод, із дня в день у міру все більшої появи червінців, загострюється.

3. Поява великої кількості червінців в обігу і загострення розмінного голоду може створити і вже створює становище, при якому починає практикуватися страхування на червонець, що пояснюється виключно відсутністю в достатній кількості розмінних знаків.

4. Необхідність підтримати авторитет червінця в очах широких, особливо селянських мас, якими він був прийнятий як валюта міцна, змушує справу розміну червінців ставити зараз не тільки в крупних споживчих пунктах, але і поспішити з розміном їх у крупних сільських базарних пунктах (окружних містах).

1) Що ви дізналися з наведеного джерела про грошову реформу 1922—1924 рр.?

2) Що таке «червонці»? Із якою метою вони були введені до обігу?

3) Які проблеми виникли у зв’язку із запровадженням цієї грошової одиниці?

4) Дайте власну оцінку проведенню грошової реформи 1922 — 1924 рр.

Із виступу X. Раковського на VII партійній конференції КП(б) (квітень 1923 р.)

Політика непу спинилась біля воріт трестів, а в трестах провадиться стара главківська політика. <...> Мені трапилось у Луганську, у керівника паровозобудівного заводу, запитати, скільки коштує ваш паровоз, дорожче чи дешевше, ніж до війни, — він відповідає: у мене нема елементів, щоб зробити таку калькуляцію, я не знаю, скільки коштує мій паровоз, бо машинотрест продає паровоз, машинотрест купує сировину, і в мене бракує елементів калькуляції.

— У чому ви вбачаєте обмеженість і недоліки непу?

Із праці С. Кульчицького «Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928 рр.)»

Якби партійне керівництво цілком зрозуміло «кооперативний соціалізм», навряд чи воно побажало б покласти його в основу економічної політики. Ринкова політика щодо селянства рано чи пізно змусила б комуністичну партію відновити ефективність «командних висот» єдиноможливим шляхом: приватизацією або корпоратизацією підприємств. В обох випадках це означало добровільну відмову від економічної диктатури і ставило б під сумнів політичну диктатуру ВКП(б). Такої перспективи Й. Сталін та його однодумці не допустили. Вони підтримали сталінську ідею колективізації, яка б забезпечувала прискорений розвиток підприємств державного сектора за рахунок перекачування створюваного в сільському господарстві національного доходу і підводила під існуючий тоталітарний режим надійний економічний фундамент.

1) Визначте причини згортання непу.

2) Аргументовано доведіть або спростуйте твердження С. Кульчицького: «Запровадженням непу державна партія зробила спробу пристосувати ринок до своєї комуністичної доктрини. Спроба була приречена на провал від початку, тому що комунізм є запереченням ринку».

Із договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, затвердженого І З’їздом Рад Союзу РСР (30 грудня 1922 р.)

Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФРР), Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська Республіка (БСРР) і Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (ЗСФРР — Грузія, Азербайджан і Вірменія) укладають цей союзний договір про об’єднання в одну союзну державу — «Союз Радянських Соціалістичних Республік» — на таких основах:

1. Віданню Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його верховних органів підлягають:

а) представництво Союзу в міжнародних зносинах;

б) зміна зовнішніх кордонів Союзу;

в) укладення договорів про прийняття до складу Союзу нових республік;

г) оголошення війни й укладення миру;

д) укладення зовнішніх державних позик;

е) ратифікація міжнародних договорів;

є) установлення систем зовнішньої і внутрішньої торгівлі;

ж) установлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу, а також укладення концесійних договорів;

з) регулювання транспортної і поштово-телеграфної справи;

и) установлення основ організації збройних сил Союзу Радянських Соціалістичних Республік;

і) затвердження єдиного державного бюджету Союзу Радянських Соціалістичних Республік, установлення монетної, грошової і кредитної системи, а також системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків;

ї) установлення загальних засад землеустрою і землекористування, а також користування надрами, лісами й водами по всій території Союзу;

к) загальне союзне законодавство про переселення;

л) установлення основ судоустрою і судочинства, а також цивільне і кримінальне союзне законодавство;

м) установлення основних законів про працю;

н) установлення загальних засад народної освіти;

о) установлення загальних заходів у галузі охорони народного здоров’я;

п) установлення системи мір і вагів;

р) організація загальносоюзної статистики;

с) основне законодавство в галузі союзного громадянства щодо прав іноземців;

т) право загальної амністії;

у) скасування порушуючих союзний договір постанов з’їздів рад, Центральних Виконавчих Комітетів і Рад народних комісарів союзних республік.

2. Верховним органом влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік є З’їзд Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в період між З’їздами — Центральний Виконавчий Комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік. <...>

11. Виконавчим органом Центрального Виконавчого Комітету Союзу є Рада народних комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік (Раднарком Союзу), що її обирає Центральний Виконавчий Комітет Союзу на строк повноважень останнього. <...>

18. До складу Ради народних комісарів союзних республік входять: Голова Ради народних комісарів, заступники голови, Голова Вищої Ради Народного Господарства, Народний комісар земельних справ, Народний комісар продовольчих справ, Народний комісар фінансів, Народний комісар праці, Народний комісар внутрішніх справ, Народний комісар юстиції, Народний комісар робітничо-селянської інспекції, Народний комісар освіти, Народний комісар охорони здоров’я, Народний комісар соціального забезпечення, Народний комісар у національних справах, а також із правом дорадчого голосу вповноважені наркоматів Союзу: закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, шляхів і пошт та телеграфів.

19. Вища Рада народного господарства і народні комісаріати: продовольчих справ, фінансів, праці і робітничо-селянської інспекції союзних республік, безпосередньо підлягаючи Центральним Виконавчим Комітетам і Раднаркомам союзних республік, керуються у своїй діяльності розпорядженнями відповідних народних комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

20. Республіки, що входять до складу Союзу, мають свої бюджети, які становлять складові частини загальносоюзного бюджету. <...>

26. За кожною із союзних республік зберігається право вільного виходу із Союзу.

1) У чому полягала суть ленінського плану утворення СРСР?

2) За допомогою підручника з’ясуйте позицію X. Раковського щодо утворення СРСР. Чим вона відрізнялася від ленінського та сталінського планів?

3) Коли і як відбулося конституційне оформлення СРСР?

4) Чи можна було вважати Україну незалежною державою у складі СРСР? Свою відповідь аргументуйте.

5) Остання стаття договору декларувала «право вільного виходу із Союзу». Чи реально було скористатися цим правом?

Із резолюції пленуму ЦК КП(б)У «Про підсумки українізації» (червень 1926 р.)

За останній рік, із часу, як поставили питання про українізацію на квітневому пленумі 1925 р., ми маємо величезні досягнення в галузі українізації. У державному апараті процент діловодства, що провадиться українською мовою, сягає 65, тоді як на початку того року він становив 20. Держапарат у районах та округах працює вже переважно українською мовою. Початкову школу українізовано на 80 % (решта обслуговує нацменшості). Систематично йде вперед українізація середньої та вищої школи. Незважаючи на всі труднощі, пресу українізовано на 60 % . Поточного року переведено на українську мову більше половини шкіл політграмоти на селі. Розгортається українізація шкіл політграмоти в місті. Процент українців у партії підвищився до 47, а в комсомолі — із 50 до 61. <...> За основне досягнення минулого року треба вважати безсумнівне зрушення у свідомості партійних мас у напрямі розуміння значення та доконечності українізації. <...> Головні труднощі залишаються попереду. Ми ще не маємо вирішальних наслідків у галузі українізації партії, а без цього для партії надзвичайно складним є керівництво культурними процесами серед українських мас, процесами, що розвиваються та ускладнюються.

Партія мусить провадити політику українізації так, щоб не відірватися від робітничої маси та не призвести цим до відриву робітничого класу від селянства. <...> Основна трудність — зберегти в цьому процесі пролетарське керівництво. Політику українізації ми мусимо провадити, передусім, спираючись на наші основні більшовицькі партійні кадри, але не способом штучного усунення їх.

1) Дайте визначення поняття «українізація».

2) Чим була викликана політика українізації?

3) Назвіть головних діючих осіб українізації.

4) На кого було покладено справу проведення українізації?

5) Якими були конкретні результати українізації?

6) Які труднощі проведення українізації називає автор джерела?

7) С. Петлюра зауважував: «Узагалі українізація справляє враження певного тактичного ходу з боку більшовиків, коли він не дасть бажаних наслідків, то про нього швидко забудуть». Чи погоджуєтеся ви з наведеним твердженням? Наскільки тривалою виявилася політика українізації?

Із праці Я. Грицака «Нарис історії України»

...Було б помилково вважати «українізацію» результатом цілеспрямованих зусиль більшовицької партії. Вона була насамперед далеким відгомоном Української революції. Із другого боку, бурхливий розвиток «українізації» уможливлювала та обставина, що московський центр після смерті Леніна був зайнятий внутрішньопартійною боротьбою і тому не міг ефективно втручатись в українські справи. <...> Тим більше, що більшість партійного керівництва України між Сталіним і Троцьким виступила на боці першого. <...>

Жодна з республіканських версій «коренізації» в СРСР не зайшла так далеко, як українізація. За десять років (1923—1933 рр.) українці перетворились на структурно повноцінну, зурбанізовану і сконсолідовану націю — набрали тих рис, яких їм бракувало під час революції 1917—1921 рр. Вони вступили у XX ст. як модерна нація.

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Прокоментуйте наведену думку дослідника.

3) Доведіть або спростуйте твердження: «За десять років (1923—1933 рр.) українці перетворились на структурно повноцінну, зурбанізовану і сконсолідовану націю».

Із кодексу законів про народну освіту УСРР (25 листопада 1922 р.)

§ 2. Мета радянського виховання і освіти — розкріпачення трудящих мас від духовного рабства, розвиток їх самосвідомості, створення нового покоління людей комуністичного суспільства з психологією колективу, із твердою волею, суспільно необхідною кваліфікацією і з матеріалістичним світоглядом, основаним на ясному розумінні законів розвитку природи і суспільства.

§ 3. Завдання органів виховання і освіти — бути знаряддям диктатури пролетаріату по знищенню класового суспільства, створенню нового, провідником принципів комунізму та ідейно-організуючого впливу пролетаріату на напівпролетарські і непролетарські верстви трудящих із метою виховання покоління будівників нового, комуністичного суспільства.

§ 4. Усі заходи по вихованню і освіті як дітей і юнацтва, так і дорослого населення, будучи строго погоджені з основними завданнями соціалістичної революції, повинні виходити з життєвих умов та інтересів трудящих, маючи тісний зв’язок із народним господарством і державним будівництвом Радянських Республік.

Із повідомлення про кількість вузів, технікумів і робітничих факультетів в УРСР і кількість учнів у них у 1922 р.

Усіх вузів на Україні — 274, із них: інститутів — 42, технікумів — 134, трирічних педагогічних курсів — 98. Учнів у вузах — 66 804, причому в інститутах навчається 35 456 осіб, у технікумах — 20 267, а на педагогічних курсах — 11 082. У цьому числі комуністів і кандидатів — 2 тис. осіб, [членів] КСМУ близько 500. Робфаків нараховується 12 із 3000 учнів. Комуністів на робітничих факультетах — 600. Викладачів і професорів в інститутах — 3048, у технікумах — 2602, на педкурсах — 1297, у робфаках — 212.

1) Які завдання ставилися перед освітянами в Кодексі про народну освіту УСРР? Дайте власну оцінку цих завдань.

2) Як наведена в джерелах інформація відображає розвиток освіти в УРСР у 20-ті рр. XX ст.?

3) Яких змін зазнав освітянський процес у роки непу?

4) Визначте здобутки та прорахунки розвитку освіти в цей час.

Із резолюції ЦК РКП(б) про політику партії в галузі художньої літератури

4. <...> Класова боротьба не припиняється і на літературному фронті. У класовому суспільстві немає і не може бути нейтрального мистецтва, хоч класова природа мистецтва взагалі й літератури зокрема відображається у формах, нескінченно більш різноманітніших, ніж, наприклад, у політиці. <...>

5. <...> Якщо до захоплення влади пролетарська партія розпалювала класову боротьбу і провадила лінію на вибух усього суспільства, то в період пролетарської диктатури перед партією пролетаріату стоїть питання про те, як ужитися із селянством і поступово переробити його; питання про те, як допустити певне співробітництво з буржуазією і поступово витіснити її; питання про те, як поставити на службу революції технічну і всяку іншу інтелігенцію та ідеологічно відвоювати її в буржуазії.

Таким чином, хоч класова боротьба не припиняється, але вона змінює свою форму.

1) Визначте особливості літературного процесу в Україні у 20-ті рр. XX ст.

2) Які завдання ставила партія перед українськими митцями?

3) Чи можна за таких умов говорити про вільний розвиток української літератури?

Із праці М. Хвильового «Думки проти течії»

На яку із світових літератур повинна українська література взяти курс? У всякому разі не на російську. Це рішуче і без всяких застережень. Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати. Поляки ніколи не дали б Міцкевича, коли б вони не покинули орієнтуватися на московське мистецтво. Справа в тому, що російська література тяжить над нами у віках, як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування. Отже, вигодовувати на ній наше молоде мистецтво — це значить затримати його розвиток. Ідеї пролетаріату нам і без московського мистецтва відомі, навпаки — ці ідеї ми, як представники молодої нації, скоріше виллємо у відповідні образи. Наша орієнтація — на західноєвропейське мистецтво, його прийоми. <...> Кінець прийшов не тільки «малоросійщині, українофільству й просвітянству», але й задрипанському москвофільству. Досить «фільструвати», «дайош» — свій власний розум. <...> Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства.

Із листа Й. Сталіна Л. Кагановичу та іншим членам Політбюро ЦК КП(б)У (26 квітня 1926 р.)

...Вимоги Хвильового про «негайну дерусифікацію пролетаріату» на Україні, його думка про те, що «від російської літератури, від її стилю українська поезія повинна тікати якнайшвидше», його заява про те, що «ідеї пролетаріату нам відомі і без московського мистецтва», його захоплення якоюсь месіанською роллю української молодої інтелігенції, його смішна і немарксистська спроба відірвати культуру від політики, — усе це і багато подібного в устах українського комуніста звучить більш ніж дивно. Що сказати про інших українських інтелігентів некомуністичного табору, коли комуністи починають писати в нашій радянській пресі мовою Хвильового? Шумський не розуміє, що оволодіти новим рухом на Україні за українську культуру можна, лише борючись із крайнощами Хвильового в лавах комуністів.

1) Що вам відомо про «літературну дискусію», ініціатором розгортання якої виступив М. Хвильовий? У чому полягав її зміст?

2) Визначте вплив М. Хвильового на розвиток літератури.

3) У чому полягала суть теорії боротьби двох культур?

4) Якою була реакція влади на позицію М. Хвильового щодо розвитку української літератури?

5) Складіть історичний портрет М. Хвильового та М. Шумського. Як склалася доля цих прихильників українізації? Дайте власну оцінку їх діяльності.

Із праці Г. Мєднікової «Українська і зарубіжна культура XX ст.» про розвиток образотворчого мистецтва, творчість М. Бойчука та його школи

Мистецькі погляди М. Бойчука формувались на зламі століть під впливом тогочасного стилю модерн, що захоплював і надихав творчу молодь усієї Європи. Він прагнув створити свою концепцію відродження всіх видів українського мистецтва починаючи з архітектури. Для цього, вважав художник, необхідно зібрати здібних чоловіків і працювати з ними, прикрашаючи церкви та інші громадські будівлі, виконувати фрески й мозаїки, вирізати на дереві та камені, ліпити з глини горщики і вази, малювати темперою образи. А дівчат залучати до вишивання, виготовлення мережив, килимів. Прагнення Бойчука перетворити все середовище мешкання свого народу пов’язане із загальноєвропейським рухом, спрямованим на пошуки великого стилю. <...> Він поєднував європейську культурну орієнтацію з відданістю завданням національно-культурного відродження.

Його спроби створити національну школу живопису спирались на селянське походження, почуття національної ідентичності, глибокої поваги до традицій свого народу.

Прагнучи впровадити в мистецтво нову емоційність, він особливо захоплювався спонтанністю та експресивністю наївних мистецьких форм. На відміну від тогочасних російських неопримітивістів, що орієнтувались переважно на міський лубок, інтерес Бойчука до народної творчості ґрунтувався на вивченні фольклору, а також київської і галицької іконографії. Використовуючи у своєму малярстві «примітивістські» засоби, Бойчук творить спокійний, лагідний, упорядкований світ.

Його метою був пошук Великої Традиції, архетипних моделей української культури, що можуть бути відкриті лише на підставі вивчення минулого. У своїх лекціях, публічних і приватних дискусіях з авангардистами, із їхньою естетикою «розриву з минулим» він підкреслював, що нема нічого нового під сонцем, найновіше те, що найбільше забуте.

У ті роки важливою проблемою розвитку художнього процесу в Україні був пошук сучасного національного стилю. Серед творчої інтелігенції вона розглядалась по-різному. Одні бачили її вирішення у зверненні до української теми в мистецтві — зображенні національного типажу, картин української природи, давньої архітектури, національної символіки, мотивів орнаменту. Інші — у створенні варіанта українського модерну. Бойчук вважав, що виявлення національної форми по-справжньому пов’язане не стільки із сюжетом, скільки з його композицією, колористичним звучанням. Проблему національного стилю він пов’язував із давньоруським мистецтвом, із православ’ям, що відіграло таку важливу роль у становленні культури візантійського кола. У візантизмі він убачав і національні корені українського мистецтва, від них і відштовхувався.

1) Схарактеризуйте розвиток образотворчого мистецтва у 20-ті рр. XX ст. Визначте його характерні риси та особливості.

2) Якими були мистецькі погляди М. Бойчука?

3) Використовуючи додаткову літературу, підготуйте невелике повідомлення про життя та творчість М. Бойчука. Визначте місце цього видатного митця та його школи в українській і світовій культурі цього періоду.