Підручник з Історії України. 9 клас. Турченко - Нова програма

§ 8. Узагальнення до теми

1. Наддніпрянська Україна у складі Російської імперії. Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Наддніпрянська Україна переживала суперечливий період своєї історії.

З одного боку, було втрачено рештки державності. Україна царським урядом не сприймалася, як щось ціле. Вона вважалася частиною Великоросії, а її регіони йменувалися не інакше, як «Південно-Західна Росія», «Західна Росія», «Південна Росія» («Новоросія»). За таких умов зникала навіть згадка про окремішність історичної долі українського народу, про його державницьке минуле.

Україною самодержавно правив російський цар, опираючись на чиновників, яких він призначав. Було ліквідовано українське військо, перервано зв’язки з іноземними державами, знищено всі інші атрибути державності. Російське самодержавство взяло під повний контроль внутрішнє життя України.

Ліквідація залишків української автономії в Російській імперії різко погіршила соціальне становище населення. Після тривалого періоду свободи українське селянство знову закріпачувалося.

Одним з найогидніших витворів кріпосницької системи стали військові поселення, у яких на казарменному становищі проживало понад півмільйона українців чоловіків, жінок, дітей.

З іншого боку, у першій половині XIX ст. Україна вступила в період переходу від аграрного суспільства до індустріального, що відкривало перед нею перспективи національного відродження.

2. Перші кроки до індустріального суспільства. У першій половині XIX ст. почався промисловий переворот, складалися ринкові відносини, було зроблено перші кроки на шляху модернізації суспільства. З’явилося фабрично-заводське виробництво, що базувалося на використанні парових машин. З кожним наступним десятиріччям воно пришвидшувалося в розвитку. З поширенням машинного виробництва формувалися і класи підприємців та найманих робітників. Серед підприємців переважали вихідці з поміщиків, купців та міщан - головним чином неукраїнці. Дуже важко було конкурувати з ними українським селянам. І все ж деяким це вдавалося (Симиренки, Яхненки, Терещенки та ін.).

На промисловому розвитку України помітно позначилося залежне її становище у складі Російської імперії. Царський уряд створював кращі умови для розвитку найбільш прибуткових галузей промисловості в Центрі Росії. Це, насамперед, текстильна промисловість і виготовлення різноманітних металевих виробів — від цвяхів до складних, як на ті часи, машин та механізмів. Третина виготовленої на підприємствах Московської, Володимирської, Ярославської та деяких інших центрально-російських губерній продукції реалізовувалася в Україні. У той самий час із України в ці губернії вивозилася лише сировина та сільськогосподарська продукція. Такий обмін був економічно надзвичайно вигідний для російських губерній і невигідний для українських.

Утрата українцями власної державності вплинула на формування національного складу міст, кількість мешканців яких в умовах промислового перевороту швидко зростала. У містах українці опинялися в меншості. Там переважали російські чиновники, купці, промисловці, єврейські торговці й ремісники, заводчики й фабриканти різних національностей.

Попри всі проблеми економічний поступ був помітний. Однак при цьому нові процеси істотно гальмувалися кріпосницькими порядками. Проявом цієї суперечності було й зростання антикріпосницьких виступів. Кріпаки підпалювали поміщицькі садиби, псували знаряддя праці, убивали поміщиків, їх управителів та прикажчиків, відмовлялися відробляти панщину, нерідко чинили збройний опір поміщицькій адміністрації, місцевим урядовцям і навіть царським військам. Усі ці форми боротьби найчастіше з’являлися у взаємозв’язку. Протягом першої половини XIX ст. відбулося декілька сотень збройних селянських виступів.

3. Суспільно-політичний рух. Початок національного відродження. Відповіддю на кризу була активізація суспільно-політичного руху. У цьому русі були дві взаємопов’язані течії: перша представляла український визвольний табір, друга була частиною опозиційного до царизму російського демократичного табору. На Правобережжі, крім цих двох течій, була й третя, зорієнтована на відновлення Речі Посполитої. В усіх цих таборах наприкінці XVIII - у першій чверті XIX ст. головними дійовими особами були дворяни.

Українське дворянство (козацька старшина) в ті роки проявило себе низкою патріотичних творів, історичних трактатів, організацією нелегальних гуртків, масонських лож і місією Василя Капніста до Берліна. Та все ж масштаби політичної діяльності козацької старшини слід визнати як незначні. За цей час польська шляхта підняла проти Росії два великих повстання (наприкінці XVIII ст. і в 1830-1831 рр.). Російське дворянство у 1825 р. спромоглося організувати повстання проти царя з метою спрямувати Росію на шлях оновлення. На подібні дії нащадки козацької старшини вже були не здатні, а спалах патріотичних почуттів видатний український письменник і історик Пантелеймон Куліш пояснював так: «Зі втратою в Україні останніх решток своєрідного громадського устрою з’явилася потреба виразити свою народність перед судом сучасного і наступних поколінь».

Однак недооцінювати літературно-художню та історично-дослідницьку діяльність нащадків славних козацьких родів теж не варто. Ця діяльність поклала початок українському національному відродженню, плодами якого скористалися пізніші покоління українців.

Ситуація змінилася після утворення Кирило-Мефодіївського товариства - першої нелегальної політичної української організації, до складу якої входили представники різних станів суспільства (різночинці). З появою цієї організації українці стали брати свою долю у власні руки. Геніальний Тарас Шевченко своєю творчістю перекинув місток між козацьким минулим і сучасністю, відновив у свідомості земляків перервану традицію боротьби за українську державність. Микола Костомаров утілив ці ідеї у програмних документах товариства.

Розгромлене навесні 1847 р. Кирило-Мефодіївське товариство встигло започаткувати нову сторінку національного відродження. З’явилася самостійна українська політична організація, яка розвивала власні ідеали, зосереджувалася на власній долі. З кирило-мефодіївців почався новий етап національного руху.

Тематичне оцінювання

Запитання на вибір однієї правильної відповіді

1. Як називалась основна одиниця адміністративно-територіального поділу українських земель у складі Російської імперії на початку XIX ст.?

А Воєводство

Б Губернія

В Коронний край

Г Полк

2. Українські землі в середині XIX ст. входили до складу

А Російської імперії, Речі Посполитої

Б Австрійської і Російської імперій

В Австрійської, Російської та Османської імперій

Г Румунії, Російської та Австрійської імперій

3. Програма Кирило-Мефодіївського товариства передбачала

А Скасування самодержавства і кріпацтва, утворення незалежної української держави

Б Повалення царизму, скасування кріпацтва, утворення федерації рівноправних слов’янських держав з українською республікою у її складі

В Скасування кріпацтва, забезпечення рівних прав для всіх слов’янських народів

Г Відродження Гетьманщини

4. Найбільше місто України у складі Російської імперії в першій половині XIX ст. - це

А Київ

Б Харків

В Одеса

Г Катеринослав

5. Селянські виступи під проводом У. Кармалюка відбувалися на

А Поділлі

Б Катеринославщині

В Чернігівщині

Г Київщині

6. Візитівкою української промисловості в кінці першої половини XIX ст. стало

А Цукроваріння

Б Машинобудування

В Ткацтво

Г Металургія

7. Більшість українців у першій половині XIX ст. були задіяні в

А Промисловості

Б Сільському господарстві

В Ремеслі

Г Торгівлі

Дайте відповіді на запитання

1. Чи можна кінець XVIII - початок XIX ст. вважати початком найтрагічнішого періоду в історії Наддніпрянської України?

2. Коли в Україні розпочався промисловий переворот? Розкажіть про його особливості на Наддніпрянщині.

3. Які зміни в економіці свідчили про зародження ринкових відносин?

4. За яких обставин було ліквідовано Задунайську Січ? Що ви знаєте про Азовське козаче військо?

5. Яка роль у суспільно-політичному русі належала українському дворянству? З якої причини і як змінювалася ця роль?

6. Чим можна пояснити наявність на Наддніпрянщині російської і польської течій суспільно-політичного руху?

7. Заповніть подану таблицю «Народні рухи в Україні в першій половині XIX ст.»:

Виступи

Дата

Місце виступу

Хід та результати

Військових поселенців

Селян і козаків

8. Проаналізуйте основні тенденції соціально-економічного розвитку Наддніпрянської України в першій половині XIX ст. Визначте особливості України, за якими вона відрізнялася від країн Західної Європи.

9. Які процеси відбувалися в економіці України першої половини XIX ст.?

10. Якими мотивами керувалися представники різних суспільних верств України, коли брали участь у боротьбі з армією Наполеона?

11. Визначте сильні та слабкі сторони українського суспільно-політичного руху на Наддніпрянщині. Порівняйте його з російським та польським рухами на українських землях.

12. Охарактеризуйте початок національного відродження. Хто стояв біля його витоків?

13. Охарактеризуйте програмні вимоги та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Яку роль Товариство відіграло в історії національного руху українців?

14. Яке місце в національному русі належало Т. Шевченкові? Охарактеризуйте його як людину, митця, громадського діяча.